Аналіз основних груп проблем, що впливають на забезпечення якості підготовки фахівців, показує, що однією з основних стає проблема організації навчальної діяльності, адекватної сучасним вимогам, пропонованим до рівня підготовки професіоналів. Тобто ці професіонали повинні володіти не тільки теоретичними знаннями, а й мати орієнтованість у сучасних ринкових відносинах і навички практичної діяльності на підприємствах. Нині як в нашій країні, так і за кордоном йде інтенсивний пошук таких методів, засобів і форм організації процесу навчання, що дозволили б стимулювати пізнавальну активність і самостійність майбутніх фахівців.
Самостійна робота студентів – це важлива форма вмілого процесу під керівництвом і контролем викладача, у ході якого відбувається творча діяльність з набуття і скріплення наукових знань. Професійне зростання фахівця, його соціальна затребуваність як ніколи залежать від уміння виявити ініціативу, вирішити нестандартне завдання, від здатності до планування і прогнозування результатів своїх самостійних дій. Це переорієнтує самостійну роботу з традиційної мети – простого засвоєння знань, набуття умінь і навичок, досвіду творчої і науково-інформаційної діяльності – на розвиток внутрішньої і зовнішньої самоорганізації майбутнього фахівця, що активно перетворить відношення до одержуваної інформації, здатності вибудовувати індивідуальну траєкторію самонавчання.
Для того, щоб студент усвідомив себе не тільки споживачем, але і розповсюджувачем нового знання, відчув суспільну значущість своєї індивідуальної пізнавальної діяльності, доцільно використовувати групову форму організації самостійної роботи. При цьому викладач надає консультативну допомогу кожному виконавцю, оцінюючи його успіхи за якістю виконаної ним частини завдання.
Вивчення багатьох загальнопрофесійних і спеціальних дисциплін завершується розробкою курсових проектів або робіт. Курсове проектування сприяє закріпленню, поглибленню й узагальненню знань, одержуваних, у процесі навчання, а також застосуванню їх до рішення технічних завдань. При цьому студенти одержують навички конструювання, виконання технічних і техніко-економічних розрахунків, учаться користуватися технічною літературою, таблицями, довідниками.
Дипломне проектування є завершальним етапом навчального процесу у вузі. Під час дипломного проектування студент виконує випускну атестаційну роботу, оформлювану у вигляді дипломного проекту або дипломної роботи з науковою спрямованістю.
Висновок
Отже, управління якістю підготовки фахівців загалом відбувається за допомогою Болонського процесу. Він ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць оцінювання. Ця модель забезпечує підвищення якості підготовки фахівців на всіх етапах, а також мобільність студентів, які мають можливість навчатися у будь-якому навчальному закладі Європи, оскільки система залікових кредитів однакова для всіх країн ЄС.
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК
1. Болонський процес: тенденції, проблеми, перспективи / Укл. В.П. Бех, Ю.Л. Маліновський: за ред. Академіка В.П. Андрущенка. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – 221 с.
2. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в європейський простір вищої освіти. - К.: ІВЦ “Вид-во “Політехніка” – 2003. – 200 с.
3. Нові технології навчання: Наук.-метод збірник. Вип. 17. – К.: ІЗМН, 1996. – 250 с.
4. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу/ За ред. В.Г. Кремня. – Тернопіль: вид-во ТДПУ імені В. Гнатюка, 2004. – 147 с.
5. Педагогічна освіта України в стратегії Болонського процесу// Освіта України. – 2004. - № 13. – С. 4.
6. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д. та ін. Болонський процес у фактах і документах. – Тернопіль: вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. – 115 с.