Зміст. Пізнавальна діяльність студентів; дозвіллєва (розважальна) діяльність; творча діяльність; морально-естетична діяльність.
Завдання. Підняти віру в сенс людського життя; сформувати орієнтацію на загальнолюдські духовно-моральні цінності та цінності української національної культури; прищеплювати їм гуманістичні принципи світосприймання і дотримуватись особистісно-орієнтованого підходу у вихованні; виховувати духовно-моральні цінності та сприяти їхній інтеграції у свідомості й поведінці студентів; створити умови для морального самовиявлення; забезпечити педагогічну та психологічну підтримку в процесі духовно-морального виховання.
Учасники виховного процесу: викладачі, куратор студентської групи, студенти з обмеженими фізичними можливостями, громадські організації.
Методи: лекції, диспути, бесіди, вправи-ігри, арттерапія та ін.
Форми виховної роботи: творчі студії, музичні вечори, читацькі конференції; тематичні кураторські години і екскурсії, дискусійні клуби, вечори питань і відповідей, семінари і конференції, комплексні акції тощо.
Розроблена модель процесу виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями в умовах Центру базується на системному, аксіологічному, культурологічному, особистісно-орієнтованому підходах.
З'ясовано, що процес виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями в умовах Центру духовно-інтелектуального розвитку поєднував такі компоненти: робота з викладачами і кураторами, спрямована на визначення змісту системи духовно-моральних цінностей даної категорії студентів, цілей, завдань, форм і методів виховної роботи, а також психологічних особливостей студентів; інформаційно-просвітницька та благодійна робота з громадськими організаціями інвалідів, спрямована на розширення знань молодих людей щодо їхніх прав, можливостей реалізувати себе в суспільному житті, займати активну громадянську позицію, створення інвалідного громадського руху, об’єднання навколо себе спільнодумців, проведення благодійних заходів, участь у міжнародних конференціях та виставках, розважальних та спортивних заходах; організація та проведення виховної роботи зі студентами з обмеженими фізичними можливостями з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей, характеру хвороби або вади, рівня сформованості духовно-моральних цінностей із включенням у сумісні види діяльності зі студентами, що нормально розвиваються.
Розроблена нами структурно-функціональна модель передбачала такі форми й методи роботи з викладачами та кураторами вищих навчальних закладів, як: ознайомлення із методичними рекомендаціями “Організація та проведення виховної роботи з формування духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями”, методичні семінари, круглі столи, практичні завдання (підбір вправ, методик діагностування, схем спостереження за студентами з метою складання індивідуальних програм їх духовно-морального розвитку тощо), спрямовані на розширення теоретичних знань і методичну підготовку викладачів до виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями.
Робота з громадськими організаціями передбачала проведення комплексу виховних заходів: конференцій і семінарів “Молодь з обмеженими можливостями в сучасному суспільстві – права та реальність”, “Розуміння інвалідності”, “Безбар’єрне середовище”; комплексних акцій “Поруч з тобою людина з особливими потребами” (благодійна акція, що включала юридичне консультування, масові заходи), “Тиждень доброти” (до Дня інваліда), “З любов'ю та турботою”; інформаційну роботу “Правовий захист інвалідів”, “Інваліду про нього і для нього”, виставки творчих робіт людей з особливими потребами “Мої мрії” (виставка картин) тощо. Такі форми роботи передбачали включення самих студентів з особливими потребами у цю діяльність на рівні зі звичайними, що дозволило змінити ставлення звичайних молодих людей до інвалідів та сприяло взаєморозумінню та взаємопідтримці.
Центральне місце в розробленій моделі виховної роботи посідає організація роботи зі студентами з обмеженими фізичними можливостями з урахуванням характеру хвороби або вади.
Формувальний педагогічний експеримент було умовно поділено на три етапи. Перший етап – мотиваційний, характерний для взаємодії викладача зі студентами з обмеженими фізичними можливостями першого курсу. У цей час робота була спрямована, головним чином, на стимулювання студентів до пізнання моральних норм і особистісного ставлення до духовно-моральних цінностей. Другий етап – ціннісно-орієнтований, характерний для студентів другого і третього курсів і спрямований на вироблення ними особистісного ставлення до норм духовності і моральності, застосування духовно-моральних цінностей у життєвих ситуаціях. Третій етап – ціннісно-діяльнісний (четвертий курс): духовно-моральні цінності стають регулятором поведінки студентів з обмеженими фізичними можливостями, їхнім особистісним смислом. Залежно від етапів обирались методи і форми виховання духовно-моральних цінностей.
У науковому дослідженні ми виходили з того, що духовно-моральне виховання студентів з фізичними обмеженнями значно активізується, коли вони, усвідомлюючи його роль у становленні своєї особистості, зацікавлені як процесом, так і результатом власного удосконалення. Головна увага зосереджувалася на формуванні переконання в необхідності самовдосконалення, самовиховання, духовного розвитку, формуванні ціннісних ідеалів, вольових якостей тощо та засвоєнні знань про духовно-моральні цінності.
