Найбільший інтерес в результатах відповідей на дане питання представляє бажання опитаних мати більше знань у сфері цивільного права. Це говорить про те, що інтерес у них викликає не тільки проблеми кримінальної відповідальності, але і інформація у сфері житлового, сімейного, трудового права.
Зрозумілий інтерес даної категорії до кримінального права. Для чого ж їм потрібне знання цієї галузі права? У 31% опитаних інтерес до кримінального права ґрунтується на тому, що на їх думку, знання законів допоможе зменшити покарання за досконалий злочин. Але набагато більша частина (45%) хочуть краще знати кримінальне право для того, щоб надалі не переступати закон. 18% опитаних говорять, що знання законів їм необхідне лише для загального розвитку, 6% важко відповісти на це питання.
III. Аналіз правових знань опитаних
У анкеті був представлений блок питань, покликаних виявити рівень правових знань респондентів.
Питання "З якого віку громадянин може бути притягнутим до кримінальної відповідальності?" показав, що 70% опитаних знають, що кримінальна відповідальність наступає з 14-ти років. Проте 19% вважають, що до кримінальної відповідальності можна привернути лише з 16-ти років, 5% - з 12-ти, а 6% взагалі не знають відповіді на це питання.
Нижчий рівень правової інформованості опитаних продемонстрували відповіді на питання про співвідношення знання законів і кримінальної відповідальності. Менше половини опитаних (46%) знає, що незнання закону не звільняє від відповідальності. 21% вважає, що - звільняє, а 39% вважає, що незнання закону є пом'якшувальною обставиною.
Один з блоків питань був присвячений соціальним службам і державним інститутам, до яких, ймовірно, необхідно буде звернутися після звільнення. Питання звучало таким чином: "Після виходу на свободу Вам буде необхідно влаштовуватися в житті. Чи знаєте Ви куди Вам потрібно звернутися для..."
Відповіді демонструють, що багато опитаним важко визначити призначення тих або інших державних служб, і що для успішної адаптації після виходу на свободу їм потрібна точніша інформація по даних питаннях.
Тому робота соціального педагога в цьому напрямку повинна заключатись у зниженні правової необізнаності. Як один із варіантів практичного втілення діяльності соціального педагога з даного питання ми розробили план - конспект бесіди про права і обов’язки, соціальних нормах і правилах поведінки у суспільстві для неповнолітніх, які знаходяться в місцях позбавлення волі (Дод 1).
Проведення даної бесіди значно підвищить рівень обізнаності ув'язнених про свої права. Тому ми маємо право стверджувати, що якщо втілювати на практиці форми і методи соціальної роботи з неповнолітніми в умовах позбавлення волі, то будуть покращуватись результати впливу на ресоціалізацію і перевиховання особистості неповнолітніх злочинців. А це дає нам підставу вважати, що поставлена нами гіпотеза підтвердилась.
Висновки
Головною метою пенітенціарних установ є формування у засуджених готовності до соціально-нормативної саморегульованої поведінки. Для здійснення перевиховання і ресоціалізації засуджених пенітенціарних установ повинні залучатися висококваліфіковані фахівці, зокрема соціальні педагоги, які здійснюють супровід неповнолітніх та молоді, яка перебуває у місцях позбавлення волі або звільнилася з них. Особливості роботи соціального педагога в установах пенітенціарної системи заключається у використанні широкого спектру форм та методів, дотримання усіх закономірностей і принципів, виконання усіх функцій соціальної роботи з даною категорією клієнтів для успішного виконання діяльності.
У процесі перевиховання особистості одним з головних завдань є досягнення єдності свідомості та поведінки, переконань та дій, вчинків. Це здійснюється шляхом тривалого впливу складної системи методів та прийомів перевиховання.
Насамперед, соціальний педагог використовуючи індивідуальний підхід вивчає особистість неповнолітнього, його ставлення до дорослих, однолітків, до самого себе. Тим самим визначає джерело позитивного чи негативного впливу, і може судити про їх силу, стійкість і на цій основі будувати свою таку тактику роботи, щоб управляти ними і спрямовувати у необхідне соціуму русло. Однак треба мати на увазі, що перевиховання неповнолітнього злочинця, вироблення позитивних навичок і звичок, вольових зусиль пов'язані з різними, особливими сферами психологічної діяльності, спираються на визначені фізіологічні фактори, специфіка яких повинна враховуватися при виборі методів роботи з ним. Коли стають відомі суб'єктивні представлення мети і намірів дитини, що скоїла правопорушення, зрозумілі й оцінені мотиви, переконання, цінності особистості, тільки тоді можна приступати до комплексної розробки програми виховно-профілактичного впливу на злочинця .
