Гжельський розпис. Орнамент російського керамічного посуду дуже близький до орнаментації дерев’яних виробів Хохломи і Городця. Він також виконується кистю і також зображує квіти; в основі керамічного розпису лежить подібна ж хвиляста лінія-стеблинка, що утворить квіткову стрічку, що підкреслює границю чи форми виділяє головні частини її. Але особливості матеріалу, техніки випалу і традицій наклали своєрідний відбиток на весь розпис.
Розпис гжельського посуду відрізняється насамперед іншою формою декоративних елементів, що зображують польові квіти, злаки і садові квіти - троянди, айстри, гвоздики й ін. Вони наносяться синьою фарбою - кобальтом по білому чи тлу золотом по синьому тлу виробу. Стеблинки квітів, вусики і завитки малюють кінцем кисті тонкими лініями, що згинаються, а листи і квіткові голівки - усією кистю з різною силою натиску, що утворить окремі вільно покладені мазки. Часто темно-синій колір розпису збагачується блиском тонких золотих ліній, що зображують жилки чи листів окреслюють границі пелюстків квітки.
Курський килим. Килимарство в Курській області виникло за давніх часів. У кращих своїх добутках, барвистий, гармонічний і зроблених, народ виразив своє поетичне відношення до рідної природи. Їхні композиції прості і разом з тим різноманітні: найчастіше в середині чорного чи синього полючи килима розташовується чи вінок пишний букет, складений із троянд, маків і незабудок; їх яскраві світлі кольори контрастують з темним тлом і підкреслюють значення середини. У ще більшому ступені сприяє посиленню ролі букета як головного елемента композиції широка квіткова облямівка, що обрамляє середину. Для плавного з’єднання середини й облямівки часто розміщають по кутах вільного полючи невеликі букетики. Іноді в композиціях середина різко відокремлюється від облямівки широкою смугою вільного полючи, в інших же випадках великі квіти, рівномірно покриваючи усі поле килима, роблять однаково значущу всю його поверхню. Контраст насичених квітів декоративних елементів - червоного, вишневого, рожевого і зеленого з темним і холодним тлом - оживляє поверхня; ритмічний повтор контрастних груп "запалює" ведучі ланки орнаментального мотиву, створюючи визначений емоційний настрой; конкретність об’ємної форми й узагальненість зображення підсилюють гармонію і виразність добутку.
Курські майстри, крім квіткових композицій, створюють і тематичні, дитячі, у яких зображуються улюблені дітьми тваринні і казкові персонажі. Їх розташовують або в середині килима й оточують квітковою облямівкою, або вільно по всій поверхні, природно вплітаючи в орнаментальний лад композиції як її декоративні елементи.
Досконалість форми часто настільки повно виражає красу предмета, що він не має потребу в декорі. Якщо ж виникає необхідність у посиленні естетичного впливу предмета, то вирішують, що декорувати (усю чи форму якийсь її елемент) і як декорувати.
Витончена форма східного кумгана, що складається з різномасштабних частин, має потребу в збірному декоруванні всієї поверхні. Навпроти, у компактній формі невеликого приосадкуватого молочаря знадобиться виділити тільки головну частину - тулово, що здійснюється волошково-синім розписом. Призначення предмета й особливості його форми визначають форму і зміст декору.
Декоративні елементи для орнаменту найчастіше знаходять у природі у виді листів, квітів, плодів, тварин, а також серед предметів і форм, створених руками людини, його творчою уявою, фантазією. Обрана для орнаменту форма проходить складний процес перетворення, у результаті чого вона звільняється від усього зайвого, випадкового, щоб стати виразним декоративним елементом. Першочерговою стороною цього процесу є вибір найбільш характерного зразка з групи родинних форм, що відбиває закономірності всіх частин даної натури. Цей добір характерного необхідний для створення такого декоративного мотиву, що зміг би безпосередньо викликати в людини приємні почуття й асоціації. Якщо порівняти кілька натуральних колосків жита, можна побачити в кожнім ті самі елементи: тонке стебло, вузькі довгі перегортаючи, овальні золотаві зерна, по черзі розташовані в колоссі і покриті тонкими лусочками з довгими тендітними вусиками. Всі однойменні частини рослин мають майже однакову форму. Але разом з цим кожну рослину має свої особливості: в одного - гнучке довге стебло, в іншого - короткий; листи правильні, що плавно згинаються і неправильні, плямисті, ламкі; колосся довгий з великими зернами і короткий із дрібними зернами. Добір потрібного зводиться до виявлення і зображення такої рослини, у якому сильніше і повніше, ніж в інші, виражені основні позитивні властивості колось жита і закономірності їхньої форми.
