Урок №1
22.11., 6-В
Тема: Ступені порівняння якісних прикметників.
Мета: розширити та поглибити знання учнів про ступені порівняння якісних прикметників, навчити утворювати форми вищого и найвищого ступенів порівняння прикметників
Тип уроку: пояснення нового матеріалу.
Обладнання: підручник.
Хід уроку.
I Мотивація навчання учнів
1) організаційний момент (перевірка готовності учнів до уроку)
2) повідомлення теми та мети уроку.
II Перевірка д/з
III Актуалізація опорних знань.
1) Які є групи прикметників за знанням? (якісні ознаки, що здатні виявлятися різною мірою: смаку, зору, нюху, дотику. Світлий, гучний, солодкий)
(відносні - ознаки властивості відносно предмета, явища, місця, часу, числа, дії. (скляний, осінній, дощовий, науковий).
(присвійні - належать предметам якість істоті (комусь) Лесин, Надіїн, сестрин.
IV Пояснення нового матеріалу.
Слово вчителя.
Взагалі якісні прикметники мають ступені порівняння. Якісні прикметники виражають різну міру ознаки. Вини утворюють форми ступенів порівняння: вищого та найвищого.
Вищий показує, що в одному предметі ознака виявляється більшою (меншою) мірою, ніж в іншому: тихий - тихіший, легкий - легший.
Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: найтихіший, найлегший.
Вищий, найвищий ступені порівнянь прикметників мають 2 форми: просту і складену (табл. 150 ст.)
При творені форм вищого ступеня в основах окремих прикметників відбуваються зміни:
1. Випадають -к, - ок, - ек: легкий - легший, далекий - дальший.
2. Перед -ш відбуваються чергування, а суфіксальний звук [ш] змінюється на [ч]:
[г] - [ж]дорогий - дорожчий.
з - ж - вузький - вужчий.
с - на високий - вищий.
3. Суфіксальний не чергується з[ч] перед коренем із ж - дужий - дужчий.
| Вищий | Найвищий | ||
| проста форма | складена | проста | складена |
| основа + ш + іш: старший, глибший, мудріший. | більш, менш + прикм. більш гострий, більш вдалий. | най, як най, щонай + форма вищого ступеня: найкращий, найбільший. | найбільш, найменш + прикм.: найбільш зручний, найменш здатний. |
Увага! У деяких прикм. форми вищого ступеня утворюються від інших основ: великий - більший, гарний - кращий, поганий - гірший.
V Виконання тренувальних вправ.
Впр. 257. Утворити вищий ступень від поданих прикметників, записавши їх у два стовпчика: а)із ш; б) із іш.
VI Оцінювання. (За виконання вправ діти отримують відповідні оцінки.
Д/з 262 пр., ст 152.
Урок № 2
10 - А, 27.11.06
Тема: Вживання апострофа.
Мета: повторити правила на вживання апострофа; вдосконалювати навички письма слів з апострофами; виховувати любов до Батьківщини та шановливе ставлення до людей похилого віку.
Обладнання: підручник.
Тип уроку:
Хід уроку.
I Мотивація навчання учнів.
1. Організаційний момент (перевірка готовності учнів до уроку.
2. Оголошення теми та мети уроку.
II Перевірка Д/з.
III Слово вчителя.
Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних м, в, п, б, ф, якщо ці губні стоять:
а)на початку кореня: в'язка, в'юн, м'якший.
б) після голосного: здоров'я, солов'ї, риб'ячий.
в) після р: черв'як, арф'яр.
В інших випадках після губних апостроф не ставиться: свято, цвях, морквяний.
2. Апостроф ставиться перед я, ю. є, ї після р, якщо далі у вимові чується звук [й]: бур'ян, сузір'я, кар'єр, але буряк, зоря, гарячий.
3. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів, які закінчуються на приголосні (від, під, над, перед, без, з, в, об, між).роз'єднати з'їзд.
4. В іншомовних словах апостроф перед я, ю, є, ї ставиться не тільки після губних та р, а й після шиплячих якщо після них чується звук [й]: Х'юстон, бар'єр.
5)Апостроф в іншомовних словах не ставиться перед я, ю, якщо ці букви позначають пом'якшення попереднього приголосного: бюро, кювет, рюкзак.
IV Виконання тренувальних вправ.
Впр. 55. Написати слова у дві колонки: а) з апострофом; б) без апострофа.
Впр. 57. Записати речення, розставляючи коми, та в словах де потрібно, ставити апостроф.
V Д/з Впр. 58
Урок №3
10 - В, 14.11.06 г.
Тема: Творчість Івана Франка.
Мета: доповнити й поглибити знання учнів про І. Франка, набуті в попередніх класах, зупинитись на основних напрямках його діяльності; розвівати вміння учнів застосовувати свої знання; виховувати в них патріотичні почуття, любов і повагу до видатних діячів української культури.
Тип уроку: систематизація набутих знань.
Обладнання: підручник.
Хід уроку.
I Мотивація навчання учнів.
1. Організаційний момент (перевірка готовності учнів до уроку)
2. Оголошення теми, мети, завдання уроку.
II Перевірка д/з.
III Актуалізація опорних знань.
Слово вчителя.
