Зимою деньок, як комарів носок.
Лютневий сніг весною пахне.
В лютому сонце іде на літо, а зима - на мороз.
Весна відмикає джерела і річки.
Травень ліси одягає, літо в гості чекає.
Осінь на строкатому коні їздить.
В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі підбирайся.
Плаче жовтень холодними сльозами.
Листопад білими кіньми їде.
Вогонь - біда, і вода - біда, а без вогню і води ще більша біда.
Повітря дорожче від золота.
Вітер на дворі - радість і горе.
Море - рибальське поле.
Екологічні взаємозв’язки в природі:
Багато снігу - багато хліба.
Зима без снігу - не буває.
Дощ у посуху - золотий дощ.
Без дощу і трава не росте.
Весняний дощ зайвим не буває.
Колос не спіє, коли сонце не гріє.
Люди раді літу, бджоли раді цвіту.
Буде дощик - будуть і грибочки.
Не довіряй, козу вовкові, а капусту
Де звіру живеться, там він і ведеться.
Як багато птиць, то не буде гусениці.
Де багато пташок, там мало мурашок.
Малий хробак великого дуба підточить.
Вночі панують сови та сичі.
Не потрібна солов’ю золота клітка, кращая вітка.
Великий сніг врожай зберіг.
Великі ліси - глибокі сніги.
Сніг - ковдра для пшениці.
Раннє сонечко - ранні пташки.
Літо запасає, а зима забирає.
Літо дає коріння, а зима насіння.
Коли в маю дощ не випаде, то й золотий плуг не виоре.
Кущі та дерева - берегів обереги.
На будь-яку квітку бджілка сідає, бо квітка, її радо вітає.
Кожна травинка має свою росинку.
Ліпше сире жито жати, як має ним вітер тріпати.
Де волошки, там хліба трошки.
Весняний дощ ростить, осінній - губить.
Природа і праця людей:
Аби сіяв вчасно, то і вродить рясно.
Тому горе, хто мілко оре.
Глибше орати - більше хліба мати.
Посій упору - будеш мати зерна гору, сій вчасно - вродить рясно.
Сніг землеробу дорожчий за срібло,
Дощ упору - золото.
Весняний день рік годує.
Хто весною ледачий, той цілий рік плаче.
Дощ у травні - буде хліб славний.
Травень створює хліба, а червень - сіно,
Що влітку вродилося, то взимку згодилося.
Кому влітку холод, тому взимку голод.
Що влітку збереш, те взимку на столі знайдеш.
Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.
Липень - маківка літа, втоми не знає, все прибирає.
Весна багата квітками, а осінь - снопами.
Квітень славиться квітами, а осінь - плодами.
Людина живить землю, а земля - людину.
Землі кланяйся низько - до хліба будеш близько.
З глибокої борозни високий хліб росте.
Як рік поле дармує, то на другий за три вродить.
Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.
Казав овес: „Сій мене в болото - буду як золото".
Казав ячмінь: „Сій мене в грязь - то будеш князь".
Каже гречка: „А мене хоч в золу, аби в пору".
Кукурудзу посієш до дощу - матимеш сало до борщу.
Сій овес у кожусі, а жито - в брилі.
В серпні у хлібороба три турботи: і косити, і орати, і сіяти.
Де сніг буде - хліба прибуде, де вода розіллється сіна набереться.
Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.
Дощ у жнива - як п’яте колесо до воза.
Хто спить весною, той плаче зимою.
У червні на полі густо, а у дворі пусто.
Вода - мати полів, а без матері не проживеш.
Сонце - батько, а вода - мати врожаю.
Охорона природи:
Зрубали дерева - прощайте птахи.
Діброви та ліси - нема в краї більшої краси.
Багато лісу - не губи, мало лісу - бережи, немає лісу - посади.
Рослини - землі окраса.
Ліс і вода - брат і сестра.
Бережеш дерево - бережеш життя.
Де знищується природа, там закінчується життя.
Якщо хочеш щось побачити в лісі - стань невидимим.
Хочеш у лісі щось побачити - навчись по лісі ходити
Не привик ліс до наших коліс.
Одна людина в лісі залишає слід, десять - стежку, сто - ...
