В зміст домашнього завдання входить навчальний матеріал, який має істотне значення для засвоєння знань. Ним має передбачатися: закріплення в свідомості матеріалу з навчального предмета, формування вмінь оперувати набутими знаннями (операційні вміння), вміння працювати з книгою, дотримуватися гігієни праці (організаційні вміння), виконувати всі етапи роботи ― від планування дій до оцінки одержаного результату та його вдосконалення (функціональні вміння). Зміст домашніх завдань повинен бути таким, щоб допомогти учням справитися з труднощами у навчанні [55, 17-19].
Домашня робота виконує такі дидактичні функції:
· розширення, поглиблення і закріплення знань, умінь, отриманих під час уроків;
· формування умінь і навичок самостійної навчальної діяльності;
· розвиток самостійності мислення, індивідуальних нахилів і здібностей учнів [50, 120].
Домашня робота є важливою складовою навчального процесу, оскільки навчання може бути ефективним лише за умови, якщо навчальна робота під час уроків підкріплюється добре організованою домашньою роботою учнів. Засвоєння умінь і навичок, а також повторення навчального матеріалу відбувається головним чином у процесі домашньої роботи учнів, яка, доповнююючи і продовжуючи урок, сприяє поглибленню і розширенню знань учнів, привчає їх до самостійного мислення.
На уроках, як би вони добре не проводилися, відбувається фіксація знань у короткочасній пам’яті. Для їх переведення у довгочасну пам’ять необхідне наступне повторення, яке найчастіше відбувається під час домашньої роботи. Крім того, засвоєння знань і формування навичок залежить від індивідуальних особливостей учнів, відбувається в різному темпі. Учням, що навчаються в одному класі, на це потрібен різний час, що під час уроку неможливо забезпечити. Домашня робота також сприяє формуванню відповідальності, навичок самостійної діяльності.
Досвід вчителів переконує, що добитися глибоких, міцних знань учнів без домашньої навчальної роботи неможливо. Але відомі і спроби обійтися без неї. З цією метою вчителі всіляко активізовували роботу учнів на уроці, забезпечуючи осмислення та закріплення знань. Однак поза увагою лишалася самостійна робота учнів, формування вмінь її організовувати, виховання вольових та інших рис характеру [49, 201].
Беззаперечно, що значення домашньої роботи в навчальному процесі багатогранне і дуже велике. З одного боку, вона тісно пов’язана з діяльністю учня на уроці, а з другого — виконується в зовсім інших умовах. Тут уже відсутні безпосередні керівництво і допомога з боку вчителя, школяр має працювати, приймати рішення сам. Це потребує від нього прояву багатьох якостей, які не можуть бути сформовані ніяким іншим шляхом, крім як у процесі виконання самостійної роботи вдома. До таких якостей належать вміння сплановувати і організовувати свою навчальну працю, здійснювати постійний самоконтроль за правильністю виконаних дій, ставити перед собою все нові й нові завдання і т. ін.
Однак результативність домашньої роботи учня залежить не тільки від нього самого, але й від учителя, від діяльності в класі, від батьків, які повинні створити сприятливі для роботи умови.
Самостійно працюючи вдома, школяр неминуче зустрічається з труднощами, які не можуть бути передбачені учителем стосовно кожного окремого учня. Це ставить школяра перед необхідністю розв’язувати найрізноманітніші пізнавальні й організаційні питання самостійно. І до цього він повинен бути підготовленим у процесі занять з учителем у школі.
Слід звернути увагу на зв’язок характеру домашньої роботи і оволодіння учнем раціональними прийомами розумової праці. Школярі, які володіють ними, потребують менше часу на виконання завдання, але прагнуть глибше засвоїти матеріал. Швидко справляються з домашніми завданнями несумлінні учні, не докладаючи зусиль, щоб розібратися в матеріалі. Багато часу витрачають слабкі школярі, але здебільшого непродуктивно. Найбільше часу витрачають на виконання домашніх завдань старанні учні з середніми здібностями, які не володіють раціональними прийомами навчальної праці.
На основі розглянутого неважко дійти висновку, що володіння раціональними прийомами розумової праці — найважливіший фактор успішної домашньої навчальної праці учня. Воно допомагає всім учням. У тому числі й тим, кому властивий дещо уповільнений темп мислення, і тим, у кого дещо слабше розвинута пам’ять. Раціональна організаця навчальної праці дає змогу, з одного боку, компенсувати деяку затримку в роботі, зумовлену індивідуальними особливостями учня, а з другого, розвинути відповідні здібності.
Слід підкреслити, що домашня навчальна робота потребує не тільки розумової, але й організаційної самостійності школяра. Він повинен без нагадувань і допомоги дорослих підготувати своє робоче місце, необхідні засоби навчальної праці, розпочати її у визначений (нерідко самим учнем) час, розподілити його відповідним чином і т. ін. У цьому відношенні самостійна домашня навчальна робота школяра є важливим засобом формування у нього здатності до самоуправління (самокерівництва), до самоконтролю, постановки перед собою цілей діяльності, раціоналізації своєї праці.
