Третя методика, яка була використана в констатуючому експерименті, - „Секретна розмова”, яка допомагала розвити емоційну сферу особистості молодшого школяра у процесі спілкування з природою, а також виявити такий досвід спілкування.
Дітям пропонувалося уявити, що на прогулянці в лісі вони зустріли гарне дерево, квітку або улюблену тварину та мали можливість „поспілкуватись”. Далі вони отримували завдання написати, які питання вони б поставили своєму співрозмовнику, що б розповіли самі, а що б хотіли почути. Наведемо деякі приклади секретних розмов:
- „Я гулял-гулял по лесу. Встретил цветочек. Его звали Василёк. Он был синий. Он улыбался мне своими лепестками и здоровался зелёными листиками. Василёк пахнет вкусно. Я впервые увидел такой необыкновенный цветок». (Миша, 2-А).
- «Недавно в лесу я увидела тигра. Он был маленький и совсем не страшный. Он рычал, но я его не боялась. Я хотела спросить, почему он полосатый. Тигр мне не ответил и убежал. А я ему не успела сказать, что у меня есть сестричка». (Вита, 2-Б).
При аналізі робіт ми звертали увагу на те:
1. як ставиться дитина до об’єкту природи;
2. чи має дитина досвід спілкування;
3. чи оперують діти знаннями про об’єкт, з яким „розмовляють”.
Були отримані такі результати:
Таблиця № 3
Динаміка показників досвіду спілкування з природою.
| Клас | Кількість | Ставлення до об’єкту | Наявність досвіду спілкування з природою | Оперування знаннями | |||||||||
| Позитивне | % | негативне | % | наявність | % | відсутність | % | оперування | % | неоперу-вання | % | ||
| Е | 26 | 25 | 96 | 1 | 3,8 | 8 | 30,7 | 18 | 69,2 | 9 | 34,6 | 17 | 65,3 |
| К | 26 | 24 | 92 | 2 | 7,6 | 6 | 23 | 20 | 76,9 | 8 | 30,7 | 18 | 69,2 |
Отримані результати показують, що учні обох класів у переважній кількості ставляться до живих об’єктів позитивно, але досвід спілкування та оперування знаннями про об’єкт знаходяться на досить низькому рівні.
За допомогою анкети ми намагалися виявити рівень обізнаності в екологічній ситуації.
Анкета складалася з 4 питань наступного змісту:
1. Намалюйте заборонні знаки на ті дії людини, які, на ваш погляд, загрожують нашій планеті.
2. Як ви вважаєте, чому треба оберігати природу?
3. Уявить собі, що ви директор Всесвітнього Товариства „Захисту природи”. Які правила ви б придумали для захисту природи?
4. Чи знаєте ви, що таке Червона книга?
При опрацюванні анкети в першу чергу ми звертали увагу на:
1. Що саме дитина вважає загрозою.
2. Для живої чи неживої природи існує загроза.
3. Чим діти мотивують потребу захисту природи.
4. В чому головна загроза природі.
Опрацьовані результати такі.
Таблиця №4
Динаміка показників обізнаності в екологічній ситуації.
| Клас | Загроза для природи | Обізнаність про „Червону книгу” | ||||||||
| живої | неживої | живої/неживої | так | Ні | ||||||
| кількість | % | кількість | % | Кількість | % | кількість | % | кількість | % | |
| Е | 10 | 38,4 | 14 | 53,8 | 2 | 7,6 | 15 | 57,3 | 11 | 42,3 |
| К | 11 | 42,3 | 12 | 46,1 | 3 | 11,5 | 13 | 50 | 13 | 50 |
Ці дані вказують на те, що діти обох класів чітко не уявляють, що загроза існує для всієї природи, а виділяють її тільки для якоїсь частини (живої чи неживої). На пропедевтичному етапі серед малюнків переважають ті, які б забороняли розведення вогнищ, ходіння по газонам, знищення квітів, руйнування гнізд пташок. Діти вважають природу абстрактним, неконкретним явищем, існуючим за межами життя самих школярів, тобто збереження природи виражене у свідомості дітей як: „ природу треба оберігати, бо так кажуть мені дорослі”, „бо вона гарна”, „бо від неї користь людям”, „тому що її стає менше”. Першочерговою загрозою діти бачили витоптування квітів на газонах, існування в місті смітників, малу кількість дерев, відсутність шпаківень та годівниць.
Нами було проведене і психологічне дослідження мікроклімату експериментального та контрольного класів, хоча це і не було метою нашого дослідження. Але ми пропускали думку про те, що впровадження проекту вплине не тільки на формування екологічної свідомості, а й на між особистісні відносини молодших школярів. З цією метою нами була використана методика Ю.З.Гільбуха.
