Структурні частини заняття чітко виділяються в старшій і підготовчій групах, а в молодших групах виділення частин заняття досить відносно. Моторна щільність занять залежить від способів організації дітей. На заняттях з фізичного виховання використовуються фронтальний, поточний, почерговий і індивідуальний способи організації дітей. Діти переддошкільного і молодшого дошкільного віку найчастіше виконують рухи разом (фронтально) чи індивідуально; старші дошкільники — поточно чи по підгрупах. Усі способи організації повинні здійснюватися таким чином, щоб фізичне навантаження на кожну дитину було рівномірним, а моторна щільність занять — високою.
Під час проведення занять використовується наявне устаткування залу: гімнастична стінка, ослони, драбини, дошки, місток-гойдалка, стійки для стрибків, м'ячі, обручі, канат і ін. На заняттях у всіх вікових групах використовується звуковий супровід: удари в бубон чи барабан, що служать сигналом для початку і закінчення рухів, їх зміни, регулювання швидкості ходьби, бігу, частоти стрибків.
Зміст фізичного виховання дошкільників з порушеннями слуху у всіх вікових групах визначається загальними завданнями і необхідністю корекції недоліків у фізичному і моторному розвитку і їхньому попередженні.
Основну увагу в роботі з дітьми переддошкільного і молодшого дошкільного віку необхідно приділити розвитку рухової активності, формуванню довільної уваги, умінню наслідувати дій дорослого, формуванню навичок поводження в залі, розвитку емоційно-вольової сфери. Формування основних рухів відбувається шляхом включення їх у доступній формі в зміст занять.
Навчання ходьбі, бігу проводиться із включенням цікавих дітям ігрових моментів. Діти опановують різними видами стрибків (на місці, з поворотом, перестрибувати через мотузку, зістрибувати з дошки). Дітей також навчають повзанню, лазінню, перелізанню.
У середній групі підвищується ступінь складності вправ і змінюються умови їхнього виконання. Підвищуються вимоги до якості основних рухів: діти повинні вміти зстрибувати на напівзігнуті ноги, правильно координувати рухи рук і ніг у ходьбі і бігу, самостійно лазити. Важливо навчити дітей правильно поводитися в колективних іграх, витримувати свою роль, погоджувати свої рухи з діями інших дітей. Розвивається уміння реагувати на звукові сигнали. У старшій групі важливо вчити дітей самостійно виконувати вправи не тільки за зразком, але і за словесною інструкцією. Рухові навички закріплюються в процесі підвищення складності вправ, збільшення темпу. У процесі корекційної роботи особлива увага приділяється ускладненню вправ для розвитку рівноваги, а також розвитку просторового орієнтування в процесі підбору спеціальних вправ і рухливих ігор. На цьому етапі навчання з метою досягнення високої моторної щільності занять найчастіше використовуються фронтальний, потоковий чи груповий способи організації дітей.
Діти підготовчої групи повинні вміти володіти основними рухами, самостійно виконувати серію послідовних рухів у ходьбі один за одним, вміти орієнтуватися в просторових умовах, що ускладнюються. Вимоги пред'являються також до поводження в колективі, умінню погоджувати свої дії з діями інших дітей у рухливих іграх, естафетах.
На різних етапах навчання використовуються такі методи, як показ, допомога, страховка, дії за словесною інструкцією, однак їх обсяг на різних роках навчання розрізняється.
Показ як метод навчання використовується в роботі і з молодшими дошкільниками, і на заняттях зі старшими дітьми. У процесі показу дітям надається образ руху в його цілісному вигляді, без акцентування уваги на окремих елементах. Правильність показу, його точність — одне з важливих умов навчання. Недбала, неточна демонстрація рухів може спричинити неправильне відтворення дітьми. Для старших дітей рух може бути запропонований в розчленованому вигляді з метою навчання елементам техніки. Спостерігаючи за рухом, діти повинні добре його бачити, а також спостерігати за виконанням руху іншими дітьми. У роботі з молодшими дітьми, а також з дошкільниками, що мають порушення рівноваги і просторового орієнтування, важлива допомога дорослого. Страховка використовується на всіх роках навчання при виконанні координаційне важких вправ, а також для запобігання можливих травм. Відповідно до засвоєння дітьми рухів, що демонструвалися спочатку педагогом, діти починають відтворювати їх за словесною інструкцією. У залежності від віку дітей, їхнього рухового досвіду, стану слуху і мови вихователь використовує різні форми мови. У ясельній і молодшій групах назви предметів, дій, надаються усно і для кращого сприйняття і засвоєння демонструються наочно В міру засвоєння слів вони надаються усно, до табличок вихователь звертається при пред'явленні нових чи недостатньо засвоєних дітьми слів. У дитячих садах для глухих у середній групі нові слова можуть пред'являтися усно-дактильно, а після засвоєння — усно. Інструкції повинні бути короткими зрозумілими дітям. У випадках нерозуміння дітьми значення слів вихователь використовує показ у сполученні зі словесною інструкцією, а потім знову надає інструкцію.
У державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI століття) акцент робиться на необхідності підвищення уваги до проблем освіти дітей із відхиленнями в психофізичному розвитку в системі суспільного виховання, забезпечення їх повноцінної життєдіяльності, соціального захисту, умов для максимальної психологічної і соціально-трудової реабілітації.
Виховання та освіта глухих юнаків виходить із завдань, які стоять перед сучасною школою, - підготовка всебічно розвинутої особистості, створення умови для залучення її до життя в суспільстві. Усе це вимагає подальшого удосконалення навчально-виховного процесу, реалізації потенційних компенсаторних можливостей розвитку глухих юнаків. Для цього удосконалюються зміст, методи, форми навчання, активізується самостійна навчальна діяльність, вносяться раціональні організаційні зміни в структуру навчального процесу, що передбачається Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті.
Значне місце в системі навчання і виховання осіб з вадами слуху належить фізичному вихованню. Значення його визначається не тільки тим, що воно дозволяє юнакам, які не чують, стверджувати свою активну життєву позицію через фізичні вправи і спорт, але й тим, що вони більш активно інтегрують у сучасне суспільство.
У дослідженнях показано, що первинний дефект - глухота – затримує не тільки формування словесної мови, пізнавальної діяльності, але й призводить до затримки розвитку основних рухових якостей [1-8].
Втрата слуху призводить до порушення розвитку всіх сторін мови, а в низці випадків до повної її відсутності, що обмежує можливості мислення, відображається на особливостях поведінки: замкнутість, небажання вступати в контакт.[5, 6] Обмежений потік зовнішньої інформації через ураження слуху викривлює сприйняття її смислу, утруднює спілкування, ускладнює умови психомоторного розвитку, викликає негативні емоції і стресові переживання. [5, 11, 12] Втрата слуху часто супроводжується ураженням вестибулярного апарату, що негативно відображається на руховій сфері дитини. Характерними виявами є порушення статичної та динамічної рівноваги, точності рухів, просторової орієнтації, здатності засвоювати завдання, ритм рухів. [9, 13]
Головним і найбільш складним завданням сурдопедагогіки є проблема розробки корекції рухової сфери у глухих юнаків, яка слугує необхідною умовою їх розвитку в процесі навчання, сприяє формуванню засобів міжособистісної комунікації та їх інтеграції в сучасне суспільство.
Результати досліджень, проведених під керівництвом проф. Н.Г. Байкіної [9]свідчать про велике значення розвитку і корекції рухової сфери у глухих юнаків як одного із шляхів покращання ефективності підготовки їх до самостійного життя в сучасному суспільстві і, що особливо важливо, формування умінь сприймати мову оточуючих.
Слід відмітити, що в процесі навчання відставання глухих юнаків у розвитку основних рухових якостей від їх однолітків, що чують, помітно нівелюється. Проте недоліки в розвитку координації, швидкості, спритності і, не менш важливо, мови зберігаються у глухих юнаків і на даному етапі розвитку. Про це свідчать результати досліджень. [4, 9, 13, 14]
Виключення слуху із системи аналізаторів не являє собою ізольованого "випадіння" аналізаторів, а порушує весь хід розвитку даної категорії юнаків. [11, 15-21] При цьому найбільшою мірою страждає мова. Недостатня мовна діяльність, зменшення через ураження слуху обсягу інформації, що надходить глухим, позначаються на розвитку всієї пізнавальної діяльності і на формуванні їх рухової сфери.
Отже, завдання розробки шляхів подолання наслідків глухоти, вирішувані в школах, актуальні і для юнаків. При цьому, однак, треба мати на увазі, що система навчання, призначена для глухих дітей, не може бути повною мірою використана при корекції вад рухової сфери у глухих юнаків, оскільки в цьому випадку залишаться неврахованими їх вікові особливості і незвичайне водне середовище, а також їх практичний досвід.
Разом із тим, спеціальні дослідження переконливо показали, що не існує видів професійної діяльності, які могли б зрівнятись за своїм ефектом із фізичним навантаженням і руховою активністю. [22-24]
Важка фізична праця, посилена екстремальними кліматичними умовами, не може викликати в людини в організмі таких адаптаційних перебудов, які спостерігаються в осіб, що займаються руховою активністю.