Особливості формування інноваційної культури вчителя (стр. 1 из 2)

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ

Зміст

Вступ

1. Поняття "інноваційна культура вчителя"

2. Інноваційні процеси у галузі освіти та їх комплексне вивчення

3. Основні підходи до проблеми творчих здібностей

4. Якості необхідні для формування інноваційної культури педагога

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У наш час вимоги, які ставляться до будь-якої форми суспільної діяльності, незмінно пов'язують з культурою, тому що її високий рівень - необхідна умова ефективності будь-якої праці, а тим більш педагогічної.

Нова українська держава, нове суспільство, що будується відкритим, громадянським, потребує нового вчителя, нового учня. Тому зростання педагогічної майстерності вчителя, рівня його культури, мислення, світогляду завжди було й буде актуальною проблемою.

Сучасна соціально-економічна ситуація характеризується тим, що багато областей людської діяльності, у тому числі й освіта, стрімко розвиваються за рахунок упровадження різноманітних інновацій. Людині в цій ситуації треба бути не тільки виконавцем у їх здійсненні, але й безпосереднім творцем інноваційних процесів.

Таким чином, перед сучасною школою постає проблема формування вчителя-інноватора як носія інноваційної культури. Ми спробували розглянути. Особливості формування інноваційної культури вчителя через огляд самого поняття "інноваційна культура".

У цій роботі ми хотіли б звернути особливу увагу на сутність поняття "культура" як означення вищого прояву загальнокультурних, професійних й особистісних якостей, тому що культура, специфіка професії й особистість - три головні джерела інформації, ідей і натхнення, що дають можливість і визначають необхідність винаходити, експериментувати, застосовувати нове, корисне, ефективне.

Метою нашої роботи ми вбачаємо теоретичне обґрунтування та аналіз понять "інноваційна культура", "інноваційна культура вчителя" та умови її формування в сучасній школі.

1. Поняття "інноваційна культура вчителя"

Поняття "інноваційна культура вчителя" до цього часу є не достатньо вивченим. Воно розглядалося такими науковцями, як: Кларін М.В., Колеснікова Л.Ф., Турченко В.М., Борисова Л.Г., Ніколаєв А.І., Фокін В.М., Постряков А.А. та ін.

Інноваційна культура - це знання, уміння й досвід цілеспрямованої підготовки комплексного впровадження й усебічного освоєння нового в різних галузях людської життєдіяльності при збереженні в інноваційній системі динамічної єдності старого, сучасного й нового; іншими словами, - це вільне творіння нового з дотриманням принципу спадкоємності [5].

Загальновідомо, що людина культури - це духовно багата особистість, яка має творчі здібності, віддана своїй справі, захоплена нею. Формування такої особистості передбачає розвиток духовних потреб пізнання й самопізнання, краси, спілкування, творчості, пошуку сенсу життя, щастя, наявність ідеалу.

На основі теоретичного аналізу наукової літератури встановлено, що феномен "культура" багатозначний і характеризується складністю та багатовимірністю. Серед великої кількості визначень поняття "культура" можна виділити такі основні положення: суть культури - гуманістична, людинотворча, яка полягає в конкретизації загальнолюдських цінностей щодо кожної людини; продуктом й одночасно творцем культури є людина; головне джерело культури - діяльність людини; культура вбирає в себе способи й результати діяльності людини. Культура розглядається як механізм, що регламентує й регулює поведінку й діяльність людини, а сама людина є її носієм і ретранслятором, тобто культура - специфічно людський спосіб буття, який визначає весь спектр практичної та духовної активності людини, її можливої взаємодії з навколишнім світом і собою.

З огляду на те що глибокі соціальні, духовні й економічні зрушення, які відбуваються сьогодні в Україні, спонукають до реформи системи освіти, що має сприяти утвердженню людини як найвищої соціальної цінності, найповнішому розкриттю її здібностей, задоволенню різноманітних освітніх проблем, забезпеченню пріоритетності загальнолюдських цінностей, формуванню готовності вчителя до інноваційної діяльності, постає проблема формування інноваційної культури вчителя.

Інноваційна культура особистості все більше й більше визначається сьогодні (як, утім, і раніше) рівнем здатності тієї або іншої людини до творчого (продуктивного) й критичного (оцінюючого) мислення.

Творче мислення - це перш за все таке мислення, результатом якого є відкриття принципово нового розв'язання якоїсь задачі.

Критичне ж мислення є перевіркою запропонованих розв'язань із метою, припустімо, визначення галузі їх можливого застосування. Творче мислення спрямоване на створення нових ідей, а критичне виявляє їх недоліки. Зрозуміло, що для ефективного розв'язання інноваційних задач необхідні обидва види мислення, хоча використовуються вони порізно (як правило, ці функції всередині інноваційної команди беруть на себе різні її учасники), бо критичне мислення часто є немовби перешкодою для творчого мислення, і навпаки.