Методика складається з 15 питань, поділених на 5 блоків. В кожному блоці 3 питання, перше з яких виявляє ступінь задоволеності учня шкільним життям, друге – оцінку рівня конфліктності в класі, третє – ступінь згуртованості класу.
Питання методики подавались на бланку, що мав форму таблиці. Заповнення опитувальника учнями в середньому тривало 5 – 10 хвилин.
Таблиця №5
„Мій клас”.
| № | Питання | Підкресли свою відповідь | |
| 1 | Дітям подобається вчитись у нашому класі. | Так | Ні |
| 2 | Діти в класі завжди б’ються один з одним. | Так | Ні |
| 3 | В нашому класі кожен учень – мій друг. | Так | Ні |
| 4 | Деякі учні нещасливі в нашому класі. | Так | Ні |
| 5 | Діти в нашому класі сперечаються один з одним. | Так | Ні |
| 6 | З деякими учнями нашого класу я не дружу. | Так | Ні |
| 7 | Учні нашого класу із задоволенням ходять до школи. | Так | Ні |
| 8 | Багато дітей нашого класу не можуть спокійно спілкуватись з однокласниками. | Так | Ні |
| 9 | Всі учні нашого класу дружать між собою | Так | Ні |
| 10 | Деякі учні не люблять свій клас. | Так | Ні |
| 11 | Окремі учні завжди намагаються настояти на своєму. | Так | Ні |
| 12 | Учні нашого класу добре ставляться один до одного. | Так | Ні |
| 13 | Наш клас веселий. | Так | Ні |
| 14 | Діти в нашому класі багато сваряться. | Так | Ні |
| 15 | Наш клас – дружний. | Так | Ні |
Дані, одержані при заповненні анкети підсумовувались за такою системою:
- Ступінь задоволеності (сумуються бали за питаннями № 1, 4, 10, 13)
- Ступінь конфліктності (питання №2, 5, 8, 11, 14)
- Ступінь згуртованості (питання № 3, 6, 9, 12, 15)
Отримані дані такі:
Таблиця № 6
Динаміка показників між особистісних відношень молодших школярів
| клас | задоволеність, % | Конфліктність, % | згуртованість, % |
| 2-А (Е) | 19.2 | 76.9 | 30.7 |
| 2-Б (К) | 23 | 73 | 26.9 |
Як бачимо, станом відношень, які склалися між учнями в обох класів, задоволені в середньому 21%, клас як колектив бачать – 30.7% та 26.9% у експериментальному та контрольному відповідно; також бачимо досить велику конфліктність.
Після проведення констатуючого експерименту ми можемо виявити такі базові рівні екологічної культури.
Таблиця №7
Рівень екологічної культури
| клас | кількість учнів | Рівні екологічної свідомості, % | ||
| високий | середній | Низький | ||
| 2-А (Е) | 26 | 15.4 | 38.5 | 46.1 |
| 2-Б (К) | 26 | 19.2 | 42.3 | 38.5 |
Отримані дані свідчать про те, що на момент впровадження проектної технології в учнів експериментального та контрольного класів, домінуючими були низький та середній рівні.
2.2 Формуючий експеримент. Метод екологічного проекту
У другій половині 90-х років ХХ століття у вжиток пересічного громадянина якось непомітно, але стрімко, увійшло слово „проект”, разом із великою кількістю інших іншомовних слів, вживати які означало слідкувати за модою. З’явилися великі державні проекти – економічні, соціальні. Термін „проект” утвердився і в педагогіці.
Метод проектів – це педагогічна технологія. Апробація цього методу у сучасних умовах доводить, що з його використанням ефективність процесу виховання, в даному випадку екологічної культури, значно збільшується. Він дозволяє реалізувати ряд важливих теоретичних положень екологічного виховання, відкриває нові можливості у програмуванні виховного процесу.
У 1918 році американський педагог В. Кільпатрик вказував: „ Слово „проект”, можливо, самий останній відвідувач, що стукає в двері педагогічної термінології . Чи впустити цього незнайомця? Так, але за умовою, що на два питання ми отримаємо чітку та переконуючу відповідь. А саме: по-перше, чи є за терміном „ проект” концепція, яка обіцяє надати значну послугу у сфері педагогічного мислення? По-друге, якщо ми згодні з вище написаним, то достатньо точно цей термін висловлює концепцію, що очікують? ”[44, 64].
В. Кільпатрик увійшов в історію педагогіки як „батько” методу проектів. Його праця відкрила педагогічну бібліотеку, присвячену цій методиці.
Але якщо у 20-х роках ХХ століття метод проектів привернув увагу педагогів, які вважали, що цьому методу під силу забезпечити розвиток творчої ініціативи та самостійності учнів у навчанні та буде сприяти здійсненню безпосереднього зв’язку між набутими знаннями та вміннями із застосуванням їх у вирішенні практичних завдань, то у 30-х роках метод проектів опинився під забороною.