Уява. Основна тенденція розвитку уяви в молодшому шкільному віці – це вдосконалення відтворюючої уяви. Вона пов’язана з уявленим раніше сприйнятого або створенням образів відповідно до даних опису, схеми малюнка тощо. Відтворююча уява вдосконалюється за рахунок усе правильнішого й повнішого відображення дійсності. Творча уява як створення нових образів, пов’язана з перетворенням, переробкою вражень, минулого досвіду, поєднання їх у нові комбінації також розвивається.
Мислення. Мислення починає відображувати істотні властивості та ознаки предметів і подій, що дає можливість робити перше узагальнення, будувати елементарні умовиводи. Аналітико-синтетична діяльність на початку молодшого шкільного віку ще вельми елементарна, перебуває в основному на стадії наочно-дійового аналізу, що ґрунтується на безпосередньому сприйнятті предметів.
Перші роки навчання в школі – це роки дуже помітного розвитку інтересів.
Велике виховне значення у праці молодших школярів. Тому дуже важливо поступово включати в працю для інших, для загальної користі. Діти поступово усвідомлюють, що своєю працею вони можуть приносити користь навколишньому середовищу – це виливає в них гордість, радість і задоволення.
1.2 Особливості розвитку вольової сфери у молодшому шкільному віці
1.2.1 Поняття волі
Людина живе в постійному оточенні різноманітними речами, подіями, людьми. Вона як істота активна, не тільки сприймає, відображає довколишній світ, не тільки якось ставиться до нього, а й реагує на його впливи, сама впливає на довколишній світ, перетворюючи його в своїх цілях і відповідно до своїх потреб. Водночас людина регулює та контролює свою діяльність, керує своєю поведінкою. При цьому людина переслідує певну мету, яку вона більш чи менш усвідомлює (В.А.Крутецький).
Іноді досягнення мети не становить утруднень і не потребує особливих зусиль (наприклад, втамувати спрагу, коли є вода; прочитати книжку, коли вона лежить на столі і є вільний час). Та найчастіше досягнення мети пов’язане з подоланням труднощів та перешкод. Ці труднощі та перешкоди бувають двох видів – зовнішні і внутрішні (Ю.А.Трофімов).
В першому випадку з’являються об’єктивні утруднення і перешкоди, зовнішні завади, протидії інших людей. Другий вид – це стійке небажання людини робити те, що потрібно, небажаний настрій, звичка діяти необдумано, лінощі, почуття страху, почуття самолюбства тощо.
Перешкоди та утруднення розрізняють також за силою, значимістю.
Воля людини виражається в тому наскільки вона здатна долати перешкоди та утруднення на шляху до своєї мети, наскільки вона готова при цьому йти на певні поневіряння та жертви, настільки вона вміє керувати своєю поведінкою, підпорядковувати свою діяльність певній меті та завданням. Воля – це психічна діяльність людини, що проявляється у свідомих діях, скерованих на досягнення поставленої мети, здійснення якої пов’язане з подоланням труднощів та перешкод.
Подолання перешкод та утруднень пов’язане з так званим вольовим зусиллям особливим станом психічного напруження, що мобілізує фізичні, інтелектуальні та моральні сили людини.
Воля тісно пов’язана з цілеспрямованою і свідомою діяльністю. Коли людина визначає мету дії та обдумує шляхи досягнення мети, засоби подолання перешкод, у неї відбувається розумова діяльність. Здійснюючи вольову дію, людина часто зустрічається з утрудненнями, які вона заздалегідь не могла передбачити, або з необхідністю змінити характер запланованої діяльності. Це потягне за собою необхідність внести в прийнятий план поправки, уточнення, що в свою чергу вимагає від людини великої розумової роботи (В.С.Лозниця).
Так само тісно пов’язана вольова діяльність з почуттям людини.
Пристрасне прагнення до мети дає змогу подолати будь-які утруднення та поневіряння.
Байдужа до всього людина не здатна до справжніх проявів волі, вона не може бути ні борцем, ні творцем. Кажучи про почуття як могутній стимул до дії, необхідно пам’ятати, що почуття бувають різними, а тому по-різному впливають на дії. Вольова людина повинна вміти побороти свої почуття, які вона усвідомлює як непотрібні, негідні людини. Тому й кажуть, що воля – це влада, контроль над своїми почуттями.
Воля проявляється в усіх видах діяльності людини. Так, праця немислима буз вольового зусилля, без усвідомлення мети праці та її результатів, без уміння протистояти стороннім подразникам, долати втому. Воля весь час проявляється в навчальній діяльності школяра.
Воля складається із ряду свідомих цілеспрямованих дій – вольових дій, які мають свою структуру. В.А.Крутецький подає таку структуру вольових дій. У кожній вольовій дії можна виділити два етапи: підготовчий і виконавчий.
Підготовчий етап – це етап розумової дії, обдумування, зважування різних можливостей, будь-яка вольова дія як цілеспрямована, завжди починається з постановки та чіткого усвідомлення мети дії. Перш ніж діяти, треба усвідомити, для чого треба діяти, чого людина прагне досягнути в результаті дії, уявити собі очікуваний результат дії. Та однієї постановки мети мало. Для того, щоб дія виникла, необхідно ще твердо прагнути до досягнення мети.
