Міністерство освіти і науки України
Криворізький державний педагогічний університет
Кафедра педагогіки
Курсова робота
Формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри
Виконала
Андрусенко Анастасії Олегівни
Перевірив
Саунова Юлія Олександрівна
Кривий Ріг – 2010
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри
1.1 Поняття пізнавальної активності в психолого-педагогічній літературі
1.2 Можливості ігор у формуванні пізнавальної активності
1.3 Дидактичні умови формування пізнавальної активності
Висновки до першого розділу
Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота з формування пізнавальної активності
2.1 Дослідницько-експериментальна програма з формування пізнавальноїактивності засобами дидактичної гри
2.2 Результати дослідження
Висновки до другого розділу
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність та соціальна значущість теми: Життя людини – це постійна динаміка різних видів її діяльності. Проте в усій різноманітності діяльностей, які освоює людина протягом життя, існує три види, що здійснюють найбільший вплив на розвиток її особистості. Це гра, навчання і праця. Генетично змінюючи одна другу, вони співіснують протягом всього життя людини.
Гра, будучи простим і близьким людині способом пізнання навколишньоїдійсності, повинна бути найбільш природним і доступним шляхом дооволодіння тими чи іншими знаннями, вміннями, навичками. Існуюча жнеобхідність у раціональній побудові, організації та застосування її впроцесі навчання і виховання вимагає більш ретельного і детального їївивчення.
При вивченні гри дослідники стикаються з її багатством,багатомірністю проявів, невизначеністю кордонів гри, з її феноменомпершоджерела дозвілля, так і однією з форм людської діяльності.
Гра навчає, виховує, розвиває,соціалізує, розважає, дає відпочинок, не вносячи в зміст дозвіллянескінченні сюжети і теми життя та діяльності людини, зберігаючи при цьомусвою самоцінність.
Російський письменник Ю. Нагібін так оцінює значеннядитячої гри: "У грі виявляється характер дитини, його погляди на життя,його ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються довирішення складних життєвих проблем.Дитинство без гри і поза грою ненормально. Позбавлення дитини ігровоїпрактики - це позбавлення її головного джерела розвитку: імпульсівтворчості, ознак соціальної практики, багатства імікроклімату колективних відносин, активізації процесу пізнання світу іт.п. Для дітей гра - це продовження життя, де вигадка - грань правди."Гра - регулятор всіх життєвих позицій дитини. Вона зберігає і розвиває"дитяче" в дітях, вона - їхня школа життя і "практика розвитку"
Об’єкт дослідження: процес формування пізнавальної активності
Предмет дослідження: дидактичні умови формування пізнавальної активності. Мета дослідження: визначити роль дидактичної гри у системі навчання, вміти правильно преподнести урок у формі гри та викликати увагу школярів. Гіпотеза дослідження: процес формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри буде ефективним за таких умов:
1. застосування ігрових завдань
2. визначення їхньої питомої ваги та місця у системі навчання
3. педагогічне стимулювання і мотивація навчальної діяльності учнів
Згідно до поставленої мети та гіпотези дослідження визначаються наступні завдання дослідження:
- розкрити значення та зміст поняття "пізнавальна активність"
- ознайомитися з різними засобами підношення учбового матеріалу
- встановити ефективність навчання дітей за допомогою гри
- визначити доцільність формування пізнавальної активності засобами
Дидактичної гри
Методи дослідження: критичний аналіз літературних джерел; вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів у ході педагогічної практики; наукове спостереження; розвідувальний метод експерименту.
Практичне значення дослідження: дана робота може бути використана для формування вчителем пізнавальної активності учнів.Теоретичне значення дослідження: полягає у тому, що його основні положення та висновки сприяють глибшому розумінню значення формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри.Експериментальна база дослідження: педагогічна гімназія № 24; у дослідженні взяли участь 30 учнів.Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (20) та додатків.
