Відповідно до концепції сутності діяльності сучасного вихователя, педагога або керівника, як різновиду соціального управління (Ю.М.Кулюткін, Т.С.Сухобська, Г.П.Щедровицький, В.О.Якунін та ін.) й педагогічного менеджменту (Я.Л.Коломинський, В.П.Симонов, О.М.Трубіцина, О.С.Цокур, Т.І.Шамова та ін.) та теорії психологічної структури праці вчителя (Н.В.Кузьміна), в межах яких останню розуміють як саме педагогічне керування, було конкретизовано, що педагогічна праця вихователя, вчителя або керівника з організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей розгортає свою сутність як певна функціональна система (у складі гностичної, проектувальної, конструктивної, комунікативної й організаційної функцій) і як цілісний процес, управлінський акт якого містить чотири провідних етапи: орієнтувальний, моделювальний, виконавський і рефлексивний. В результаті цього ми дійшли висновку, що опанування вихователем, вчителем або керівником кожного з означених етапів педагогічної праці у визначеному напряму передбачає, відповідно, наявності ознак його підготовленості до розробки, ухвалення, реалізації й контролю якості виконання педагогічних рішень щодо організації культурно-дозвіллєвої діяльності школярів. [6, 54]
На першому — орієнтувальному етапі педагогічної праці підготовленість вихователя або учителя до розробки педагогічних рішень з організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей виявляється через сприйняття означеного процесу як цілісної педагогічної системи; диференціації особливостей його структурних компонентів та їх взаємозв’язків (мета; суб’єкт; об’єкт; зміст, способи; засоби; результат); усвідомлення особливостей функціонального механізму кожної із підсистем (любительська діяльність дітей у вільний час і професійна діяльність вихователя, учителя щодо її організації); бачення суб’єктивних й об’єктивних чинників підвищення ефективності цього процесу.
На другому — моделювальному етапі підготовленість вихователя або учителя до ухвалення педагогічних рішень з організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей виявляється на підставі бачення ним її суперечностей і утруднень; трансформації змісту інформаційно-пізнавальних, пошуково-творчих чи рекреаційно-розважальних проблем у структуру управлінських завдань; прогнозування ймовірних реакцій дітей на педагогічні впливи, що плануються; алгоритмізації стратегії і тактики власної поведінки і дій дітей у кожному з основних видів культурно-дозвіллєвої діяльності.
На третьому – виконавському етапі підготовленість вихователя або учителя щодо реалізації ухвалених педагогічних рішень з організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей виявляється через доведення ним основних завдань щодо раціонального використання вільного часу до дітей із зазначенням порядку і способів їх найбільш конструктивного вирішення; мотивування активної позиції й позитивного ставлення дітей до виконання функцій своєї власної інформаційно-пізнавальної, пошуково-творчої та рекреаційно-розважальної діяльності; забезпечення оптимального чергування видів культурно-дозвіллєвої діяльності дітей шляхом стимулювання їхньої творчої, емоційно-вольової і пізнавальної активності; оперативне регулювання і корекцію власних і чужих взаємин та дій.
На останньому – рефлексивному етапі педагогічної праці підготовленість вихователя або учителя до контролю якості виконання ухвалених педагогічних рішень з організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей виявляється на підставі усвідомленого уявлення про особистісні настанови, орієнтації та індивідуальні можливості її учасників у вирішенні поставлених завдань; бачення ймовірної картини ситуації дозвілля, що потребує її аналізу з різних статусних позицій; розуміння логіки управлінських дій, сутності раціональних прийомів у своїй діяльності і культурно-дозвіллєвій діяльності дітей; бачення негативних моментів в обґрунтуванні й реалізації стратегії і тактики керування означеним процесом, їх причин і способів подолання. [8, 139-141]
Розділ ІІ. Установи культурно-дозвіллєвого призначення
Дозвілля, або вільний час, як одна зі сторін життя суспільства наповнюється різним змістом. В основі своїй дозвілля має дві функції: з одного боку, відновлення сил людини, що поглинаються різними видами праці, а з іншого боку — її духовний розвиток. Це повною мірою відноситься й до дитячого дозвілля. Діти, будучи найбільш уразливою й залежною частиною суспільства, не можуть самостійно вирішувати, коли, скільки і як вони можуть використовувати вільний від основного заняття - навчання - час. Разом з тим важливо зрозуміти специфіку дитячого дозвілля як соціально-історичної категорії в часи найбільш серйозних соціально-політичних змін. На даному історичному етапі нашої країни важливо виховувати дітей у дозвіллєвий час у дусі патріотизму, любові до ближніх, прищеплювати дітям доброту до однолітків, повагу до дорослих, прививати звичку до занять спортом.
