Зміст, структура і функції освіти в сучасному ВУЗі (стр. 1 из 2)

Визначення змісту освіти в сучасному вузі - процес трудоємний, він викликає багато суперечливих точок зору, суперечок у питаннях раціонального співвідношення загальнонаукової і професійної, теоретичної і практичної підготовки, фундаментального і прикладного компонентів навчання. І це закономірно - адже ті, що вчить сьогодні студент, знадобиться йому в конкретній роботі не лише завтра, але і через кілька років. Тому визначити зміст освіти в сучасному вузі - значити врахувати сучасні вимоги суспільства, передбачити вимогу в обсязі інформації, яка необхідна студентові в його перспективній практичній діяльності й встановити технологічну забезпеченість навчального процесу, його спрямованість на формування особистісних і професійних якостей особистості.

Характеризуючи сучасний зміст освіти, можна відзначити наявність чотирьох напрямків розвитку:

- Розширення гуманізації і гуманітаризації змісту сучасної освіти у вузі. У «Концепції гуманітарної освіти України», прийнятої в 1997 р. підкреслюється, що «...необхідність нової концепції гуманітарної освіти зумовлена і сутністю державотворчого процесу, утвердженням України як демократичної, суверенної держави. Досягнення цієї мети неможливе, якщо до її будівництва не залучаться мільйони людей, які свідомо оберуть незалежність, волю, демократію, право на вільний вибір і самореалізацію за основу власної смислоутворювальної життєвої програми. Виховання такої свідомості - важлива функція гуманітарної освіти... Особливу відповідальність за це несуть вузи і кафедри гуманітарного профілю, професорсько-викладацький корпус, фахівці-викладачі гуманітарних дисциплін, які, насамперед, покликані професійно творчо розвивати концепцію гуманітарної освіти адекватної потребам години і здійснювати її практично в навчально-виховному і науково-дослідницькому процесах. У цій справі слід, у першу чергу, забезпечити перехід від «закритої» моноідеологічної методології дослідження і розробки гуманітарних проблем та викладання гуманітарних дисциплін, до сучасної методології, яка виходить з принципові плюралізму наукових підходів та методик, відкритості до інноваційних точок зору, толерантності щодо оригінальних ідей і концепцій, дискусійного способові з'ясування істини, діалогових форм навчання.»

Гуманітарна освіта - навчально-виховний процес викладання-освоєння гуманітарних дисциплін, головними серед яких є історичні, філософські, політологічні, економічні, соціологічні, культурологічні українознавчі, психолого-педагогічні, правничі дисципліни. Особливе навантаження в цій галузі освіти належить таким навчальним предметам, як етика, естетика та мистецтвознавство, екологія, релігієзнавство, риторика тощо. Аналіз наукових публікацій останнього років свідчить про ті, що в навчальні плани вузів управлінського профілю включені такі інтегративні дисципліни, як «Філософія управління», «Людина і суспільство», «Геополітика», «Економічна психологія», «Світова художня культура», «Соціально-політична теорія суспільства», «Етика бізнесу», «Етика ділових відношень», «Етика й естетика» та ін.

- Прагнення до синтезові змісту освіти, об'єднання його в інтегративні курси як у загальнонауковій, так і в спеціально-предметній сфері підготовки. Актуальним у даному процесі є посилення межпредметної спрямованості навчання, укрупнення дисциплін, об'єднання малих курсів у блокові навчальні дисципліни узагальненого найменування при наявності в них загальної наукової основи, а також виключення з навчальних планів дисциплін, які не мають значення для майбутньої професійної діяльності.

- Необхідність чіткої збалансованості трьох галузей знань - загальнотеоретичних, спеціально-професійних і спеціально-предметних у формуванні професійної компетентності майбутнього фахівця. Аналіз співвідношення об’ємів години, які відводяться навчальними планами на ці три циклі, говорити про зворотнє: відсутність зкоординованості, невідповідності цілям, задачам і принципам підготовки сучасного спеціаліста.

- Формування вузів нових спеціалізацій, обумовлених вимогами сьогодення і принципово нове структурування змісту їх навчальних програм. До таких необхідно віднести і вузи управлінського профілю, що формують професіоналів в області виробничої, соціальної і духовної систем управління сучасного суспільства.

