Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в старшокласників формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.
Важливе значення має виховання у підлітків естетики поведінки — акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушено, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.
В естетичному вихованні підлітків використовують різні джерела:
а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в підлітка розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: він мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери;
б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку;
в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література — важливий засіб розвитку інтелекту старшокласників;
г) театр, кіно, телебачення, естрада, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю);
ґ) поведінка і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій;
д) природа: її краса в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі;
е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з підлітками;
е) оформлення побуту (залучення старшокласників до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі). [16, 63-64]
Одним з головних шляхів естетичного виховання в школі є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства тощо.
Естетичне виховання — це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині.
Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку.
Основою, на якій здійснюється естетичне виховання е певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого.
Завданням естетичного виховання е не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки. [12, 67]
1.3 Використання елементів поліцентричного методу в формуванні естетичної культури підлітків
На сучасному етапі Закон про загальну середню освіту ставить завдання оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру і виробництво засобами пізнавальної та практичної діяльності.
В аспекті рішення завдань, які стоять перед загальною середньою освітою, естетичне виховання і формування естетичної діяльності учнів займають особливе місце в його системі.
Дійсно, прогресивний розвиток суспільства і становлення особистості як суб'єкта цього прогресу неможливі без виховання духовної культури особистості, у тому числі без естетичного виховання.
Б.Т. Лихачов вважає, що естетичне виховання як у ранньому дитинстві, так і в підлітковому віці є не тільки засіб формування ставлення до дійсності, але і одночасно засіб і морального, і розумового виховання [20, 4].
Велике значення мають погляди на естетичне виховання прогресивних мислителів минулого: діячів освіти, теоретиків мистецтва, психологів і педагогів.
Так, М.І. Новіков у 1784 р. в статтях "Про естетичне виховання" і "Продовження про естетичний засіб навчання" вперше у Росії дав визначення естетики, яке супроводжується роздумами про завдання і засоби естетичного виховання [36, 237].
Естетичні і художні погляди — невід’ємний компонент "осердеченої" моральної філософії різноманітної культурно-просвітницької діяльності Г.С.Сковороди [36, 317]. К.Д. Ушинський відводив заслужене місце у своїй педагогічній теорії і практиці естетичному вихованню і спілкуванню з природою. С.Русова вважала, що екскурсії на природу і природознавство мають найкращий моральний, і естетичний вплив на виховання дітей.
А.С. Макаренко виступав проти естетичного нігілізму у школі, вважав естетичне виховання обов'язковою первісною формою морального виховання.
Один із перших дослідників педагогічного досвіду А.С.Макаренка І.Ф.Козлов писав, що А.С.Макаренко добре розумів, високо цінував, своєчасно підмічав вищу людську красу і стверджував її в дитячому колективі, не протиставляючи внутрішній красі зовнішнє її вираження. Навпаки, цей видатний педагог бачив їх тільки в єдності як дві сторони однієї сутності, які доповнюють одна одну і роблять естетичне задоволення максимально повним і цінним [15, 113].
В.О. Сухомлинський розробив і в числі інших проблем виховання сформулював різнобічні рекомендації відносно здійснення естетичної діяльності у школі.
У радянські часи розробкою питань змісту естетичного виховання займались І.Л. Любинський, В.В. Невєров, В.К.Скатерщиков та інші. І.Ф. Смоляниновим були досліджені проблеми, пов'язані з вивченням природи в аспекті естетичного виховання особистості.
Слід також відмітити Л.С. Виготського, який дав психологічну характеристику естетичного виховання дитини, ідеї якого мали великий вплив на естетику і мистецтвознавство. Б.Т. Лихачов науково обгрунтував теорію естетичного виховання школярів, а саме сутність, завдання, принципи, систему роботи школи в даному напрямку.
Прихід у педагогіку відомих діячів культури Д.Б Кабалевського і Б.М.Неменського збагатив теорію і практику естетичного виховання у середній школі. У 70-ті роки були створені експериментальні учбові програми з музики і образотворчого мистецтва. Покладені в основу музичної освіти “три кити” (пісня, танець та марш) у Д.Б. Кабалевського і три форми художньої діяльності: побудова, зображення, прикрашання в основу художньої освіти у Б.М.Нєменського при тематичній побудові програм, були покликані орієнтувати особистість на залучання до духовних цінностей, на сприйняття всієї специфіки мистецтва, його зв’язку з життям людини.
Підвищення вимог до освіти на сучасному етапі приводить до перегляду змісту естетичного виховання і освіти, організації естетичної діяльності школярів, пошуку шляхів їх оновлення. Естетична освіта починає грати все більшу роль в процесі переходу від педагогіки знань, умінь і навичок до педагогіки розвитку. Серед моделей побудови учбового процесу виділяється: викладання мистецтва з окремих дисциплін, які відображають основні види і інтегрування (поліхудожнє) викладання мистецтва [14, 22].
В Україні була створена і узгоджена комісією з дисциплін художньо-естетичного циклу науково-методичної ради Міністерства освіти України, нова програма “Художня культура", яка розгалужується на "художню культуру України" 8-9 класи і художню культуру світу" 10 - 11 класи. Програма включає в себе огляд образотворчого мистецтва, музичної культури і кіномистецтва світу і України.
У напрямку дослідження проблем оновлення системи естетичного виховання і навчання працюють С.Замашна., С.Коновець, М.Опанащук, Н.Миропольська та ін.
Однією з найважливіших форм естетичного виховання є мистецтво. Будучи джерелом естетичної насолоди, воно виступає для підлітка засобом пізнання і оцінки оточуючої дійсності і самого себе.
В.С.Кузін пише, що найважливіше місце в житі людини займає потреба в естетичній насолоді. Завдяки цій потребі людина прагне зробити своє життя красивішим — свій побут, відпочинок, свої взаємовідносини з іншими людьми, всі свої вчинки людина визначає з позиції прекрасного, з позиції моральних принципів. Сприйняття естетичних цінностей в дійсності і в мистецтві облагороджує особистість, підносить її, розкриває красу оточуючого світу [18, 46].
Але в умовах переходу до сучасного 12-річного навчання в українській школі, зміст і викладання основних мистецтвознавчих предметів потребує подальшого удосконалення. Так, наприклад, образотворче мистецтво і музика в умовах години на тиждень і їх відсутність в старших класах не можуть, на наш погляд, в повній мірі сприяти прагненню підлітка до творчості, до проявлення уже закладених у нього естетичних задатків. Більш того, в умовах авторитарної, словесної педагогіки, коли діти ще часто позбавлені уміння ясно відчувати себе і оточуючий світ, свободи самовираження, розкриття власної індивідуальності, практично неможливо навчати їх вносити художньо-творчу основу в повсякденне життя.
Справедливо зазначає О.Онищенко, що підліток 90-х більш інформаційно насичений суб'єкт, який існує зовсім у іншому вимірі. Він уже пережив відеореволюцію, знає про існування комп'ютерної графіки, Про феномен "Віртуальної реальності". Технологічна орієнтація породжує небезпеку духовно-естетичного вакууму [1, 51].