Соціальним педагогом прогнозується можливий результат роботи з неповнолітнім, виявляються труднощі, тривалість роботи. Вибрати правомірний шлях для молодого злочинця — значить «переключити» його увагу й енергію на інші суспільно корисні цінності, «перекрити» канали соціально негативного впливу, допомогти створити сприятливі умови для правомірного поводження з реальною зміною зовнішнього середовища. Тому соціальний педагог використовуючи усе надбання досвіду в роботі з неповнолітніми злочинцями повинен підібрати максимально правильні і ефективні прийоми роботи.
Що стосується практичної роботи, то за даними статистики можна сказати, що ведеться не досить чітка і виважена робота з дітьми - правопорушниками, але за словами представників закону, вони намагаються зробити все можливе для запобігання правопорушенню і створення умов для реабілітації таких дітей. Хоча не в усіх пенітенціарних установах є посада соціального педагога, Центри соціальних служб для молоді здійснюють соціальний супровід неповнолітніх у них. Тому можна сказати, що суспільство вже на шляху покращення загальної криміногенної обстановки. Соціальний педагог у цій системі-це та ланка, яка стоїть між суспільством і дитиною. Завдання соціального педагога полягає в тому, щоб об'єднати всі органи і служби у справах неповнолітніх для спільного вирішення проблеми саме дитини і повернути її у життя суспільства завдяки набутим навичкам соціальної адаптації .
Практичні рекомендації по удосконаленню процесу перевиховання неповнолітніх у закладах пенітенціарної системи
1. Розробляти систему соціально-педагогічних дій на засуджених неповнолітніх враховуючи гуманізацію цього процесу.
2. Залучати до роботи державні і громадські організації, зокрема добродійні, правозахисні, релігійні і інші для вирішення основного завдання пенітенціарного процесу - виправлення засуджених.
3. Залучати спеціально підготовлені педагогічних кадри для роботи у виправних установах.
4. Спираючись на важливість праці у перевихованні особистості підлітка організовувати заняття суспільно-корисною, продуктивною працею (організовувати роботу швейної майстерні, гончарного виробництва тощо).
5. Організовувати естетичне виховання, розвивати почуття краси і гармонії у підлітків (ландшафтний дизайн території, озеленіння приміщення загонів).
6. навчання вихованців новим, затребуваним на ринку професіям.
7. Створювати умови для соціокультурної ресоціалізації - перемикання особистості з руйнівної на творчу, духовно забарвлену діяльність (організація свят, КВК, відкрити шкільний музей, кінозал, бібліотеку тощо).
8. Створювати сприятливе освітнє середовище (підвищувати рівень освіти у вихованців ВК, організовувати освітні конкурси і олімпіади, проводити підготовку до вступу до ВНЗ).
9. Формування в середовищі засуджених позитивні міжособистісні стосунки, робити профілактику конфліктів.
10.Реалізовувати принцип опори на позитивні якості, збережені соціальні зв'язки та відносини особистості, прогнозувати, виявляти, формувати розвиток цього позитивного.
Список літератури
1. Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24. 01. 1995.
2. Збірник міжнародних стандартів і норм ООН в області правосуддя по відношенню до неповнолітніх. - М.: ЮНІСЕФ, 1998.
3. Баженов. В. Г. Воспитание педагогически запущених подростков. - К, 1986.-281с.
4. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти/1. Васильківська// Право України: юридичний журнал - Київ, 2004, -№ 1.
5. Ветров Н. М. Пофилактика правонарушений среди молодежи. -М.:-1986г. -324с.
6. Капська .А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. К.: УДІДССМ, 2001. - 220с .
7. Коваль М. Профілактика правопорушень в молодіжному середовищі.// Педагогіка і психологія професійної освіти. Львів, 2001, Вип.. 3. 142с .
8. Кримінальний кодекс України
9. Кримінальна психологія: Підручник. - К., 2004. - с.138-162.
10. Макаренко А. С. «Педагогічна поема»: В 7 т . Т. 5. - 334с.
11. Максимова. Н. Ю. Психологічне забезпечення ресоціалізації //Педагогіка і психологія. -1994.№2(3). - 138с.
12. Медведєв В.С. Психологічні особливості злочинності
13. Науково - практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. Ред.. С. С. Яценко. - К. 2002.- .936 с.
14. Оржеховська В.М. Соціально-педагогічні проблеми девіантної поведінки неповнолітніх у сучасних умовах// Педагогіка і психологія. - 1995. - №4. - С.
15. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка – Київ, 2005, с.454.