Додаток Г
Народні прикмети передбачення погоди
Падає лапатий сніг - на потепління.
Собака качається по землі - на сніг.
Якщо після морозів небо вкривається хмарами - буде снігопад.
Шибки у вікнах пітніють - буде потепління.
Якщо свійські гуси або качки стають на одну ногу, а голову ховають під крило - буде холодно.
Якщо галки та ворони сідають на верхівках гілок - на ясну погоду. А сідають на нижні гілки (в крону) - на вітер.
Якщо дерева вкриті інеєм - на потепління.
Закружляли в повітрі лапаті сніжинки - буде відлига.
Якщо вранці з’являються темні хмари - чекай дощу завтра або вдень.
Якщо Сонце сідає в хмари - погода погіршиться.
Якщо вранці трава вкрита рясно росою - дощу не сподівайся.
Якщо роси мало або зовсім відсутня - вдень чекай дощу.
Ввечері тепліше, ніж вранці - чекай негоди.
Дим стелиться по землі - на негоду.
Зима без снігу - літо без хліба.
Горобці ховаються під стріху - на мороз.
Сніг налипає на дерева - чекай тепла.
Пізній листопад - на сувору і довгу зиму.
Тихо і задушливо влітку - на грозу.
Дим піднімається вгору стовпом - на ясну погоду.
З берези тече багато соку - на дощове літо.
Кульбаба рясно вкрили всю долину - на ясну догідливу днину.
Якщо ліс без дощу шумить - чекай дощу.
Перисті хмари - на вітер.
Купчасті хмари - на дощ.
Будяк коле боляче - сонячна погода утримається, а якщо коле слабо - ждіть дощу.
Рипить під ногами сніг, далеко чути голоси - на мороз.
Якщо горобці пурхають під стріху чи дах із пір’їною або соломою у дзьобі - незабаром ударять морози.
Осінній туман - на дощ.
Вранці не вийшли квіти із води латаття білого - після обіду буде дощ.
Перед дощем закриваються квітки кульбаби.
Кілька днів на небі білі хмари - на похолодання, темні - на дощ.
Павутиння стелиться по рослинах - до тепла.
День починається туманом - потепліє.
У саду чи лузі дуже запахли квіти - без дощу не обійдеться.
Якщо закриваються квіти кульбаби - буде дощ.
Сильний вітер під час дощу - до хорошої погоди.
Горобці купаються в поросі - буде дощ.
Комарі та мошкара в’ються стовпчиком - буде гарна погода.
Коники сюркочуть дотемна - на спеку.
Рання роса - на гарну погоду.
Жаби гучно квакають - бути дощу.
Грудень холодний та сніжний - хліб буде буйний ти пишний.
Січень без снігу - осінь без хліба.
Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози.
Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається.
Березень спочатку хмарний, всередині болотний - сніп буде намолотний.
Як марець ясний, то май щасний.
Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений.
Як у травні дощ надворі, то восени будуть повні комори.
Птахи з-за моря вертають - плуги з полем розмовляють.
Мокрий квітень, сухий май - для картоплі буде рай.
Як сухий і теплий май - скупий буде урожай.
Опеньки з’явились - літо скінчилось.
