Методичні основи роботи над словотворчими афіксами у контексті розділу "Будова слова" у 4 класі (стр. 6 из 13)

З морфемною будовою слова і великими можливостями творення слів за допомогою суфіксів і префіксів діти знайомляться вже в 2-4 класах.

Другокласники навчаються добирати й утворювати споріднені слова, визначати в них спільну частину, тобто корінь слова.

У 3 класі учні визначають у слові всі його значущі частини: префікс, корінь, суфікс, закінчення. Роль кожної з морфем і зв'язок між ними школярі усвідомлюють у процесі розбору конкретних слів. Вони виконують вправи на добір, а також на творення однокореневих слів за допомогою префіксів і суфіксів. Вивчення кореня слова пов'язується з засвоєнням вимови і правопису дзвінких і глухих приголосних у коренях слів. Ознайомлення з префіксами здійснюється в протиставленні з засвоєнням роздільного написання прийменників. Учні вивчають уживання апострофа після префіксів перед буквами я, ю, є, ї, правопис префіксів роз-, без-, з- (с-).

Знання про морфемну будову слова узагальнюються в 4 класі під час вивчення частин мови. Учнів навчають знаходити відмінкові та особові закінчення слів, знайомлять з правилами правопису закінчень, допомагають усвідомити роль їх для зв'язку слів у словосполученні й реченні.

У цьому ж класі поглиблюються знання про значущі частини слова, вивчається чергування звуків у коренях слів. Членування слів за морфемною будовою пов'язується з формуванням міцних навичок практично використовувати ті орфографічні правила, що регулюють правопис коренів і префіксів. Вивчення морфеми підготовляє школярів до усвідомлення морфологічного способу творення слів, сприяє розвитку логічного мислення учнів, збагаченню їхнього словника, піднесенню культури мовлення.

Із поняттями «префікс», «суфікс» учні ознайомлюються в 3-му класі. Вони спостерігають за словотворчою роллю префіксів і суфіксів, утворюють слова з найуживанішими префіксами та суфіксами і складають словосполучення та речення, з’ясовують значення слів із різними префіксами, суфіксами, розглядають їх написання.

Поняття «префікс» та «суфікс» дітям можна подавати для вивчення одночасно. Чому одночасно? Тому що, по-перше, це частини слова, за допомогою яких утворюються нові слова. У цьому їх змістовна роль та схожість: ліс – лісник; лісок – перелісок. По-друге, і суфікс, і префікс служать також для утворення форм одного і того ж слова: читати – прочитати, читати – читай.

Однак є і відмінності: префікс стоїть перед коренем, а суфікс – після нього.

Формуючи поняття про префікс, учитель знайомить дітей із такими ознаками цієї частини слова:

— префікси утворюють нові слова (внук — правнук) або слова з новими відтінками значень (добрий — предобрий);

— префікс стоїть перед коренем.

Значення префіксів найзручніше показати під час вивчення дієслів, тому що для цієї частини мови префіксальний спосіб словотвору є найбільш типовим. Крім того, порівнюючи однокореневі дієслова без префікса і з префіксом, учні краще можуть зрозуміти семантичну роль даної морфеми (сісти — присісти, читати — прочитати).

Однак, щоб в учнів не склалося помилкове уявлення про префікс як морфему, яка вживається тільки в дієсловах, слід добирати для аналізу й інші частини мови: іменник (друг — недруг, дід — прадід), прикметники (чудовий — пречудовий).

Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того ж такі, у яких є омонімічні префікси і прийменники (доїхав до Києва, відійшов від столу). Це дає змогу учням краще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс і прийменник мають багато спільного. Наприклад, у словосполученні відплив від берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.

Після того, як діти одержать початкове уявлення про значення префіксів, відбувається узагальнення їхніх істотних ознак у спеціальному слові-терміні, формулюється визначення префіксів (частина слова, що стоїть перед коренем і надає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позначення .