На відміну від складові змісту навчання студентів у профільних вузах минулого (політехнічний, економічний, гуманітарний та ін.), зміст навчання студентів у сучасному вузі повинне виглядати і структуруватися інакше. Спираючи на підходи, сформульовані И.Я. Лернером, М.И. Скаткіним, В.В.Краєвським, В.С. Ледневим, А.В. Глузманом зміст освіти в сучасному вузі можна в процесуальному і результативному плані представити як:

- систему узагальнених фундаментальних загальнонаукових, спеціальних і предметно-професійних знань;

- систему узагальнених, спеціальних, предметно-професійних і дослідницьких умінь, прийомів і способів дій;

- досвід творчої, практичної і професійної діяльності, що включає мобільність використання засвоєних знань і умінь, їх трансформування і застосування при рішенні проблемних ситуацій;

- досвід емоційно-вольового відношення, інтелектуального і професійного спілкування людьми різних соціальних рівнів;

Побудова змісту сучасної освіти у вузі можливо на основі принципів, сформульованих у дослідженнях вище названих авторів:

Першим і основної з них є принцип функціональної повноти компонентів змісту освіти. Сутність його полягає в тім, що вузівська система не може ефективно функціонувати і готувати висококваліфікованих фахівців, якщо вона не включає повний набір істотно значимих компонентів (підходів, методів, систем, дисциплін і т.д.)

Іншим важливим принципом є диференціація змісту освіти, зв'язана зі збільшенням значення окремих дисциплін. Так, у свій година, дисципліна гуманітарного циклові «Психологія» перетворилася в самостійні, професійно-орієнтовані курси «Загальної психології», «Економічної психології», «Соціальної психології». і т.д. Базова область управлінських вузів «Менеджмент» протягом останнього десятиліття трансформувався в «Менеджмент виробничої і невиробничої сфер», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», «Адміністративний менеджмент», «Господарський менеджмент», «Менеджмент природоохоронної діяльності», «Фінансовий менеджмент» і т.д.

Третій принцип - інтеграції змісту освіти - з доцільним зменшенням дисциплін на конкретному рівні. Наприклад, у зв'язку зі зміною соціально-політичного життя були об'єднані «Основи економічної теорії», «Діалектичний матеріалізм» і «Історичний матеріалізм» у курс «Антропологічної філософії», «Філософії управління», «Методології наукових досліджень», «Логіки» і ін. При цьому наукова змістовна й освітня сторона названих курсів модифікувалася і була узагальнена на новому науково-методологічному рівні.

Четвертий принцип - наступності освіти відіграє істотну роль у структуруванні змісту освіти. Сутність цього принципу полягає в систематичності, послідовності, погодженості, взаємозв’язку і взаємодії викладання циклів дисциплін, окремих предметів і курсів.

На підставі аналізу стратегічних напрямків і принципів навчання в сучасному вузі можна визначити загальну структуру змісту освіти, що включає п'ять основних блоків підготовки фахівців:

загальнонауковий чи філолофсько-культурологічний;

- предметно-спеціальний;

- предметно-психологічний (різного професійного призначення);

- науково-дослідний;

- професійно-практичний.

Кожен блок має свої професійні задачі, має значний професійно-виховний і освітній потенціал і дозволяє використовувати закладену в ньому інформацію і для формування особистості майбутнього фахівця, і для забезпечення його готовності до професійної роботи.

Така позиція дає можливість представити структуру змісту освіти як:

- змістовну (система узагальнення знань);

- процесуальну (система узагальнення умінь і способів дії);

- результативну (досвід творчої діяльності, відносини, спілкування, самовдосконалення).

Виділення п'яти блоків дозволяє збалансувати області професійної підготовки, оперативно керувати ними, забезпечуючи мобільність і спрямованість, а також забезпечуючи передумови для створення диференційної системи навчання студентів вузові. Взаємозв'язок і взаємообумовленість блоків підготовки студентів сучасних вузів представимо в такий спосіб:

Конкретизуємо зміст кожного з них:

Блок загальнонаукової і філолофсько-культурологічної підготовки включає фундаментальні дисципліни, вивчення яких орієнтоване на освоєння сучасних досягнень науки, техніки, культури, формування широкого наукового кругозорові, соціального досвіду, створення бази для одержання спеціальної і професійної освіти. Смороду сприяють формуванню світоглядних позицій, закріпленню гуманістичних ціннісних орієнтації, осмисленню взаємозв'язку наданих знань і практичної діяльності.

Цінність гуманітарної освіти полягає в тому, що воно розвиває мислення і культуру особистості, тренує інтелект, розвиває здібності, емоції, уяву, сприяє формуванню особистісних якостей, навичок комунікації, служити засобом інтеграції знань. Першорядне значення в цьому блоці мають такі дисципліни, як “Філософія”, “Логіка”, “Політологія”, “Соціологія”, “Правознавство”, “Основи економічної теорії”, “Етика”, “Українська і зарубіжна культура”, «Релігієзнавство», «Етика й Естетика», «Ділова українська мова» .

При вивченні загальноосвітніх дисциплін переваги віддається вивченню «мов», що використовуються у фундаментальних науках, знайомству з інформацією, що має поліфункціональне значення, освоєнню методів і засобів рішення загальнонаукових задач. Дисципліни загальноосвітнього блокові, на вивчення яких приділяється близько однієї чверті навчального години, спрямовані на освоєння студентами соціального досвіду, формування в них системного світогляду, політичної культури і мислення.