На цьому етапі відбувається формування навичок і вмінь спілкування в усній і писемній формах у межах визначених сфер і ситуацій відповідно до вікових особливостей учнів і їхніх інтересів, на основі використання прийнятих для цього мовленнєвих зразків. Учні вчаться виконувати нескладні творчі вправи і завдання, спрямовані на розвиток креативного мислення, у них формуються вміння переносити вивчений навчальний матеріал в інші ситуації спілкування, давати оцінку певним явищам і діям. Для успішної реалізації освітньо-розвивального потенціалу іноземної мови потрібно сприяти тому, щоб процес залучення учнів до вивчення предмета не тільки розширював їхній світогляд, а й сприяв би глибшому розумінню власної культури та її ролі в духовному й моральному розвитку людства.
Процес навчання іноземної мови у початковій школі організовується відповідно до мережі годин, визначених навчальним планом, і з урахуванням можливості збільшення їх кількості за рахунок варіативної частини. У зв'язку з цим для повноцінного забезпечення навчального процесу вчитель, окрім підручника, може використовувати інші засоби, адаптуючи їх до умов навчання. Серед них провідна рольналежить дидактичним іграм як одній з методично доцільних технологій навчання.
Визначемо пріоритетні тенденції розвитку сучасної іншомовної освіти учнів початкової школи.
1. Цілі навчання у початковій школі повинні співвідноситись із кінцевими цілями навчання у середній школі.
У системі неперервної систематичної іншомовної освіти навчання у початковій школі розглядається як перший ступінь. Проблеми співвідношення кінцевих цілей і цілей початкового етапу виглядає таким чином:
а) проміжні (етапні) цілі можна розглядати як певним чином автономні, спрощені, значно вужчі у порівнянні з кінцевими. Прикладом цього можуть слугувати деякі теми спілкування, передбачені програмою у початковій та в основній школі. Рівень навченості учнів основної школи і їхній досвід у вивченні мови дозволяє їм здійснювати спілкування як в усній, так і в писемній формі на значно вищому рівні. Вони здатні оперувати інформативним матеріалом, який був ще не доступний учням початкової школи, залучаючи для цього власний життєвий і навчальний досвід. При цьому вони можуть самостійно спиратися не тільки на відповідні мовні та мовленнєві навички й уміння, але й на загальнонавчальні механізми, що допомагають їм успішно розв’язувати поставлені завдання;
б) цілі початкового етапу слугують певними засадами для ефективного виконання кінцевих цілей. У зв’язку з цим у цей період навчання дуже важливо створити в уяві учнів якнайбільш позитивне емоційне ставлення до іноземної мови, з урахуванням їхніх вікових особливостей сформувати відповідні мотиви, які забезпечували б ставлення до мови не стільки як до обов’язкового для вивчення шкільного предмета, а як до важливої об’єктивної необхідності, що забезпечує можливість у майбутньому вільно і комфортно почуватись у багатомовному світі.
Відповідно до умов економічного і соціально-політичного функціонування кожної держави у сучасному полікультурному світовому середовищі та враховуючи функції іноземної мови як засобу пізнання цього середовища і спілкування з його громадянами, кінцева мета навчання іноземної мови полягає в досягненні випускниками школи уміння спілкуватись, використовуючи мову як засіб безпосереднього живого контакту і розширення власного культурного і професійного світогляду через літературу і засоби масової комунікації. У зв’язку з цим уже в початковій школі необхідно формувати в учнів універсальні комунікативні уміння, котрі будуть слугувати засадами для досягнення кінцевої мети: слухати співрозмовника, адекватно реагувати на його репліки, розпочинати, підтримувати та закінчувати бесіду, висловлювати і відстоювати власну точку зору, отримувати необхідну інформацію під час читання і слухання, спілкуватись у письмовій формі тощо. Звичайно, що всі ці уміння формуються на рівні, доступному дітям цього віку, відповідно до їхніх комунікативних потреб і можливостей.
Важливим компонентом навчання є формування особистості через прилучення її до культури, історії, традицій та побуту народу, мова якого вивчається, через виховання дружнього і шанобливого ставлення до всіх народів, незалежно від мови, якою вони спілкуються, через вироблення норм адекватної поведінки у суспільстві.
2. Проблеми розвитку, виховання й освіти молодших школярів засобами іноземної мови у початковій школі необхідно вирішувати у взаємозв’язку. Особливого значення тут набуває розвивальний аспект навчання, що передбачає розвиток мовленнєвих і розумових здібностей учнів. Оволодіння іноземною мовою позитивно сприяє розвитку навчального досвіду у рідній мові.