Навчальна робота в школі здійснюється в багатьох організаційних формах. Робота ж учня вдома ніби протистоїть усім іншим формам організації навчання, які застосовуються вчителями. Тому іноді говорять навіть про дві форми навчання: під керівництвом учителя і шляхом самостійного виконання завдань у відповідності з одержаними від педагога інструкціями.
Всі форми роботи необхідні, оскільки кожна допомагає учню оволодівати новими знаннями і вміннями. Тому сукупність усіх форм слід розглядати як систему організації навчання.
Домашня робота школяра в цій системі відіграє важливу роль не тільки тому, що доповнює процеси осмислення і закріплення знань, які здійснювалися на уроці. Головне полягає в тому, що учень привчається працювати самостійно: проводити спостереження, самоконтроль, знаходити оптимальні рішення й т. ін.
Специфіка домашньої роботи учня не в тому, що застосовуються нові методи і зміст діяльності, а в характері керівництва роботою, тобто в самокерівництві.
Отже, домашні завдання виправдовують свої функції лише за самостійного їх виконання учнями. Щоб забезпечити це, важливо враховувати можливості змісту завдань для вироблення й закріплення деяких прийомів навчальної діяльності. Наприклад, на уроках читання ― це вміння складати план, переказувати текст, виділяти головну думку прочитаного; на уроках математики ― навчання та самостійне застосування різних способів перевірки розв’язування задач, прикладів; на уроках мови ― прийоми самоконтролю, алгоритми застосування найважливіших правил зі складною структурою тощо. З одного боку, організовуючи на уроці самостійну роботу, вчитель має спеціально виділяти ці прийоми, привчати дітей до виконання домашніх завдань, а з другого ― на уроці готувати учнів до виконання домашніх завдань. Адже труднощі, які виникають у школярів під час виконання домашньої роботи, беруть початок на уроці. Щоб запобігти цьому, класовод має взяти за правило: ніколи не задавати додому того, чого діти добре не зрозуміли в класі. Тільки впевнившись, що новий матеріал усвідомлено і навіть частково засвоєно, можна пропонувати для самостійної домашньої роботи завдання і вправи на закріплення і поглиблення цього матеріалу [48, 275].
Домашні завдання утворюють певний взаємозв’язок між уроками. Як компонент системи організації навчання, домашня робота здійснюється під впливом проведеного уроку і сама впливає на наступний урок. Вплив уроку на домашню навчальну роботу дуже великий, оскільки він визначає її зміст, розкриває перед учнями способи діяльності, які доцільно застосувати. Наскільки успішно розв’язуватимуться ці питання на уроці, настільки й успішною буде домашня робота.
Вплив домашньої роботи на наступний урок теж значний, тому що учень повинен сам оволодіти матеріалом чи прийомами роботи, які застосовуватимуться на уроці. Діяльність на уроці і домашня робота взаємодоповнюють одна одну ще й як колективна та індивідуальна робота. На уроці робота має бути колективною, включати обговорення певних питань учнями всього класу, спільне подолання утруднень, що виникли, в розумінні матеріалу чи виконанні якихось дій з ним. Тут в основному переважає сприймання знань. При виконанні ж домашніх завдань переважає індивідуальна робота, відтворення знань, застосування їх кожним учнем, осмислення, закріплення.
Урок повинен служити зразком для організації домашньої роботи. Для цього слід розглянути приклади дій, передбачити можливі ускладнення. Після уроку учень повинен відчувати себе готовим до виконання завдання. Водночас завдання, виконані вдома, частково чи повністю можуть служити основою для продовження роботи на уроці. Чим тісніший взаємозв’язок форм навчання, тим більша його ефективність [55, 7].
Державним управлінням освіти передбачене нормативно-правове забезпечення організації домашніх завдань [23]. Виходячи з цього, а також деяких рекомендацій дослідників цієї проблеми можна виділити певні правила щодо організації домашніх завдань в початковій школі. Зокрема:
1. В 1-му класі домашні завдання не задаються.
2. Не рекомендується також давати завдання додому на канікули, на вихідні та святкові дні. Діти в ці дні відпочивають разом з батьками і можуть здійснювати туристичні прогулянки, відвідувати музеї та ін. Корисно один день в тиждень робити відпочинок від напруженої навчальної роботи.
3. У 2-4 класах обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт орієнтовно повинен становити 1/4 обсягу, виконаного на уроці і бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі ― 45 хв., у 3 класі ― 1години 10 хв., у 4 класі ― 1 год. 30 хв. Для більш важчих завдань потрібно передбачити резерв часу. Наприклад, якщо в класі учні виконують завдання за 10 хв., то на самостійне виконання подібного завдання слід виділяти близько 15 хвилин. При визначенні обсягів домашніх завдань необхідним є врахування темпу і ритму роботи учнів, навантаженням їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров’я.