4) вправи у висах і опорі на різних гімнастичних знарядах;
5) опорні стрибки;
6) акробатичні вправи.
б) легкоатлетичні вправи:
1) біг з високого і низького старту(10-60 м);
2) біг з прискоренням(20-50 м);
3) біг з максимальною швидкістю(40-80 м);
4) біг у рівномірному темпі: хлопці – до 20 хв; дівчата – до 15 хв;
5) крос;
6) стрибки в довжину з розбігу з 9-13 кроків способом "зігнув ноги";
7) стрибки у висоту з розбігу з 6-8 кроків способом "перешагування";
8) метання малого м'яча(150 г) у горизонтальну і вертикальну ціль: хлопці – з відстані 8-18 м, дівчата – 8-14 м;
9) метання малого м'яча на довжину з розбігу.
в) лижна підготовка:
1) рух на лижах різними класичними ходами;
2) підйоми на лижах вгору;
3) спуск з гір на лижах;
4) гальмування на спусках;
5) повороти на лижах в русі;
6) проходження навчальних дистанцій (1,2,3 км).
г) спортивні ігри.
У якості базових ігор рекомендується баскетбол, ручний м'яч(гандбол), волейбол, футбол (для хлопців), а у якості допоміжних ігор – настільний теніс, бадмінтон. По своїй дії спортивна гра буде універсальним компрлексним засобов фізичного виховання. Спеціально підібрані вправи, виконуються індивідуально, у групах, командах.
д) плавання:
1) спеціальні плавальні вправи для вивчення кроля на грудях, спині, брасом;
2) повторні пропливи відрізків 25-50, 100-150м;
3) ігри і розваги на воді.
е) елементи єдиноборств.
Підвідні вправи по оволодінню основними прийомами греко-римської боротьби(хлопці).
Фізична підготовка. Діти середнього шкільного віку повинні показати результати, не нижче середнього рівня показників, характеризуючих розвиток основних фізичних якостей.
Особливості методики фізичного виховання.
Особливістю урочних форм занять з дітьми середнього шкільного віку виступають углублення навчання базовим видам рухових дій.
У підлітковому віці збільшуються індивідуальні відмінності дітей, що необхідно враховувати в навчанні рухів і при розвитку рухових дій. У цьому зв’язку для групи школярів і окремих учнів необхідно диференціювати задачі, зміст, темп засвоєння програмним матеріалом.
При виборі методів і засобів, які використовуються на занняттях, необхідно у великій мірі, чим у молодшому шкільному віці, враховувати статеві особливості школярів.
Розділ ІІ. Методи і організація дослідження
У дипломній роботі були застосовані такі методи дослідження : аналіз літературних джерел, констатуючий педагогічний експеримент за допомогою методів які визначали фізичну і розумову працездатність школярів та спостереження.
2.1 Аналіз літературних джерел
Вивчення літературних джерел з теорії і методики фізичного виховання показує,що терміни потреба у сфері фізичної культури почав вживатися на початку 60-х років.
На думку М.Я. Віленського, А.П. Внукова, І.М. Каплана, В.А.Щербини формування потреби фізичного удосконалення є сьогодні актуальним і повинно бути довгостроковим позитивним результатом всієї діяльності з фіз. виховання.
М.Я Віленській, який вивчав питання формування в учнів загальноосвітніх шкіл потреби фізичного вдосконалення, вважає цей напрям принципово важливим у вирішені завдань фізичного виховання. Він вбачає мету цього виховання у досягненні суб’єктом фізичного вдосконалення , тобто такого стану, який спонукає людину в наслідок регулярних занять фізичною культурою домагатися всебічного розвитку. Основою реалізації школярами цієї мети виступає самовиховання, зрозуміле в тій позиції, що визначає ставлення людини до свого фізичного розвитку і стану здоров’я. Серед зовнішніх чинників провідне місце він відводить особистості викладача фізичного виховання, методиці викладання, змісту матеріалу, умовам і ситуаціям занять, а також впливу оточення. З внутрішніх чинників автор виділив мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, установки і ставлення, серед яких на перше місце поставив самооцінку. Розроблені доповнення дали змогу виділити такі етапи формування потреби:
1. Опосередкований, коли метою проведення практичних занять є створення позитивного емоційного ставлення учня до предмета. Умовою є відмова від оціночних суджень негативного впливу. Метою фізичного виховання є формування постави, зміцнення здоров’я.
2. Активізації можливостей учня. Практичні дії підкріплюються не лише позитивним самооцінюванням, а й інформацією про досягнутий результат.
3. Активізації в учня власної активності та ініціативи, застосування складнішої системи фізичних вправ, а також формування розуміння занять фізичними вправами.
А.П. Внуков розглядає проблему формування у школярів потребу фізичного самовдосконалення в умовах шкіл є необхідністю єдність навчальних і поза навчальних занять фізичними вправами, сприяє соціальному та професійному встановленню особистості майбутнього вчителя, раціональній організації навчання, побуту і відпочинку школярів.
