Подивись, яка краса!
Птахи дивляться у воду
На свою чудову вроду.
Легко змахують крильми,
Ніби перший сніг зими.
Шиї довгі і гнучкі.
Що за красені такі?(Лебеді.)
Довгі ноги, довгий ніс,
Прилетів, обід приніс:
Кілька жабенят
Для своїх малят.(Журавель.)
Чорномазий, довгодзьобий,
Він за плугом важно ходить.
Черв'яків, жуків знаходить.
Сторож вірний, друг полів,
Перший вісник теплих днів.(Грак)
У садочку понад тином
Я зробив йому хатину.
Він навколо обдивився,
Засміявся й оселився.(Шпак.)
Учитель. Чудово! Ви добре впоралися з цим завданням. З усього видно, що ви допитливі, спостережливі. І ось за це пташки з вашою допомогою інсценують пісню «Гляньте, діточки малі!».
На підлозі велике коло, розділене на 3 частини — це місця, на які сідатимуть журавлі, гусочки й качечки.
Діти-глядачі починають пісню:
Гляньте, діточки малі,
Прилетіли журавлі,
Прилетіли журавлі,
Сіли собі на ріллі.
Та все кличуть: «Кру, кру, кру,
Стрічайте весну ясну».
З'являються журавлі. Вони «летять», підскакуючи та махаючи руками, наче крилами, оббігають коло й сідають на призначеному місці, ніби змучені після довгого польоту. Глядачі співають далі.
Гляньте, любі діточки,
Прилетіли гусочки,
Гуси прилетіли,
За ставочком сіли.
Та все кличуть: «Ге-ге-ге,
Вже до нас весна іде».
Гляньте, любі діточки,
Прилетіли качечки,
Качки прилетіли,
На лужочку сіли.
Сіли собі на лужок,
Завели кривий танок.
Так само, почувши свій куплет, «прилітають гусочки та качечки», і кожна група «птахів» сідає на відведене для неї місце.
Журавлі і гусочки,
Ще й сіренькі качечки
Крильми стрепенули,
В гору полинули.
Люди ж кажуть:
«То весна в гості вже
До нас прийшла».
На ці слова всі «пташки» піднімаються з підлоги, стають великим розірваним колом і, махаючи руками, наче крилами, піднімають їх повільно вгору.
Тим часом у коло заходить Весна, а «пташки» на слова «Люди ж кажуть...» підхоплюють пісню і, опускаючи перед собою руки долонями вгору, простягають їх до Весни.
Тобі, весно-весняночко,
Дзвенять наші співаночки!
Пісня закінчується взаємним поклоном Весни і пташок.
Звучить пісня «Гляньте, діточки малі», сл. і муз. В.Верховинця.
Раптом здалеку чути голос: «Аго-го-о-о-ов! Ачу-чу-у-у-у! Ф'ю-ф'ю-ф'ю!».
Діти. Справді голос чути —
Хто це може бути?
З'являється теплий вітер Тепловій в оранжевому вбранні, з червоними та зеленими стрічками і кошиком перших весняних квітів у руках.
Діти. Це ти гукав? Хто ти такий?
Тепловій. Я теплий вітер Тепловій!
Понад землею я літаю,
Спішу-лечу скоріш до гаю.
Бо я веселу, сонячну весну
З далекої дороги виглядаю.
Дитина. Ти чуєш, ллється між дубів Весела пісенька пташків.
Лунає пісня «Повертайся, ластівко», муз. В.Верменича, сл. М.Сингаївського. В небі світить сонечко
Золоте, золоте.
Скоро наша яблунька
Зацвіте, зацвіте.
Буде цвіту сонячно Двічі
На гіллі, на гіллі.
Буде він у ластівки
На крилі, на крилі.
Тільки ти, весняночко,
Не барись, не барись
І своєю піснею
Озовись, озовись.
Не барися, ластівко, І Двічі
Прилітай, прилітай
В український сонячний
Рідний край, рідний край.
Тепловій. Із далекої землі
Повернулися додому
Довгоногі журавлі.
Дружно крилами шумлять,
До домівки всі спішать.
1-й журавель.
Де це наша споконвіку
Облюбована земля?
2-й журавель.
Пролетіли тридцять рік...
3-й журавель.
Проминули сім морів...
4-й журавель.
Може, в скелі наші гнізда
На високій на горі?
1-й журавель.
Може, в парках вони? — Ні!
2-й журавель.
Може, в сквериках? — Ні, ні!
3-й журавель.
Може, в полі, серед поля,
В молодій озимині?
4-й журавель.
Нам далеко ще летіть,
Поки в крилах заболить.
1-й журавель.
До широких споконвіку
Облюбованих боліт.
Тепловій. Здрастуйте, журавлики веселі,
Як жилося вам на чужині?
Вже за вами скучили гніздечка
В нашій рідній стороні.
Тепле сонце вже летить над краєм,
І весна проходить по ріллі.
Дівчинка. Не турбуйтесь, ми вас всі вітаєм,
Довгоногі, рідні журавлі.
Декорація хати. З вікна виглядає дівчинка, до неї підлітає Ластівка.
Дівчинка. Ти знов защебетала у мене над вікном,
Із вирію вернувшись, клопочешся гніздом.
А там же вічне літо цвіте, як Божий рай, —
Чого ж вернулась знову ти в мій журливий край?
Ластівка. Хоч літо там і сяє — любіше тут мені:
Така квітучо-пишна Вкраїна по весні.
Така квітчасто-люба, що й в тім краю-раю
Вже бачу я хатину, де це гніздечко в'ю.
Діти співають українську народну пісню «Щебетала пташечка».