Додаток Д
Загадки
| Дихають, ростуть, а ходити не можуть. (Рослини) | Зелена, а не луг, біла, а не сніг, Кучерява, та без волосся. (Береза) |
| Весною веселить, літом холодить,Восени годує, зимою гріє. (Дерево) | Серед літа - метелиця:Пух летить і стелиться. (Тополя) |
| Для пилки й рубки,Для чобіт і шубки,У кошик свинарці,На стіл - для заварки. (Дуб) | Весною росте, літом цвіте,Восени осипається,Зимою відсипається;А квітки - на медок,Лікує від грипу, кашлю і хрипу. (Липа) |
| Зимою і літом - одним цвітом. (Ялина, сосна) | |
| Червоний колір має, а винний смак,Кам’яне серце, а чому це так (Вишня). | Весною біле, літом зелене, Восени жовте, зимою добре. (Груша). |
| У вінку зеленолистім,У червоному намистіВдивляється у водуНа свою хорошу вроду. (Калина) | Низький та колючий,Солодкий, та не пекучий,Ягоду зірвеш - руку обдереш. (Терен) |
| Стоїть зелений кущик,Зачепиш - вкусить. (Шипшина). | Зелененькі їжачки Почіплялись на гілки.Хто зірветься з деревини, Той колючу шубку скине. (Каштан) |
| Гілки рогаті,плоди крилаті. (Клен) | |
| Стоїть при дорозі на одній нозі,Хто її зрушить - плакати мусить. (Кропива). | Білі кульки на стеблах красуються в полі,Повіє легенький вітерець - стебла стають голі. (Кульбаба). |
| Стоїть пані у лісочку,Має червону сорочку,Хто не йде, той поклониться. (Суниця лісова). | На сонечко я схожий,І сонце я люблю,До сонця повертаюЯ голову свою. (Соняшник) |
| І печуть мене, і варять мене.І їдять, і хвалять, бо я добра. (Картопля) | Сидить Марушка в семи кожушках,Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля) |
| Без рук, без ніг,А пнеться на батіг (Квасоля) | В земляній сиджу коморі,А коса моя надворі. (Морква) |
| Білі горошини на зеленій стеблині. (Конвалія) | Що за голова,Що лиш зуби і борода. (Часник) |
| Я найперша зацвітаю синім квітом серед гаю.Відгадайте, що за квітка, бо мене не стане влітку. (Пролісок) | Цвіте синьо, лист зелений,Квітник прикрашає,Хоч мороз усе побив -Його не займає. (Барвінок) |
| Що два тижні зелениться, А два тижні колоситься, За два тижні одцвітає,А два тижні наливає І два тижні підсихає? (Жито) | М’який, а не пух, Зелений, а не трава, Знайдеш його в лісіІ на солом’яній стрісі. (Мох) |
| Швидко скрізь цей птах літає, Безліч мошок поїдає.За вікном гніздо будує,Тільки в нас він не зимує. (Ластівка) | Що воно за дивна птиця? Світла денного боїться.Дзьоб крючком, великі очі, І не спиться їй щоночі. (Сова) |
| Вірно людям я служу, Їм дерева стережу.Дзьоб міцний я маю, Шкідників ним здобуваю. (Дятел) | Які ноги заввишки, Такий ніс завдовжки.Хату на хаті має, Жабам рахунок знає. (Лелека) |
| Чорномазий, довгодзьобий, Він за плугом важно ходить, Черв'яків, жуків знаходить - Сторож вірний, друг полів, Перший вісник теплих днів. (Грак) | Дивний ключ у небі лине, Не залізний, а пташиний.Цим ключем в осінній млі Відлітають... (Журавлі) |
| Мале і проворне, Хрущів і мишей поїдає, А для своєї оборони Безліч голок має. (їжак) | Одяг багатий, сам сліпуватий, Живе без віконця, не бачить сонця.(Кріт) |
| Цей дивак знадвору.Носить здобич у "комору" Не на спині у мішку,А сховавши за щоку? (Хом’як) | Літом любить полювати, А зимою - в лігві спати.Як зачує він весну, Прокидається від сну. (Ведмідь) |
| Хто на гілці шишки гриз І кидав огризки вниз,По соснах, ялинах стрибає,У дуплах горішки ховаєІ сушить на зиму гриби? (Білка) | Я - прудка, луската, Нірка - моя хата,А коли хтось нападає -Йому хвіст свій залишаю. (Ящірка)Голос тоненький, ніс довгенький.Хто його уб’є, то свою кров проллє.(Комар)Біла латка, чорна латка по дереву скаче. (Сорока) |
