Перша репліка діалогічної єдності завжди ініціативна (її називають ще реплікою-спонуканням або керуючою реплікою). Друга репліка може бути або повністю реактивною (інакше - залежною або реплікою-реакцією), або реактивно-ініціативною, тобто включати реакцію на попереднє висловлювання і спонукання до наступного.
Приклад 1.
Англ.. Peter: What would you like to eat, Edith?
Edith: A meat sandwich.
Нім. Martin: Kann ich mal deinen Kugelschreiber haben?
Anke: Tut mir leid. Ich habe keinen.
Франц. Prof.: Pourquoi etes-vous en retard?
Jean: C'est a cause de l'embouteillage.
Ісп. Rafael: Donde has estado este verano?
Ines: He visitado el norte de Espafia. Es precioso.
Приклад 2.
Англ. Ben:Is lunch ready?
Anne:Yes. Let's have lunch in the garden.
Him. Monika: Wann hast du Geburtstag?
Lutz: Am 30. Juli. Und du, Monika?
Франц. Marie:As-tu regarde le nouveau film avec A.Delon?
Lucie:Oui. Je te propose d'acheter son poster.
Ісп.Pedro:Te gusta este color?
Jaime:No mucho. Y a ti? Va bien con tu camisa.
В обох прикладах перша репліка діалогічної єдності звичайно ініціативна, друга репліка у прикладі 1 - реактивна (тут розмова може і зупинитися), а в прикладі 2 вона реактивно-ініціативна: спочатку реакція (відповідь на запитання), а потім спонукання (пропозиція), тобто розмова продовжується.
Учні мають навчитися:
1) починати розмову, використовуючи ініціативину репліку;
2) правильно і швидко реагувати на ініціативну репліку співрозмовника реактивною реплікою;
3) підтримувати бесіду, тобто з метою продовження розмови вживати не суто реактивні, а реактивно-ініціативні репліки.
В залежності від функціонального взаємозв'язку реплік у діалозі виділяють різні види діалогічної єдності. Основні види діалогічної єдності представлено у додатку 1.
Наведемо приклади деяких видів діалектичної єдності.
1. Діалектична єдність «повідомлення – повідомлення»
Англ.Pretty girl: I want to buy a hat.
Assistant: Hats are upstairs on the next floor.
Him. Lisa: Ich mochte ein schones Kleid kaufen.
Susi: Schone Kleider gibt es im Kaufhaus am Marktplatz.
Франц. Michel: J'ai oublie mon cahier a la maison.
Anne: Prends cette feuille de papier, voila.
Icn. Carmen: Yo no tengo los patines.
Lola: Yo tengo dos pares. Те prestouno.
2.Діалектична єдність «повідомлення – запитання».
Англ. Hostess Bradley: Alice! Perhaps that passenger is a hijacker! Hostess Allen: Which passenger, Anne?
Нім.Werner: Unsere FuBbaUmannschaft hat gestern gespielt. Paul: Wirklich? Wer hat gewonnen?
Франц.Serge: On va passer le week-end a la montagne.
Pierre: Qu'est-ce qu'il fautprendre avec soi?
Icn. Teresa: jManana sera mi gran dia!
Marisol: Por que? Te ocurre algo?
3. Діалогічна єдність «запитання – контрзапитання»
Англ. Voice A.: What's wrong with you, Mrs. Bloggs?
Mrs Bloggs: What's wrong with me?
Hім.Christa: Hast du den Aufsatz geschrieben?
Hella: Den Aufsatz? Und du?
Франц. Georges: Pourquoi je ne vois pas Nadine? Elle est malade?
Nicolas: Et qui Гаvue hier?
Icn. Pilar: Recuerdas el lugar del que te hable?
Ana: Cual? Donde nace el rio Mundo?
4. Діалогічна єдність «спонукання – запитання».
Англ. Anne: Let's eat lunch in the garden.
Ben: Shall we sit on this seat?
Hім. Olaf: Wollen wir drauBen spielen!
Stefan: Im Garten?
Франц. Paul: Allons prendre du the au "Colomba"!
Marie: Mais comment уaller, a pied?
Icn. Pedro: Ramon, mira esta camisa. Es muy moderna.
Ramon: Esparati?
Усі види діалогічної єдності, згадані в додатку, а також у прикладах, називаються простими, бо містять репліки, кожна з яких виконує лише одну комунікативну функцію. Але в реальних діалогах більшість діалогічних єдностей є складними, наприклад: "запитання - відповідь - спонукання" тощо.
Залежно від провідної комунікативної функції, яку виконує той чи інший діалог, розрізняють функціональні типи діалогів. Результати досліджень, проведених на автентичних навчальних матеріалах англійською, німецькою і російською мовами, показали, що найпоширенішими є чотири основних типи діалогів: діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями думками, діалог-обговорення / дискусія.
Діалог-розпитування може бути одностороннім або двостороннім. У першому випадку ініціатива запитувати інформацію належить лише одному партнеру, у другому - кожному з них. Двосторонній діалог-розпитування розвиває ініціативність обох партнерів, характерну для природного спілкування.
Одне з важливих умінь, яким учні повинні оволодіти з першого року навчання іноземної мови, є уміння вести діалог-домовленість. Діалог-домовленість використовується при вирішенні співрозмовниками питання про плани та наміри він є найбільш посильним для учнів. Після оволодіння діалогом - домовленістю здійснюється навчання змішаного типу діалогу: розпитування-домовленості.
