- задоволення потреб суспільства в одержанні різноманітних банківських послуг;
- попередження наслідків можливих криз в банківськійсистемі;
- забезпечення спроможності банків задовольняти потреби і законні інтереси своїх клієнтів;
- стимулювання та сприяння високому рівню ефективності й прибутковості операцій щодо розміщення кредитів у різні галузі економіки.
З метою реалізації цілей державної політики в банківській сфері ще в 2000 р. був прийнятий Указ Президента України №891/2000 «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень».
Прийнятий Указ визначив головні правила стратегії і тактики розвитку банківської системи країни, а саме:
• удосконалення правового регулювання банківської діяльності;
• забезпечення стабільності гривні, виконання банками важливої функції – кредитування суб'єктів господарювання та громадян, зростання довіри населення до вітчизняних банків.
На виконання зазначеного Указу була затверджена низка заходів, спрямованих на зміцнення банківського сектору економіки, серед яких підготовка і прийняття ряду законів та розроблення Комплексної програми розвитку банківської системи України. Реалізація цієї Комплексної програми розвитку банківської системи України сприяла створенню належних організаційних, правових і методичних умов для успішного виконання завдань, які стояли перед банківською системою.
Політика НБУ спрямована на поступову лібералізацію валютного ринку України, почала давати позитивні результати. За останні роки НБУ зумів взяти під контроль не тільки ситуацію на грошово-кредитному ринку, а й впливати на всю економіку країни.
Поглиблення банківської реформи та всебічне зміцнення на цій основі банківської системи, забезпечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики. Без кваліфікованого здійснення радикальних заходів у цій сфері економічної діяльності, вирішення всього комплексу завдань ринкової трансформації адміністративної економіки та забезпечення її цивілізованого функціонування неможливо.
Слід зауважити, що на даний момент існують проблеми в діяльності комерційних банків в умовах складної економічної ситуації нашої держави. І перш за все, це пов’язано з фінансовими труднощами в банківській системі, які виникають із загального джерела – нестачі відповідного досвіду та відповідної підготовки спеціалістів для функціонування в умовах ринкових реформ. Разом з тим, у значній мірі фінансові проблеми банків пов’язані з надто ризикованою кредитною політикою їх керівників у гонитві за високими доходами. Ключовим фактором стабільності та конкурентоспроможності банківської системи в ринковій економіці є наявність власного капіталу банків, уставні фонди яких формуються в грошовій формі, так як вони несуть максимальні збитки від знецінення національної валюти.
Виконуючи ліцензійні вимоги та нормативи Національного банку України щодо розміру капіталу, комерційні банки, не зважаючи на все, активно нарощують його, про що свідчить, зокрема, збільшення кількості банків із капіталом понад 5 млн. євро (див. табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка обсягу нормативного капіталу системи банків України
| Розмір нормативного капіталу | Кількість банків за станом на 01.01.2004 р. | Кількість банків за станом на 01.01.2005 р. |
| До 1 млн. євро | 14 | 8 |
| Від 1 до 2 млн. євро | 34 | 10 |
| Від 2 до 3 млн. євро | 31 | 24 |
| Від 3 до 5 млн. євро | 41 | 44 |
| 5 млн. євро і більше | 44 | 89 |
| Усього | 164 | 175 |
Також дуже важливим фактором впливу на ліквідність та платоспроможність банків, є проблема несвоєчасного повернення боргів, бюджетної та кредитної заборгованості. Без введення кардинальних змін, які стосуються даної ситуації з поверненням кредитів, збільшується загроза втрати ліквідності банківської системи.
Аналіз стану банківської системи України дає можливість виявити декілька проблем, вирішення яких сприятиме створенню в Україні банківської системи ринкового зразка.
Проблеми банківської системи України:
• нераціональна територіальна структура;
• однорідні структури комерційних банків ринкового зразка;
• недостатня загальна кількість комерційних банків;
• існування збиткових банків, які мають «негативний» кредитний портфель;
• тенденції до звуження клієнтури внаслідок спаду виробництва;
• низький рівень капіталізації банків;
• брак досвіду банківського персоналу;
• відсутність законодавчого забезпечення спектру банківських операцій;
• недосконала конкуренція в банківській справі;
• відсутність диверсифікації банківської структури;
• слабка диверсифікація діапазону продуктів та послуг;
• загальноекономічні проблеми.
