Особливості проведення уроків "Я і Україна" в 1 класі (стр. 1 из 6)

Зміст

Вступ

1. Психолого-педагогічний аналіз проблеми

1.1 Теоретичні основи ознайомлення першокласників з природою

1.2 Організація спостережень у 1 класі як основний метод накопичення конкретних знань

2. Методика проведення уроків «Я і Україна» в 1 класі

2.1 Мета та завдання курсу

2.2 Аналіз методів та прийомів навчання «Я і Україна» в 1 класі

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Знань про природу першокласники набувають при вивченні ряду предметів. У курсі «Я і Україна. Навколишній світ» вони дізнаються про природу найближчого оточення. Тема «Природа навколо нас» включає такі підтеми: «Пори року», «Рослини», «Тварини», «Охорона природи», «Правила поведінки дітей у природі». У процесі сільськогосподарської праці у дітей виробляються практичні уміння і навички по вирощуванню рослин і догляду за ними, підгодівлі зимуючих птахів. На уроках образотворчого мистецтва і музики першокласники вчаться розуміти естетичну цінність природи. Отже, лише на міжпредметній основі вчитель зможе забезпечити виконання накреслених програмою завдань по ознайомленню дітей з природою.

У процесі дослідницького навчання дітей встановлено, що у них найвища пізнавальна активність проявляється під час спостереження об’єктів навколишньої дійсності, дій із конкретними предметами, розв’язання навчальних завдань в ігровій формі та в навчальних ситуаціях, коли життєвий досвід застосовується у процесі продуктивної діяльності.

Психологи наголошують: якщо змалку привчати дитину спостерігати предмети і явища навколо, ті або інші аспекти життя, то в неї розвинеться така риса особистості, як спостережливість, тобто здатність помічати в об’єктах малопомітне, але важливе для розуміння їх суті. Ставши в молодших класах одним із видів навчальної діяльності, спостереження пізніше перетворюється в один із найважливіших методів наукового пізнання світу.

Мета роботи – охарактеризувати методику навчання курсу «Я і Україна» в 1 класі.

Відповідно до мети сформульовані наступні завдання:

1.Проаналізувати дидактичну та методичну літературу з проблеми.

2.Виокремити методичні вказівки та особливості навчання першокласників природознавству.

3.Підсумувати методичну діяльність з проблеми на сторінках курсової роботи.

Об’єкт роботи – навчання 6-річних першокласників природознавству.

Предмет – методика навчання курсу «Я і Україна».

1. Психолого-педагогічний аналіз проблеми

1.1 Теоретичні основи ознайомлення першокласників з природою

Джерелом знань про зміни в природі по сезонах є спостереження, що їх проводять шестилітні діти на екскурсіях, цільових прогулянках, а пізніше – і самостійно.

У процесі безпосереднього спілкування з природою розв’язуються освітні, розвивальні та виховні завдання: формуються уявлення про навколишню природу; діти оволодівають загально пізнавальними уміннями і навичками (виділяти в предметах їхні ознаки, порівнювати групи предметів за однією ознакою, помічати зміни у спостережуваних об’єктах, робити висновки за допомогою учителя); здійснюється екологічне виховання учнів. Відповідно до програми першокласники щоденно повинні спостерігати за станом неба, опадами, вітром; епізодично – за рослинами, тваринами, працею людей. Як засвідчує практика, часто учні одержують завдання для самостійних спостережень, ще не володіючи відповідними навичками цієї діяльності. Тому спочатку слід організувати спостереження під безпосереднім керівництвом учителя на уроках-екскурсіях, цільових прогулянках, які проводяться під час динамічної паузи між уроками та у другу половину дня. Цільові прогулянки можна віднести до фрагментарних навчальних занять, під час яких організовуються короткочасні спостереження, що поєднуються з відпочинком дітей на свіжому повітрі. Продумуючи цільові прогулянки, перші екскурсії, учитель повинен пам’ятати, що діти шестилітнього віку швидко стомлюються від одноманітних спостережень, тривалих бесід і розповідей. Тому в спостереження слід включати пізнавальні завдання, супроводжувати їх іграми, виконанням практичних завдань.

Цільову прогулянку для ознайомлення з ознаками ранньої осені слід провести теплого осіннього дня. Учитель звертає увагу дітей на Сонце: яке воно за формою? за кольором? чи так само гріє, як влітку? тепліше чи холодніше стало надворі порівняно з літом? Діти одержують завдання визначити, якого кольору небо. Щоб допомогти їм, учитель послідовно показує один за одним квадрати з кольорового паперу. Діти порівнюють їх із кольором неба і вибирають відповідний квадрат. «Чи є на небі хмари?» – наступне запитання учителя. Діти також спостерігають, чи є вітер, дають його словесний опис (теплий, лагідний). Для узагальнення спостережуваних явищ дітям пропонується завдання на логічне мислення: «Коли це буває?». Учитель говорить: «Ще яскраво світить Сонце. Надворі тепло, але не жарко. Дме легенький вітерець. Небо голубе, безхмарне. Коли це буває?»

Наступне завдання учителя: намалювати Сонце за допомогою палички на землі (чи крейдою на асфальті – залежно від умов). Діти малюють коло з променями. «Ось так ми будемо відтепер позначати сонячні дні у нашому «Календарику», – говорить учитель (див. Мал. 1).

