Важливе місце в системі розвитку здібностей займає експеримент. К.А. Тимірязєв писав: "Люди, які навчилися спостерігати i досліджувати, набувають здатності самим ставити запитання i отримувати на них фактичні відповіді опиняючись на вищому розумовому й моральному piвнi в пopiвнянні з тими, хто такої школи не отримав".[15, с.23] Застосування дослідів дає можливість використовувати експеримент для розвитку і виховання в учнів інтересу, допитливості, спостережливості, а також формувати i розвивати поняття про експеримент як метод науки. Експеримент дозволяє учням встановлювати причинно-на-слідкові зв'язки, вчитися робити прогнози, висновки, вести спостереження, швидко виділяти найбільш значні відомості з інформації.
Значна роль приділяється самостійній роботі учнів, тому що ефективність роботи учня визначається його розумовою активністю.
Слушно писав з цього приводу В.О. Сухомлинський, наголошуючи, що учень повинен непросто слухати i думати, але щось робити. Мислення має відображуватись в діяльності, лише тоді на уроці будуть думати всі, не буде неуважних [34, с.27].
Результативним в розвитку здібностей є участь дітей в підготовці i проведенні КВК, турнірів, конкурсів знавців, вікторин, брей-рингів, участь у олімпіадах.
Самостійне складання вправ i завдань, пошукові завдання, проблемні питання вимагають в учнів напруженої розумової діяльності, творчого підходу до виконання роботи.
Учням на уроках i як домашнє завдання пропонуються біологічні задачі пошукового характеру з метою формування наукового мислення, здатностей всебічно i об’єктивно оцінювати конкретну наукову проблему i визначати шляхи її вирішення.
Я вважаю, що робота учителя буде успішною, якщо спостерігається ріст самостійності учнів, під час обговорення питань щодо задачі, відповіді учнів стають щодалі повнішими i вирізнялися глибшою аргументацією, а діяльність учителя полягає в повідомленні додаткової інформації i загальному керівництві розумовою діяльністю учнів.
Для удосконалення самостійної роботи учнів бажано поєднувати індивідуальну, групову роботу, ці прийоми повинні доповнювати один одного.
Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явищ, вчаться робити рецензії відповідей учнів на уроках, аналіз творчих poбiт. Завдяки навичкам об’єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками учителя під час прийому заліків, проведення уроків, в роботі зі слабшими учнями.
Розділ ІІ. Дослідне вивчення обдарованої дитини
2.1 Методи навчання обдарованих дітей
Американський вчений і шкільний вчитель зі стажем роботи 20 років Сюзанна Вайнбреннер у своїй книзі «Навчання обдарованих дітей у звичайному класі» пропонує вчителям різні методи та технології навчання обдарованих у класах із змішаними здібностями. Відомо, що обдаровані діти досить часто вивчають програмовий матеріал самостійно, що й становить причину втрати інтересу працювати на уроках. А використовуючи певні методи навчання, Сюзанна Вайнбреннер гарантує, що :
· Робота обдарованих дітей на уроці буде краще вмотивована;
· Діти працюватимуть продуктивніше і матимуть більше позитивних почуттів щодо відвідування школи;
· Батьки обдарованих дітей будуть задоволені тим, що відбувається у їхньому звичайному класі;
· Вчитель обдарованих буде також задоволений їхнім ставленням до навчання та високими результатами, досягнутими спільними зусиллями.
Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:
· Своїм основним завданням –наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;
· Рівню інтелектуального та соціального розвитку, різним вимогам і можливостям, виявленню основних та послідовних варіантів розвитку здібностей дитини;
· Переходу від перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів.
Творчі методи під час викладання спрямовані на:
· Визнання раніше невизнаних або невикористаних можливостей;
· Повагу до бажань дітей самостійно працювати;
· Вміння стримуватися від втручання в процес творчої діяльності;
· Надання дитині свободи вибору;
· Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї;
· Заохочення роботи над проектами, пропозиціями;
· Уникнення будь-якого типу тиску на дітей;
· Надання можливості загального внеску в роботу групи;
· Повагу потенційних можливостей учнів, які відстають;
· Демонстрацію ентузіазму;
· Надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють іншу думку;
· Організація безпосереднього спілкування звичайних дітей із обдарованими дітьми;
· Отримання максимальної користі від захоплення дітей;
· Терпимість до безладдя;
· Вміння переконувати та пропагувати;
· Здатність до самоаналізу.
Під час роботи педагог повинен:
1. бути доброзичливим і чуйним;
2. знати психологічні особливості обдарованих дітей, розуміти їхні потреби та інтереси;
3. мати досвід роботи в закладах для дітей молодшого та дошкільного віку(зокрема, з власними дітьми);
4. мати високий рівень інтелектуального розвитку;
5. мати широке коло інтересів і вмінь;
6. бути готовим до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей;
7. володіти почуттям гумору;
8. бути самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення;
9. мати творчий особистий світогляд, добре здоров’я і життєздатність.
