4. Лабораторні роботи з землеробства
ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ.
Завдання полягає в тому, щоб допомогти студенту більш ефективно виконати програму лабораторних занять з курсу Землеробства, закріпити та поглибити знання з теоретичного курсу.
Мета запропонованих лабораторних занять з Землеробства слідуючи:
1. Ознайомити студентів з методами проведення лабораторних аналізів.
2. Допомогти студентам в опануванні методів проведення аналізів ґрунту.
3. Навчити студентів правильно аналізувати результати лабораторних досліджень і практично їх використовувати.
Об’єм та зміст лабораторних занять визначені програмою курсу з землеробства для студентів сільськогосподарських вищих учбових закладів.
Основні методи ґрунту подані згідно існуючих сучасних класичних методів досліджень і відповідно з державними та галузевими стандартами.
ПОРЯДОК ПРОХОДЖЕННЯ
Робота в лабораторії вимагає від студента великої уваги та акуратності. Неуважність і неакуратність може бути причиною нещасних випадків, тому до початку аналітичної безпеки при роботі в лабораторії і обов’язково дотримуватись їх.
Допуск до виконання лабораторного заняття проводиться тільки після попередньої перевірки викладачем підготовленості студента. Кожен студент повинен обов’язково дотримуватися загальноприйнятих правил роботи в лабораторіях. За чистоту в лабораторії відповідає черговий. Студенти, виходячи з лабораторії, повинні привести в порядок свої робочі місця.
Робочий зошит е звітом перед викладачем.
Тема: 1. АНАЛІЗ ГРУНТУ.
Мета: 1. Ознайомити студентів з методами проведення лабораторних аналізів.
2. Допомогти студентам в опануванні методів лабораторних аналізів ґрунту.
3. Навчити студентів правильно аналізувати результати досліджень і практично їх використовувати.
Обладнання: бур, мішок, сито, шпатель.
Аналіз ґрунту проводиться з метою:
- оцінки рівня родючості ґрунту для встановлення забезпеченості сільськогосподарських культур доступними формами елементів живлення і потреби у використанні добрив:
- визначення властивостей, що виявляють на взаємодії мінеральних добрив з ґрунтом;
- контролю за зміною вмісту в ґрунті поживних речовин і їх доступності рослинам залежним від прийомів технології використання добрив і засобів хімічної меліорації;
- дослідження процесів взаємодії добрив з ґрунтом, а також для оцінки балансу поживних речовин в землеробстві.
Для оцінки земель і контролю за зміною актуальної родючості ґрунту науково-виробничими підрозділами агро-хімслужби по договорах з сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами, проводиться агрохімічне обстеження ґрунтів. Результати обстеження використовуються для розробки рекомендацій і проектно - кошторисної документації про використання добрив і хімічних меліорантів в господарствах всіх рівнем.
Агрохімічне обстеження проводять на всіх типа сільськогосподарських угідь з періодичністю в 5 років. Елементарний у часток для середнього зразку ґрунту на Поліссі складає 5 га, в лісостепу 10 га. На зрошуваних ділянках один змішаний зразок відбирають з 1 – 5 га.
ВІДБІР ЗРАЗКІВ ГРУНТУ ТА ПІДГОТОВКА ЇХ ДО АНАЛІЗУ
Дуже важливий момент в агрохімічних дослідженнях. Якщо зразки відібрані неправильно то результати аналіз не відображатимуть природних властивостей ґрунт і будуть не правильними.
Зразки ґрунту відбирають на глибину одного і підорного шарів.
Змішаний зразок складається з 20 індивідуальних проб, взятих за допомогою бура. Для цього бур ставлять вертикально до поверхні ґрунту, ступнею натискають на педаль і занурюють у ґрунт на глибину орного шару. Пробу пересипають у пронумерований мішок, куди засипають усі індивідуальні проби. Таким чином нарають змішаний зразок масою 0,3 –0,5 кг. Зверху кладуть етикетку, на якій простим олівцем записують назву господарства, номер зразка і номер поля, дату і глибину відбору зразка, прізвище виконавця. Такий самий запис роблять одночасно в польовому журналі, де додатково записують: тип ґрунту, рельєф, стан розвитку культурних рослин і ступінь їх забур’яненості. На карті ґрунтів господарства ставлять номер змішаного зразка і обводять олівцем елементарну ділянку, з якої його взято. Необхідно, щоб кожна ґрунтова відміна, яка виділена на карті ґрунтів господарства. Була охарактеризована окремими змішаними зразками. Розміщення точок для відбирання індивідуальних проб залежить від конфігурації поля, Якщо воно довге і вузьке, то їх зручно відбирати по середині полі через певні проміжки; якщо форма поля близька до квадрата, то індивідуальні проби беруть по діагоналях або в шаховому порядку. Відбираючи зразки, слід уникати нехарактерних для ділянки місць/ блюдець, горбів та ін./. Відібрані змішані зразки ґрунту відправляють.
До лабораторії зразки ґрунту надходять висушені до повітряно-сухого стану, подрібнені і просіяні крізь сито з круглими отворами діаметром І мм. Якщо зразки надходять у спеціальних коробочках, то перед тим, як взяти грунту на аналіз, його перемішують ложкою або шпателем на всю глибину коробочки. Пробу ґрунту для аналізу відбирають ложкою або шпателем не менш, як з п’яти різних місць.
ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ ГРУНТУ У ВАПНУВАННІ, ВСТАНОВЛЕЛННЛЯ І РОЗНАХУНКИ ДОЗИ ВАПНА
Реакція середовища, в якій розвивається коренева система рослин і із якої рослин засвоюють елементи живлення, має суттєвий вплив наріст і розвиток рослин, на життєздатність мікроорганізмів, швидкість і направленість хімічних та біологічних процесів, які проходять в ґрунті. Вапнування ґрунту це захід, який потребує значних затрат коштів. Тому, перед тим як проводити вапнування, потрібна переконатись в його необхідності. Останнє може бути точно встановлено лише за даними визначення кислотності ґрунту та насиченості його основами з врахуванням особливостей культур, що вирощуються.
Показник активності іонів водню умовно позначений символом РН, становить собою від’ємний десятинний логарифм активності цих іонів. Символ РН дозволяє виразити актив іонів водню в межах 100 – 10 –14.
З підкисленням розчину активність іонів водню підвищується, значення РрН зменшується, при підлуговуванні розчину відбувається навпаки.
Розрізняють два види кислотності: групу актуальну /активну/ і потенціальну /приховану/.
Актуальна кислотність обумовлюється концентрацією вільних іонів водню в ґрунтовому розчині. Вона визначається у водій витяжці з ґрунту і вимірюється в одиницях РН /РН Н20/. Актуальна кислотність коливається в межах від 3 до 8,5 РН. Ця величина нестійка, вона сильно змінюється протягом вегетаційного періоду. На основі визначення актуальної кислотності не можна робити висновки що до потреб ґрунту у вапнуванні і, тим більше що до кількості вапна, яка необхідна для вапнування.
У зв’язку з вище сказаним, для визначення потреби у вапнуванні ґрунту використовують дані не актуальної, а обмінної кислотності, яка є однією із форм потенціальної кислотності ґрунту.
Потенціальна кислотність обумовлюється іонами водню і алюмінію, знаходяться в ґрунтовому вбирному комплексі. Вона поділяється на обмінну та гідролітичну. Обмінна кислотність ґрунту обумовлюється більш рухомою частиною іонів водню і алюмінію, яка може бути витіснена з ґрунтового вбирного комплексу катіонами нейтральної солі хлористого калію.
Гідролітична кислотність обумовлена менш рухомою частиною іонів водню в ґрунтовому вбирному комплексі, які витісняються з нього гідролітично-лужною сіллю, наприклад, оцтовокислим натрієм /СН3СООvа/.
Кислотність ґрунту може визначатись слідуючи ми методами:
1. Шляхом визначення величини РН водної /актуальна кислотність /або сольової / обмінна кислотність \ витяжок.
2. Шляхом титрування сольової витяжки з фрунту лугом.
Визначення РН сольової витяжки потенціометричним метолом. /обмінна кислотність/
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. За показниками РН сольової витяжки визначають ступінь кислотності ґрунту, що дає можливість робити висновок про потребу ґрунту у вапнуванні та вибору форм добрив.
Вапнування потребують сильно кислі та кислі ґрунти. На кислих ґрунтах не бажано вносити фізіологічно кислі добрива. Найчастіше рН виміряють за допомогою приладів РН – метрів.
ПРНЦИП МЕТОДУ. Метод базується на витісненні обмінних іонів нормальним розчином КСІ/РН=5.5-6,0/ при співвідношенні ґрунту до розчину І:2,5 для торф’яних з наступним вимірюванням активності іонів водню потенціометричним методом.
ХІД РОБОТИ. Наважку ґрунту 10 г поміщають у стаканчик і приливають25 мл 1,он розчину КСІ, збовтують 3хв. Потім, не збовтуючи розчину занурюють у нього електроди і за допомогою РН- метра визначають величину РН сольової витяжки.
Для визначення кислотності торфу із середньої проби беруть 2 г повітряно - сухого торфу або відповідну цієї наважці кількість сирого торфу, поміщають в пляшку на 200 мл, заливають 50 хв., І,ОН КСІ, закривають пробкою і збовтують на ротаторі 30 хв., після чого визначають кислотність на потенціометрі.
РН- метр підготовляють до роботи згідно з інструкцією. Настроюють РН- метр за допомогою буферних розчинів з рН, що дорівнюють 4,01; 6.86; 9, 18
Щоб встановити ступінь кислотності ґрунту, користуються даними табл.
1. Групування ґрунтів за ступенем кислотності
| Група ґрунтів | Колір забарвлення | Ґрунти мінеральні | Ґрунти торфяноболотні | Гідролітична кислотність, мг. екв. 100 г. | |||
| РН КСІ | Ступінь кислотності | РН СІ | Ступінькислотності | ||||
| 1 | рожевий | до 4,1 | Дуже сильнокислі | до 2,0 | |||
| 2 | оранжевий | 4,1 – 4,5 | Сильно кислі | До 4,5 | Сильно кислі | 2,1 - 3,0 | |
| 3 | жовтий | 4,6 – 5,0 | Середньо кислі | 4,6- 5,5 | кислі | 3,1 – 4,0 | |
| 4 | зелений | 5,1 – 5,5 | Слабо кислі | 5,6- 6,5 | Слабо-кислі | 4,1 – 5,0 | |
| 5 | блакитний | 5,6 – 6,0 | Близькі до нейтраль ної | 6,6- 7,0 | Нейтральні | 5,1 – 6,0 | |
| 6а | синій | 6,1 – 6,5 | Нейтрал льні | 7 | Лужні | 6 | |
| 6б | сірий | 6,6 – 7,0 | -“- | ||||
| 6в | фіолетовий | 7,0 | -“- | ||||
Найбільш сприятливим середовищем для розвитку сільськогосподарських рослин є слабко кисла,нейтральна або слабо лужна реакція / табл.. ІІ/.