Взагалі варто зазначити. Що педагогічна думка в епоху середньовіччя була пронизаною духом релігійної ідеології.
Цікавим, насиченим культурними подіями, високим підйомом у науці, літературі, мистецтві була епоха відродження (XIV- XVI ст.). Характерною рисою цього періоду є гуманізм. Гуманістична педагогіка характеризується повагою до дітей, запереченням фізичних покарань, прагненням до удосконалення здібностей дітей. Італійський педагог Вітаріно де Фельтре, який створив школу «Будинок радості», якою уславився як «батько гуманності» і як перший учитель нового типу.
Французький мислитель-гуманіст, Мішель Монтень. У творі «Досліди» виступив проти схоластичного зубріння у навчанні, пропагував розвивати у дітей критичне мислення. Особливу роль відводив моральному вихованню, яке слід здійснювати прикладом і моральним вправлянням. Також не варто забувати таких яскравих постатей того часу як Франсуа Рабле, який пропонував будувати навчання на зацікавленості дитини навколишнім середовищем; Еразма Роттердамського, якому належить книга «Молодим дітям наука», де міститься 600 правил, важливих для юнацтва [11, 21].
XVII ст., з якого традиційно починають відлік Нового часу, визначній мірі зберіг соціально-економічні особливості духовного життя середньовіччя. Цей період характеризується оформленням педагогіки в самостійну науку. Формування теоретичної педагогіки пов’язано з іменем Яна Амоса Коменського. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробивши у своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики навчання і виховання підростаючого покоління [11, 23].
Не варто забувати, ще про одну визначну постать цього періоду – Дж. Локка, який першим в історії розробив нову, що ґрунтується на світських началах, систему виховання підростаючого покоління. Саме він сконцентрував своїзусилля на теорії виховання джентельмена- людини впевненої в собі, що поєднує широку освічченість з діловими якостями, вишуканість манер з міцністю моральних перконань [19, 16].
В Україні відбувалися ті самі процеси народження педагогіки в надрах філософської думки. З часів Київської Русі до нашого часу дійшли настановні твои з виховання: збірник законів «Руська правда» Ярослава Мудрого, «Повчання Володимира Мономаха». Вершиною української народної педагогіки сучасні дослідники вважають козацьку педагогіку, яка в собі «національну психологію, характер, правосвідомість, мораль та інші компоненти національної свідомості, духовності народу.
Серед видатних просвітителів XVIIIст., які збагатили вітчизняну педагогіку, почесне місце належить Г.С. Сковороді. Він перший в українській педагогіці в центрі уваги поставив дитину – її почуття, стосунки зі світом , її справи, нахили і обдарування; визначив мету гуманістичного процесу – формування «істинної» людини.
Великий внесок у розвиток наукової педагогіки зробив визначний вітчизняний педагог К.Д. Ушинський. Основною метою виховання повинна бути підготовка всебічно розвиненої людини, а наріжним каменем виховання – вчення про трудове виховання, що стверджує: в трудовій діяльності розвивається і формується людина.
У другій половині XIX – на початку XX ст. в Україні на питаннях освіти і виховання зосереджували свої зусилля майже всі діячі культури та мистецтва, літератури і науки: Т.Г. Шевченко, І.Я. Франко, М.П. Драгоманов, П.А. Грабовський, Леся Українка.
Педагогіка соціалістичного періоду пішла шляхом розробки ідей виховання людини нового суспільства. З цих позицій педагогічну теорію розробляли Н.К. Крупська, П.П. Блонський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський [19, 19].
Таким чином, здійснивши аналіз наукової літератури, можна говорити, що з кожним новим періодом в історії людства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і до наших днів, – педагогічна праця, була і залишається важливим атрибутом суспільства. ЇЇ суб’єкти якої реалізують дві найважливіші функції: навчання, яке передбачає передачу набутих знань старшими поколіннями молодому поколінню, а також виховання моральних цінностей та пріоритетів, якими керується кожна культурно-освітня людина. Варто зазначити, що давня професія учителя на теперішній час набуває новий розвиток, який відображає потреби сучасної школи на шляху її гуманізації і демократизації.
1.2Підходи, принципи та методи дослідження проблеми престижу та характеру педагогічної праці
Будь яке дослідження потребує використання інструментарію, який допомагає всебічно пізнати проблему. У зв’язку з цим спробуємо визначити ті підходи, принципи та методи, які необхідні для вичення проблеми престижу та характеру педагогічної праці.
