Задовго до початку навчального року вчитель обстежує сім’ї своїх майбутніх учнів. Вчитель вияснює, який склад сім’ї і взаємовідносини між дорослими і дитиною; який матеріальний рівень сім’ї, як батьки піклуються про розвиток дитини, як формує сім’я її ставлення до школи. Тут же з’ясовується підготовленість дитини до школи: вміння читати, рахувати, розповідати по картинці, спостерігати, порівнювати.
Багато вчителів використовують в своїй роботі анкети для батьків. При цьому вчитель, звичайно, розуміє, що не завжди дані анкети можуть бути об’єктивними. Можливо, що хтось з батьків дасть не повністю правильну відповідь на питання анкети. Але і в цьому випадку від анкетування може бути користь: саме питання анкети може заставити батьків більш глибоко задуматися над вихованням своєї дитини, буде сприяти виховній активності сім’ї (примірний зміст бесіди див. Додаток 1.).
Батьки повинні знати, що анкета – це не пуста формальність. Взаємодія школи і сім’ї повинна нести характер виховного союзу, в якому обидві сторони поважають одна одну. Кожен вчитель радіє, коли він відчуває результати роботи з сім’єю дитини, коли він бачить, як росте духовний, виховний потенціал сім’ї. Бесіди з батьками, розповіді дітей, їх твори, все життя дітей класу говорить про виховний вплив батьків на дітей.
Для підвищення ефективності навчання і виховання дітей дуже важливо створити в класі дружний працездатний колектив батьків, який глибоко розуміє мету і завдання навчально-виховної роботи, добивається активної участі кожного з батьків в роботі школи.
В склад батьківського комітету класу входять голова і декілька членів, відповідальних за окремі ділянки роботи. Кожен з відповідальних підбирає собі актив з числа батьків класу. Одна група батьків слідкує за успіхами дітей в навчанні, допомагає в організації роботи з слабовстигаючими учнями; друга – допомагає в організації екскурсій, походів, позакласних занять, третя – в здійснені контролю за виконанням учнями режиму дня вдома, четверта – відповідає за трудове виховання і формування трудових навиків у дітей.
Батьківський комітет обирається на одних з перших батьківських зборах, після того, як вчитель познайомився і з учнями, і з батьками. Обов’язки між членами комітету розподіляються в залежності від їх здібностей і бажань. Робота батьківського комітету класу планується. План роботи складається разом з вчителем класу. Багато вчителів творчо, цікаво підходять до цієї роботи (примірний план роботи батьківського комітету див. Додаток 2.).
Протягом року ведеться систематичний облік роботи, контроль за яким здійснюється представником батьківського комітету. Секретар веде протоколи засідань батьківського комітету і зберігає цю документацію. Про свою роботу батьківський комітет класу звітує перед батьківськими зборами.
Авторитет школи і вчителя визначається вмілою організацією і проведенням класних батьківських зборів. Вчитель початкових класів – перший вчитель для батьків, в яких діти стали школярами. Від нього залежить, як він зуміє "розташувати" батьків до школи, чи будуть вони його помічниками, чи будуть систематично відвідувати батьківські збори, правильно реагувати на зауваження з приводу навчання і виховання дітей. Батьківські збори – це школа виховання батьків, яка формує батьківську суспільну думку, батьківський колектив.
В практиці роботи склались такі види батьківських зборів: збори, на яких проводяться бесіди на виховні теми, збори, підготовлені батьківським комітетом з метою рекомендації досвіду виховання дітей в сім’ях; збори-консультаціі; збори, на яких вчитель відповідає на запитання батьків. Найбільш ефективними е комбіновані збори. На них ведеться педагогічне освічення батьків, підводяться підсумки за пройдений час, намічаються нові завдання на наступний період. Дуже важливо створити батькам умови для роботи на зборах. Практика показує, що велике значення має навіть те, де вони сидять. Тому кожному з батьків пропонується зайняти місце їх дитини. В цьому випадку батьки краще уявляють собі, як протікає процес навчання, як бачить і чує їх дитина, чи не заважають їй сторонні предмети; вони можуть познайомитися з батьками сусіда по парті, побачити, в якому стані знаходиться робоче місце їх дитини.
Розповісти на зборах про кожну дитину важко, як завжди на зборах відзначають дітей, які найбільше відзначилися. Метод похвали стимулює дітей через батьків, але, звичайно, тільки в тому випадку, якщо у вчителя не виробилась звичка хвалити одних і тих самих дітей. Зовсім не доцільно "відчитувати" батьків за промахи їх дитини або зачитувати оцінки того чи іншого невстигаючого учня. Така поведінка вчителя призводить до того, що батьки слабо встигаючого учня перестають приходити на збори. Але все ж таки потрібно повідомляти батьків про недоліки в роботі їх дитини, підказувати шляхи їх подолання. На батьківських зборах з перших днів потрібно встановити спокійні, доброзичливі стосунки вчителя з батьками, батьків один з одним.