У 2—4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак їм потрібно усвідомити, що значення префіксів в тому, що вони не механічно приєднуються до слів, а впливають на їх лексичне значення.

Слід зазначити, що лексична робота (вправи з синонімічними, антонімічними рядами слів, з багатозначними словами, омонімами, паронімами) спирається на знання дітьми специфічних ознак морфем, зокрема, їх значущості. Саме тому на уроках опрацювання розділу «Будова слова» класовод має постійно дбати про те, щоб вихованці усвідомили залежність між лексичним значенням похідного слова та якісним складом морфем.

Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добір однокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наявністю префікса; на порівняння одного й того ж префікса в різних словах; на утворення за допомогою префіксів нових слів. Це можуть бути такі вправи:

— порівняйте слова їхати — приїхати, співати — проспівати; поясніть, що в них спільного і чим вони відрізняються;

— доберіть кілька слів із одним і тим же префіксом (ви-, за- та ін.);

— виділіть префікси у словах: пришити, прийти, присісти; поясніть значення слів;

— доберіть антоніми до слів: вийти, занести і под.

У початкових класах під час вивчення префіксів звертається увага на правопис префіксів роз-, без-, з-, с-, пре-, при-; вживання апострофа після префіксів, які закінчуються на приголосний, перед коренем, який починається з букв я, ю, є, ї. При цьому виводяться правила, дотримання яких обов’язкове.

Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення — навчання учнів правильного вживання цієї морфеми у мовленні.

Для результативного вивчення суфіксів необхідно визначити для дітей роль цієї частини у словах. Учні мають усвідомити, що:

· суфікс — це частина слова, з допомогою якої утворюються нові слова;

· суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета);

· суфікс завжди стоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, то суфікс стоїть після кореня;

· у слові може бути не один суфікс, а й два чи три.

У початкових класах діти знайомляться тільки з суфіксами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфіксами, з допомогою яких утворюються назви найуживаніших предметів побуту.

Робота над засвоєнням поняття суфікс починається зі з'ясування значення зменшено-пестливих суфіксів.

При першому знайомстві з поняттям «суфікс» учитель спирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність або малюнки, педагог спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності до порівняння слів — назв цих предметів. Наприклад, учитель показує зображення великого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького. Діти роблять висновок, що поняття «малий» може передати не тільки слово малий, а й частинка слова:

-ець- (прапор - прапорець), -ок- (гриб - грибок).

Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок) утворилися саме за допомогою суфікса, приєднаного до кореня.

У подальшому вчитель знайомить учнів із терміном «суфікс» та його схематичним зображенням .

На наступному етапі розширюється уявлення школярів про словотворчу роль суфіксів. Так, діти на основі порівняння однокореневих слів (сир — сирник, чай — чайник, трактор — тракторист, телята — телятниця) переконуються в тому, що за допомогою суфіксів утворюються слова — назви предметів побуту чи занять людей. При цьому слід звертати увагу на те, що нове слово утворилося від іншого за допомогою суфікса, який завжди стоїть після кореня.

Усвідомити роль суфікса в слові допомагає дітям порівняння його з префіксом. Аналіз за будовою слів на зразок друг-дружок і друг - недруг дає змогу зробити такий висновок: і префікс, і суфікс служать для утворення слів, але префікс стоїть перед коренем, а суфікс — після нього.

Зрозуміти роль суфікса в слові допоможе також його порівняння з закінченням. І суфікс, і закінчення можуть стояти після кореня, але суфікс змінює значення слова, а закінчення змінює тільки форму слова, значення ж слова при цьому не міняється.

Отже, саме за такою послідовністю (аналіз мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття; узагальнення істотних ознак, встановлення зв’язків між ними та введення терміна, виведення означення поняття, складання схем, моделей; уточнення суті ознак поняття і зв’язків між ними; конкретизація вивченого поняття завдяки виконанню вправ, подальше поглиблення поняття, впізнавання та визначення нових ознак, властивостей явища) формуються граматичні поняття «префікс» і «суфікс» у початковій школі.