Особливості роботи в сільській нечисленній школі мають свої позитивні сторони. Учитель добре знає кожного учня, і їсти можливість продуктивно вести індивідуальне навчання, збільшується щільність уроку, можлива взаємодопомога старших і молодших школярів, всі учні знаходяться в поле зору вчителі. Але в той же час нечисленність класу ускладнює реалізацію деяких форм спортивних занять.
Так, найбільш приваблива для дітей форма занять фізичною культурою - це змагання. Беручи участь у них, школяр прагне показати найбільш високий результат і перемогти, а це сприяє виробленню необхідних психологічних і фізичних якостей (цілеспрямованості, ініціативності, наполегливості, рішучості і т.д.). Складність проведення спортивних змагань у нечисленній школі полягає в тім, що склад дітей одного віку сильно обмежений через малу наповнюваність класів (іноді в класі 2-3 дитини). Зміст змагань і конкуренція в даній ситуації відсутні, що знижує інтерес дітей до занять. Створення різновікових команд, приблизно рівних за підготовкою і кількістю учасників, є виходом з положення, що склалося.
Тому важливим напрямком у рішенні задач фізичного виховання в сільській нечисленній школі є об'єднання школярів декількох класів у різновікову групу. Об'єднання учнів дозволяє збільшити кількість занять до чотирьох-п'яти в тиждень. У цьому випадку два заняття проводяться відповідно до програми по фізичній культурі. Крім того, учитель може проводити спортивну годину (година "здоров'я") для всіх учнів у рамках навчального розкладу, удосконалюючи і розширюючи навчальний програмний матеріал. Треба також відвести час для роботи зі спортивними секціями, для організації спортивних заходів у школі. Потрібен час і для підготовки консультантів, помічників учителя, що разом з педагогом беруть участь у навчальному процесі.
Проведення навчальних занять з різновіковими групами вивільняє час для організації позанавчальної виховної роботи з дітьми, їх батьками, населенням, що в умовах села має особливо важливе значення, оскільки школа тут часто є єдиним діючим осередком культури [2].
При об'єднанні класів з'являється час на проведення бесід, лекцій, повідомлення теоретичних відомостей з навчального предмету "Фізична культура" і здоровий спосіб життя. Безсумнівно, корисніше курс теоретичних знань, чим його окремі фрагменти в період відпочинку між фізичними вправами. Теоретична частина може містити зведення по здоровому способі життя, розвиткові фізичних якостей, проведенню самостійних занять, техніці фізичних вправ, по наданню першої долікарської допомоги при травмах і т.д. Учитель на підставі шкільної програми і свого особистого досвіду може визначити необхідний рівень знань для кожної вікової групи учнів і кожного учня.
Лекції, бесіди, підготовка учнями повідомлень, захист рефератів будуть сприяти усвідомленій фізичній підготовці учнів. Теоретичні заняття можуть бути плановими або "резервними" - при дощовій або дуже холодній погоді, коли не можна займатися на вулиці. Такий підхід жадає від учителя більш ретельного підбора теоретичного матеріалу, і цей матеріал повинний бути завжди під рукою.
Осмислене відношення до фізичних вправ, знання фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі, активізує навчальний процес і самостійні заняття школярів. Методику контролю за засвоєнням теоретичного курсу учнями вчитель розробляє самостійно. Можна проводити даний контроль у формі анкетування, усних відповідей на питання, контрольних робіт, виконання практичних завдань.
Позитивним моментом збільшення кількості учнів на занятті фізичною культурою до 12-15 чоловік є і те, що вже створюється колектив. Повноцінний колектив - вирішальна умова формування психологічно здорового і соціально активної людини. У здоровому колективі учень не розчиняється, а знаходить умови для виявлення і розквіту своїх кращих якостей. З'являється можливість змагальності між учнями, між групами. Об'єднавши нечисленні класи, ми усуваємо обмеженість спілкування учнів. В об'єднаному колективі можна проводити спортивні і рухливі ігри. Особливо це важливо для учнів молодших класів, де рухливі ігри є одним з основних засобів фізичного виховання [2].Проблему фізичного виховання в сільській нечисленній школі неможливо вирішити зусиллями тільки школи, без взаємного, зацікавленого, ділового співробітництва з батьками учнів. Щоб допомогти своїм дітям, батьки повинні знати все необхідне про шкільну фізичну культуру. До початку навчального року на батьківських зборах, в особистих бесідах важливо звернути увагу батьків на режим дня, активний відпочинок, ранкову гігієнічну гімнастику, загартовування, а також на навчання контролеві за виконанням учнями домашніх завдань.
Слід зазначити необхідність особистого приклада батьків для забезпечення більшої ефективності занять фізичними вправами, участі дітей у спортивному житті школи, тому що саме в шкільному віці авторитет старших непорівнянний ні з якими іншими заходами педагогічного впливу.