Дуже важливо також усвідомити значення мети, якщо людина усвідомлює, що поставлена нею мета має велике значення, вона, як правило, стає здатною подолати чималі перешкоди.
Важливе усвідомлення доступності мети. Постановка мети, якої людина не може досягнути, ослаблює її волю, створює звичку не доводити розпочатої справи до кінця. Проте легко доступні цілі не розвивають волі, не виробляють уміння боротися з труднощами, долати перешкоди. Мета дії повинна бути доступною людині, але вимагати великих зусиль для її досягнення. Тільки такі цілі визначають справді вольову поведінку.
Поставлена мета може бути близькою й далекою. Іноді досягти мети можна дуже швидко, а часом для її досягнення потрібне все життя.
Чому людина ставить перед собою якусь мету? Зрозуміло, що постановка мети не відбувається безпричинно. Мало знати мету, поставлену перед собою, важливо знати і мотиви, які спонукали діяти так, а не інакше. Ті побудження, якими керується людина, коли ставить перед собою певну мету, називають мотивами дій. Кожна дія людини відбувається навіщось (мета) і чомусь (мотив).
Зміст підготовчого етапу вольової дії різний залежно від того, чи є внутрішні чи зовнішні перешкоди до досягнення мети. Коли наявні внутрішні перешкоди (страх, лінь, втома, біль, різні звички та емоції, що заважають виконанню дії), підготовчий етап часто набирає характеру боротьби мотивів; коли наявні зовнішні перешкоди, він, як правило, набуває характеру планування, вибору способу дії.
Боротьба мотивів може відбуватися між мотивами одного рівня (однаково хочеться допомогти і мамі і бабусі) і між мотивами різних рівнів (піти грати у футбол чи виконати домашнє завдання). У другому випадку треба усвідомити рівень мотивів і надати перевагу мотивові вищого рівня.
Боротьба мотивів у вольовій дії – це, як правило, боротьба між почуттям обов’язку і спонуканнями, що суперечать обов’язкові. Воля проявляється в умінні змусити себе зробити те, що диктує почуття обов’язку, поборовши спонукання, що суперечать йому.
Коли є зовнішні перешкоди і боротьба мотивів немає, підготовчий етап вольової дії полягає в обдумуванні засобів досягнення мети, виборі контрольного способу дії, що найкраще підходить за цих умов.
Підготовчий етап вольової дії затверджується прийняттям певного рішення.
Наступний важливий етап будь-якої вольової дії – виконання прийнятого рішення. Без нього немає вольової дії. Звичайно, воля проявляється і в прийнятті рішення, але це одне ще не дає права вважати людину вольовою. Людина, яка тільки ставить перед собою хай високі і важливі цілі, тільки приймає, але не перетворює їх у життя, не доводить справи до кінця – людина безвольова.
Виконання може мати дві форми: форму зовнішньої дії (зовнішній вольовий вчинок) і форму утримання від зовнішньої дії (внутрішній вольовий вчинок).
Якщо людина ухиляється від наміченого шляху і тим самим відходить від накресленої мети, то вона проявляє брак волі.
Зрозуміло, у таких випадках, коли змінюються обставини, виникають якісь нові умови і виконання раніше прийнятого рішення, стає нераціональним, необхідна свідома відмова від прийнятого рішення, затримання уже розпочатої дії. Вольова людина повинна вміти, коли це потрібно, відмовитися від наміченої дії, прийняти нове рішення, інакше це вже буде не прояв волі, а безглузда впертість.
Результатом вольової дії є досягнення мети. Мету досягнуто, труднощі подолано, людина відчуває велике моральне задоволення і прагне до нової діяльності, до нових успіхів.
1.2.2 Шкільне навчання – стимул для розвитку волі
Вступ дитини до школи є зламним моментом у розвитку її волі. В шкільному віці навчання, яке носить суспільно-обов’язковий характер, ставить нові вимоги до волі дитини. Дитина стає перед необхідністю наполегливо вчитися, систематично і свідомо переборювати дедалі більші труднощі навчальної праці, виконуючи складні трудові завдання.
Найхарактерніша особливість розвитку волі молодших школярів полягає в тому, що в них поступово формується вміння свідомо ставити складніші навчальні і трудові цілі, завдання і підпорядковувати їм свою пізнавальну, розумову і практичну діяльність. Цілі діяльності дитини стають дедалі більш узагальненими, віддаленими і стійкими. Проте завдання, які ставлять перед дитиною школа і вчитель, не завжди переймаються нею і стають її власними цілями. При постановці перед учнями нових навчальних і трудових завдань необхідно завжди враховувати, чи підготовлені вони мотиваційно до їх сприймання. Подавати дітям нові завдання треба в міру і разом з формуванням у них нових мотивів діяльності: прагнення стати хорошим учнем, інтересу до змісту знань і до праці, а також почуття обов’язку і честі українського школяра, які починають зароджуватися у цей період. При постановці нових цілей треба виходити із зазначених мотивів і спиратися на них. Це сприяє зародженню і розвитку у дітей свідомої цілеспрямованості і наполегливості, як вольових якостей поведінки.