Розглянемо конкретно, в чому суть кожного методу, запропонованого Сюзанною Вайнбреннер.
Найважчий перший урок: цей метод автор радить використати на початку навчання для ознайомлення з навчальними потребами обдарованих дітей у звичайному класі.
Сутність методу полягає в тому, що учням дозволяється спробувати розв’язати 5 чи 6 найскладніших завдань чи вправ, перш ніж виконувати решту завдання. Якщо діти з цим успішно впораються, то здобувають рівень А(що означає відмінно) і тоді їм дозволяється використати час, що залишився, для заняття тим видом діяльності, який цікавіший і потрібніший, звісно, під контролем учителя.
Даний метод можна використовувати на різних уроках: математиці, мові, читанні, метою яких є закріплення умінь та навичок на практиці під час вивчення якогось правила, поняття.
Причина, чому цей метод працює, дуже проста. Обдаровані діти можуть засвоювати навіть нові поняття швидше, ніж ровесники, і запам’ятовують те, що вчать, міцніше, тому вони й потребують менше практики.
Ущільнення навчальної програми: обдаровані діти швидше засвоюють програмовий матеріал,ніж їх ровесники, тому в них часто залишається багато вільного часу.
Було знайдено шлях: дозволяти учням «відкуповувати» шкільний час, який вчителі планують для вивчення нового матеріалу. Обдаровані учні можуть провести його по-іншому. Американський психолог Дж. Рензулі називає цей процес ущільненням.
Перед тим, як розпочати ущільнення, потрібно визначити здібності, які мають певні учні, і довіряти досягненням, які вони здобули, самостійно навчаючись. Потім треба вирішити, як використовувати «вільний час», щоб це не стало тягарем для них самих, для їхніх однокласників чи вчителя. Програма для обдарованих дітей має бути ущільнена лише в тих її частинах, де учні мають міцні знання, уміння та навички.
Дж. Рензулі та Лінда Г. Сміт створили записну зберігаючу форму, названу «Компактор» , для використання у роботі з учнями, для яких проведено ущільнення програми.
Компактори найкраще використовувати при роботі з граматичним матеріалом, над правописом, при виконанні творчих вправ, словниковій роботі, завдань з математики та ін.
Навчальні контракти: однією важливою деталлю даного методу є робочий стан учнів, тобто ті правила поведінки, яких треба дотримуватись під час роботи і які занотовуються до форми «Навчальний контракт». Ось деякі з них:
· Не дозволяється звертатись до вчителя, доки він навчає решту дітей у класі;
· Якщо потрібна допомога, а вчитель зайнятий...(домовтесь про прийнятну поведінку);
· Якщо ніхто з інших учнів по контракту не може допомогти тобі, то можеш...( домовтесь про прийнятну поведінку), доки чекаєш, коли вчитель звільниться;
· Якщо тобі дуже потрібно вийти з класу, роби це тихо;
· Ніколи не заважай іншим;
· Не привертай до себе уваги.
Вчитель і учень мають підписати контракт. Це ніби перетворює контракт на офіційний договір і дає відчуття обов’язку та відповідальності за роботу.
Незалежне навчання: молодші школярі полюбляють виступати у ролі досвідчених знавців. Вони насолоджуються можливістю займатись деталями обраної ними теми. Користуючись даною технологією, треба опиратись на «Планер тематичного читання» та «Планер досвідченого знавця».
Інтерес учнів під час читання може сфокусуватись на якійсь певній темі. «Планер тематичного читання» створює можливіть учням продовжувати займатись темою, яка їх цікавить. Ця робота виконується в школі, після закінчення навчання, якого вимагало ущільнення програми, і замість тієї роботи, яку виконує решта класу. Час для подібного читання може бути «викуплений» також за рахунок відмінного виконання поставлених завдань.
Вчитель має передбачати час, коли можна буде застосувати планер для незалежного навчання. Учнів треба попередити, що перші п’ять –десять днів вони мають лише переглянути літературу з теми, яка їх найбільше цікавить, а вже потім визначитись з підтемою і починати робити певні записи. Після закінчення роботи над проектом і оформлення планера вчитель має вирішити разом з учнем, яким чином «дослідник» поділиться своїми знахідками і результатами роботи зі своїми товаришами. Тут варто підійти творчо, щоб і доповідачеві, і аудиторії було цікаво і пізнавально.
Таксономія мислення: обдаровані учні можуть вивчати ті самі поняття, розділи, теми, що й решта учнів класу. Досить часто вони бажають, щоб їм надали всі можливості для того, щоб поглибити свої знання з певної проблеми. Під час того, як учитель дає настанови всьому класу, він може використовувати в своїй роботі з обдарованими будь-яку модель на розвиток критичного мислення, яка урізноманітнить процес навчання.