Позакласна робота є продовженням навчальної роботи. Позаурочні заняття можна розглядати як надання учнем можливості додаткового утворення в обраному виді спорту і як істотний фактор підвищення рівня рухової активності. Тільки при системному підході з використанням усіх форм роботи можна домогтися високої результативності фізичного виховання.
Створення в школі кружків, секцій з різновікових груп, проведення внутрішньо-шкільних змагань по різних видах спорту дозволяють учнем удосконалювати спортивна майстерність, дають можливість організувати своє дозвілля відповідно до інтересів і бажанням і, звичайно ж, розширюють коло спілкування. Не секрет, що школа в селі найчастіше виявляється єдиним вогнищем прилучення дітей до занять фізичною культурою і спортом, служить місцем організованого проведення дозвілля, стає єдиним центром інтелектуально-культурного життя села. Оскільки виробниче оточення школи найчастіше не має матеріальної бази, необхідної для забезпечення занять фізичною культурою і спортом, то школа виступає також як центр фізкультурно-оздоровчої роботи на селі.
В організації фізкультурно-оздоровчої роботи в школі бере участь весь педагогічний колектив, залучаються батьки, учні, що були учні, що проживають на території села, що можуть бути не тільки глядачами, але й учасниками, і навіть спортивними суддями.
Доцільне проведення таких занять фізичною культурою і спортом, у яких беруть участь учні декількох прилеглих шкіл. Це вносить розмаїтість у життя дітей, підвищує зацікавленість учасників подібних заходів, збагачує і поліпшує емоційне тло, розширює рамки спілкування школярів, впливає на розвиток особистості, створює більше умов для прояву активності і творчих задатків дітей [2].
Серед базових видів спорту комплексної програми фізичного виховання загальноосвітніх шкіл Російської Федерації найбільша кількість часу в сітці навчальних годин приділяється на уроки, присвячені спортивним іграм. У якості базових спортивних ігор тут рекомендують переважно баскетбол, волейбол, футбол або гандбол, а при наявності відповідних умов і вираженого бажання учнів замість них дозволяється включити в навчальну програму іншу спортивну гру на вибір - хокей з м'ячем, із шайбою, на траві, бадмінтон, теніс і т.п. При сумлінному, грамотному використанні функціональна музика може стати гарним помічником у роботі в кожнім з цих випадків.
Пояснимо даний підхід у навчанні школярів на прикладі однієї з найпоширеніших спортивних ігор - баскетболу.
Розвиваючи такі необхідні школярам якості, як спритність, влучність, швидкість, витривалість, уміння швидке орієнтуватися і приймати рішення в складної, щомиті мінливій ігровій обстановці, баскетбол тим самим робить істотний позитивний вплив і на рішення інших задач фізичного виховання учнів.
На перший погляд, уроки по спортивних іграх, і зокрема з баскетболу, уже самі по собі досить емоційні, привабливі і тому нема чого додатково стимулювати в учнів інтерес до таких занять за допомогою яких-небудь побічних засобів впливу. Однак при більш уважному розгляді цього питання стає очевидним, що ігрові ситуації, що так подобаються дітям, у процесі проведення уроку займають лише незначну його частку [10].
Велика частина типового уроку звичайно присвячується не особливо привабливої для школярів роботі - багаторазовому одноманітному повторенню обумовлених навчальною програмою загально-розвиваючих, підготовчих і спеціальних вправ, різних видів лову м'яча, найбільш ефективних варіантів його передачі, ведення, кидків у кошик і т.д., без чого неможливо грамотне оволодіння, закріплення й удосконалювання навичок гри в баскетбол.
Вільно і невимушено грати діти, звичайно, люблять, а от залучити їх повторювати наполегливо і багаторазово, закріплювати і шліфувати окремі елементи техніки баскетболу в повсякденній, неігровій ситуації без додаткових стимулів виявляється дуже непросто. І от діючу допомогу може зробити функціональна музика (адже в наш час дуже важко знайти школяра, байдужого до музики), особливо якщо учитель фізичної культури досить тонко враховує при умілому використанні в навчальних цілях музичні смаки, інтереси, схильності і естетичні потреби своїх підопічних.
Широкий спектр емоційно індиферентних фізичних вправ і навчальних завдань, традиційно пропонованих на уроках баскетболу, учні будуть виконувати з набагато більшим, ніж звичайно, бажанням і результативністю, якщо їхній завбачливо "підсолодити" підходящої для цього музикою. Зрозуміло, не всі заплановані в уроці навчальні завдання доцільно присмачувати "музичними насолодами", а лише деякі, що об'єктивно бідують у цьому.