Наступним за складністю є діалог-обмін враженнями і думками, метою якого є виклад свого бачення якогось предмета, події, явища, коли співрозмовники висловлюють свою думку, наводять аргументи для доказу, погоджуються з точкою зору партнера або спростовують її. При цьому ініціатива ведення бесіди є двосторонньою.
Найскладнішим для оволодіння є діалог-обговорення і дискусія, коли співрозмовники прагнуть виробити якесь рішення, дійти певних висновків, переконати один одного в чомусь.
Кожен функціональний тип діалогу характеризується певним набором діалогічної єдності що представлено в додатку 2. Види діалогічних єдностей для кожного типу діалогу подані за ступенем їх поширеності в мовленні.
Основними якісними показниками сформованості загального вміння вести діалог іноземною мовою є такі спеціальні вміння:
1. Уміння починати діалог, вживаючи відповідну ініціативну репліку (повідомлення, спонукання, запитання);
2. Уміння швидко реагувати на репліку співрозмовника, використовуючи репліки, що мають різні комунікативні функції;
3. Уміння підтримувати розмову, додаючи до репліки-реакції свою ініціативну репліку;
4. Уміння стимулювати співрозмовника до висловлювання, виражаючи свою зацікавленість за допомогою реплік оцінювального характеру;
5. Уміння продукувати діалогічні єдності різних типів;
6. Уміння продукувати діалоги різних функціональних типів на основі запропонованих навчальних комунікативних ситуацій (в межах тематики, мовного і мовленнєвого матеріалу, визначених чинною програмою для даного класу і типу школи);
7. Уміння в разі необхідності (нерозуміння репліки співрозмовника чи утруднення при висловлюванні своєї думки) ввічливо перервати розмову і звернутися за допомогою до партнера або навіть до довідника (розмовника, словника).
Базовий рівень володіння іноземною мовою передбачає опанування учнями такими типами діалогу:
1) діалог етикетного характеру;
2) діалог-розпитування;
3) діалог-домовленість;
4) діалог-обмін думками, повідомленнями.
В результаті учні мають навчитися виконувати такі мовленнєві завдання для ведення діалогів згаданих типів:
1) для ведення діалогу етикетного характеру:
- привітати і відповісти на привітання;
- назвати себе, назвати іншу людину;
- попрощатися;
- поздоровити, висловити побажання і прореагувати на них;
- висловити вдячність і прореагувати на неї;
- погодитися / не погодитися з чимось;
- висловити радість / засмучення.
2) для ведення діалогу-розпитування:
- запитувати і повідомляти інформацію з позиції того, хто відповідає, і навпаки;
- цілеспрямовано запитувати інформацію в односторонньому порядку за допомогою запитань: Хто? Що? Де? Куди? Коли? тощо.
3) для ведення діалогу-домовленості:
- звернутися з проханням, висловити готовність / відмову його виконати:
- висловити пропозицію і погодитися / не погодитися з нею;
- запросити до дії / взаємодії і погодитися / не погодитися взяти в ній участь:
- домовитися про певні спільні дії.
4) для ведення діалогу-обміну думками, повідомленнями:
- вислухати думку/повідомлення співрозмовника і погодитися/не
погодитися з ним;
- висловити свою точку зору, обґрунтувати її, щоб переконати спів
розмовника;
- висловити сумнів, невпевненість;
- висловити схвалення / несхвалення, осуд.
2.2. Етапи навчання діалогічного мовлення
Існують різні підходи до навчання діалогічного мовлення, з яких можна виділити два основних. Відповідно до першого – «зверху вниз» - навчання діалогічного мовлення розпочинається зі слухання діалогу – зразка з його наступним варіюванням, а згодом і створенням власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування.
Другий - "знизу вверх" - передбачає шлях від засвоєння спочатку елементів діалогу (реплік діалогічної єдності) до самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної системи, що не виключає прослуховування діалогів-зразків.
Обидва підходи є можливими. Вже у процесі формування мовленнєвих навичок (граматичних, лексичних) учні виходять на рівень понадфразової єдності, в тому числі діалогічних єдностей. Проте увага учня в цьому випадку зосереджена на вживанні нової граматичної структури або лексичної одиниці. Виходячи на рівень обміну репліками, він використовує вже знайомі йому діалогічні єдності. Завдання ж навчання діалогічних єдностей включають засвоєння учнями нових видів діалогічних єдностей, притаманних тому функціональному типу діалогу, який є метою навчання на даному відрізку навчально-виховного процесу.
Навчання реплікування можна вважати підготовчим або нульовим етапом формування навичок та вмінь діалогічного мовлення учнів. На цьому етапі виконуються знайомі вже вам рецептивно-репродуктивні та репродуктивні умовно-комунікативні вправи на імітацію, підстановку, відповіді на запитання, на запит певної інформації (за зразком), повідомлення інформації тощо.
При навчанні реплікування важливо поступово збільшувати обсяг репліки учня - від однієї до двох-трьох фраз.
Коли учні засвоять репліку-реакцію та ініціативну репліку певної діалогічної єдності, можна переходити до першого етапу формування навичок і вмінь діалогічного мовлення - оволодіння певними діалогічними єдностями. На цьому етапі використовуються рецептивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи з обміну репліками. Учасниками спілкування є самі учні, а вчитель лише дає їм певне комунікативне завдання, де окреслюється комунікативна ситуація і вказуються ролі, що їх виконуватимуть учні.