Ціннісні орієнтації - це досить стійке соціально-обумовлене й виборче відношення людини до сукупності матеріальних і духовних суспільних благ і ідеалів, які розглядаються як предмети, мети або засоби для задоволення потреб життєдіяльності особистості [16], їхнє формування є результатом соціалізації особистості. У процесі входження особистості в професію в неї формуються професійно^-ціннісні орієнтації - суб'єктивне, індивідуальне відбиття в психіці й свідомості фахівця соціальних цінностей професії (Ф.Блієва), система відносин особистості до особливостей професії, що відбиває зміст професійної діяльності, її мети й засоби, і регулююче поводження особистості в професійній діяльності. Їхнє формування визначається наявністю інтересу до професійної діяльності, професійних потреб, потреб в одержанні міцних знань, умінь і навичок, необхідних для якісного освоєння професії й подальшого професійного розвитку.
Фахівець, що характеризується наявністю акмеологічної спрямованості особистості, відрізняється сформованими професійно-ціннісними орієнтаціями, що припускають, у тому числі, орієнтацію на продуктивну професійну діяльність, на саморозвиток і самореалізацію в професійній діяльності й т.д. Ціністно-смислова сфера професіонала, можливість співвідносити свою діяльність із життєвими змістами є тією силою, що або сприяє актуалізації творчого потенціалу, або препятствує цьому, руйнуючи разом із цим і особистість професіонала [10, 11]. Найбільш значимими в акмеологічному плані цінностями А.А.Деркач і В.Г.Зазикін називають "цінність утворення й високопродуктивної професійної праці, отрефлексованого ціннісним і значеннєвим змістом, які є найважливішими загальнолюдськими цінностями" [10, с. 69-70].
Серед професійно-педагогічних цінностей можна виділити наступні:
- цінності-мети, що відбивають основний зміст діяльності й саморозвитку педагога (цінності педагогічної діяльності, її призначення й завдання) - вони, у тому числі, включають такі гуманістичні орієнтири педагогіки, як моральне виховання особистості, актуалізація творчого потенціалу вихованців, сприяння їхньому вільному самовизначенню й т.п., а також цінності, пов'язані з можливістю власного творчого саморозвитку, самовдосконалення в професії, самореалізації в ній (творчий характер педагогічної діяльності);
- цінності-засобу, що формуються в ході оволодіння теорією, методологією, педагогічними технологіями (еталони професійного спілкування, діяльності); включають цінність-відносини, які визначають відносини до діяльності й до себе, цінності-якості й цінності-знання (упорядкована й організована система теоретичних і методологічних педагогічних знань, умінь, навичок).
"Акмеологічний "багаж" педагога визначає цілеспрямованість відбору нових цінностей, їхній перехід у мотиви поводження й педагогічні дії. "Вічними" орієнтирами педагогічної діяльності є гуманістичні параметри" [25, с. 56-58].
Все вищесказане дозволяє констатувати, що блок професійно-ціннісних орієнтацій як компонент акмеологічної спрямованості особистості, включає наступні цінності:
- соціально обумовлені цінності педагогічної діяльності: виховання вільної, гармонічної особистості дитини, розвиток їхніх творчих здатностей, стимулювання пізнавальних інтересів, актуалізація потреби й прагнення до саморозвитку й ін. У контексті акмеологічного виховання соціально-педагогічні цінності в розвитку в школярів акмеологічної спрямованості: прагнення до досягнення успіху в справах, орієнтації на творчі способи діяльності, наявності пізнавальної мотивації й прагнення до саморозвитку, умінь аналізувати процес і результат своєї діяльності.
- особисті цінності педагогічної діяльності: цінності-мети (можливість розвивати професійно-творчих здатностей і займатися улюбленою справою, професійне самовдосконалення) і цінності-засобу (творчий характер педагогічної діяльності, освоєння професійних знань, умінь і навичок).
Тобто, професійно-ціннісні орієнтації педагога припускають його ціннісне відношення а) до дітей і проблем їхнього виховання й розвитку, б) до професійної діяльності й процесу підготовки до неї, в) до процесу власного професійного саморозвитку, самовдосконалення. Про сформованість ціннісної сфери акмеологічної спрямованості можна судити, отже, за такими показниками, як:
- знання особистістю змісту професійно-педагогічних цінностей;
- прийняття професійно-педагогічних цінностей як особисто значимих;
- вплив професійно-педагогічних цінностей на професійне (і життєве в цілому) цілєполягання й мотивацію професійної діяльності.
Професійне цілєполягання. "Ціль - усвідомлений образ що передбачає, бажаного результату, на досягнення якого спрямована дія людини; заздалегідь мислимий результат свідомої діяльності" [29, с. 745-746]. Поняття "ціль" (ціль життя) - конкретно й тісно пов'язане з майбутнім результатом і діяльністю по його досягненню.
Цілєполягання (цілєутворення) - це процес породження людиною нових цілей своєї діяльності й способів їхнього досягнення. Особистісне цілєполягання є основою будь-якої діяльності, детермінуючи спрямованість особистості на цю діяльність [4, с. 63].
Професійне цілєполягання - системоутворюючий фактор професіоналізму, основна характеристика професіоналізму особистості; ця побудова уявного образа результату професійної діяльності й потреба в його досягненні, що припускають усвідомлення результату, мотивацію його досягнення, самооцінку результатів діяльності (рефлексію) і потреба в самовдосконаленні (Г.І.Хозяїнов, Н.В.Кузьміна, Л.Є. Варфоломєєв, А.А.Деркач, В.Г.Зазикін).
Педагогічне цілєполягання А.К.Маркова зв'язує зі здатністю вчителя осмислювати власні життєві й професійні цілі, мети розвитку суспільства (у тому числі, властиво педагогічні соціальні цілі) і на цій основі виробляти нові цілі власної педагогічної діяльності, пропонуючи їх для оцінки своїм вихованцям [19]. М.Г.Резніченко відзначає, що педагогові для ефективного індивідуально-професійного розвитку необхідно приділяти особливу увагу акмеологічному моделюванню своєї праці, що припускає, у тому числі, постійний аналіз професійних цілей і завдань, а також підвищенню своєї кваліфікації, що зв'язано, у першу чергу, з усвідомленою постановкою цілей професійного розвитку й вибором його способів [25].
В.Е.Чудновський, А.А.Бодалєв, Г.А.Вайзер, Є.Є.Вахромов, Н.Л.Карпова, А.В.Суворов, що досліджують феномен "сскладножиттєвих орієнтацій", тісно зв'язують його саме з метою й цілєполяганням людини й відзначають, що тільки в тому випадку, коли усвідомлена ціль діяльності (зовні або внутрішньо задана) буде прийнята як особисто значима, сама діяльність наповниться життєвим змістом.
Поняття мети й сенсу життя не тільки зв'язані між собою, але в ряді випадків і взаємозамінні (А.А.Бодалєв, Г.А.Вайзер, Є.Є.Вахромов, Н.Л.Карпова, В.В. Розанов, А.В.Суворов, М.М. Тарєєв В.Е.Чудновський). Виходячи із цього, можна сказати, що ціль, як і зміст, характеризується наступними ознаками: реалістичність і конструктивність.
Реалістичність визначається як відповідність мети наявним об'єктивним умовам, необхідним для її реалізації, і індивідуальним можливостям людини. Тобто, у процесі цілєполагання необхідно постійно аналізувати об'єктивну (соціальну) і суб'єктивну (особистісну) середовище, у якій буде здійснюватися рух до мети. Більше того, у прагненні до самореалізації й при виборі сфери й засобів самореалізації людина завжди змушена орієнтуватися на меті суспільного розвитку, соціальні норми.
Конструктивність відбиває ступінь позитивного (або негативного) впливу поставленої мети на процес становлення й успішність діяльності особистості; від того, наскільки конструктивна вихідна позиція особистості, її ціль, залежить можливість прогресивного розвитку людини [24]. Отже, цілєполагання припускає постійний аналіз, прогнозування тих наслідків для особистості, які спричиняє досягнення мети й процес руху до неї.
Прогнозування, поряд з рефлексією власних інтересів, потреб і здатностей, є найважливішою умовою адекватного (реалістичного й конструктивного) цілєполягання. Як відзначає А.Ф.Коган, людина у своїй діяльності як мета схильний розглядати ту, прогноз якої є найбільш сприятливим [15].
Прогнозування в цілєполяганні опирається раціональний розрахунок, (пов'язаний з об'єктивними знаннями суб'єкта), і минулий досвід (особистий і суспільний), пов'язаний з моделюванням особистого майбутнього на основі уяви. Тобто, у процесі цілєполягання як механізми беруть участь інтелект і уява (яке, до речі, є важливою якістю креативної особистості), що дозволяє людині орієнтуватися в життєвих завданнях, що характеризуються невизначеністю й варіативністю можливостей [15].
А.Ф.Коган, досліджуючи цілєполягание в управлінській діяльності, розглядає поняття "дія цілєполягання" і визначає його і як засіб досягнення мети, і як засіб формування мети через її конкретизацію в процесі взаємодії суб'єкта з миром. Довільне (свідоме) цілєполягання, відзначає автор, являє собою дворівневий процес і включає, з одного боку, підпорядкування процесів, "дій цілєполягання" певній проблемі (сфері діяльності) і, з іншого боку, свідомий вибір одного з можливих варіантів -постановка конкретних цілей, опосередкованих самоінструкціями й самооцінкою, особистими інтересами, цінностями й здатностями [15]. Крім того, процес цілєполягання представляється як побудова ієрархії цілей, тобто визначення стратегічної (генеральної) мети й підцілей, "екстремальних крапок" на шляху до неї; послідовне досягнення проміжних цілей веде людину до шуканого результату.
Все вищесказане дозволяє в змісті професійного цілєполягання, як компонента акмеологічної спрямованості особистості, виділити: усвідомлення соціально-педагогічних цілей (у тому числі, акмеологічне виховання школярів), вибір власних цілей педагогічної діяльності й професійного самовдосконалення, усвідомлення ієрархії цілей професійної діяльності й професійного самовдосконалення. Показниками сформованості даного компонента є: раціональність і конструктивність цілей професійної діяльності й професійного саморозвитку й уміння прогнозувати свій професійний шлях.