Виховання бережливого ставлення до природи в психолого-педагогічній теорії і шкільній практиці (стр. 4 из 5)

Імітаційні ігри дозволяють охопити одночасно процеси, що відбуваються в природі протягом десятиріччя, стиснути їх в масштабі ігрового часу, моделювати сукупний відгук природного середовища на вплив людини, одержуючи повну картину можливих природних і соціальних процесів.

Наведемо деякі особливості імітаційної гри [15]:

1. Вчитель, що очолює гру, не має авторитетної ролі, він виконує тільки функції організатора гри.

2. У процесі гри взаємодією учасників створюється навчальна ситуація.

3. Здійснюється персоналізація ігрового навчання.

4. Обстановка гри створює найбільш сприятливі можливості для активності учнів.

5. У процесі гри проявляється винахідливість, кмітливість, працездатність її учасників.

6. В учасників гри спільне завдання – аналіз ситуації, прийняття рішень відповідно до призначеної кожному ролі.

7. Гра як форма навчання характеризується гнучкістю: можна вирішувати завдання різної складності.

Дуже важливо правильно вибрати час, режим проведення гри, оскільки від цього залежатиме обсяг та характер інформації, що підлягає засвоєнню й закріпленню, а саме: буде це складна, розгорнута, тривала за часом проведення гра чи це буде тільки імітаційна ситуація (комплект екоігор див. у додатку В.).

Перспективними методами формування любові до природи є змагання «знайок». Тому варто організовувати конкурси, вікторини на теми: хто краще знає рослини лісу, садові, кімнатні квіти, хто може розпізнати дерево (кущ, рослину) за її листям, плодами, хто більше знає про життя тварин, виховання ними дитинчат.

Використовуючи формуючі методи, слід пам’ятати: їх ефективність значною мірою визначає узгодженість дій педагогів та батьків. Тому до системи виховних впливів доцільно ввести різноманітної форми роботи з сім’єю відповідної спрямованості. Так, з батьками бажано провести цикл консультацій, під час яких акцентувати увагу на значенні виховання здатності до естетичного сприймання природи для духовного розвитку дитини. Батьків важливо ознайомити з доступними методами, прийомами збагачення естетичних вражень учнів про природу, виховання гуманного ставлення до неї.

Робота з батьками може проводитися у формі семінарів-практикумів, під час яких членів родини навчають процедури проведення з дітьми ігор, завдань тощо.

Ефективними формами роботи з сім’єю є організація «Майстерні краси», у якій батьки разом з учнями можуть виготовляти естетичні предмети, що будуть представлені на конкурси. Тематика конкурсів має бути різноманітною на кращу композицію з сухих квітів, на кращу спільну з батьками розповідь про домашніх тварин, на краще сімейне фото на фоні природи, на кращу домашню квітку тощо.

Будь-яка форма роботи з батьками має проходити в атмосфері позитивно-емоційного настрою, з використанням приємного музичного супроводу. Поставлені виховні завдання можна з успіхом розв’язувати, періодично організовуючи спільні (учні, вчителі, батьки) виїзди до мальовничих куточків природи. У невимушених умовах неформального спілкування можна досягти значно більшого виховного ефекту [15].

Естетичні знання, почуття, оцінки, які систематично формуються на уроках різних шкільних курсів, у позашкільні години врешті-решт з’єднаються у розгорнутий, багатогранний естетично забарвлений образ світу. Усе це сприяє гармонізації, а іноді – відновленню порушеної рівноваги у стосунках юної особистості з природою. А це і є одним із завдань духовного розвитку.

Розділ 2. Методика експериментального дослідження

2.1 Організація та аналіз результативності експериментального дослідження

Вивчення, аналіз та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми, дозволили нам перевірити ефективність сучасної методики виховання бережливого ставлення до природи молодших школярів.

Важливою умовою екологічної освіти є побудова такої ефективної системи навчання, яка буде враховувати психолого-педагогічні особливості школярів, рівень їх розвитку, використання вправ і завдань, які забезпечуватимуть екологічну спрямованість в старших класах.

Проведений аналіз наукової літератури вказує на те, що проблема екологічного виховання не завжди була актуальною як для самої педагогіки, так і психології, а також для методик початкового навчання. Лише в останні десятиліття виховання екологічної культури набуло достатньої уваги.

Прагнення відшукати ефективних прийомів, шляхів виховання екологічної культури молодших школярів, потребує пильного ставлення до особистості школяра, враховувати в цьому процесі його вікові та індивідуальні особливості.

Зазначимо результати дослідження на кожному з його етапів.

На констатувальному етапі дослідження, вивчення основних психолого-педагогічних і методичних проблем екологічного виховання молодших школярів проводилось шляхом використання методів соціологічного опитування. А саме анкетування (зміст анкет див. Додаток Г), інтерв’ювання та бесіди.

