Конференція. Вид дискусії, де обговоренню і сперечанню передує коротке повідомлення про стан роботи або результати певної роботи. Для конференції характерна розгорнута аргументація висунутих тез, спокійне обговорення.
Прогресивна дискусія має за мету вирішити проблему з одночасним тренуванням учасників у відповідних комунікативних уміннях і навичках. Цей вид дискусії має 5 етапів: а) зародження ідеї (учасникам дається час на висунення ідеї про шляхи вирішення даної проблеми); б)всі пропозиції записуються на дошці; в)обговорюється кожен із запропонованих варіантів; г)розглядаються найбільш відповідні варіанти, потім вони розташовуються за ступенем значущості (верифікація ідей); д)керівник організовує дискусію, в результаті якої залишаються рішення, які отримали найбільшу кількість голосів, з них вибирається кінцеве рішення.
Дискусія-змагання. Всі учасники розподіляються на команди. Вибирається журі, яке визначає критерії оцінювання запропонованих рішень: глибина рішення, його доказовість, логічність, чіткість, адекватність поставленій проблемі. Узгоджується тема дискусії і система балів. Ведучим дискусії може бути викладач, або ж один зі студентів. У кінці проводиться колективне обговорення запропонованих варіантів вирішення проблеми або проблемної ситуації. Потім журі оголошує результати, коментує їх. Для проведення дискусії використовуються різноманітні організаційні методики.
Методика «запитання-відповідь». ця методика є різновидом простої співбесіди, відмінність полягає в тому, що використовується певна форма постановки запитання для співбесіди з учасниками дискусії-діалогу. Стратегія ведення діалогу міститься в переході від бажання співбесідника говорити з вами до розуміння його інтересів, станів, ставлень; від розуміння співбесідника до прийняття, а у випадку необхідності до його переконання.
Методика «Обговорення вголос». Методика передбачає спочатку проведення дискусії у мікро групах, а потім – загальної дискусії, в ході якої думку своєї мікро групи доповідає її лідер і після цього вона обговорюється всіма учасниками.
Методика «Клініки». У процесі використання цієї методики кожен із учасників розробляє свій варіант рішення, попередньо подавши для відкритого обговорення свій «діагноз» виявленої проблемної ситуації, потім його рішення оцінюється керівником дискусії, групою призначених експертів за бальною шкалою або за системою «приємно-неприємно».
Методика «Лабіринту». Цей вид дискусії ще називають методом послідовного обговорення. Він є своєрідною покроковою процедурою, в якій кожен наступний крок робиться іншим учасником. Обговоренню підлягають всі рішення, навіть невірні (глухий кут).
Методика «Естафети». Кожен учасник, який закінчив виступ, може передати слово тому, кому вважає за потрібне.
«Вільно-плаваюча» дискусія. Сутність цієї дискусії полягає в тому, що група до результату не приходить, проте активність продовжується вже у внутрішньому плані. Учасники «домислюють» наодинці ідеї, які виявились незавершеними.
Правильно організована дискусія проходить наступні стадії розвитку: орієнтація, оцінка, консолідація, рефлексивний аналіз. Така дискусія має позитивні наслідки, формується ставлення до точок зору інших учасників дискусії як гідних поваги і розуміння; вирішення конструктивного конфлікту, протиріччя в дискусії сприяє віднайденою оптимальних стратегій розв’язання задач; формування ставлення до керівника заняття не як до носія єдиної правильної точки зору, а як до досвідченого колеги.
Використовуючи дискусію, як метод активізації пізнавальної діяльності студентів, ми не убезпеченні від помилок. Найтиповішими помилками є: монополія керівника заняття, який знає правильну відповідь, а інші мають її відгадати; безапеляційна віра учасників у свого керівника. В цьому випадку істина ставиться в залежність від авторитету; негативні наслідки стимулювання: керівник похваливши одного учасника, ненавмисно засмучує іншого; захоплення обговоренням абстрактних проблем, відхилення від теми; нерідко учасники дискусії (24 особи) “забивають” інших, не даючи сказати їм ні слова.
Щоб дискусія була результативною та успішною, необхідно дотримуватись загальних принципів дискусії;
рівноправні суб’єкт суб’єктивні стосунки всіх учасників;
позиція “я хороший, ти хороший”;
позиція “зрозумій мене правильно”;
істина понад усе;
лаконічність сестра таланту;
повага і дружелюбність при висловлюваннях.
Важливо чітко сформулювати правила проведення дискусії, що можуть бути такими:
я критикую ідеї, а не людей;
моя мета не в тому, щоб “перемогти”, а в тому, щоб знайти краще рішення;
я спонукаю кожного учасника до того, щоб вони брали участь в обговоренні;
я вислуховую думку кожного, навіть якщо з ним не погоджуюсь;
я спочатку з’ясовую всі факти та ідеї, що стосуються до обох позицій;
я прагну осмислити і зрозуміти обидва погляди на проблему;
я змінюю свою точку зору під впливом фактів і переконливих аргументів.