2. Інноваційні процеси у галузі освіти та їх комплексне вивчення

Інноваційні процеси в галузі освіти виникали в різні історичні періоди й визначали її розвиток. Найбільш широкого масштабу вони досягли в кінці XIX - початку XX ст. в Росії, Німеччині, Франції та США, які відрізнялися яскраво вираженою творчою спрямованістю й нестандартністю підходів до навчання й виховання. Інноваційний досвід висвітлений у роботах С.Т. Шацького, А.І. Пискунова, З.І. Равкіна та ін. Педагогічні ідеї того часу були сприйняті і розвинені в школах Росії 20-30-х років (школах-комунах Наркомпроса, школах-лабораторіях та ін.). Педагогічні інновації виконують безліч функцій у розвитку освітньої системи й стають масовим явищем, вимагають управління творчими пошуками вчителів.

Інновації в освіті, що розуміються в широкому значенні як внесення нового, зміна, удосконалення й поліпшення існуючого, можна назвати іманентною характеристикою освіти, яка витікає з її основної сутності, значення. Адже новизна будь-якого засобу відносна як в особистому, так і в часовому плані. Те, що нове для однієї школи, одного вчителя, може бути пройденим етапом для інших. Новизна завжди носить конкретно-історичний характер. Немає значення, є в даний час ідея, концепція, технологія об'єктивно новими чи ні, можна визначити час, коли вони були об'єктивно новими (наприклад, новою у свій час була класно-урочна система Коменського). Народжуючись у конкретний час,

прогресивно вирішуючи задачі певного етапу, новизна швидко може стати надбанням багато кого, нормою, загальноприйнятою масовою практикою або віджити, застаріти, стати гальмом розвитку в більш пізній час. Тому вчителю потрібно постійно стежити за новинами в освіті й здійснювати інноваційну діяльність. До основних функцій інноваційної діяльності вчителя відносяться прогресивні (так звані бездефектні) зміни педагогічного процесу і його компонентів: зміна в цілях (наприклад, новою метою є розвиток індивідуальності школяра), зміна в змісті освіти (нові стандарти освіти), нові засоби навчання (комп'ютерне навчання), нові ідеї виховання (Ю.П. Азаров, Д. Байярд, Б. Спок), нові способи і прийоми навчання (В.Ф. Шаталов), розвитку (В.В. Давидов, Л.В. Занков) та виховання молодших школярів (Ш.А. Амонашвілі) тощо.

Комплексне дослідження інноваційної культури як феномена людської діяльності, що виступає умовою відтворювання й змін соціального буття та є іманентним процесу людського розвитку на фазі постіндустріального суспільства, слід виконувати в контексті загального змісту культури, а також у розрізі структури інноваційної культури, виявлення її функцій та основних проявів, предметної діяльності, розроблення напрямів формування, впливу на ступінь розвитку інноваційних процесів та ефективність проведення державної інноваційної політики. При цьому детерміновані зв'язки інноваційної культури з буттям проявляються через суб'єкти та об'єкти інноваційного процесу [4].

Перш за все інноваційну культуру слід було б представити як явище професійне, оскільки саме професіонали, в якій би галузі вони не діяли, вносять нове в різні сфери суспільного життя - сфери праці, побуту, відпочинку, пізнання й спілкування. Проте ми починаємо з того, що початковою базою інноваційної культури педагога (можливо, і представників багатьох інших професій) є загальнокультурні (соціокультурні) якості особистості: духовність, громадянськість, ерудиція, оскільки всі вони пронизують зміст освітнього процесу, складають його атмосферу й повинні поступово ставати якостями учнів [1].

3. Основні підходи до проблеми творчих здібностей

Інноваційна культура особистості багато в чому залежить і від рівня розвитку її творчих здібностей. Тут потрібно відзначити, що існують як мінімум три основні підходи до проблеми творчих здібностей.

Перший підхід. У рамках цього підходу вважається, що як таких творчих здібностей немає, але як необхідна (але недостатня) умова творчої активності особистості виступає інтелектуальна обдарованість. Головну роль у детермінації творчої активності відіграють мотиви, цінності, особисті риси. Другий підхід. Творча здібність (креативність) є самостійним чинником, незалежним від інтелекту. У більш "м'якому варіанті" ця теорія свідчить, що між рівнем інтелекту й рівнем креативності (інновативності) є незначна кореляція.

Третій підхід. Високий рівень розвитку інтелекту припускає високий рівень творчих - здібностей і навпаки. Творчого процесу як специфічної форми психічної активності немає.

Деякі дослідники зводять проблему людських здібностей до проблеми творчої особистості: не існує особливих творчих здібностей, а є особистості, шо володіють певною мотивацією й психічними рисами.