Розділ 1. Теоретичні основи формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри
1.1 Поняття пізнавальної активності в психолого-педагогічній літературі
Багато дослідників розглядають сутність пізнавальної активності учнів як психолого-педагогічну проблему. І.І. Родак звернув увагу на психологічну сторону цього поняття. Автор ставить у пряму залежність активність школяра в навчальному процесі від напруги уваги, опори на уяву, аналізу та синтезу, здогадки та припущення, сумніви і перевірки, узагальнення та судження, інтересу, наполегливості, ентузіазму. Все це він справедливо вважає необхідними умовами для організації ефективного навчального процесу. Безсумнівно, що розгляд сутності поняття пізнавальної активності та суміжних з ним понять різними авторами з різних позицій, з одного боку, просуває розвиток уявлень про поняття активності, так як його сутність піддається аналізу з різних сторін, з іншого боку - така багатоплановість підходів ускладнює формування єдиної точки зору. З аналізу основних публікацій, в яких розглядається питання про сутність поняття пізнавальної активності, можна виокремити основні підходи дослідників до розгляду питання. Таких підходів фактично два. Одні автори розглядають пізнавальну активність як діяльність, інші - як рису особистості. Ці підходи не можна відривати один від одного. Використання їх в діалектичній єдності дозволяє сформувати єдину точку зору на поняття сутності пізнавальної активності, яку необхідно розглядати і як мету діяльності, і як засіб її досягнення, і як результат.
Розглянемощеоднуточкузору. Пізнавальна активність виявляється в спрямованості і стійкості пізнавальних інтересів, прагненні до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності, у мобілізації вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальної мети. Тут в комплексі проявляються емоційні, інтелектуальні та морально - вольові процеси. Ця якість діяльності особистості формується головним чином у процесі пізнання, яке за своєю природою пов'язане з цілеспрямованою активністю суб'єкта в активний стан є результатом його взаємодії з зовнішнім середовищем. Пізнавальна активність має індивідуальний характер. Одночасно з цим слід зауважити, що активність, будучи умовою пізнання, не є вродженою рисою особистості - вона сама формується у процесі діяльності. Що стосується активності навчання, то вона формується в процесі пізнавальної діяльності й характеризується прагненням до пізнання, розумовим напруженням і проявом морально - вольових якостей учня, і в той же час сама активність впливає на якість діяльності. Проведенийаналізтрактуваньпоняття"пізнавальнаактивність "показує, щовнихнеповновраховуються важливісторони сутностіданого поняттяу зв'язкузтим, щоздійснювавсяйогоодностороннійаналіз: пізнавальна активністьрозглядаласяабо як діяльність, абоякякістьособистостіу відривівід діяльності.
Пізнавальна активність тут не зводиться до простої напруги інтелектуальних і фізичних сил учня, а розглядається як якість діяльності особистості, яка виявляється у відношенні учня до змісту і процесу діяльності, у прагненні його до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності за оптимальний час, в мобілізаціі морально- вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальної мети. Виходячи з цього, активізація навчання школярів трактується не як посилення діяльності, а як мобілізація вчителем за допомогою спеціальних засобів інтелектуальних, морально - вольових і фізичних сил учнів на досягнення конкретних цілей навчання і виховання.
1.2 Можливості ігор у формуванні пізнавальної активності
Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дитини, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання. Її назвали "супутником дитинства", хоч у житті граються не тільки діти, й дорослі. Дитяча гра – це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній діяльності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання.
Гра як діяльність притаманна передусім молодому організму, що зумовлене потребою дитини у виявленні активності. Тому гра в дитячому віці є нормою. Гра є не лише фактором настрою, емоцій дитини, а й важливим чинником розвитку функцій мозку, серцево-судинної, нервової систем її організму.
Ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.
Дидактична гра – гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.
Дидактична гра. Педагогіка вивчає три види діяльності людини: гру, навчання, працю. Саме вони є діючими чинниками формування світогляду особистості, її ідейних і моральних переконань. Спираючись на якийсь конкретний вид діяльності учня , ми можемо гармонійно поєднати цю діяльність з іншими видами. На цю особливість навчально-виховного процесу вказував ще К.Д. Ушинський. Він писав, що "викладання, засноване на нав’язуванні, вбиває в учневі прагнення до навчання, без якого він далеко не піде, а навчання, засноване тільки на інтересі, не дає можливості закріпити самовладання і волю учня, тому що не все в навчанні цікаво і потрібно, і багато чого він братиме силою волі". Таким чином виникають запитання: чи можна гру вважати методом навчання? Чи це методичний прийом або форма організації уроку?