Вміст етичних норм і правил поведінки людини в природному оточенні розкриваються перед дітьми поступово, у міру вивчення питань охорони конкретних об'єктів природи. На доступних, наочних прикладах вчаться розуміти що можна, а що не можна робити в природі, щоб не викликати небажаних наслідків.
Необхідним елементом формування дбайливого відношення до природи є цілісний аспект, що розкриває багатообразну роль природи в житті людини, є найважливішим мотивом охорони природи. Так, при навчанні читанню підкреслюється естетична сторона охорони природи рідного краю, розвивається уміння учнів естетично сприймати красу природи. Це ж завдання розв'язується при навчанні образотворчому мистецтву. В той же час, на уроках трудового навчання і природознавства частина питань по охороні природи розглядається тільки з позиції «корисності», що при односторонній дії на дітей може привести до формування у них утилітарно-споживчого відношення до природи. У зв'язку з цим очевидна необхідність використання в екологічній освіті і вихованні молодших школярів міжнаочних зв'язків для того, щоб показати дітям красу природи, її пізнавальну, оздоровчу і практичну діяльність, збудити у них прагнення берегти її як джерело краси, радості, натхнення, як умова існування людства.
Найважливіший компонент екологічного виховання – діяльність молодших школярів. Різні її види доповнюють один одного: учбова сприяє теорії і практиці взаємодії суспільства і природи, оволодінню прийомами причинного мислення у області екології; гра формує досвід поняття екологічно доцільних рішень, суспільно-корисна діяльність служить придбанню досвіду ухвалення екологічних рішень, дозволяє внести реальний внесок у вивчення і охорону місцевих екосистем, пропаганду екологічних ідей.
Успіх екологічного виховання і освіти в школі залежить від використання різноманітних форм роботи, їх розумного поєднання. Ефективність визначається також спадкоємністю діяльності учнів в умовах школи і умовах навколишнього середовища.
В курсі природознавства приділяється велика увага формуванню знань учнів про правила індивідуальної поведінки в природі. Вчиться роз'яснюється, що дотримання правил поведінки при спілкуванні з природою - один з найважливіших заходів охорони природи. Важливим прикладом формування в учнів про правила поведінки в природі є вправи в застосуванні цих правил на практиці. На наочних уроках, уроках-екскурсіях, на уроках трудового навчання, читання. З природознавства проводяться екскурсії з метою ознайомлення і вивчення поверхні і рослинності навколишньої місцевості, виявлення їх особливостей. Але вся робота лише тоді зробить вплив на відчуття і розвиток учнів, якщо у них буде свій власний досвід спілкування з природою. Тому велике місце в системі роботи з виховання любові до природи повинні зайняти екскурсії, прогулянки, походи. Вони можуть бути пов'язані з вивченням програмного матеріалу, носити краєзнавчий характер, можуть бути просто присвячені знайомству з природою. Але слід мати на увазі, що в процесі екскурсій в природу ми повинні вирішувати і завдання естетичного виховання.
Проблема екологічного виховання і освіти існувала, та існуватиме впродовж розвитку суспільства. Правильне виховання бережливого ставлення дозволить надалі запобігти багатьом екологічним проблемам людства. Саме в молодшому шкільному віці дитина отримує основи систематичних знань; тут формуються і розвиваються особливості його характеру, волі, етичної зовнішності. Якщо у вихованні дітей упущено щось істотне, то ці пропуски з'являться пізніше і не залишаться непоміченими. Постановка мети і завдань виховання бережливого ставлення до природи дозволила визначити зміст виховного процесу. Виділені основні етапи суті процесу виховання, тенденції і форми виховання бережливого ставлення до природи. Для кожної форми виділені основні критерії ефективності: масовість, стабільність, уміння застосовувати екологічні знання. Показниками вихованої особи служать: екологічні знання, уміння, практичні результати, які виражаються у виконанні що вчаться суспільно-корисної роботи по охороні природи. Найбільш популярними засобами навчання природознавства є екскурсії. Вони дозволяють виявити природні зв'язки і основні етапи вивчення природи.
Література
1. Алексеев С. В., Симонова Л. В. Идея целостности в системе экологического образования младших школьников.// НШ. – 1999. - №1.
2. Бабанова Т. А. Эколого-краеведческая работа с младшими школьниками. М.: Просвещение, 1993,
3. Барышева Ю. А. Из опыта организации экологической работы. // НШ. – 1998. №6.
4. Боголюбов С. А. Природа: что мы можем. М. – 1987.
5. Бондаренко В. Д. Культура общения с природой. М. – 1987.
6. Боровская Л. А. Экологическая направленность экскурсии в условиях города. М. Просвещение, 1991.
7. Вершинин Н. А. Воспитание у младших школьников любви к природе родного края, интереса к природоведческих занятиям. // НШ. – 1998. - №10.
8. Воробьева А. Н. Экологическое образование младших школьников. // НШ. – 1998. № 6.
9. Гетьман В. Ф. Экскурсии по природоведению во 2-3 классах. // Рад. шк. – 1983.
10. Глазачев С. Н. Сохраним ценности экологической культуры. // НШ. - 1998. №6.