Щебетала пташечка під віконечком,
Сподівалась пташечка весни з сонечком. Двічі
«Прилинь, прилинь, чаронько, весно красная,
Як легенька хмаронька, в небі ясная. Двічі
Вбери степи травами, вквітчай ніжними
Потоки купавами білосніжними. Двічі.
Осип луки перлами, укрий росами —
Розлийся джерелами стоголосими!» Двічі.
Влітає Шпак. Стає біля дерева, на якому прикріплена шпаківня.
Дитина. Знову в саду молодому
Шпаківня з пахучих дощок.
І знову у нас біля дому
Щебече знайомий шпачок.
Шпак. Прибув я весну зустрічать
З далекого теплого краю.
Невтомно летів я сюди,
Я знаю, я знаю, я знаю,
Що рідні найкращі сади!
Ну, де ще на світі їм рівні,
З таким кучерявим гіллям?
За те, що зробили шпаківні,
Все літо співатиму вам!
Чути спів солов’я.
1-ша дівчинка. Аж гнеться калина від співу дзвінкого!
Це що там співає? Не видно нікого.
2-га дівчинка. Поглянь-но ти краще в калину рясну:
Ото соловейко стрічає весну.
1-ша дівчинка. Щебече, витьохкує, срібно сміється,
І де стільки сили у нього береться?
2-га дівчинка. Такий же маленький, а як він співа!
Немовби до нас вимовляє слова.
1-ша дівчинка. Співа соловейко про сонце й хмаринку,
Про любу Вкраїну, що квітне в барвінку.
2-га дівчинка. А нам не наслухатись гарних пісень:
В садок під калину приходим щодень.
1-ша дівчинка. І дуже ми вдячні маленькій пташині:
Хоча вона взимку жила на чужині,
2-га дівчинка. Та пісню принесла у рідний свій край.
Співай, соловейку, ще дужче співай!
Влітає Соловейко.
Учитель. Які ж бо ви всі молодці. Ми змогли почути спів птахів. А чи знаєте ви, що люди здавна спостерігали за голосами й поведінкою птахів у теплу й холодну, ясну, сонячну і похмуру, дощову погоду. Звідси—прикмети. Вони увібрали багатолітній життєвий дослід. Тож, враховуючи їх, люди знали, коли краще сіяти врожай, коли збирати, коли скирти ставити.
Та й у боротьбі зі шкідниками саду в людини немає старанніших помічників, ніж птахи. Це передусім синиці, шпаки, ластівки. За добу вони з'їдають стільки, скільки важать самі. Тільки пара шпаків з'їдає 7 500 хрущів та личинок, а пара синиць — не менше ніж 10 000 комах.
А чи знаєте ви прикмети, пов'язані з поведінкою птахів?
Діти називають.
Ранньою весною спів жайворонка — на гарну погоду.
Нічна пісня солов'я віщує ясний день.
Благовіщення без ластівок — холодна погода.
Воркують голуби — буде погідно.
Стрижі літають зграями, каркають — на зміну погоди.
Зозуля стала кувати — морозу не бувати.
Побачив шпака, знай: весна біля порогу.
Перелітні птахи летять зграями — на дружну весну.
Учитель. Бачу! Бачу! Знаєте ви прикмети. А от спробуймо визначити переможця у грі «Хто швидше?» (читання скоромовки).
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню:
— Ти не вмієш так, як я,
Так, як ти, не вмію я.
Учитель. Подивіться — ключ журавлів, повертаючись з вирію, несе вам листа. Розгорнемо його.
«Любі діти! Усі пташки вас просять під час прогулянок не руйнувати наші гнізда, не чіпати яєчок. Ми ваші пернаті друзі.
Посилаємо вам знаки, що нагадують про правила поведінки на природі. Чи знаєте ви їх?»
Учитель. Ось ми всі разом і зустріли наших пернатих друзів! Пам'ятайте: найдорожче для пташки — це воля. Наша любов повинна бути безкорисною.
Весна. Природа рідна — наша втіха.
Тож, хай вона не знає лиха.
Учитель. А що таке Червона книга? Для чого вона існує?
До Червоної книги ми занесли
Світ неповторний та чудесний,
Що поступово вимирає,
Давно рятунку в нас благає.
Ми всі господарі природи,
Тож, бережімо її вроду!
1-ша дитина. Вам у походи ходити
І мандрувать, любі діти,
Вмійте ж природу любити,
Кожній стеблинці радіти.
2-га дитина. В полі, у лісі, над яром —
Квіти, дерева і трави...
Цвіту не вирви задаром,
Гілки не втни для забави.
3-тя дитина. Оберігайте ж повсюди
Шлях і стежиночку в гаї,
Все це окрасою буде
Нашого рідного краю.
4-та дитина. Земля плекає і пшеницю, й жито,
Викохує ромашки і полин,
І ти не зможеш землю не любити,
Коли ти їй не пасинок, а син.
Звучить пісня «Моя Україно», муз. Т.Димань, сл. Н.Куфко. Роздолля, як світ неозоре,
Живі у щедротах поля,
Зелені долини і гори
Свята українська земля.
У балці червона калина,
Над річкою квітів розмай.
Країно моя, Україно,
Казковий улюблений край.
За хатою десь, на обійсті,
В обіймах розлогих кущів
Сховавсь соловейко у листі,
Дзвіночками сиплеться спів.
У травах луги, полонини,
На небі зірок водограй.
Країно моя, Україно,
Казковий улюблений край.
Учитель. Ми зустріли весну, птахів. Як приємно було дивитись мені на вас, дорогі діти, веселих, милих. Оберіг пам'яті торкнувся ваших сердець. А в душі кожного з вас, сподіваюся, поселилась маленька берегиня. Нехай росте вона, проростає і пускає своє коріння.