У минулому родина працювала, як єдина. Спільна праця батьків і дітей дозволяла природно вирішувати питання трудового виховання. Тепер основна робота проводиться поза будинком. Діти не бачать працю батьків і мало чують про неї. Часом вони навіть не знають, чим займаються їхні батьки.
Нестабільність родини підтримується економічною незалежністю чоловіків і ускладненням взаємних вимог. На перший план виходять не економічні, а емоційні стимули. Чим освітченіша людина, тим вище й складніше рівень його вимог. Емоційна напруга торкнулася не тільки дорослих. З ранніх років дітей переслідує конкуренція: конкурси в престижні класи, спеціалізовані школи, спортивні секції. Навіть спорт втратив свій чисто ігровий й оздоровчий характер.
Відсутність одного з батьків ускладнює виховання дітей, але й у повних родинах діти часто обділені батьківською увагою. Якщо обоє батька не хочуть поступатися своїми професійними інтересами, то, зайняті на роботі, завантажені домашніми справами, вони менше часу приділяють дітям. Залишки вільного часу з’їдає телевізор. Спільний перегляд телепередач - нерівноцінний еквівалент спілкування і навіть не заміняє спільного відвідування кіно чи театру.
Зміна соціального середовища завжди виявляло недостатність традиційної системи виховання, і це давало привід говорити про труднощі виховання, про те, що раніш усе було легше й простіше. Там, де форми виховання не відстають від відповідних соціальних умов, труднощів немає чи їх значно менше.
Складність в наступності досвіду поколінь полягає в тому, що дітям доводиться опановувати тими знаннями і спеціальностями, що були недоступні їх батькам. Тому тут не може йти мова про пряму передачу професійного досвіду.
Молодим доводиться діяти в умовах, коли старий досвід не тільки не допомагає, але навіть заважає. Приймати рішення треба самостійно. Це вимагає великої гнучкості, пластичності, рухливості. На перший план виходить не покора, а виховання самостійності, ініціативи. Не випадково ставиться питання про шкільне і студентське самоврядування. Найважливішими якостями особистості стають почуття гідності і формування соціальної відповідальності.
Які на ваш погляд причини зниження виховного впливу родини:
| 1 | • Зниження рівня життя |
| 2 | • Занепад моралі |
| 3 | • Суспільний регрес |
| 4 | • Загострення конфлікту поколінь |
Розставте цифри напроти тверджень від 1 до 4.
1 - найбільш значима причина
2 - менш значима і так далі в порядку убування.
Сімейне життя склалося віддавна так, що батьківські обов’язки поділяються між батьком і матір’ю, і притім поділяються нерівномірно. Найважливіші турботи по відходу за дітьми і первісним вихованням дітей лягають на матір як тому, що вона в стані віддати дітям більше часу, ніж батько, так і тому, що за традицією вона більше звикла до цьому, а по натурі може внести в це більше ніжності, м’якості, ласки й уважності. Цією близькою участю матері в житті дітей у їхньому ранньому віці визначається і моральний її вплив на них у ці перші їхні роки.
З роками, однак, значення цього безпосереднього уходу втрачає моральну роль. Діти стають самостійними, трохи визначаються, продовжуючи потребувати допомоги батьків і дорослих, але шукають уже не винятково матеріальної підтримки. Діти індивідуалізуються. В одних є смаки і потреби, що краще задовольняє батько, ніж мати, в інших - навпаки.
Виховувати - не значить говорити дітям гарні слова, наставляти, а, насамперед, самому жити по - по-людському. Хто хоче виконати свій борг щодо дітей, залишити в них про себе добру пам’ять, яка служила б їм завітом, як жити, той повинний почати виховання із самого себе.
Виховання дітей вимагає самого серйозного тону, найпростішого і щирого. У цих трьох якостях повинна полягати гранична правда життя.
Мета виховання - сприяти розвитку людини, що відрізняється своєю мудрістю, самостійністю, художньою продуктивністю і любов’ю. Необхідно пам’ятати, що не можна дитину зробити людиною, а можна тільки цьому сприяти і не заважати.
Головні підстави, яких необхідно триматися при вихованні дитини під час сімейного його життя: чистота, послідовність по відношенню слова і справи при звертанні з дитиною, відсутність сваволі в дітях вихователя чи обумовленість цих дій і визнання особистості дитини постійним звертанням з ним як з людиною і повним визнанням за ним права особистої недоторканості.
Уся таємниця сімейного виховання полягає в тому, щоб дати дитині можливість робити усе самому; дорослі не повинні забігати і нічого не робити для своєї особистої зручності і задоволення, а завжди відноситися до дитини, з першого дня появи його на світло, як до людини, з повним визнанням його особистості і недоторканості цієї особистості.
1. Педагогіка / Під ред. А.М. Алексюка. - К: Вища школа, 1985.
2. Монаков Н.І. Вивчення ефективності виховання: Теорія та методика. - М., 1981.
3. Ушинський К.Д. “Рідне слово" (Книжка для навчаючих). - твори в 6-ти т., т.2., с.406.
4. Педагогіка. Курс лекцій.
5. Каменьський Я.А. Велика дидактика. - Вибр. пед. твори. - М: Учпедіз, 1955.
6. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. - зібр. творів. М, 1950, т.8.
7. Зовнішнє середовище та психічний розвиток дитини / Під ред. Р.В. Тонкової-Ямпольскої. - М: Медицина, 1999.
8. “Нова газета", №2, 8.06.1999, “Порушуються права дітей”.
9. Ради батькам про виховання дітей / Під ред А.П. Усової. Вид. АПН Москва, 1991.
10. Український статистичний щорічник. - К.: Держкомстат, 1999.
11. Нечаєва А.М. Шлюб. Родина. Закон - М., 1999
12. Алан Фром "Абетка для батьків" - Леніздат, 1999.
13. Бенджамін Спок. "Дитина та нагляд за нею" - Ленінград, “Машинобудування", 1998.
14. Ковальова Л.Е. Мікроклімат у родині. - М., 1999.
15. Конвенція ООН про права дитини (1991 р)
16. Майдиков И.М. Основи соціології. - М., 1999.
17. Маленкова Л.И. Педагоги, батьки і діти. - М., 1999.
18. Рождєственська М.В. "Будьте уважні до дітей" - К: Радяньска школа, 1999.
19. Розін В.М. Доля молодої родини. - М., 1999.
20. Смирнова Є. Родина нетипової дитини: Соціокультурні аспекти. Поволж. філ. Рос. навч. центру. Саратов: Вид. Сарат. ун-ту, 1999. - С.58, 69, 70, 75.
21. Сухомлинский В.А. "Лист до сина" - М: Освіта., 1987.
22. Хямяляйнен Ю. Воспитание родителей. - М., 1993. - С.98-102.
(матеріали АОСРЦ для дітей і підлітків (з притулку))
КОМПЛЕКСНЕ ЗАНЯТТЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ ІГРОТЕРАПІЇ "ШЛЯХ У КАЗКУ"
Задачі:
Зняти втому, тривожність, мовні і м’язові затиски;
Відробити позитивна взаємодія дітей один з одним;
Розвити уява, координації рухів і кінетичні відчуття.
Мета: корекція емоційно-психологічної напруги (тривожності, страхів, неврозів), мотивації подолання внутрішнього конфлікту, реальних і бажаних можливостей.
Хід заняття:
Підготовчий етап. Введення в ігрову ситуацію. Ведуча зустрічає дітей. Обговорюються правила поведінки в Казковій країні.
Ритуал входження в Казку. Символічний перехід зі світу реального у світ казки. Гра "Чарівна паличка". Ведуча за допомогою "чарівної палички" "перетворюється" у Добру чарівницю, а діти виявляються в Казковій країні. (Паж)
Ігротерапія:
а) Гра "Як будемо подорожувати?" запрошення хлопчика-пажа. Діти стають один за одним. Паж стає першим і задає груповий алгоритм (потяг, літак, машина і т.д.)
б) Гра "Зачароване поле" (гарячий пісок - сніг - зелена трава - опалі листи - болото - чиста калюжа, струмок - голки - теплі камені)
в) Гра "Тунель" (Діти по одному переборюють "тунель").
г) Гра "Перебори гору". (Діти за підтримкою ведучих долають перешкоди).
д) Впр. "Дрімучий ліс" Діти долають "уявлювані джунглі".
е) Гра "Зустріч з Мар'єй-Іскусніцей" (Мар'я-Іскусніца загадує загадки і пальчикові ігри з речитативом).
ж) Етюд "Озеро". (Діти переправляються через озеро, показуючи, як вони вміють плавати)
з) По стрічечках-доріжках у "Країну Дзеркал"
Робота з піктограмами;
Вірш про язичок.
и) Гра "Чарівна галявина". Діти заходять на ковдру. Після дотику "чарівної палички" вона перетворюється в "чарівну галявину". Діти натягають ковдру на відстані 10-15см. від статі. Чарівниця пропонує дітям по одному побувати на такій "галявинці". Один чи два учасники одержують можливість "стати бутоном і покачатися на хвилях".
к) Етюд "Рожева хмара". Діти сідають на галявинку, закривають ока, слухають музику. У цей час зверху їх накривають рожевою тюлью. Діти відкривають очі, торкаються до "хмари". Хмара перетворюється в рожеве багаття радості, щастя, успіху.
л) Гра "Чарівні камінці". Добра чарівниця говорить про те, що подорожі по Казковій країні закінчуються, і кожен учасник у цій країні може взяти на пам’ять 3 чарівні камінці: один - для себе, другий - для близької людини, третій - для нашого Центру. Потрібно загадати бажання для кожного камінця. Діти по стрічковим доріжка йдуть за чарівними камінцями". Психологи відзначають за місцями вибір один по одному дітей. (1,2,3).
м) Етюд "Танець радості". Повернення з Чарівної країни. Добра чарівниця доторкається паличкою до дітей.
н) Вихід з казки. Висновок. Діти під музику виходять із залу.
ОБЛАСНИЙ СОЦІАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ДЛЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ (З ПРИТУЛКОМ) У СИСТЕМІ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕЗАДАПТОВАНИХ ДІТЕЙ.