1.1 Загальна характеристика віку
1.1.1 Фізичний розвиток
1.1.2. Психологічні особливості молодших школярів
1.2. Особливості розвитку вольової сфери у молодшому шкільному віці
1.2.1 Поняття волі
1.2.2 Шкільне навчання – стимул для розвитку волі
1.2.3 Дисциплінованість – важлива риса моральної поведінки
Розділ ІІ Емпіричне дослідження
2.1 Дослідження наявності розуміння поняття волі й вольових якостей дітьми 3 класу
2.2 Анкета для виявлення вольових якостей у третьокласників
2.3 Оцінка розвитку вольових якостей у четвертокласників
2.4 Результати спостережень вольових якостей у хлопчиків і дівчаток 1 – 3 класів
Висновки
Рекомендації
Література
На сучасному етапі формування і розвитку нашого суспільства можна спостерігати процес переходу від календарно-адміністративної системи правління до демократичного устрою. В наслідок тривалого застою в усіх сферах суспільного життя наша країна досі ще не може вийти із культурної, політичної і економічної кризи. Для розбудови нового здорового суспільства потрібні цілеспрямовані, енергійні, витривалі, гармонійно і всебічно розвинуті особистості. Тому й постає таке питання: чи буде готовою сьогоднішня людина до подолання тих перешкод, які чекають її на життєвому шляху, чи вистачить їй сил, ентузіазму, стійкості, щоб боротися з будь-якими труднощами? Стоятиме вона до кінця, чи перші ж невдачі паралізують її волю і вона втратить віру в свої сили, здібності, відступиться від своїх переконань і змарнує своє життя.
Часто, розглядаючи проблеми навчання і виховання молодших школярів, насамперед говорять про розвиток уваги, пам’яті, творчих здібностей, логічного мислення, а виховання вольових якостей відсувається на задній план. Батьки й педагоги повинні підготувати дитину до майбутнього тривалого саморозвитку, самовиховання і самоосвіти, в процесі яких величезну роль відіграють саме вольові риси. Отже, актуальність проблеми виховання волі на сучасному етапі очевидна.
Моїм завданням є опрацювання наукової літератури, в якій би висвітлювалося все, що стосується моєї теми курсової роботи.
1. Проведення практичного дослідження з дітьми;
2. Пошук та використання методів дослідження;
3. Проаналізувати дослідження, зробити відповідні висновки;
4. Розробити рекомендації, анкети тощо.
Окрім того, я поставила перед собою мету:
- на основі опрацьованої літератури якомога ширше розкрити поняття волі, вольових якостей особистості;
- ознайомитись із різними шляхами, методами та прийомами виховання волі в дітей;
- проаналізувати основні помилки, які допускаються в процесі формування волі, способи та запобігання;
- відповідно до набутих знань навчитись правильно організовувати навчально-виховний процес.
Предмет дослідження – є воля, як психологічна властивість.
Об’єктом дослідження є прояви вольових якостей молодших школярів.
Гіпотеза – наукове припущення стосовно особливостей розвитку вольової сфери молодших школярів. Розробка та використання різних методів, прийомів для виявлення фактичного та експериментального матеріалу в процесі вивчення особливостей розвитку вольових якостей школярів. Передбачення їх поведінки і при необхідності, її корекція.
Методи – аналіз, синтез, узагальнення, анкетування, спостереження, бесіда.
Як організовувати правильне ставлення дітей до їх основної діяльності, до оточуючого середовища. Воля – це усвідомлення дій. Очевидно, що без розвитку свідомості і самосвідомості не може бути самовиховання і самодисципліни, цілеспрямованості і наполегливості тощо.
1.1 Загальна характеристика віку
1.1.1 Фізичний розвиток
Молодшим шкільним віком вважають вік від 6-7 до 10-11 років, що відповідає періоду навчання у молодших класах. Це вік відносно спокійного і рівномірного фізичного розвитку.
Збільшення зросту та ваги, витривалості, життєвої ємкості легень іде досить рівномірно і пропорційно.
Кісткова система школяра ще перебуває в стадії формування – окостеніння хребта, грудної клітки, таза, кінцівок ще не завершено, в кістковій системі ще багато хрящової тканини. Це обов’язково слід брати до уваги й постійно дбати про правильну позу, поставу, ходу учнів. В крові залежно збільшується кількість білих кров’яних тілець, збільшуючих опір організму захворюванням. Цей вік відрізняється самим низьким відсотком захворюваності.
Процес окостеніння кисті й пальців у молодшому шкільному віці також ще не закінчується повністю, тому дрібні й точні рухи пальців та кисті важкі і стомливі, особливо для першокласників.
Відбувається функціональне вдосконалення мозку – розвивається аналітико-синтетична функція кори: поступово змінюється співвідношення процесів збудження і гальмування, процес гальмування стає все сильнішим, хоч як і раніше, переважає процес збудження, тому молодші школярі збудливі та імпульсивні.
