Особистісна тривожність не обов'язково проявляється безпосередньо в поведінці, часом це — суб'єктивне неблагополуччя особистості, що створює специфічний фон її життєдіяльності, пригнічує психіку. Аналіз публікацій дозволив виявитиосновні негативні риси високого рівня особистісної тривожності:
1. Особистість із високим рівнем тривожності схильна сприймати довколишній світ як такий, що містить у собі загрозу і небезпеку більше, ніж особистість із низьким рівнем тривожності.
2. Високий рівень тривожності створює загрозу психічному здоров'ю особистості та сприяє розвитку передневротичних станів.
3. Високий рівень тривожності негативно впливає на результат діяльності. Відзначається кореляція тривожності з рисами особистості, від яких залежить навчальна успішність.
4. Тривожність суттєво впливає на професійну спрямованість.
5. Тривожність по-різному позначається на усталеності поведінки і прояві навичок самоконтролю[3, 5-6].
На думку А. Прохорова, процес формування тривожності має декілька етапів.
На першому відбувається її зародження. Цей момент пов'язаний з формуванням динамічного опорного ядра з психічних процесів, у яких тривожність проявляється.
Другий етап характеризується виявленням тривожності та її закріпленням у конкретній діяльності та поведінці.
На третьому етапі сформоване новоутворення, набираючи характеру риси особистості — особистісної тривожності ~ саме репродукує психічні стани, завдяки яким воно виникло[3, 6].
Головною причиною виникнення тривожності у дітей вважається неправильне виховання та несприятливі стосунки дитини з батьками, особливо з матір'ю. Відторгнення, неприйняття матір'ю дитини викликає у неї тривогу через неможливість задоволення потреб у любові, пестощах та захисті. У цьому випадку виникає страх: дитина відчуває умовність материнської любові.
Незадоволення потреб дитини в любові буде спонукати її прагнути задоволення будь-якими способами. Високу і ймовірність виникнення тривожності у дитини має виховання за типом гіперпротекції (надмірна турбота, дріб'язковий контроль, багато обмежень та заборон, постійне смикання).
Чинники, що впливають на виникнення страхів (заА.Захаровим):
- наявність страхів у батьків, головним чином у матері;
- тривожність у відношенні з дитиною, надмірне збереження її від небезпеки і ізоляція від спілкування її з однолітками;
- надмірно рання раціоналізація відчуттів дитини, обумовлена надмірною принциповістю батьків або їх емоційним неприйняттям дітей;
- велика кількість заборон з боку батька тієї ж статі або повне надання свободи дитині батьком іншої статі, а також численні нереалізовані загрози всіх дорослих в сім'ї;
- відсутність можливості для ролевої ідентифікації з батьком тієї ж статі, переважно у хлопчиків, створюючи проблеми в спілкуванні з однолітками і невпевненість в собі;
- конфліктні відносини між батьками в сім'ї;
- психічні травми типу переляку, які загострюють вікову чутливість дітей до тих або інших страхів;
Можливі причини виникнення тривожності :
· порушення взаємин між батьками і дітьми;
· авторитарний стиль батьківського виховання в родині;
· авторитарний стиль роботи вчителя;
· перевантаження організму дитини навчанням;
· завищені вимоги до дитини;
· постійне порівнювання її з іншими дітьми;
· розлучення батьків;
· висока тривожність учителя чи батьків[6, 23].
Ознаки шкільної тривожності у молодшому шкільному віці :
1. не може довго працювати, не стомлюючись;
2. їй важко зосередитися на чомусь;
3. будь-яке завдання викликає надмірне занепокоєння;
4. під час виконання завдань дуже напружена, скута;
5. бентежиться частіше за інших;
6. часто говорить про напружені ситуації;
7. скаржиться, що їй сняться страшні сни;
8. руки в неї зазвичай холодні, вологі;
9. у неї поганий апетит;
10. полохлива, багато що викликає в неї страх;
11. зазвичай неспокійна, легко засмучується;
12. часто не може стримати сліз;
13. погано переносить чекання;
14. не любить братися за нову справу;
15. невпевнена у собі, у своїх силах;
16. боїться труднощів[5, 23].
Висновок до першого розділу
Впершевідокремив і акцентував стан занепокоєння, тривоги - З.Фройд.
Багато хто з авторів наголошує на різниці між тривогою і страхом: страх — це реакція на реальну загрозу, а тривога — стан неприємного передчуття без видимої причини (причина — тільки у свідомості людини).
У психологічній літературі, можна зустріти різні визначення поняття тривожності, хоча більшість дослідників сходяться у визнанні необхідності розглядати його диференційовано - як ситуативне явище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідного стану і його динаміки.