Великий український письменник, учений, політичний діяч, революціонер-демократ Іван Якович Франко нар. 27 серия1856 р. в с. Нащєвичах Дрогобицького повіту в родині сільського коваля.
Дитячі роки найбільш письменника проходили серед трудового народу. Його батько Яків Франко, розумна людина, людина і добрий коваль, користувався великою повагою в населення. Каржини праці в кузні, сумні оповідання змученого люду і образ вогню батьківського горна назавжди запам'яталися йому.
В автобіографії оповіданні "У кузні" І.Ф. писав: "На дні моїх спамитів і досі горить той маленький, але міцний огонь. У ньому пронизується сині, червоні та золото-білі промені, чевріє, мов розтажене вугля, і яриться в його глибині щось іще більше, промінясте..."
1862 р. батько віддав шестирічного Івана до початкової школи в сусіднє село Ясеницю-Сільну, звідки родом була мати І.Ф.
Нестерпні умови навчання в початкової школі письменник разом відобразив в оповіданнях "Грицева шкільна наука" та "Оловець".
Закінчивши початковую школу у 1864 р. І.Ф. вступає до Дрогобицької так званої "нормальної монастирської школи чешців-василіян. У цій школі викладання проводилось державною німецькою мовою. Учням було тут дуже важко вчитись. Власне, вчителі - чешці й не вчили, а катували. У школі вчителі й учні - панські сини - глузували з простого заляканого і часто немитого селянського хлопця. Але на диво всім він найкраще закінчив навчальний рік, зайняв перше місце і був нагороджений книжкою.
Велике горе спіткало І.Ф. весною 1865 р.. Помер його батько. Четверо дітей з найстаршим Іваном залишилися сиротами. Щоб врятувати господарство від цяповитого занепаду, мати змушена була вдруге вийти заміж. Вітчим Гринь Гаврилик виявився порядною людиною і дбайливішим господарем, добре ставився до сиріт, дав змогу малому хлопцеві продовжувати навчання.
Коли в 1867 р. І.Ф. закінчив "нормальну" школу, його віддали до Дрогобицької гімназії. У той час навчання в учбових закладах проводилось польською мовою, а українську залишили занедбаною.
Ще більше зневажали І.Ф. в гімназії. Перший рік йому довелося сидіти на останній "ослячий лавці". Але протягом навчання І.Ф. завжди займав перше, друге чи третє місце по успішності.
1872 р. померла мати. Він тоді учився в 6 кл. гімназії. Нерідне більш добре ставились до сиріт, допомагали І.Ф., який крім того заробляв приватними уроками на життя.
На початку 70-х р.р. пробує свої сили в літературі. У 1871 р. пише вірш "Великдень", присвячений своєму батькові, а в 1873 р. - віршовий драматичний твір "Югурта". Цього ж року Фр. переклав українською мовою "Слово о..."
У 1875 р. Франко закінчив гімназію і вступив на філософський (гуманітарний) факультет Львівського університету. В цей час у жур. "Друг" (1875) було надруковано ряд поезій І. Франка і першу повість "Петрі й Довбущуни". Літературна діяльність І.Ф. і його боротьба за народність укр. літ. і літ укр. м. привертали увагу демократично настроєної молоді, позитивно позначилися на зміні напряму жур. "Друг". І.Ф. багато зробив для демократизації цього журналу.
У травні 1877 р. з Женеви до Львова приїхав польський емігрант з Росії М. Котурніцький. У нього поліція знайшла заборонену літературу і кореспонденцію від осіб, які за кордоном вели революційну боротьбу. Серед кореспонденції були також листи від М. Драгоманова в яких вчений просив І. Ф. як відомого письменника об'їхати укр. землі для збирання етнографского матеріалу. Ці листи викликали нову хвилю обшуків і арештів серед львівської прогресивної молоді. 11 червня 1877р. зроблено обшук у І.Ф., а на другий день його посадили до в'язниці карного суду разом з членами ред. жур. "Друг". Його було засуджено на 6 тижнів, а просидів він у в'язниці значно довше.
Тюремна адміністрація дужу жорстко поставилась до письменника. Його помістили в холодну брудну камеру, переповнену злодіями і різними злочинцями.
Після звільнення єдиним засобом до існування була журналістика. Він пише ряд революц. поезій: "Товаришам із тюрми", "Каменяри". Після першого арешту тяжкі матеріальні умови примушують І.Ф. шукати заробітку. Він їде в С. Березово Коламитського повіту. Там йшов процес проти революційно настроєних селян .с. Москомівки. По селах нишпорили жандарми.
4 березня 1880 р. в С. Яблонові жандарми заарештували І. Ф. Після тримісячного ув'язнення 3 червня 1880 р. письменника хворого, з покаліченими ногами, поліція гнала по етапу з Колонії до Саніслава, звідти в Стрий, далі у Дрогобич.
Під час свого першого виїзду до Києва письменник познайомився з Ольгою Хоруженською, а під час другого одружився з нею.
18877 р. вийшла зб. "З вершин і низин". У ній було вміщено частину віршів написаних протягом 1877-1887 р., і поему "Панські жарти". Ця зб. була великим здобутком у скарбниці укр. літ.
Втретє І.Ф. було заарештовано разом із студентами Київського Університету.
Вийшовши з тюрми І.Ф. продовжує громадсько-політичну діяльність.