І. М. Каплан розглядає формування у школярів потреби фізичного самовдосконалення як педагогічний процес в загальноосвітніх школах, дає визначення педагогічних умов, які забезпечують формування потреби фізичного самовдосконалення, виділяє рівні її сформованості у школярів та їх соціальні типи. Поетапне формування потреби фізичного самовдосконалення, відзначає автор, поліпшується за умов цілеспрямованого формування суспільних та індивідуальних мотивів, які забезпечують поєднання особистої зацікавленості з суспільно-значущою метою діяльності; професійної фізичного виховання школярів; виявлення наявних і розвитку нових фізкультурно-спортивних інтересів; усвідомлення учнями можливостей формувати рухові здібності, які зумовлюють перехід від зовнішніх регуляторів поведінки до внутрішніх; диференційованого підходу до пізнання й обліку об'єктивних закономірностей, що комплексно впливають на фізичне самовдосконалення школярів.
Критеріями сформованості у школяра потреби фізичного самовдосконалення слід уважати такий рівень самосвідомості (мотивів, інтересів, ціннісних орієнтацій, установок), який активно спрямовує практичну діяльність на досягнення фізичного вдосконалення, ведення здорового способу життя, забезпечує виконання суспільних і професійних функцій майбутнього спеціаліста. А конкретизація критеріїв може відображати об'єктивні показники здоров'я, фізичну підготовленість, якість і обсяг спеціальних і професійних умінь, задоволення ступенем власного розвитку, рівнем інтересів тощо.
На думку В. А. Щербини, потреба — це те, в чому людина постійно зазнає нужду і привертає її увагу. Важливим компонентом потреб є інтереси, які формуються в процесі занять фізичною культурою і спортом. Найтиповішими інтересами учнів загальноосвітніх шкіл є інтерес до занять фізичними вправами; інтерес до взаємного спілкування; інтерес до перевірки фізичних можливостей у спортивних змаганнях, іспитах з фізичної підготовки.
Отже, основними показниками сформованості у школярів потреби фізичного вдосконалення є :
- рівень знань з фізичної культури
- усвідомленість у виконанні фізичних вправ
- активність на заняттях з фізичного виховання
- регулярність виступів у спортивних змаганнях
2.2 Оцінка фізичного стану і розумової працездатності школярів
Під час дослідження був застосований констатуючий педагогічний експеримент. Двадцятьом підліткам середнього шкільного віку, 17 хлопчикам і 3 дівчатам, які займаються у гуртку логічними іграми на базі від палацу дітей та молоді було запропоновано після двохгодинного тренування комплекс фізичних вправ. У цей комплекс входили вправи, які покращували розумову працездатність. Зокрема спеціальні вправи для зняття розумової напруги, вправи з гігієнічно-оздоровчої гімнастики у поєднанні з рухливими іграми. Заняття як і самі тренування проводились 2 рази на тиждень. Робота проходила на свіжому повітрі на спортивному майданчику. Після цього діти ще протягом однієї – півтори години проводили тренування, займаючись логічними іграми.
До занять фізичними вправами було виміряна ЧСС і АТ та зафіксовано його після навантаження. Дані наведено у таблиці №3.
Таблиця №3
Середні показники ЧСС (за 1хв) учнів які брали участь в експерименті
| № | Стать | Вік | ЧСС у спокої(уд/хв) | ЧСС після навантаження(уд/хв) |
| 1234567891011121314151617181920 | xxxxxxxxxxxxxxxxxДДД | 1212141213131314121512121215151514121414 | 7478687075757474687068707272747566757068 | 125130118128130120126128136125118110125110128115120128118110 |
ЧСС вимірювалося за допомогою пальпації променевої та сонної артерії. У таблиці середні показники ЧСС за 1 хв у школярів. В загальному середня ЧСС у спокої становить 71 уд/хв, після навантаження 120 уд/хв, отже збільшення ЧСС відбулося на 70 %. Відомо, що оптимальне навантаження для занять фізичними вправами становить 120-140 уд/хв середнього шкільного віку. Хоча для деяких школярів необхідно підбирати індивідуально фізичне навантаження. Адже вік дещо відрізняється між ними.
Отже, результат заміру ЧСС у школярів до і після навантаження відповідає більш менш нормам дозування фізичних вправ.
При оцінці АТ визначалися функціональні здібності серцево-судинної системи школярів. Вимірювання здійснювалося за допомогою фонендоскопа, тонометра та манжетки відповідно до і після фізичного навантаження. Результати наведені у табл.№4.
Таблиця №4
Середні показники АТ в учнів середнього шкільного віку
| № | Стать | Вік | АТ у спокої (мм.рт.ст) | АТ після навантаження (мм.рт.ст) | ||
| систолічний | діастолічний | систолічний | діастолічний | |||
| 1234567891011121314151617181920 | xxxxxxxxxxxxxxxxxДДД | 1212141213131314121512121215151514121414 | 11510011810511010510711510411598100105108117115110105114110 | 6255606466586264626655585668706660535858 | 130105125115115125137133124118110125115117120125128128130130 | 5550626058556056606055555060656158505252 |
Середній АТ (систолічний) у спокої = 104 мм.рт.ст.