Спільне прагнення учителя й учнів досягти найкращих результатів Е.Браверман виразив у вигляді формули успіх у пізнавальній діяльності:
У=М+(ПІ+РІ+ЗІ+ВІ)+СЗ,
де У успіх; М мотивація; ПІ пошук інформації; РІ розуміння інформації; ЗІ запам’ятовування інформації; ВІ використання інформації; СЗ систематичність занять. Це прагнення спонукає учителя створювати на уроці нестандартні ситуації, використовувати нестандартні прийоми, проводити нестандартні уроки.
Наведемо приклад уроку географії у 8 класі.
Дидактичні ігри на вступному уроці 8 класу, формування нових знань, умінь, навичок
ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ, ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ. ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. СУЧАСНИЙ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ
Мета: ознайомити учнів зі змістом курсу фізичної географії України, предметом і методами географічних досліджень, навести приклади історії формування території України, показати на карті одиниці адміністративнотериторіального устрою держави; продовжити формування навичок роботи з різноманітними джерелами географічних знань, розвивати логічне мислення, навички аналізу матеріалу, що вивчається.
Виховувати патріотизм, національну гордість за державу, в якій ми живемо.
Тип уроку: формування нових знань, умінь навичок.
Обладнання: Фізична та політикоадміністративна карти України, глобус електронний атлас України (Інституту передових технологій), державна символіка України: мелодія державного гімну, герб та прапор.
Опорні поняття: карта, глобус, атлас, географічне положення, методи географічних досліджень.
Базові поняття: політикоадміністративний поділ, адміністративна одиниця.
Географічна номенклатура: країни, що мають морські та сухопутні кордони з Україною, та їх столиці.
ХІД УРОКУ
І.Організація класу
Звучить державний гімн України. Учитель разом з учнями співає один куплет гімну.
Фрагмент відеофільму “Моя Батьківщина”.
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
1. Прийом “Бліцопитування”
- згадайте, які розділи та теми географічної науки ми з вами вже вивчили;
- згадайте та назвіть коротко зміст матеріалу шкільного курсу географії 6-го класу;
- згадайте та назвіть коротко зміст матеріалу шкільного курсу географії 7-го класу;
- як ви гадаєте, над чим ми будемо працювати у 8-му класі?
2. Прийом “Географічний вернісаж”
Учні отримали випереджальне завдання та принесли фотознімки тих місць, де вони побували влітку. Можна коротко охарактеризувати цю територію 23 реченнями та прикріпити фотознімок на фізичну карту України в тому місці, де знаходиться даний об’єкт. (Можна запропонувати учням зробити таблички з власними прізвищами, аби було зрозуміло хто з них де був, цікаво буде продовжити таку роботу з картою, якщо є декілька класів у паралелі, і повернутися до цього “Вернісажу” на наступному уроці особливо в тому класі, з якого починалася робота).
ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності
Учитель. Подивіться уважно на карту. З’ясувалося, що всі ви є дослідниками рідної землі, України. Навіть не здогадуючись, ви вже почали знайомитися з географією нашої країни. На наших уроках ми продовжимо це знайомство з використанням наукових методів дослідження.
ІV. Вивчення нового матеріалу
1. Прийом “Домашня заготовка”
Учні, що отримали домашнє завдання коротко розповідають, використовуючи малюнки, схеми, діаграми:
короткий огляд української державності за часів Київської Русі.
українська державність за часів отримання незалежності у 1999 році.
Коротка довідка: територія, чисельність населення, його національний склад у порівнянні з країнами Європи.
2. Ознайомлення з етапами формування території України:
| Час | Події |
| 3,52,7 тис. років до н.е. | Існування трипільської культури (осідлі хліборобські племена) |
| VІІІ ст. до н.е. ІІІ ст.н.е. | Територію України населяють кіммерійці (перше державне утворення), скіфи, сармати. |
| ІІІ VІ ст. | Територію України населяють представники племінного союзу антів |
| VІ VІІІ ст. | На території України оселяються племена східних слов’ян: поляни, сіверяни, деревляни, дуліби, білі хорвати, уличі, тиверці |
| ІХХІІ ст. | Існування держави східних слов’ян Київська Русь |
| ХІІІ ІVІ ст. | Українські землі перебувають під владою монголотатарського ханства, Литви, Польщі, Угорщини, Османської імперії |
| ХV ст. | Утворення Кримського ханства |
| ХVІХVІІ ст. | Утворення Запорізької Січі центру боротьби українського народу з самовизначення |
| 1654р. | Приєднання Гетьманщини до Московії |
| 1667р. | Україна розподіляться на дві частини: Лівобережна (з Києвом) відходить до Московії, Правобережна до Польщі |
| Кінець ХVІІІ ст. | Західноукраїнські землі входять до складу АвстроУгорщини |
| 7.11.1917р. | Проголошення УНР (Київ) |
| 13.11.1918р. | Проголошення Західно Української Національної республіки (столиця Львів) |
| 19191920рр. | Українські землі ввійшли до складу Росії, Польщі, Чехословаччини та Румунії |
| 1922р. | Східна частина України входить до складу СРСР |
| 1939р. | До України приєднуються її західні землі |
| 1940р. | До України приєднуються Північна Буковина та Південна Бессарабія |
| 1945р. | До України приєднується Закарпаття |
| 1954р. | Верховна Рада Радянського Союзу передає Українській радянській соціалістичній республіці Кримську область |
| 24.08.1991р. | Проголошено незалежність України |
3. Прийом “Творча лабораторія”