Основна спрямованість подальшого реформування банківської системи пов’язується з утвердженням на ділі функціонально розглянутої дворівневої структури банківських відносин, що передбачає забезпечення Національним банком країни стабілізацію грошового обігу, з одного боку, і здійснення всього комплексу банківських послуг комерційними банками, з іншого. З цією метою потрібно здійснити таку систему заходів:
· Суттєво прискорити розробку та прийняття комплексу законів про банківську та кредитну діяльність.
· Здійснювати політику, спрямовану на зміцнення авторитету Національного банку України.
· Підтримувати принцип самостійності НБУ і його виключної підзвітності Верховній Раді.
· Відповідно до існуючої світової практики необхідне утворення автономної від НБУ системи органів по здійсненню реєстрації банківських установ та нагляду за банківською діяльністю.
· Має бути розроблена та здійснена комплексна програма розширення мережі, зміцнення та підвищення ролі у ринковій трансформації економіки комерційних банків, скасування їх дискримінаційного оподаткування, прийняття нормативних актів, що мають забезпечити правову основу безпосередньої участі комерційних банків у приватизаційному процесі, санації збиткових підприємств, зрощування капіталів промисловості та банків і утворення на цій основі конкурентоздатного національного фінансового капіталу.
· Необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення системного ризику для банківської системи в цілому, яка б включала, по-перше, механізм оперативної, бажано щоденної, оцінки стану банківської системи, однозначний об’єктивний механізм державної підтримки банківського сектора у разі виникнення несприятливого системного ризику. По-друге, необхідно створити для суб’єктів економіки можливість вчасно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України. Для цього необхідно розробити офіційну методику оцінки стану банку на основі його звітної статистики, з врахуванням української специфіки.
· З метою захисту вкладів громадян треба створити Міжбанківський фонд обов’язкового страхування банківських вкладів фізичних осіб, який матиме статус юридичної особи.
· Необхідно створити дійовий механізми застави майна.
А загалом, для залучення та заохочення клієнтів банкам необхідно постійно збільшувати перелік послуг і поліпшувати їх якість. В нашій країні протягом останніх років вже відбулися деякі позитивні зміни в структурі банківської системи. Про це свідчать статистичні дані (див. додатки) та рівень обслуговування в банках, який помітно покращився за останні роки, але, нажаль, ще залишається не досконалим.
Висновки
Розглядаючи таку цікаву і складну тему, у курсовій роботі я намагалася вивчити і проаналізувати теоретичні аспекти поліпшення роботи банківської системи України в умовах переходу до ринкової економіки та можливості їх практичного застосування.
Керуючись у своїй роботі теоретичними матеріалами, я прагнула якнайповніше виявити різні тенденції і спрогнозувати на майбутнє розвиток банків України та політику нашої держави у цьому напрямку.
Розвиток банківської системи України – одна з необхідних умов ефективного функціонування економіки країни при переході до ринкових відносин, оскільки він сприяє раціональному використанню фінансових ресурсів.
Завершення структуризації банківської системи за дворівневим принципом водночас не можна вважати остаточним завершенням процесу її формування. Адже організаційна структура банківської системи ринкового типу має включати також мережу допоміжних організацій, які забезпечують нормальну діяльність кредитних установ, сприяючи функціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків із суб’єктами економічних відносин, що діють у різних секторах господарства країни. На практиці в організаційному плані реалізація допоміжних функцій забезпечується елементами, які у своїй сукупності являють собою інфраструктуру банківської системи, що у нормальних ринкових умовах повинна охоплювати інформаційне, технічне, науково-методичне, кадрове та законодавчо-правове забезпечення діяльності банків.
Без цих елементів інфраструктури нормальне функціонування банків в умовах ринку неможливе. Тому необхідність інтегрування їх до банківської системи об’єктивно випливає з потреби всебічного регулювання діяльності кредитних установ, включаючи також діяльність допоміжних організацій в інтересах розвитку всієї банківської системи відповідно до потреб суб’єктів економічних відносин, яких вона обслуговує.
Таким чином, банківська система в умовах ринку попри належний рівень капіталізації банківських установ та розвиток різних видів спеціалізованих комерційних банків нарівні з банками універсальними, що в сукупності утворюють другий рівень системи, має включати також інфраструктуру, яка обслуговує обидві рівні – верхній і нижній, забезпечуючи нормальне функціонування банківської системи загалом. Кризу банківської діяльності не можна подолати суто банківськими заходами, кредитними, монетарними інструментами, бо її першопричини криються в економіці. Саме тому потрібно ставити питання про економіку і банки, а не суто банківську проблему.