Для створення уявлення про хмарний день слід дочекатися відповідної погоди. Під час прогулянки вчитель дає завдання провести спостереження: куди дівається Сонце у хмарний день? чи часто воно виглядає з-за хмар? якого вони кольору? що нагадують за своїми обрисами? рухаються, чи стоять на місці? чи є вітер? який він? яке за кольором небо? тепло чи холодно надворі? Учням пропонується уявити, як би вони намалювали сьогоднішній день, і передати це словами. Учитель підкреслює, що у хмарні дні часто йде дощ. Діти одержують завдання систематично спостерігати за станом неба, опадами, вітром.

Мал. 1. Календар спостережень для учнів 1 класу (всі ілюстрації розміщують в кишеньках)

Набуті знання закріплюються у процесі виконання завдань програми з – образотворчого мистецтва: діти придумують казку «На що схожі хмари», малюють композиції «Світить сонечко на небі», «Сонечко виглянуло Із-за хмар», «Хмари і дощик» та ін.

Наслідки спостережень фіксують раз на тиждень у «Календарику», вміщеному в підручнику, за допомогою умовних знаків, що намальовані поряд (роботу цю проводити у день, коли є заняття з предмета «Ознайомлення із навколишнім світом»).

На одній із прогулянок слід навчити дітей спостерігати за птахами за таким планом: як називається птах? який він за розмірами (великий, малий, середніх розмірів)? чим вкрите тіло? яке забарвлення оперення? який дзьоб? як пересувається по землі? чим живиться? які видає звуки? чи боїться людей?

Знання, набуті внаслідок безпосереднього спілкування дітей з природою, узагальнюються на уроці «Ознаки осені». Працюючи з підручником, учні виділяють характерні ознаки осені у неживій та живій природі, праці людей.

Проте цим уроком робота по ознайомленню дітей з ознаками осені не закінчується. Вони продовжують вести спостереження у природі, фіксують їх раз на тиждень у «Календарику». Більшість учителів веде і класні календарі природи та праці людей. Зверху наклеюють ілюстрацію із зображенням пори року. Нижче прикріплюються великі за розміром кишені, у які діти вставляють щоденно відповідно до змін у погоді картки з тим чи іншим умовним знаком («сонячно», «хмарно», «дощ», «сніг»), а також ілюстрації, власні малюнки рослин, тварин, картинки із зображенням праці людей.

Для формування цілісного уявлення про осінь слід провести екскурсію на тему «Пізня осінь». Екскурсія проводиться на те ж місце, де діти спостерігали золоту осінь.

У бесіді підбиваються підсумки спостережень за неживою природою. Діти відмічають, що Сонце мало тепла посилає на Землю; стало значно холодніше; все частіше небо вкривається хмарами; ідуть дрібні, затяжні дощі; дмуть холодні вітри; ранком бувають приморозки, від яких замерзають калюжі. Дітям пропонуються загадки: «Що за гість, що тепло їсть?», «Прозорий, наче скло, та не вставиш у вікно» тощо.

Діти спостерігають пізню осінь, порівнюючи її із золотою. Відмічають, що листяні дерева стоять голі, а сосна та ялина зеленіють; у парку стало просторіше, але сумніше. Діти порівнюють сосну і ялину за листям, встановлюють, що в обох дерев є листочки – хвоїнки. Вони зелені, вузенькі, вкриті восковим нальотом; дерева їх на зиму не скидають. Проте у ялини хвоїнки короткі, розміщені на гілках поодиноко, а у сосни – довгі, ростуть попарно.

Діти помічають, що на деяких деревах і кущах є плоди, багато їх і на землі; порівнюють плоди ясена, клена, липи, горобини між собою. На закріплення знань проводиться гра «Знайди дерево за плодом». Учитель роздає дітям плоди. За його сигналом вони повинні підбігти до дерева, з якого у них плоди. Учні збирають плоди для підгодівлі птахів узимку.

По дорозі додому відмічають, що вже не видно комах, менше стало птахів.

Взимку першокласники продовжують спостерігати за неживою і живою природою. Увага їх звертається на такі ознаки зими: Сонце стоїть низько; дні короткі, а ночі довгі; холодно; небо часто вкрите хмарами, проте бувають і ясні дні; дмуть холодні вітри; замерзають водойми; йде сніг; дерева і кущі стоять голі, лише хвойні зеленіють; одні птахи відлетіли у теплі краї, інші – наблизились до житла людини.

Великий інтерес викликає у дітей взимку сніг. Тому зимового дня, коли йде сніг, слід провести з ними цільову прогулянку, мета якої – ознайомити дітей із снігом, сніжинками. Надворі, розмістивши учнів півколом, дайте їм завдання поспостерігати, як падають сніжинки. Для порівняння покажіть падіння камінця. Діти роблять висновок: сніжинки падають повільно, вони кружляють, вітер відносить їх убік. Подальші спостереження дітей вчитель спрямовує такими запитаннями: чи видно Сонце на небі? якого кольору небо? чим воно вкрите? Учням пропонується впіймати сніжинку і розглянути, яка вона. Проте сніжинка в руках розтає. Діти роблять висновок, що від тепла сніжинка стає краплиною води. Вчитель показує, як треба ловити сніжинку на рукавичку. Діти розглядають, яка сніжинка за формою, на що схожа, скільки має променів (бажано показати їм сніжинку через лупу). Діти малюють сніжинки на снігу, граються у сніжки, ліплять «снігову бабу».