Вивчення іноземної мови у початковій школі сприяє формуванню комунікативності як важливої властивості особистості, довільної уваги і запамятовування, лінгвістичної спостережливості, планування мовлення, самоконтролю тощо.
3. Навчання іноземної мови має бути комунікативно спрямованим. Комунікативне спрямування, насамперед, проявляється у визначенні цілей (навчити спілкуватись іноземною мовою), в доборі змісту, у виборі прийомів навчання, в організації мовленнєвої діяльності учнів.
Добір мовного матеріалу здійснюється відповідно до його комунікативної цінності, значущості, з урахуванням життєвого і навчального досвіду учнів певного класу, рівня їхнього мовного розвитку у рідній мові.
Зазвичай, вивчення мови відбувається за тематичним принципом. Тематика для спілкування враховує вікові особливості учнів, їхній життєвий досвід та інтереси. Оволодіння мовним матеріалом здійснюється у відповідних вправах і завданнях, активізується і закріплюється у мовленнєвих ситуаціях. Мовленнєвий матеріал тематичних модулів (тексти для читання, діалоги тощо) відповідають темі спілкування, сприяють досягненню практичної і певною мірою забезпечують реалізацію виховної та освітньої мети. У зв’язку з цим сюжети уроків кожного тематичного модуля підручників для учнів початкової школи мають бути побудовані у такий спосіб, щоб створювати комунікативне середовище на уроці, атмосферу доброзичливості та співпраці. Відповідно до цих принципів мають бути сформульовані завдання до вправ. Як правило, має бути передбачено, щоб навчальна діяльність учнів, пов'язана з їх виконанням, була комунікативно спрямованою. Окремими завданнями передбачається парне, групове (колективне) виконання роботи. Це сприяє вихованню в учнів почуття відповідальності за результати як власної, так і колективної діяльності, толерантності, формуванню навичок реального самооцінювання результатів своєї роботи, умінь працювати у колективі, формулювати власні думки, відстоювати свою позицію тощо.
Особливістю учнів молодшого шкільного віку є їхнє тяжіння до гри. Через це необхідно передбачати можливість організувати навчання в умовах, які в ігровій діяльності моделюють реальні ситуації спілкування.
4. Співвідношення комунікативного і структурно-функціонального підходів до організації мовного і мовленнєвого матеріалу і навчальної діяльності на їх основі має бути збалансованим.
Як правило, граматичний матеріал засвоюється на рівні лексичних одиниць, проте вже на початковому етапі (3-4 класи) формування граматичних навичок доцільно здійснювати з опорою на орієнтовну основу діяльності, використовуючи правила-інструкції, схеми, моделі, алгоритми, які сприяють усвідомленому виконанню операцій і дій з мовним матеріалом. Засвоєння іноземної мови має контролюватися свідомістю учня з урахуванням його «зони найближчого розвитку»[3].
Упродовж майже всього періоду навчання іноземної мови у початковій школі домінувальним завданнями, що сприяють розвитку креативного мислення учнів, є завдання за зразком, зважаючи на вік учнів, творчі вправи і завдання ще не зовсім для них легкі для самостійного виконання. Опора (зразок) слугує певним алгоритмом і сприяє формуванню в учнів відповідних творчих умінь. Під кінець періоду навчання у початковій школі (4-й клас) кількість вправ за зразком зменшується, і перевага вже надається власне творчим вправам, які учні мають виконувати без опори на зразок.
5. На початковому етапі одним із принципів навчання є використання опори на досвід учнів, отриманий у вивченні рідної мови, який передбачає розвиток пізнавальні активності учнів у відношенні до явищ рідної та іноземної мов. При цьому вдається уникати використання термінів, поки що не знайомих учням із рідної мови (наприклад, граматичні часові форми, особа, число, відмінювання тощо), і спиратися на емпіричні уявлення школярів про систему рідної мови, формуючи через них аналогічні уявлення в іноземній мові.
Комунікативно-когнітивний підхід до вивчення іноземної мови, який реалізується вже у початковій школі, не заперечує використання у разі необхідності рідної мови для пояснення учням складного мовного (здебільшого, граматичного) матеріалу, необхідність введення якого диктується комунікативними потребами. Зазвичай, у підручниках такий матеріал подається під спеціальними рубриками, коментується у вигляді короткого правила-інструкції або схеми і супроводжується зразками (деколи з перекладом – у залежності від складності) у вигляді словосполучень або речень. Обов’язкова умова – після пред’явлення такий матеріал опрацьовується у відповідних вправах з метою його активізації в усному і писемному мовленні та певного усвідомлення його значення, форми і використання у практичній (мовленнєвій) діяльності.