Запропонована нами модель була спрямована на виховання у студентів з обмеженими фізичними можливостями таких якостей: ціннісного ставлення та життєвої позиції до себе (почуття людської гідності, відповідальності, духовного удосконалення як шляху до внутрішньої гармонії, здоров’я; прагнення до фізичного, психологічного та духовно-морального способу життя); ціннісного ставлення та життєвої позиції до інших людей (толерантності як сприйняття та розуміння особливостей та відмінностей оточуючих людей; доброти і чуйності, гуманності та милосердя, взаємопорозуміння, чесності і взаємоповаги, що є основою гарних стосунків між людьми, пізнання людиною внутрішнього світу інших людей, здатність до співчуття); ціннісного ставлення та життєвої позиції до навколишнього світу, суспільства: патріотизму як морально-соціального почуття, до складу якого входять любов та гордість за Батьківщину, поважного ставлення до її минулого і сучасного; активної громадської позиції, що зумовлює життєдіяльність людей з обмеженими фізичними можливостями як рівноправних, гідних громадян суспільства.
Встановлено, що відомі педагогічні засоби щодо виховання особистості є ефективними і для виховання студентів з особливими потребами. Однак інноваційність полягає у комбінаторності їхнього використання, тобто коли вони більше всього відповідають характеру хвороби або вади студента, а ефективність виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями збільшувалася, коли вони включалися в ті чи інші види діяльності на рівні зі звичайними студентами, що сприяло подоланню психологічних ускладнень у процесі комунікації, створенню атмосфери взаємопідтримки, взаємодопомоги, взаєморозуміння; зміцненню віри молоді з обмеженими можливостями у досягнення ними успіху за різних життєвих обставин.
Запропонована нами модель виховної роботи передбачала як традиційні форми навчально-виховної роботи, наповнені ціннісним та духовно-моральним змістом, так і специфічні: проблемні лекції (“Кожна людина – найвища цінність”, “Я – унікальна людина”, “Життя – найвища цінність” та ін.), вправи-ігри (“Поговоримо відверто”, “Моя життєва позиція”, “Я та мій внутрішній світ”, “Аукціон цінностей”), диспути (“Яку людину можна вважати духовною?”, “Совість – твій моральний дороговказ”, “Бій байдужості!” та ін.), дискусії, бесіди (“Міжособистісні взаємини”, “Мої права і обов’язки”, “Чим багата людина: грошима чи душею”), вечори питань і відповідей (“П’ять хвилин з… (одним віршем, музичним твором, з однією картиною”, “Сократівська бесіда”, “Філософський стіл”, “Розмова при свічках”), бесіди зі священиками та теологами різних конфесій, тренінги, робота дискусійних клубів за інтересами, творчих об'єднань, етюду “Моє серце і душа – моє багатство”, модифікованого “Я – повідомлення”.
Серед найбільш ефективних нетрадиційних методів корекційної роботи зі студентами з обмеженими фізичними можливостями в умовах Центру ми виділили такі види арттерапії: логотерапія, яку використовували на індивідуальному рівні; музикотерапія – на мікрогруповому; бібліотерапія – на груповому, основною метою яких була гармонізація розвитку особистості шляхом стимулювання здібностей до самовираження і самопізнання.
Педагогічна взаємодія цих форм виховної роботи сприяла формуванню духовно-моральних цінностей, опануванню ними, подоланню страху перед труднощами, невпевненості у власних силах, нерішучості, підвищенню самооцінки; спонукала до рефлексії, самовиховання, формування у студентської молоді з обмеженими фізичними можливостями належного критичного ставлення до навколишньої дійсності; знімали напругу, тривогу, страх перед спілкуванням з однолітками, які нормально розвиваються.
У процесі експериментально-дослідної роботи нами були визначені такі педагогічні умови, що сприяли підвищенню ефективності формування духовно-моральних цінностей: впровадження у виховний процес структурно-функціональної моделі формування духовно-моральних цінностей у студентів з фізичними обмеженнями; забезпечення індивідуального та диференційного підходів у вихованні, які ураховують характер хвороби або вади; створення умов для духовного розвитку студентів з особливими потребами; використання педагогічної взаємодії традиційних і нетрадиційних педагогічних та психологічних методів виховання та впливу на особистість; цілісний вплив усіх компонентів педагогічного процесу на почуття, свідомість, волю, поведінку; поетапність, послідовність виховання духовно-моральних цінностей в умовах Центру духовно-інтелектуального розвитку; організація виховально-профілактичної роботи та соціально-педагогічної підтримки та захисту; педагогічна майстерність викладача; техніко-методичне забезпечення навчально-виховного процесу.