Наше дослідження проводилося в місті Черкаси з представниками неформальних організацій міста, загальна кількість респондентів, які приймали участь у дослідженні складає 260 осіб, з даною групою людей було проведено такі методики як: "Тестова методика Кеттелла-16, факторний опитувальник (№ 105)", "Тест Е. Туніка на визначення креативного потенціалу", методика А. Фідлера для діагностики емоційного клімату в колективі, методика сферограм “Кому віддам”. Результати проведеного дослідження наведені далі.

Для перевірки динаміки особистісних змін ми використовували тестову методику Кеттелла-16, факторний опитувальник (№ 105).

Для діагностики означень використовували такі фактори:

- фактор А-ступінь комунікабельності людини у групі;

- фактор В-ступінь інтелекту;

- фактор С-активність, емоційна стійкість;

- фактор F-імпульсивність,оптимізм;

- фактор G-ступінь моральності;

- фактор I-емпатія, людяність;

- фактор М- ступінь творчого потенціалу;

- фактор О-тривожність, неврівноваженість;

- фактор Q₃-ступінь самоконтролю,самосвідомості;

- фактор МД-адекватність самооцінки.

Обробляючи результати,особливу увагу ми звертали на найбільш низькі і високі показники факторів, тобто на ті, які перебувають у межах від 1 до 3, або від 8 до 10. Збільшення показників високих і середніх ми очікували від: фактора А, фактора В, фактора G, фактора I, фактора М, Q_3; за факторами С, F, О прогнозували зменшення цих значень. Фактор МД - адекватність самооцінки є маркером зменшення великих і малих значень, збільшення значень середньої величини.

Результати експерименту відображено на діаграмі 1.

Згідно з даними, ступінь комунікабельності є досить низький. Рівень інтелекту відзначається низькими показниками. Показники емоційної нестабільності та імпульсивності значно вищі. Дещо вищі показники емпатії, і значно вищий творчий потенціал. Досить низькими є показники тривожності, невпевненості.

Діаграма 1

Наступним кроком експерименту було визначення креативного потенціалу за допомогою тесту Е. Туніка, розробленого на основі методик Джонсона та Гілфорда. Результати представлено у таблиці 1.

Таблиця 1. Результати виміру рівня креативності

№ п/п	Критерії креативності Рівень креативності	Оригінальність, нестандартність		Самодостатність, упевненість
№ п/п	Критерії креативності Рівень креативності	К-сть респонд.	%	К-сть респонд.	%
1	Дуже високий	2	8	1	4
2	Високий	5	19	7	27
3	Середній	16	61	15	57
4	Низький	2	8	2	8
5	Дуже низький	1	4	1	4
6	Загальна кількість	26	100	26	100

Отримані результати дозволяють констатувати, що рівень креативності середній. Показники оригінальності та впевненості теж середні. Здійснюючи експеримент, ми мали на меті дізнатися рівень творчих здібностей шляхом креативної діяльності (література, поетична, образотворча), унаслідок якої сформувати впевненість та саморегуляції, покращити емоційний клімат у колективі та міжособистістні стосунки в яких ресронденти були б більш толерантнішими до близьких та друзів, співчували і співпереживали їм, могли б вільніше проявляти свої почуття до них, не боячись зради чи нерозуміння. Для цього нам потрібно було зробити ще 2 виміри, а саме: діагностику емоційного клімату в колективі та діагностику міжособистісних стосунків.

Для діагностики емоційного клімату в колективі нами використана була методика А.Фідлера, яка дозволяє ще з’ясувати рівень конфліктності у колективі.

Табл. 2. Середній профіль емоційного стану

№	Ознака	Бали								Ознака
№	Ознака	1	2	3	4	5	6	7	8	Ознака
1	Дружність							*		Ворожість
2	Згода					*				Протест
3	Задоволеність							*		Незадоволеність
4	Продуктивність								*	Непродуктивність
5	Тепло								*	Холодність
6	Співробітництво							*		Конфліктність
7	Взаємопідтримка					*		*		Недоброзичливість
8	Захоплення						*			Байдужість
9	Кумедність							*		Нудьга
10	Успішність						*			Неуспішність
	Загальна кількість учнів					9	2	12	3	26
	%					34	8	46	12	100

Проведений нами зріз емоційного клімату констатує несприятливий емоційний клімат, що свідчить про потребу створення злагодженої і продуктивної атмосфери, креативної діяльності, спільність мети якої проводила б до практики емоційних стосунків молоді.