Не всякий предмет, що прикрашається, його форма, матеріал і зображувально-технічні засоби дозволяють відтворити як декоративний елемент відібраний натурний зразок як він є. Тому іншою стороною процесу перетворення декоративного елемента є його звільнення від несуттєвих частин і чи ознак таких, котрі не можна зобразити на даній поверхні, у даному матеріалі і даними технічними засобами. Образ не тільки звільняють від випадкового і несуттєвого, але і збагачують такими частинами й ознаками, що дозволяють усунути виникаючий конфлікт між відібраним для зображення зразком і предметом, що прикрашається, (його формою і формою предмета, формою і технічними засобами відтворення). Така зміна форми зразка заради підпорядкування його предмету, що прикрашається, називають стилізацією культури.
Зображувально-технічні засоби також стилізують форму предмета. Наприклад, написаний кистю і фарбами колосся жита може бути ілюзорно живим, але зроблений за допомогою чи трафарету плакатним пером, він буде сплощеним і умовним.
Різні умови сприйняття вимагають різного ступеня перетворення предметної форми. Так, зображення, що призначається для розглядання на великій відстані, робиться в перебільшеному розмірі, з дуже чіткими контурами, в узагальненому виді, без дрібних деталей. Навпроти, зображення, розглянуте поблизу, може бути невеликого розміру, із проробленими деталями.
Форма і композиція орнаменту повинні відтіняти форму і призначення предмета, що прикрашається.
При складанні орнаменту випливає велика увага звертати на співпідпорядкованість декоративних елементів. В орнаментальній композиції головні елементи виділяють розміром, яскравим кольором і центральним розташуванням. Другорядні елементи, доповнюючи головні й відтіняючи їхній ведучу роль і значення, повинні пластично з’єднатися з ними в цілісний організм. Головну роль в орнаменті ґрат моста грає щит із зображенням п’ятикутної зірки і монумента Волі, іншої ж фігури обрамляють центральну групу і розширюють її значеннєве значення. В орнаменті ґрат пандусів головні декоративні елементи представляють снопи жита, а елементи, що здійснюють зв’язок між ними, - серпи; у декорі гжельської вази такими елементами стали колосся і листи.
1. Г.Г. Виноградова Изобразительное искусство. Москва. "Просвещение" 1990.
2. С.П. Свид, В.І. Процов. Художні техніки. "Радянська школа", Київ, 1977.
3. Сензюк П.К. Композиция в декоративном искусстве. Альбом. К., Рад. шк. 1988 - 78с.
4. Г.Я. Якутович. Изобразительное искусство. Москва. "Просвещение", 1988.
5. О.К. Макаренко „Декоративне мистецтво”. Харків, „Ранок”, 1992.
6. П.К. Ямовий Навчальне малювання. Львів, „Обрій”, 1998 - 156 с.
7. Смирнова К.Л. Уроки изобразительного искусства. Киев, М.П. ”Элисс", 1991.
8. Бережнюк А.О. Рисование. Минск, "Полиня", 1989 - 87 с.
9. Корж „Образотворче мистецтво", Київ, 1998.
10. Ковальов „Методика викладання декоративного мистецтва”, Київ, 1999.
11. Костерин Н.Р. Учебное рисование. Киев, 1998.
12. Полякова А.І., Божко М.К. Образотворче мистецтво. Харків, 2002.
13. Кузин В.С. Основы обучения изобразительному искусству. Москва, 1989.
14. Нефедова З.А. Организация урока. Киев, 2002.