Потреба сучасного суспільства в гармонійному розвитку особи пред'являє нові вимоги до системи освіти. Сучасні умови характеризуються гуманізацією освітнього процесу, зверненням до особи дитяти, розвитку кращих його якостей. Реалізація цього завдання об'єктивно вимагає якісно нового підходу до навчання і виховання дітей. Навчання має бути таким, що розвиває, збагачувати дитяти знаннями і способами розумової діяльності, формувати здібності. Перед теоретиками і практиками поставлено завдання- вдосконалення учення школярів як провідного виду їх діяльності, дидактичних засобів в цілях підвищення активності дітей в учбовому процесі.
Рівень теоретичних досліджень в області стимулювання досить високий. Тимчасом мало знайдеться факторів, порівнянних зі стимулюванням поефективності свого впливу на продуктивність педагогічного процесу. Місцестимулювання в першій трійці найбільш впливових причинговоритьсаме засебе.
Потреби, мотиви, стимули – поняття досить важливі для педагогіки. Стимули спираються на потреби, і мотиви невіддільні від них.Свідоме подоланням протистоячих спонук -це дуже важкий процес, з яким не завжди впорається і доросла людина, а тим більше- учень. Працюючі в початковій школі, я зрозуміла, що для позитивних змін фізіологічного,психологічного та особистісного порядку у дітей є зміна соціальногостановища, яким може бути вступ до школи. Це покладає на мене, як вчителя, великувідповідальність. Необхідно забезпечити не тільки умовидля цих змін, а й подальший розвиток дитини в удосконаленні своєїособистості за рахунок навчально-виховного процесу. Але практика показує,що вже в жовтні, бажання багатьохпершокласників ходити до школи зникаєразом з потребою навчатися.
Відомо, що кожна дитина, як і всі живі істоти, прагне удосконалюватися. З приходом до школи вона має усвідомити можливості навчального процесу, які забезпечуються педагогічним стимулюванням та задоволенням навчально-пізнавальних потреб, а вони є домінуючими для першокласника.
Психолого-педагогічна умова такого забезпечення – вирішення цілої низки дидактичних протиріч, їх не так і багато: найперше – зовнішні (педагогічні) та внутрішні (особистісні), що забезпечують успішність навчального процесу. Педагогічна майстерність учителя полягає в природному переводі зовнішніх педагогічних у внутрішні – психологічні протиріччя, та створенні оптимальних умов для їх усвідомлення учнем. Це дасть змогупедагогові підняти процес навчання учнів на більш високий рівень завдякисвідомому просуванню від мети уроку до бажаного результату. Крім того,такий підхід вкрай необхідний для усунення формалізму в діяльності сучасноїшколи, оскільки дає змогу учневі сприймати себе як активного суб'єктанавчального процесу, від якого залежить якщо не все, то більшість усамовдосконаленні.
1.2 Організаційний етап
Починаючи з організаційного етапу, вчителеві необхідно формувати ціннісні орієнтації учнів на використання всіх можливостей у самовдосконаленні та соціально-психологічні установки (готовність) до їх реалізації в умовному та реальному процесі життєдіяльності. В основу цієї роботи покладається актуалізація знань про духовні, моральні та матеріальні цінності людства і свого народу, що сприяє самовдосконаленню і є визначальною умовою поліпшення особистого та соціального буття. В такомуразі не досить нагадувати дітям, який буде урок зараз і що відбуватиметься на ньому. Важливіше, аби учні самі визначили, що вони вже досягли на даниймомент і які почуття у них викликає цей рівень, чи задоволені вони собою ічи мають зупинятися на досягнутому. Отже основною педагогічною метою цьогоетапу є емоційне стимулювання позитивних почуттів дітей, які їм дадутьзмогу зафіксувати у свідомості відповідні можливості навчальної діяльності,її цінність для подальшого самовдосконалення та готовність використовувативсе можливе в цьому плані, що буде запропоноване вчителем під час вивченняцієї дисципліни. Неприпустимимє зміщення акцентів у педагогічній діяльності з позитивних змін учня нанегативні, отже висвітлення позитивних надбань дитини на організаційномуетапі – психолого-педагогічна умова успішної реалізації будь-якої формиздійснення навчального процесу. За такого підходу ефективними стаютьколективні форми роботи на початку уроку, що дають змогу учневі ототожнитисебе з більшістю встигаючих учнів, мета яких –самовдосконалення за рахунокнавчальної діяльності.
Інший підхід – створення ситуації особистого незадоволення межею своїх актуальних досягнень – необхідна умова здійснення мотиваційного та цільового етапів. Однак, слід відзначити, що, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня, вчитель має чітко вирахувати оптимальний час ситуації емоційної напруги, аби не допустити емоційної перенапруги, що призводить до розчарувань, втрати пізнавального інтересу, формування негативних комплексів тощо.Основним завданням педагогічного впливу на цьому етапі є перехід попередніх суперечностей у наступні: між зовнішніми (педагогічними) та внутрішніми (особистісними) вимогами учня до рівня своїх знань, умінь та навичок, а також їх послідовна інтеграція як психологічне новоутворення дитини. Для цього мені достатньо правильно побудувати евристичну бесіду, або створити програвання чи вирішення життєвої ситуації, що яскраво показує дітям, для чого необхідно навчитися розв'язувати задачі з двома чи кількома невідомими, вміти користуватися правилом грамотного мовлення, володіти тією чи іншою інформацією. За таких обставин емоційний стан учнязакономірно змінюється в бік позитивної модальності, що зумовлюється появоюу школяра надії на те, що він зможе, бо здібний, а також впевненості в тому, що це вкрай необхідно для його подальшого життя.1.3 Когнітивний та заключний етапи Провідним протиріччям когнітивного етапу є невідповідність між бажаннями, чи то претензіями учнів та їх знаннями про те, за рахунок чого і яким чином їх задовольнити, яким шляхом піти, за яких умов він буде ефективним тощо. Тут дуже важливо звернути увагу дітей на роль засобів та методів навчання, що обираються, як способів їх використання у самостійній роботі чи взаємодії вчителя й учня. Наприклад, учитель запевняє школяра, або жнагадує йому, що визначальним засобом навчання є інформація, яку можнаотримати з різних джерел та опрацювати різними способами. Встановлюючи задопомогою тестів, комп'ютерних технологій стан та особливості ефективногоопрацювання інформації, учень свідомо обирає її носія та спосіб вивчення,визначає наслідки, до яких має дійти в певний проміжок часу. Таким чиномпочуття незадоволення своїми знаннями, невпевненості тощо змінюються напочуття самоповаги учня та впевненості в тому, що свою долю людина вирішуєсама, і надії на те, що в будь-який момент їй допоможе вірний друг тапомічник – учитель. Такий емоційно привабливий навчальний процессзабезпечуєформування стійких навчально-пізнавальних потреб не стільки в оцінках, скільки в результатах та різних видах пропонованої вчителем діяльності, якадає змогу почуватися в ролі учня – як дорослої, відповідальної людини.На заключному етапі організаційної та навчальної діяльності вчитель констатує позитивні особистісні зміни кожного учня та сприяє соціально-психологічному вдосконаленню сформованих надбань у позаурочний час.Аудіювання як спеціальний різновид вправ. Відіграє важливу роль у вигляді підготовчих вправ. Оскільки одним із найважливіших завдань у першому класі є навчити дітей слухати пояснення вчителя, зосереджувати свою увагу в певні моменти уроку на мовленні учасників навчального процесу, то для розвитку аудіативних умінь і навичок молодших школярів я використовую на уроках письма такі завдання: