ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ДІХТЯРЕНКО ЗОЯ МИХАЙЛІВНА
УДК 37:613.88-053.6:374
ВИХОВАННЯ НАПОЛЕГЛИВОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОЇ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
13.00.07 – теорія і методика виховання
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент
заслужений працівник фізичної культури і спорту України,
Ткаченко Віктор Тимофійович,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, завідуючий кафедрою спортивних дисциплін
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Волков Леонід Вікторович,
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний
університет імені Григорія Сковороди,
завідуючий кафедрою теорії і методики фізичного виховання
кандидат педагогічних наук, професор
Ареф’єв Валерій Георгійович, Національний педагогічний університет
імені Михайла Драгоманова, завідуючий кафедрою теорії і методики фізичного виховання та спорту
Захист відбудеться “_04_”_березня_ 2008 р. о “16-00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України, 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9
З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині інституту проблем виховання АПН України, 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9
Автореферат розісланий “_02_”_лютого_ 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Одним із основних завдань держави у галузі освіти є турбота про здоров’я нації, виховання фізично загартованого підростаючого покоління. Цим зумовлена необхідність посилення виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах України та обґрунтування ефективних методик виховання учнів, здатних наполегливо навчатися у школі та займатися фізичною культурою у процесі позакласної діяльності.
Основні підходи до виховання учнів окреслено у Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, Законі України “Про фізичну культуру і спорт”, Концепції фізичного виховання у системі освіти України, Державній програмі розвитку фізичної культури та спорту на 2007-2011 роки.
Суспільство кінця ХХ початку ХХІ ст. характеризується негативним впливом засобів масової інформації на фізичне, розумове, психічне, соціальне, емоційне, особистісне й духовне здоров’я школяра. Це призводить до того, що поведінці більшості дітей притаманна підвищена нервозність, надмірна вразливість, гарячковість, емоційна неврівноваженість. Найбільше непокоять батьків, педагогів, психологів, соціальних працівників такі прояви поведінкової активності дітей молодшого шкільного віку, як агресивність, жорстокість, духовна спустошеність. Логічним поясненням цьому є те, що значна частина дітей не має можливості відвідувати спортивні клуби за інтересами, гуртки, секції, оскільки вони майже всі платні. З іншого боку, функціонально-емоційний стан молодших школярів погіршується у зв’язку зі зниженням опорної здатності дитячого організму до захворювань.
Відомо, що ігрова діяльність учнів молодших класів у позаурочний час - важливий засіб подолання негативних тенденцій, що склалися у сучасному суспільстві. Гра – один з видів діяльності дітей молодшого шкільного віку, хоча пріоритетним стає навчання. Рухлива гра є різновидом ігор. Як явище багатогранне, її можна розглядати як особливу форму існування всіх, без винятку, сторін життєдіяльності колективу. Велику роль відіграє гра у розвитку й вихованні дитини, становленні особистості школяра, вона виступає своєрідним і незамінним засобом у вихованні, навчанні, пізнанні та самореалізації кожного учня. Виховання у молодших школярів наполегливості під час рухливих ігор у процесі позакласної діяльності є важливою передумовою забезпечення їхнього фізичного розвитку, вдосконалення не тільки фізичних сил, а й морально-вольових якостей.
Питання застосування рухливих та українських народних ігор у системі фізичного виховання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку було предметом дослідження багатьох учених, а саме: Е.С. Вільчковського (педагогічні умови удосконалення процесу формування рухової підготовленості дітей 5-7 років); Ю.М. Саляміна (методика управління руховою активністю на основі комплексної оцінки фізичної підготовленості дітей 6-річного віку); Н.Ф. Денисенко (педагогічні умови активізації рухового режиму дітей 5-6 років у дитячих закладах); О.І. Курка (педагогічні умови навчання дітей старшого дошкільного віку рухових дій з м’ячем); О.Л. Богініч (педагогічні умови підвищення рухової активності дітей 4-5 років на заняттях фізичною культурою); Г.В. Воробей (вплив народних ігор та забав через загартування молодших школярів різних етнографічних груп Прикарпатського краю); А.Я. Вольчинського (українські народні ігри за ознакою їх переважаючого впливу на стан здоров’я та рухову підготовленість дітей 5-6 років); В.І. Левків (особливості засобів української національної фізичної культури в різних сферах життєдіяльності дітей молодшого шкільного віку); С.Б. Мудрика (застосування українських національних рухливих ігор у системі фізичного виховання молодших школярів), він розробив класифікацію для учнів 2-3 класів та удосконалив методику проведення ігор; А.О. Артюшенко (виховання вольових якостей в учнів середнього шкільного віку в процесі занять фізичною культурою); В.Г. Кузя, О.В. Матвієнка, С.Г. Мельничука, А.В. Фока, М.Г. Яновської (гра, як один з цікавих і продуктивних видів організації позаурочної та позашкільної навчально-виховної роботи) та ін.
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки до проблеми застосування ігрової діяльності у формуванні особистості школяра зверталися педагоги-дослідники: Н.В. Андрощук, Л.В. Артемова, Л.В. Билеєва, Е.С. Вільчковський, І.С. Звізда, І.М. Коротков, І.А. Кравцова, Н.В. Кудикіна, А.Д. Леськів, Р.С. Мозола, В.Н. Мухін, О.В. Тимошенко, Д.В. Хухлаєва, С.Ф. Цвек, А.В. Цьось, М.К. Шейко, В.Г. Яковлев та ін., а також відомі психологи: Б.Г. Ананьєв, І.Д. Бех, П.П. Блонський, Л.С. Виготський, М.І. Демкова, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, О.В. Проскура та ін.
Педагогічні проблеми змісту та методів початкового навчання у їх взаємозв’язку з ігровою діяльністю досліджували Н.М. Бібік, В.І. Бондар, М.С. Вашуленко, О.Я. Савченко, Г.С. Тарасенко та ін.
У вивченні вольових якостей дітей та молоді значну роль відіграють фундаментальні праці Ю.П. Азарова, І.Д. Беха, В.В. Богословського, В.А. Вагнера, А.І. Висоцького, Ф.Н. Гоноболіна, А.В. Запорожця, П.І. Іванова, Є.П. Ільїна, В.К. Каліна, Г.С. Костюка, В.К. Котирло, В.А. Крутецького, О.Ц. Пуні, П.А. Рудика, В.І. Селіванова, І.М. Сєченова та ін.
Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу та дисертаційні дослідження, в яких розкрито різні погляди на виховання і розвиток молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності, можна зробити висновок, що проблемі виховання наполегливості в учнів молодших класів засобами ігрової діяльності не приділялося достатньої уваги. Тому її актуальність та недостатня розробленість у теорії і практиці початкової освіти зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - “Виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Тема дисертаційного дослідження є частиною комплексної теми кафедри методики початкового навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини “Підготовка студентів до застосування інноваційних технологій навчання в умовах сільської малокомплектної школи” (державний реєстраційний номер 0103U003313). Тема роботи затверджена на засіданні вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол №9 від 27.04.2005 р.) й узгоджена у Раді по координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №5 від 24.05. 2005 р.).
Мета дослідження – розробити педагогічну модель та теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності.
Об’єкт дослідження – процес виховання молодших школярів у позакласній діяльності.
Предмет дослідження – педагогічні умови виховання наполегливості молодших школярів у позакласній ігровій діяльності.
Гіпотезою дослідження є припущення, що ефективність виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності підвищиться, якщо: впровадити розроблену педагогічну модель та умови у позакласну діяльність із застосуванням рухливих й українських народних ігор відповідно до ступеня прояву наполегливості; обґрунтування системи рухливих та українських народних ігор відповідатиме віковим особливостям учнів для виховання наполегливості як особистісного утворення молодших школярів; виховний процес супроводжуватиметься систематичною діагностикою рівнів вияву досліджуваної якості; в ігровому процесі застосовуватиметься поетапна особистісно зорієнтована технологія виховання наполегливості учнів.
Досягнення поставленої мети й перевірка гіпотези здійснювалися шляхом розв’язання наступних завдань дослідження:
1. З’ясувати стан проблеми у педагогічній теорії і виховній практиці та теоретично обґрунтувати сутність понять “виховання наполегливості” як особистісного утворення молодших школярів та “позакласна ігрова діяльність”.