| Не птах, а з крилами,Не бджола, а літає над квітами,Нектар збирає, а не запасає,Жити квітам допомагає. (Метелик) | |
| Не звір, не птиця, всього боїться.Половить мух - і в воду плюх! (Жаба) | Узимку спить, літом бринить, Понад квітами літає, Солодку росу збирає. (Бджола) |
| Що таке: живе і ллється,Часом і на камінь пнеться,Як немає - все всихає,Звір і птиця помирає. (Вода) | Із-під гірки, з-під крутої Прокрадається порою.Та й до моря утікаЧерез лози по ярках. (Джерело) |
| Ледь колишуть вітерці Стрічку на просторі:Кінець вузький - у джерельці,А широкий - в морі. (Річка) | Серед села корито водою налито,Біля нього вербичка пухнаста,І калина гілляста. І малеча, і дорослі Часто йдуть до нього в гості. (Ставок) |
| Поміж трави на пісокВпав блакитний поясок,Хоч лежить, а не підняти,Хоч біжить, а не спіймати. (Струмок) | Таке велике,Що займає увесь світ,Таке маленьке,Що в щілину зайде. (Повітря) |
| Одне багаття Увесь світ зігріває. (Сонце) | Що без леза і без зуба Розтина міцного дуба? (Блискавка) |
| Насувалася - гриміла, Стріли до землі летіли.Нам здавалось - йде з бідою,А вона ішла з водою.Підійшла і пролилася,Земля вдосталь напилася. (Хмара) | Наказало сонце: стій, Семибарвний міст крутий! Сонячне світло хмарка закрила - І сліду від мосту не залишилось. (Райдуга) |
| Лід на річках, тиша в лісах, Віхола гуляє, снігом поле вкриває. Хто скаже, хто знає, Коли це буває? (Зимою) | Коли падаю я з неба,Люди кажуть: "Так і треба".Восени тоді, вважай,Буде добрий урожай!" (Сніг) |
| У нас взимку білим цвітомСад розцвів, неначе літом. (Іній) | Рибам взимку тепло жить -Дах як скло товсте лежить. (Лід) |
| Ніжна зірка сніжнобілаНа рукав мені злетіла,Поки ніс її сюди -Стала краплею води. (Сніжинка) | Зійшли сніги, шумить вода.Земля все квіти викида, Буяє травка молода.Все оживає. Коли це буває? (Весною) |
| Жовте листячко летить, Під ногами шелестить.Сонце вже не припікає, Коли, діти, це буває? (Восени) | Сонце пече, липа цвіте,Жито колоситься, пшениця золотиться,Хто скаже, хто знає, коли це буває? (Літом) |
| Дванадцять братів один за одним ходять, один одного не обходять. (Місяці) | Стоїть дуб, а на нім дванадцять гіль, А на кожній гілці по чотири гнізда, -А в кожному гнізді по семеро пташенят. (Рік, місяці, тижні, дні) |
| Хто за рік чотири рази переодягається? (Земля) | Стоїть вулик придорожній,Влітку він завжди порожній. (Школа) |
| Красивий, щедрий рідний край,І мова наша - солов’їна.Люби, шануй, оберігайУсе, що зветься... (Україна) | Дуже я потрібна всім:і дорослим і малим.Всіх я розуму учу,а сама завжди мовчу. (Книжка) |
| Два ряди сорочок, а між ними фартушок. (Зуби і язик) | Брат з братом через дорогу живуть,а один одного не бачать. (Очі) |
| Є у двох матерів по п’ятеро синів,разом народилися, на весь вік здружилися. (Руки і пальці) | Сопе, хропе, часом чхає, сюди-туди зазирає, на морозі замерзає, бо одежини не має. (Ніс) |
| Двоє водять, двоє носять, а двоє тримають, якщо спіймають. (Очі, ноги, руки) | Посягнеш - досягнеш,Оглянешся - не видно. (Вухо) |
| У лісі народився, у лісі виріс, в дім зайшов - всіх навколо себе зібрав. (Стіл) | Людей годую, сама голодна,часом гаряча, часом холодна. (Ложка) |
| Біля тулуба вуха, а голови немає. (Каструля) | Маю рот і одне вушко, хто така, вгадай? (Чашка) |
| Носом пар я випускаю, всіх запрошую до чаю. (Чайник) | Хто всім нам хліб ділить? (Ніж) |
| Є у хаті рахівник, дні рахує цілий рік. В нього кожен день-деньочок має цифру і листочок. А як вечір надійде, той листочок упаде. (Календар) | Тік-так, а з місця ніяк. (Годинник)Одного батька і одної матері дитина, а нікому з них не син. (Донька) |
Додаток Е