Тривога сприймається як емоційний стан гострого внутрішнього болісного беззмістовного хвилювання, що пов'язується у свідомості індивіда із прогнозуванням невдачі,небезпеки або ж очікуванням чогось важливого, значущого для людини в умовах невизначеності.
Відокремлюють самостійні семантичні одиниці, пов’язані з тривогою: тривога, немотивована тривожність й особистісна тривожність.
Тривожність не обов'язково проявляється безпосередньо в поведінці, часом це — суб'єктивне неблагополуччя особистості, що створює специфічний фон її життєдіяльності, пригнічує психіку.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що в основі негативних форм поведінкилежать: емоційне переживання, неспокій, невпевненість за своє благополуччя, що може розглядатися як проявтривожності.
2. Емпіричне дослідження тривожності молодших школярів
2.1 Особливості методик дослідження тривожності молодших школярів
Метою даного етапу експериментального дослідження є виявлення особистісної і шкільної тривожності у дітей молодшого шкільного віку.
Експериментальне дослідження спрямоване на вирішення наступних завдань:
· виявлення тривожності в дітей молодшого шкільного віку і встановлення причин ;
· створення комплексу заходів, спрямованих на зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку ;
· перевірка ефективності корекційно – розвивальної роботи, спрямованої на зниження рівня тривожності у дітей.
Експеримент проводився на базі ЗНЗ І-ІІІ ступенів №2 ім. М. Горького м. Олександрії.
В дослідженні брали участь учні молодшого шкільного віку других класів. Загальна кількість обстежуваних становила 36 чоловік. Вік дітей – 7-8 років. Серед 36 учнів 15 хлопчиків і 21 дівчинка.
З метою дослідження домінуючого рівня тривожності були використані наступні методики :
1. Методика «Вимірювання рівня тривожності Тейлора» (адаптована Т.А. Немчиновим).
Призначена для вимірювання рівня тривожності. Опитувальник складається з 50 тверджень. Він може пред’являтися обстежуваному або за списком, або, як набір карток з твердженнями.
Обстежуваний ознайомлюється з твердженнями і дає відповідь «Так» або «Ні», в залежності від того, погоджується він з ним чи ні.
Підраховується кількість співпадань відповідей з ключем, що свідчить про тривожність.
Оцінка 40-50 балів розглядається як показник дуже високого рівня тривожності ; 25-40 балів свідчить про високий рівень тривожності ; 15-25 балів – про середній рівень (з тенденцією до високого) ; 5-15 балів – про середній (з тенденцією до низького) ; 0-5 балів – про низький рівень тривожності [12, 64-69].
2. Методика «Оцінка рівня шкільної тривожності Філліпса»
Спрямована на визначення рівня загальної тривожності в школі і часткові прояви тривожності у різних сферах життєдіяльності.
Тест складається з 58 питань, які можуть зачитуватися школярам. На кожне питання потрібно відповісти «Так» або «Ні».
При обробці результатів виділяють питання, відповіді на які не збігаються із ключем тесту. Відповіді, що не збігаються з ключем – це прояви тривожності.
При обробці підраховується загальне число неспівпадань по всьому тесту. Якщо їх кількість більше 50%, можна говорити про підвищену тривожність дитини, якщо більше 75% від загального числа питань тесту – про високий рівень тривожності.
Число збігів по кожному з 8 факторів тривожності, виділених у тесті. Рівень тривожності визначається так само, як і у першому випадку. Аналізується загальний емоційний внутрішній стан школяра, багато в чому визначається наявністю тих або інших тривожних синдромів (факторів) і їхньою кількістю.
Змістовна характеристика кожного синдрому (фактора):
Загальна тривожність у школі - загальний емоційний стан дитини, пов'язане з різними формами його включення в життя школи.
Переживання соціального стресу - емоційний стан дитини, на тлі якого розвиваються його соціальні контакти (насамперед - з однолітками).
Фрустрація потреби в досягненні успіху - несприятливе психічне тло, що не дозволяє дитині розвивати свої потреби в успіх, досягнення високого результату.
Страх самовираження - негативні емоційні переживання ситуацій, сполучених з необхідністю саморозкриття, пред'явленні себе іншим, демонстрації своїх можливостей.
Страх ситуації перевірки знань - негативне відношення й переживання тривоги в ситуаціях перевірки (особливо - публічної) знань, досягнень, можливостей.
Страх не відповідати очікуванням навколишніх - орієнтація на значимість інших в оцінці своїх результатів учинків і думок, тривога із приводу оцінок, що дають навколишніми, очікування негативних оцінок.
Низька фізіологічна опірність стресу - особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосовність дитини до ситуацій стресогенного характеру, що підвищують імовірність неадекватного деструктивного реагування на тривожний фактор середовища.