Головна мета дозвіллєвої діяльності, позашкільної освіти й виховання — створення умов для творчого, інтелектуального й фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, впровадження якісно нових форм і методів організації позашкільної життєдіяльності дітей, задоволення їхніх освітніх та духовних потреб. Для цього установами культурно-дозвіллєвої діяльності міста організовуються різноманітні гуртки, студії, клуби за інтересами та спортивні секції. [11, 113-115]
Аматорські (гурткові) об¢єднання — це основа діяльності культурно-досугової установи.
Під гуртковим формуванням розуміється добровільне об'єднання людей, засноване на спільності інтересів, запитів і потреб у заняттях аматорською художньою й технічною творчістю, у спільній творчій діяльності, яка сприяє розвитку талантів його учасників, освоєнню й створенню ними культурних цінностей, а також засноване на єдності прагнення людей до одержання актуальної інформації й прикладних знань у різних областях громадського життя, культури, літератури й мистецтва, науки й техніки, до оволодіння корисними навичками в області культури побуту, здорового способу життя, організації дозвілля й відпочинку. Такі ж завдання ставляться і перед аматорськими (гуртковимми) об¢єктами для проведення дозвіллєвої діяльності дітей. [11, 118]
До гурткових формувань дитячого дозвілля відносяться:
колективи, кружки й студії аматорської художньої й технічної творчості;
аматорські об'єднання й гуртки, клуби по інтересах;
школи прикладних знань і навичок;
інші гурткові формування, які відповідають основним принципам і видам діяльності культурно-дозвіллєвої установи.
Гурткове формування для організації дозвілля дітей в рамках своєї діяльності:
організовує систематичні заняття у формах і видах, характерних для даного гурткового формування (репетиція, лекція, урок і т.п.);
проводить творчі звіти про результати своєї діяльності (концерти, виставки, конкурси, змагання, показові заняття й відкриті уроки, творчі лабораторії, майстер-класи й т.п.);
бере участь у загальних програмах і акціях культурно-дозвіллєвої установи;
використовує інші форми творчої роботи й участі в культурному й громадському житті;
бере участь у муніципальних, регіональних, загальноукраїнських і міжнародних фестивалях, оглядах, конкурсах, виставках і т.п. [11, 120]
Гурткове формування створюється, реорганізується й ліквідується за рішенням керівника базової культурно–дозвіллєвої установи.
Гурткові формування можуть здійснювати свою діяльність:
за рахунок бюджетного фінансування базової культурно-дозвіллєвої установи;
за рахунок позабюджетних коштів базової культурно-дозвіллєвої установи;
за принципом часткової самооплатності, з використанням коштів базової культурно-дозвіллєвої установи, інших засновників, учасників гурткового формування, а також за рахунок коштів, отриманих від власної діяльності;
за принципом повної самооплатності, з використанням коштів учасників гурткового формування, а також коштів, отриманих від власної діяльності, і інших коштів. [28, 37-39]
Наповнюваність учасниками гурткових формувань визначається керівником культурно-дозвіллєвої установи.
У гуртковому формуванні, яке діє на платній основі, його наповнюваність визначається у відповідності з кошторисом доходів і видатків, затвердженою керівником культурно- дозвіллєвої установи.
Колективи аматорської художньої творчості – це форма організованої діяльності групи дітей, заснованої на спільності художніх інтересів, спільному учбово-творчому процесі по освоєнню теоретичних основ і виконавських навичок музичного, хореографічного, театрального, циркового, образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва. Це унікальна система по розвитку й удосконалюванню особистості дитини в процесі художньої діяльності.
Заняття у всіх колективах аматорської художньої творчості зазвичай проводяться систематично не рідше двох разів у тиждень по три навчальні години (навчальна година - 45 хвилин). Керівники можуть збирати свої колективи на репетиції частіше, наприклад, у період підготовки до концерту, фестивалю, конкурсу, огляду й іншим подібним до заходів.
Наприкінці кожного творчого сезону повинні бути організовані звітні концерти, спектаклі, представлення аматорських художніх колективів, виставки робіт учасників формувань образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва.
За досягнуті успіхи аматорському колективу може бути привласнене почесне звання «народний, зразковий колектив аматорської художньої творчості». [26, 85-87]
Студія – самодіяльний клубний колектив з перевагою в суті роботи учбово-творчих занять. У культурно-дозвіллєвій роботі серед дітей провідне положення займають художні студії: музичні, хореографічні, вокальні, естрадні, художнього слова й ін.