5. Окреслити напрями творчого використання позитивного історико-педагогічного досвіду виховання дітей дошкільного віку з огляду на вирішення сучасних проблем реформування дошкільної освіти.
Об’єкт дослідження – розвиток дошкільного виховання в Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Предмет дослідження – теоретичні ідеї й практичні здобутки громадських організацій, приватних осіб та асоціацій щодо розвитку дошкільного виховання на Слобожанщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Теоретико-методологічна основа дослідження ґрунтується на положеннях наукової теорії пізнання про взаємозалежність і взаємовплив процесів об’єктивної дійсності, єдність теорії і практики, що дає цілісне уявлення про сутність найбільш загальних освітньо-виховних проблем; положеннях та висновках про особливості стану освіти й педагогічної думки України в досліджуваний період (К. Ушинський, М. Пирогов, П. Редкін, М. Демков, С. Русова, С. Сірополко та інші); концепціях розвитку національної освіти (В. Бутенко, В. Вихрущ, Л. Вовк, С. Золотухіна, В. Лозова, Н. Побірченко, О. Попова, І. Прокопенко, О. Сухомлинська, А. Троцко, В. Шпак, Н. Якушко та інші); концептуальних положеннях розбудови дошкільництва в умовах відродження української державності (Л. Артемова, А. Богуш, Н. Гавриш, В. Кузь, М. Стельмахович, Т. Танько).
Нормативну основу дослідження склали документи: Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.), Національна доктрина розвитку освіти, Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні, програма «Діти України», Закони «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Базовий компонент дошкільної освіти в Україні» тощо. Науковий пошук здійснювався на принципах об’єктивності, історизму, єдності теорії і практики, системності та науковості.
На різних етапах наукового пошуку використано комплекс методів дослідження, адекватних феномену, що вивчається, а саме: конкретно-пошукові – аналіз, синтез, класифікація архівних документів та історико-педагогічних джерел з проблеми внеску громадсько-приватної ініціативи у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині з метою вивчення процесу розвитку обраного історико-педагогічного явища; хронологічні та конструктивно-генетичні, які дали можливість простежити процес розвитку дошкільного виховання в межах зазначеного історичного періоду в динаміці, часовому просторі й послідовності, розподілити його на етапи; порівняльно-зіставний, що дозволив порівнювати й зіставляти соціально-педагогічні явища, події, відомості, факти і погляди щодо внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Джерельна база дослідження. Фактологічний матеріал дисертації становлять:
• документи й матеріали Державного архіву Харківської області (фф.: № 3 – Канцелярія Харківського губернатора міста Харкова; № 200 – Харківське товариство поширення в народі грамотності; № 266 – Дирекція народних училищ Харківської губернії; № 45 – Харківська міська управа; № 29 – Матеріали про затвердження статутів добровільних товариств і спілок по Харківській губернії), які вміщують листування між ініціаторами й урядовцями щодо отримання дозволу на відкриття дитячих садків, ясел, притулків та інших типів закладів виховання дітей дошкільного віку; статути й звіти благодійних організацій та асоціацій педагогічного спрямування, що займалися вихованням дітей різного віку в цілому й дошкільного зокрема; плани й програми різноманітних курсів та установ, у переліку завдань яких були питання підготовки та вдосконалення майстерності вихователів дошкільнят; дані щодо проведення благодійних просвітницьких заходів, спрямованих на підтримку установ виховання дітей дошкільного віку тощо. Більшість архівних документів уперше вводиться до наукового обігу;
• доповіді та резолюції різноманітних з’їздів кінця ХІХ – початку ХХ століття, у переліку завдань яких були й проблеми виховання дітей раннього віку;
• недосліджена або малодосліджена історико-педагогічна література фондів рідкісних видань Державної наукової бібліотеки ім. В. Короленка в м. Харкові, Харківського національного університету ім. В. Каразіна – наукові розвідки вітчизняних науковців, творчий досвід вихователів-практиків, думки громадських діячів другої половини ХІХ – початку ХХ ст. стосовно різних проблем досліджуваного явища;
• невідомі та маловідомі для широкого наукового загалу публікації періодичних видань дореволюційного періоду, на сторінках яких висвітлювалися різні питання теоретичного й прикладного характеру з проблем розвитку громадсько-приватної ініціативи у вітчизняній освіті: «Вестник Европы», «Русская школа», «Харьковские губернские ведомости», «Южный край», «Харьковский календарь», «Журнал Министерства народного просвещения», «Вестник благотворительности», «Вестник воспитания», «Детский сад», «Дошкольное воспитание». У дослідженні широко застосовано також історико-педагогічні статті сучасних журналів: «Шлях освіти», «Рідна школа», «Педагогіка та психологія», «Новий колегіум», «Директор школи, ліцею, гімназії» тощо;
• монографії, дисертації провідних вітчизняних науковців, предметом дослідження яких стали явища, феномени, події і персоналії історико-педагогічного процесу визначеного нами періоду, котрі довгий час замовчувалися або спотворювалися під впливом панівних ідеологій (Л. Вовк, С. Золотухіна, Л. Коваленко, О. Микитюк, Н. Побірченко, О. Попова, О. Сухомлинська, В. Шпак та інші).