Мета, яка постає перед нами, полягає в наданні рекомендацій з приводу оптимізації педагогічної діяльності та підвищення рівня престижу останньої. Однак для досягнення мети, нам необхідно здійснити цілу низку кроків, зокрема проаналізувати джерела, з метою з’ясування еволюції дослідження вище зазначеної проблеми, уточнити основні поняття дослідження, розкрити сутність та зміст педагогічної праці, як одного з різновидів трудової діяльності, дослідити характерні риси та престиж педагогічної діяльності, що і є підґрунтям до розробки критеріїв оцінки ефективності педагогічної професії. Зокрема необхідно виокремити фактори, які ускладнюють педагогічну працю та надати рекомендації з приводу оптимізації педагогічного процесу - все це вимагає від нас використання певних підходів, принципів та методів, з допомогою яких, буде проведено дослідження.
Говорячи про поняття підходу, варто зазначити що у філософських словниках, підхід являє собою спеціальний погляд на предмет [5, 47].Відштовхуючись від цього основний підхід, який буде наявний у процесі дослідження – системний. З допомогою, саме цього підходу, ми матимемо змогу раціонально пізнати всі аспекти нашої проблеми. Системне пізнання, складається з послідовних розумових операцій і формує розумову систему, більш-менш адекватну системі об'єктивної реальності [5, 53].
Вище зазначений підхід дасть змогу з’ясувати сукупність складових, які входять у вище зазначену проблему, тобто розглянути постать педагога, педагогічну працю на теоретичному та на практичному рівні, як таку, престиж останньої, а також взаємодію даного об’єкта дослідження з іншими системами. За допомогою підходу ми матимемо змогу спочатку поокрему розглянути вище зазначені аспекти, а згодом як певну систему яка включає в себе сукупність складових які певним чином взаємодіють.
Безумовно, що наше дослідження потребує використання принципів, які являють собою базове положення. Серед принципів домінуватимуть принцип сходження від абстрактного до конкретного, що передбачає рух від абстрактного до конкретного, сходження від неповного, часткового до повного, цілісного і всебічного знання.
Також буде принцип термінології, який передбачає вивчення термінів і позначуваних ними понять, розробку та уточнення змісту та обсягу понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої грунтується дослідження. Визначення понять слід формулювати, базуючись на тлумачних та професійних словниках. Визначення обсягу і змісту поняття дають через родову ознаку і найближчу видову відмінність. Як правило, спочатку називають родове поняття, до якого поняття, що визначається, входить як складова. Потім указують на ту ознаку поняття, яка відрізняє його від усіх подібних, причому ця ознака має бути найважливішою і найсуттєвішою. Саме цей принцип дасть змогу уточнити основні поняття дослідження, такі як: педагогічна праця, педагог, престиж, характер, в результаті чого буде сформульовано основне поняття дослідження – престиж та характер педагогічної праці».
Дослідження престижу та характеру педагогічної праці, неможливе без застосування принципу всеоглядності, який дасть нам змогу охопити найбільш важливі, необхідні сторони педагогічного праці та відокремити із її сукупності визначальну, інтегративну сторону, від якої залежать інші.
Як вже згадувалось вище, будь-яке дослідження неможливе без застосування методів.
Метод – це своєрідний тактичний прийом дослідження. Тільки єдність підходів і методів дослідження соціально-економічних процесів, у тому числі розміщення продуктивних сил, забезпечує високу наукову результативність [5, 81].
Дослідження еволюції поглядів на проблему престижу та характеру педагогічної праці, потребує застосування історичного методу, який дасть змогу прослідкувати яким чином у процесі історичного розвитку досліджувалася вище зазначена проблема.
Для уточнення основних понять нам необхідно використати метод термінології, що допоможе аналізувати поняття з різних позицій та наукових словників та абстрагування, яке дасть змогу на основі певних поглядів вчених тих чи інших понять виокремити власне, прийнявши всі важливі сторони, яке буде використовуватися у подальшому дослідженні.
Розкрити зміст, сутність та особливості педагогічної праці, потребує використання аналізу, який являє собою розчленування певної системи на складові частини [20, 27]. Саме аналіз дасть змогу розглянути характерні риси педагогічної роботи та виокремити основні елементи, які входять в педагогічну діяльність.
Для розробки критеріїв оцінки ефективності педагогічної роботи нам необхідно використати метод класифікації. Даний метод дасть змогу виокремити критерії за якими будуть про класифіковані показники ефективності педагогічної праці. Основні критерії: результативний та процесуальний.
Для побудови відповідних висновків ми використаємо метод узагальнення – це метод наукового знання, за допомогою якого здійснюється сходження до загальних ознак та властивостей певного класу об’єктів, перехід від одиничного до особливого і загального, від менш загального до більш загального [5, 124].