Не менш інформативною є і методика сферограм “Кому віддам”, яка дозволяє не тільки виявити коло інтересів, потреб респондентів, але і з’ясувати коло значущих для них людей. Саме питання дозволяє окреслити сфери співпричетності особистості: чи турбують його близькі, друзі, чи хвилює його комфортність того життя, яке перебуває за межами його життєвої персональної сфери. Респондентам було поставлено таке питання: “Що б ти зробив, якби у тебе було занадто багато чогось?” (таблиця 3, рис. 2.).

Таблиця 3.

	%	кореспонд.
"Я"	45	120
"Друзі"	27	70
"Сім'я"	12	30
"Знайомі"	12	30
"Інші"	4	10
Загальна кількість	100	260

Рис. 2. Результати експерименту "Кому віддам?"

За результатами експерименту можемо стверджувати, що у відповідях домінує спрямованість особистості на себе, непоодинокі вияви егоїзму, небажання з кимось ділитися. Крім того, помітно, що авторитет батьків значно знижується, попри те, що з ними діти не хочуть ділитися. Отримані за всіма тестовими методиками результати дали можливість певним чином побудувати експеримент. Становлення підлітків у колективі ми розглядаємо крізь призму креативності, бо саме у творчості, в захопленні прекрасним, історією, культурою, традиціями та звичаями українського народу, через пробудження в собі здібностей, не розкритих ще до цього віку, відбувається формування основних цінностей, розуміння сенсу життя.

Експеримент дозволив констатувати, що респондентам притаманні: низький рівень комунікабельності, підвищена тривожність, невпевненість у собі, низький рівень сформованості творчих здібностей, що, в свою чергу, позначається на емоційному кліматі в колективі, де панує атмосфера холодності, недоброзичливості, ворожості, невміння дійти згоди.

ВИСНОВКИ

1. На основі теоретичного аналізу наукових досліджень розкрито основну молодіжну проблематику, яка полягає у тому, що в українському суспільстві триває процес соціальної диференціації та виокремлення політико-економічних та культурних інтересів конкретних соціальних верств та соціально-демографічних груп населення. Відповідно, паралельно з цим процесом відбувається активне формування і трансформація молодіжного руху України в його організованій та неформальній формі. Тож Україна є одним з найпоказовіших суспільств для дослідження згаданих процесів. Також необхідно зазначити, що неоднозначні знання про молодь, її соціальну активність,молодіжні рухи та ініціативи почали формуватись в часи індустріальної революції. Дослідження нам дозволило встановить, що головною проблемою є стосунки старшого покоління з молодим, оскільки відбувся розрив між поколіннями, і старші опиняються перед фактом, що вони не мають уяви про потреби, запити та ідеали своїх дітей.

2. Соціально-педагогічна робота проводиться як із формальними так і з неформальними групами, починаючи від класних чи студентських груп і закінчуючи групами молодіжної субкультури. Одним із напрямів такої діяльності може виступати відвернення конфлікту між формальними та неформальними організаціями, встановлення партнерства між ними, виконання неформальною групою тих завдань, які вирішує формальна організація. Зазначимо, що діяльність більшості неформальних груп є в межах закону, лише 6–9% характерні асоціативні прояви. Значна кількість молоді, потребує до себе певної уваги. До основних підходів в роботі з неформальними групами належать наступні: ліберальний підхід, адміністративно-репресивний підхід, підхід на основі нетерпимості, демократичний підхід.

3. Для проведення дезорганізації та реорганізації необхідною умовою виступає входження працівника в довіру і контактні відносини з членами групи. Цього можна досягнути шляхом контакту насамперед із членами, які займають антагоністичну позицію. Зазначимо, що певних універсальних рекомендацій у цьому випадку не має і не може бути.

Особливості роботи соціального педагога з молодіжними організаціями і неформальними об’єднаннями (стр. 4 из 5)

ВИСНОВКИ