За традицією ми навчаємо дітей похилого письма. Зошит при цьому розташований так, що нижній його край утворює з краєм парти кут приблизно 25°, відкритий праворуч. У процесі письма домагатися, щоб похилі лінії сітки зошита і основні елементи букв (ті, що створені рухом пальців зверху вниз) були розташовані під прямим кутом до нижнього краю парти (направлені на груди учня).
Під час письма лінія очей і лінія плечей мають бути паралельними до лінії нижнього краю парти. Дітям 6-річного віку таких вимог не завжди вдається дотриматись. Вони часто зсовують зошит вліво чи вправо від середини грудей. При цьому змінюється нахил зошита, що змушує учня міняти положення ліктя на парті: розташовувати його ближче до корпуса тіла чи, навпаки, піднімати до середини парти. Друга рука також міняє своє положення. У результаті основні лінії букв не лягають вертикально до нижнього (верхнього) краю парти і не сприймаються обома очима на однаковій відстані. Наслідком цього є короткозорість і викривлення хребта (зображення правильного положення зошита при письмі див. Додаток Б).
З метою вироблення самоконтролю учнів за правильним положенням зошита рекомендується посередині парти провести лінію під кутом нахилу зошита, за якою учень зможе пересувати його вгору (коли пише внизу сторінки) і вниз (коли пише вгорі сторінки).
Опановуючи навички письма, учням необхідно дотримуватись одночасно декількох правил. Це стомлює дітей, і, як наслідок, відбувається їх порушення.
Щоб розвантажити дітей, можна пропонувати поетапне ознайомлення з гігієнічними правилами. На перших уроках підготовчого періоду приділити більше уваги посадці і положенню ручки в руці під час письма. Така поетапна робота у підготовчому періоді також спростить засвоєння назв ліній графічної сітки зошита (основний робочий рядок - верхня і нижня лінії, міжрядкова і похила лінії) і основних складових елементів букв (пряма коротка, подовжена; пряма із заокругленнями вгорі, внизу, вгорі і внизу; петля верхня, нижня, овал, півовал). Адже ці знання стануть необхідними у букварному періоді.
Нелегким для учнів шестирічного віку є навчання письма ручкою. Від довжини і товщини її розміру, кульки (форми пера) залежить процес формування навичок письма.
Для письма рекомендується як кулькова ручка, так і авторучка. Докладніше про них сказано у Загальних вимогах до ведення учнівських зошитів.
Учитель, виходячи із місцевих умов чи особистого досвіду, вибирає для учнів свого класу ту чи іншу ручку. При цьому треба брати до уваги те, що способи письма авторучкою і кульковою ручкою дещо різні.
Спостерігаючи за письмом дітей ручкою, учитель може міняти її - тим самим даючи змогу дитині підібрати, ручку за зручністю.
Ручка тримається першими фалангами трьох пальців (великого, вказівного, середнього) на відстані 2-2,5 см від кульки (кінця пера). Авторучка з меншим кутом до паперу, кулькова ручка - з більшим, залежно від розміру кульки у стержні. Зручною ручкою буде та, у якої є гумова накладка. Найкраще, якщо вона має трикутну форму, де для кожної фаланги є своя грань. Пальці, при цьому не находять один на одного і не сповзають вниз.
Технічний бік письма є особливо важливим для дітей, які пишуть лівою рукою.
Існує тенденція непереучування таких дітей на письмо правою рукою.
Однак учитель повинен бути впевненим у тому, що дитина є лівша чи дворука. Від того, якою мірою учень лівша, залежатимуть його успіхи в навчанні письма. Високий ступінь ліворукості, дворукість вимагають особливої уваги вчителя та навчання таких дітей письма. Якщо учень діє однаково обома руками, то краще спрямовувати його на письмо правою рукою, тоді вчитель зможе більше допомогти дитині.
Методика навчання ліворуких дітей значно відрізняється від праворуких, тому у праворуких учителів виникають труднощі як організаційні, так і методичні.
У класі ліворукі діти мають сидіти ближче до вікна, щоб від руки на зошит падала світліша тінь. Якщо у класі декілька лівш, то бажано, щоб вони сиділи парами (якщо парта розрахована на двох), тоді під час письма сусіди не заважатимуть один одному ліктями. Якщо ж сусід правша, то він сидить праворуч від ліворукого.
За партою ліворукі діти, як і праворукі, сидять рівно, не торкаючись її грудьми, тримаючи голову прямо.
Руки розташовані на парті як і у правші: лікті трохи звисають з парти, ліва рука вільно рухається в рядку, права притримує зошит. Прийом тримання ручки такий самий, як у правші - трьома пальцями.
Контроль за дотриманням дітьми гігієнічних правил письма та рухом руки у рядку починається у підготовчому періоді і продовжується щоденно до кінця навчального року.
Особливої уваги надається розвиткові ліво-правосторонньої орієнтації на сторінці зошита і у рядку під час письма та засвоєнню понять вище, нижче. Для цього слід періодично вводити вправи щодо розвитку уміння визначати просторове розташування предмета відносно дитини, а також - предметів на малюнку.