В ході проведеного опитування було обстежено групу вчителів початкової ланки освіти.

Щоб підтвердити робочу гіпотезу на констатувальному етапі, під час проведення анкетування серед вчителів початкових класів, нашими основними завданнями були:

- визначення рівня обізнаності вчителів з даною проблемою;

- з’ясування актуальності проблеми екологічного виховання школярів на сучасному етапі;

- визначення причин і ефективних прийомів, заходів щодо екологічного учнів молодшого шкільного віку.

В анкетуванні брали участь вчителі початкових класів шкіл м. Тернополя, а також шкіл Тернопільської області.

В результаті анкетування були отримані такі результати щодо визначення ефективності сучасної методики екологічного виховання:

- так, ефективною (10 %);

- ефективною, за умови взаємодії школи, сім’ї та

громадськості (40 %);

- не завжди ефективною(45 %);

- не ефективною (5 %).

Отже, слід звертати увагу на відповіді вчителів. Варто прислухатися до їх порад і змінити, якщо не методику екологічного навчання і виховання, то хоча б підхід до неї.

Викликало розгубленість у вчителів запитання щодо визначення сутності екологічного виховання. Варто сказати, що вчителі у своїй більшості не з’ясували поняття екологічної культури, а в кращому випадку означили його однобічно.

Як видно з відповідей, види робіт (ефективні прийоми, заходи щодо формування екологічної культури учнів), які використовуються вчителем початкових класів у навчально-виховному процесі в роботі зі школярами були зазначені такі:

а) диференційований підхід.

б) індивідуальний підхід.

в) співпраця школи та сім’ї.

г) позакласні заходи екологічного спрямування.

ґ) нетрадиційні форми роботи.

У роботі щодо покращення методики екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку вчителі використовують такі методичні матеріали:

а) журнальні публікації (12 %);

б) газетні матеріали (24,5 %);

в) психологічна література (28,2 %);

г) спеціальна педагогічна література (34,9 %).

Проте, проблема виховання екологічної культури вимагає більшої обізнаності серед вчителів початкової ланки освіти. Зокрема, викликають труднощі такі питання у роботі з дітьми даної категорії. А саме:

1. Немає досить спеціальної педагогічної літератури щодо роботи з дітьми.

2. Бар’єр, які діти психологічно ставлять і не хочуть співпрацювати з вчителем.

3. Небажання самих батьків співпрацювати зі школою.

Ґрунтуючись на результатах дослідження під час опитування вчителів, можна попередньо окреслити такі основні заходи та тенденції у вихованні екологічної культури учнів молодшого шкільного віку:

1. Ґрунтовне вивчення проблеми.

2. Широке ознайомлення вчителів із станом проблеми.

3. Педагогічно-психологічний всеобуч батьків, специфіки роботи з дітьми.

4. Забезпечення єдності дій усього педагогічного колективу щодо вирішення проблеми екологічного виховання в сучасній школі.

5. Узагальнення передового педагогічного досвіду роботи з екологічного навчання та виховання та впровадження в практику.

На формувальному етапі дослідження нами була визначена система роботи щодо формування екологічної культури, запропоновані цікаві форми роботи, такі як ігри і завдання екологічного спрямування (див. додатки).

Дидактичними умовами формування екологічної культури дітей молодшого шкільного віку, які обґрунтовані в нашому науковому дослідженні є:

а) забезпечення індивідуального та диференційованого підходу до екологічного навчання та виховання, цілеспрямоване використання системи дидактичних вправ.

б) самостійна і творча діяльність, її спрямування на формування пізнавального інтересу до навчання.

Що стосується розвитку пізнавальних інтересів та творчої діяльності учнів, нами були апробовані різні види завдань і вправ, які подані в додатках, саме творчого характеру.

Кожне із завдань пропонувалось учням із врахуванням їх індивідуальних і психологічних особливостей:

а) репродуктивні – відтворення фактичних знань, орієнтування на досвід дітей;

б) розвивальні – на розвиток психічних процесів;

в) творчі – розвиток вмінь та навичок діяльності в нестандартних ситуаціях, розвиток самостійності учнів.

З метою забезпечення більш доцільного педагогічного керівництва навчальним процесом і досягненням його оптимальних результатів нами була проведена цілеспрямована робота із батьками школярів, яка передбачала формування у них адекватного уявлення про екологію, її прояви та причини.

Форми роботи у цьому випадку були:

- спільні збори батьків і дітей;

- індивідуальні бесіди;

- консультації вчителів з батьками;

- педагогічні семінари та інше.

На підсумковому етапі дослідження проводилися узагальнення, одержаних на формувальному етапі експерименту даних.