Велику увагу батьки надають педагогічній освіті, батьків. Заняття для батьків класу будуються так, що батьки ніби переходять зі своїми дітьми з класу в клас, добуваючи все нові і нові знання, необхідні для виховання дітей. Одною з форм педагогічної освіти батьків є науково-практичні конференції.
Конференція потребує тривалої підготовки. Тому не рекомендується проводити їх дуже часто. Як показує практика, проведення конференцій бажане не частіше одного разу в рік. Конференція батьків – це велика і важлива подія в житті школи та батьків, яка присвячується найважливішим питанням сімейного виховання (тематику батьківських конференцій див. Додаток 3.).
Проблема, яка виноситься на батьківську конференцію, спочатку обговорюється на засіданні загальношкільного батьківського комітету. Тут визначаються питання для обговорення, вибираються основні доповідачі. Голови класних батьківських комітетів одержують завдання підготувати батьків до виступу або виступити самим.
Завчасно батькам надсилається запрошення на конференцію з питаннями, які виносяться на обговорення.
Ефективною формою роботи з батьками є дні відкритих дверей в школі. В ці дні батьки і старші члени сім’ї запрошуються в школу, де вони відвідують уроки, заняття груп продовженого дня, заняття гуртків і практично навчаються правильно розв’язувати різні питання навчання і виховання дітей, з’ясовують в індивідуальному порядку те, що їх хвилює.
Бажано, щоб в такі дні діти виступали перед батьками з номерами художньої самодіяльності, в яких брали б участь всі учні класу. Це допомагає батькам побачити свою дитину з іншого боку: як вона декламує, співає, танцює і як веде себе в хвилину радості чи невдачі.
Отже, піклування школи про виховання дітей в сім'ї здійснюється в таких напрямках:
а) педагогічна освіта батьків: читання лекцій, проведення бесід;
б) відвідування батьків вдома;
в) консультації батькам;
г) проведення вечорів запитань і відповідей; запрошення батьків до школи, відкриті уроки для батьків;
ґ) конференції по обміну досвідом родинного виховання;
д) диспути батьків;
е) усні журнали;
є) прес-конференції за круглим столом;
ж) батьківські університети;
з) виконання батьками практичних завдань;
і) ознайомлення батьків з педагогічною літературою;
и) перегляд фільмів на педагогічні теми тощо.
Важливо, щоб робота класного керівника з батьками була систематичною. Потрібно використовувати всю міць педагогічного впливу на батьків, щоб через них позитивно впливати на учнів. Так само необхідно педагогу постійно відчувати підтримку батьків у всіх починаннях. Лише спільними зусиллями можна виховати гідну особистість.
Висновки
Людина входить в світ. Йоли починається цей шлях? Чи закінчується він в певному віці чи продовжується до кінця життя? Чи можна на нього впливати? Молоді батько і мати, вперше усвідомивши, крім гордості і радості від того, що з’явився на світ маленький продовжувач їх прагнень і надій, ще і відповідальність за його долю, як би починають все спочатку, опиняються на порозі. Вводити дитину за ручку, оберігаючи від синяків і ударів або кидати на глибину, щоб зразу вчився плавати?
Діти не вибирають собі батьків. Народжуючись, вони знаходяться в тій чи іншій сім’ї, через яку і починають свій шлях входження в соціальний світ. Перші вражання, радісні і гіркі, здивування і зацікавленість, образи і розчарування, джерела майбутніх відносин з людьми – все виникає в сім’ї. В цю пору закладаються моральні цінності, проявляються індивідуальні особливості, формуються контури майбутньої різносторонньої або дисгармонійної особистості, відкритої людям або направленої тільки на себе. З сім’ї починається історія розвитку кожного з нас. Історія, яка потребує до себе уваги, бережливого ставлення з боку тих, хто може на неї впливати.
Головними героями в індивідуальній історії маленького члена сім’ї неминуче виявляються близькі люди, які оточують дитину від народження. Саме вони стають її провідниками в складному і неоднозначному дорослому світі, від них залежить вибраний шлях, вони задають швидкість руху, темп розвитку індивідуальності. Тому тільки саморозвиток, самовдосконалення, постійна робота батьків над собою створюють в сім’ї необхідну для нормального розвитку дітей атмосферу.