Післябукварний період. Тривалість післябукварного періоду залежить від тривалості букварного.
Навчання письма у післябукварний період полягає в тому, щоб закріплювати, узагальнювати й удосконалювати знання, уміння й навички з письма, набуті у букварний період.
На кінець післябукварного періоду важливо, щоб діти могли вільно орієнтуватися у сітці зошита без друкованої основи, приготуватись до процесу письма, розбірливо списати рукописний чи друкований тексти (з дошки, книжки тощо), правильно написати під диктовку слова, у яких звучання не розходиться з написанням, уміти писати пунктуаційні знаки, переносити слова по складах, самостійно виправляти графічні й орфографічні помилки, вільно читати свій рукописний текст.
Кожна робота, що пов’язана з письмом, має починатись з контролю за дотриманням гігієнічних правил письма. Доведене до автоматизму, їх виконання позитивно вплине не тільки на результати письма, а головне - на фізіологічний стан дитини, що є найважливішим фактором для навчання.
З метою запобігання графічним помилкам під час списування та письма під диктовку необхідно продовжувати закріплювати навички правильного зображення форми рукописних букв, типів поєднань їх з іншими; уміння відрізняти друковану від рукописної, знання початку письма рукописної букви.
Протягом післябукварного періоду повторюється письмо букв за групами.
У цей період особливу увагу важливо приділяти закріпленню навички безвідривного поєднання складових елементів у рядкових буквах: а, д, з, и, м, н, п, у, ц, ш, щ, я; безвідривно писати і поєднувати дві букви типу: пи, ип, ши, иш, ти, ит, тя, ев, т, лг, мл, ля, ял, ве, ех, очу вз, оз, хв, де, ьт, це, че.
Закріплення уміння писати правильно букви та їх поєднання відбувається у словах з цими буквами, з 2-3-разовим повторенням цих слід окремо (залежно від складності поєднань), у словосполученнях, невеликих реченнях.
У післябукварному періоді необхідно на кожному занятті пропонувати списування друкованих слів, речень чи невеликого зв’язного тексту.
Списування також може бути з дошки, роздаткового матеріалу. Обсяг матеріалу наростає з часом. На кінець навчального року можна списувати до 20 слів, включаючи прийменники.
Для диктантів у цей період не бажано брати речення із словами, у яких більше трьох складів, а також є злиті приголосні.
Разом із словами чи реченнями можна пропонувати малюнки одним розчерком пера: Такі вправи розвивають уявлення наступного руху ручкою, що сприяє закріпленню вміння безвідривно поєднувати букви.
Зважаючи на нашу тематику, більш уважно проаналізуємо букварний період навчання письма.
В букварний період учні оволодівають письмом рукописних малих і великих букв українського алфавіту та пунктуаційних знаків: крапки, знаків оклику, питання, тире, коми. Письмо букв чергується з письмом складів, слів, словосполучень, речень. Учні засвоюють друковані й рукописні букви майже одночасно. Слідом за друкованою вивчається рукописна. Послідовність ознайомлення з буквами визначається системою навчання грамоти, яка закладена в Букварі.
Враховуючи готовність дітей до школи, учитель сам визначає, чи буде він синхронно подавати учням велику і малу букву, чи відступить від такої подачі і на ранньому етапі ознайомлення з буквами пропонуватиме тільки маленькі і ті великі, письмо яких не відрізняється за формою від рядкових. Пізніше, коли учні оволодіють умінням писати букви простої форми, пропонуватиме літери складніших накреслень.
Спостереження за формуванням навичок письма у шестирічних показали, що письмо у буквах фігурних ліній, петельних, заокруглених елементів, безвідривного їх поєднання у букви, а тих між собою, для багатьох дітей є складним процесом. Це пояснюється необхідністю більш пластичних тонких рухів руки і довшого статичного напруження. Чим складніше графічне завдання, тим більше навантаження на механізм самоконтролю. Зважаючи на те, що самоконтроль у дітей цього віку розвинений слабко, учитель не повинен вимагати від дітей відтворення неприродних безвідривних поєднань букв (проведення ручкою по одній і тій самій лінії двічі) та форсувати розвиток швидкості письма.
Практика провідних вчителів показала, що на початковому етапі легше формується безвідривне природне письмо (одна лінія плавно переходить в іншу) і поєднання букв.
Кожну букву варто починати писати однаково. Безвідривно пишуться тільки ті букви, у яких природно поєднуються складові елементи (м, ш, т, п, б, у, а, д та ін.). Поєднання рядкових букв типу з, ш, т, г, м, л, я з наступними буде безвідривним, якщо останній елемент цієї букви легко може перейти в початок наступної - ля, си, гм, лп. Овал з наступною буквою має два типи поєднань: верхнє (вигнутою лінією - ор, от, ою, ос, ох) і нижнє (короткою прямою лінією, яка виходить з основи овалу - ол, юм, фо, бл). Рядкові букви в, ь під час поєднання з наступною бувають "відкритими" (вк, вс, ьк, ьо, вв, вг) і "закритими" (вм, вл).