Вступ до школи вносить найважливіші зміни в життя дитини. Різко змінюється весь її побут. Основною, провідною діяльністю першокласника стає навчання, найважливішим обов’язком – обов’язок учитися, набувати знання. А навчання – це серйозна праця, що вимагає певної організованості, дисципліни, вольових зусиль з боку дитини. Все частіше приходиться робити те, що треба, а не те, що хочеться. Школяр включається в новий для нього колектив, в якому він житиме, навчатиметься, розвиватиметься цілих 10 років.
Засвоєння знань у початковій школі вимагає від молодшого школяра порівняно високого рівня спостережливості, довільного запам’ятовування, організованої уваги, вміння аналізувати, узагальнювати, міркувати. Вимоги ці наростають і ускладнюються з кожним днем. Вимоги весь час зростають і наявний рівень психічного розвитку безперервно “підтягуються” до рівня вимог.
1.1.2 Психологічні особливості молодших школярів
Динаміка відношення до навчання. Дитина стає школярем. Основною його діяльністю, його першим і найважливішим обов’язком стає навчання – набування нових знань, умінь і навичок, нагромадження систематичних відомостей про навколишній світ, природу та суспільство.
Не відразу у школярів формується правильне ставлення до навчання. В момент вступу до школи діти звичайно позитивно сприймають перспективу шкільного навчання. У дітей стає потреба стати школярем. Потреба стати школярем зводиться до бажання змінити своє становище малої дитини, піднятися на наступний ступінь самостійності.
Поки ще більшість першокласників по-справжньому не розуміє, навіщо треба вчитися.
Незабаром, виявляється, що навчання це праця, яка вимагає вольових зусиль, мобілізації уваги, інтелектуальної активності, самообмеження. Попервах учні початкової школи добре вчаться, керуючись ставленням сім’ї: “Не можу засмутити маму”. Іноді дитина добре вчитиметься за мотивами відносин в колективі. Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї праці формується у першокласників інтерес до змісту навчальної діяльності, до набування знань. Ось ця основа і є сприятливим ґрунтом для формування у молодшого школяра мотивів навчання високого суспільного порядку, пов’язаних із справді відповідальним ставленням до навчальних знань.
Авторитет учителя – важлива передумова для навчання і виховання в молодших класах. Уміло користуючись ним, досвідчений учитель успішно формує в своїх учнів організованість, уміння керувати своєю поведінкою, увагою, працьовитістю, позитивне ставлення до навчальних занять.
Розвиток пізнавальних процесів. Навчальна діяльність у початкових класах стимулює насамперед розвиток психічних процесів, безпосередньо пізнання навколишнього світу – відчуттів і сприйнять. Молодші школярі відзначаються гостротою і свіжістю сприймання, свого роду споглядальною цікавістю.
Молодший школяр з живим інтересом сприймає навколишнє життя, що з кожним днем розкриває перед ним усе нові й нові сторони. Проте, сприйняття у цьому віці ще дуже недосконале.
Сприйняття. Найхарактерніша риса сприйняття цих учнів – його мала диференційованість. Молодші школярі допускають неточності та помилки при сприйманні схожих об’єктів. Іноді не відрізняють і зміщують схожі за написанням чи вимовою букви та слова, зображення схожих предметів і самі схожі предмети.
Наступна особливість сприйняття учнів молодшого шкільного віку – тісний зв’язок його з діями школяра. Сприйняття на цьому рівні психічного розвитку пов’язане з практичною діяльністю дитини. Особливість учнів І та ІІ класів – яскраво виражена емоційність сприйняття. Вчитель повинен прагнути до того, щоб діти чітко сприймали і менш яскраве, цікаве й привабливе. У процесі навчання відбувається перебудова сприйняття, воно підноситься на більш високий ступінь розвитку, набуває характеру цілеспрямованої і керованої діяльності. У процесі навчання сприйняття поглиблюється, стає більш аналізуючим, диференціюючим, набуває характеру організованого спостереження. (Л.І.Бонсович)
Увага. Деякі вікові особливості властиві увазі учнів початкових класів. Основна з них – слабкість довільної уваги. Значно краще розвинута в молодшому шкільному віці мимовільна увага. Все нове, несподіване, яскраве, цікаве само собою привертає увагу учнів, без жодних зусиль з їхнього боку. До вікових особливостей уваги належить і її порівняно невелика стійкість. У цьому віці діти не вміють тривалий час зосереджуватись на роботі, їхня увага легко відвертається.
Пам’ять. Розвивається під впливом навчання. Посилюється роль і питома вага словеснологічного смислового запам’ятовування. Розвивається можливість свідомо керувати своєю пам’яттю та регулювати її прояви (запам’ятовування, відтворення, пригадування). Наочно-образна пам’ять більше розвинута ніж словесно-логічна. Переважає діяльність першої сигнальної системи. Молодші школярі схильні до механічного запам’ятовування без усвідомлення смислових зв’язків в середині запам’ятовуваного навчального матеріалу.