Хронологічні межідослідження охоплюють період другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Нижня межа визначається соціально-політичними (скасування кріпацтва, економічні та соціальні реформи суспільного устрою країни), духовно-освітніми (зародження громадсько-педагогічного руху, розвиток педагогічної преси, проникнення у країну Фребелівської системи дошкільного виховання, яка привернула до себе увагу прогресивної громадськості того часу тощо) та науково-педагогічними (інтенсифікація розвитку наук, предметом дослідження яких стала людина, удосконалення теорії і практики роботи з дітьми різного віку) чинниками, що привели до виділення раннього дитинства як окремого періоду життя дитини. У середині ХІХ ст. уперше роки дитинства, дошкільне виховання розглядаються як окремий напрям в освіті, а дошкільництво сприймається як основа подальшого виховання, головне підґрунтя його побудови. Верхня хронологічна межа обґрунтовується соціально-економічними та політичними зрушеннями, які відбулися в Україні в 1917 р., що привели до кардинальних змін у суспільно-політичному, економічному та морально-ціннісному устрої держави, до докорінного реформування системи вітчизняної освіти. У цей період кардинально змінюються й соціально-політичні та організаційно-педагогічні умови діяльності установ та закладів дошкільного виховання.
Наукова і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що в роботі вперше:
• цілісно досліджено в широких хронологічних межах проблему внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття;
• науково обґрунтовано етапи внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання у визначених хронологічних межах (50-ті рр. ХІХ ст. – перша половина 80-х рр. ХІХ ст.; друга половина 80-х рр. ХІХ ст. – 1907 р.; 1908 р. – 1917 р.);
• узагальнено досвід діяльності громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у контексті розвитку дошкільного виховання на Слобожанщині у визначених хронологічних межах, систематизовано її провідні напрями (просвітницько-педагогічна діяльність громадських діячів, педагогів-практиків, учених регіону у вирішенні складних питань виховання дітей дошкільного віку, участь у розбудові основ дошкільної педагогічної освіти й подальшого зростання професійної майстерності вихователів дошкільнят, видавництво дитячої літератури) й визначено основні форми (ініціювання руху за створення і матеріальне забезпечення притулків, ясел, народних садків, майданчиків і літніх колоній; звернення до відповідних інстанцій за дозволом на їх відкриття; самостійне утримання дошкільних закладів; участь у вдосконаленні їх діяльності тощо);
• визначено напрями використання актуальних ідей прогресивної педагогічної інтелігенції й громадсько-педагогічних об’єднань минулого, які в сучасних умовах реформування дошкільної освіти потребують свого творчого застосування.
До наукового обігу вперше введено невідомі та маловідомі архівні документи, окремі факти і положення, які розширили уявлення про мету, завдання, зміст, методи діяльності приватних та народних дитячих садків, притулків, ясел та літніх дитячих колоній, напрями розвитку приватної благодійної діяльності в галузі освіти України.
У роботі уточнено кількість ідати відкриття установ дошкільного виховання на Слобожанщині.
Подальшого розвитку набули уявлення про внесок прогресивної вітчизняної інтелігенції другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у розробку теоретичних засад досліджуваного феномена; форми благодійної діяльності кращих представників тогочасного суспільства, спрямовані на підтримку закладів дошкільного виховання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дослідженні положення та висновки щодо внеску приватних осіб і громадсько-педагогічних об’єднань у розвиток дошкільного вихованняв другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. дають нові підстави для усвідомлення й аналізу перебігу складних процесів, що відбуваються в освітньому просторі в сучасних умовах.
Отримані в ході наукового пошуку результати і висновки впроваджено в навчальний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка № 01-117 від 09.02.2010 р.), Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 01-12/38 від 12.02.2010 р.).