Структура уроку і його тип утворюються з комбінації основних елементів процесу навчання.
Володіння педагогічною технологією забезпечує вчителю можливість організації педагогічної дії відповідно до її основного призначення - переводом дитини в позицію суб'єкта.
Форма навчання є цілеспрямованою, чітко організованою, змістовно-насичену і методично оснащеною системою пізнавального і виховного спілкування, взаємодії, відносин вчителя і учнів. Результатом такої взаємодії є професійне вдосконалення вчителя, засвоєння дітьми знань, умінь, навиків, розвиток їх психічних процесів і етичних якостей.
Форма навчання реалізується як органічна єдність цілеспрямованої організації змісту, навчальних засобів і методів. Одинична і ізольована форма навчання (урок, лекція, лабораторна робота, семінарське заняття, екскурсія і ін) має приватне навчально-виховне значення. Вона забезпечує засвоєння дітьми конкретних фактів, узагальнень, висновків, обробку окремих умінь і навиків.
Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок, як головна ланка всієї класно-кабінетної, урочно-поліморфної системи. Інші форми застосовуються для більш глибокого і повноцінного вирішення задач навчання.
По своїй суті і призначенню урок є обмеженою в часі, чітко організованою системою навчання, по якій заняття проводить вчитель з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки.
Зміст діяльності, види учбових робіт, спеціально підібрані ефективні методи і прийоми диктують в їх творчості підхід до формування структури, визначенню типу уроку.
Не форма веде за собою зміст, а зміст визначає форму.
Аналіз уроків, що проводяться в школі свідчить, що їх структура і методика багато в чому залежать від тієї дидактичної мети і задач які розв'язуються в процесі вивчення тієї або іншої теми. Все це дозволяє говорити про методичну різноманітність уроків і виділяти ті з них, які характеризуються поряд загальних особливостей. Таким чином в педагогіці з'явилася необхідність в класифікації різних типів уроків.
В дидактиці існує декілька підходів до класифікації уроків залежно від їх ознак, узятих за основу:
1. За способом проведення: лабораторне заняття, практичне заняття, залік, контрольна робота і т.д.;
2. По етапах навчальної діяльності: ввідні, первинного ознайомлення з матеріалом, уроки формування понять і т.д.;
З педагогів минулого найбільш стійку класифікацію уроків дав відомий російський педагог К.Д. Ушинський. Він виділяв:
а) змішані уроки;
б) уроки усних вправ;
в) уроки письмових вправ;
г) уроки перевірки і оцінки знань.
Сучасна дидактика в основному зберегла розроблену Ушинським класифікацію уроків, дещо уточнюючи її. Основними типами уроків, які проводяться в школі і що характеризуються певними методичними особливостями, є:
комбіновані уроки;
уроки викладу нового матеріалу;
уроки закріплення вивченого матеріалу;
уроки повторення, систематизації і узагальнення вивченого матеріалу;
уроки перевірки і оцінки.
Таким чином всі вище перераховані типи уроків можна розділити на типові (стандартні) і нестандартні уроки.
Нестандартний урок - імпровізоване учбове заняття, що має нетрадиційну (невстановлену) структуру, зміст, і форми, які викликають перш за все інтерес учнів, розвиток їх творчого потенціалу, сприяючих їх оптимальному розвитку і вихованню.
Для них характерні: максимальна насиченість різними видами пізнавальної діяльності, використовування програмованого і проблемного навчання, здійснення міжнаочних зв'язків, відчуження перевантаженості учнів.
Класифікація нестандартних уроків (по Фіцула М.М.):
Інтегровані уроки, на яких матеріал декількох тим дають блоками (В. Шаталов);
Міжнаочні уроки, які ставлять мету об'єднати однорідний матеріал декількох предметів;
Театралізовані уроки, які проводять в межах учбової програми, відведеного учбовим планом часу і згідно встановленому розкладу;
Сугестопедичні уроки, які ще не придбали широке розповсюдження, оскільки механізм дії підсвідомості поки що технологічно не розроблений щодо педагогіки і окремих методик;
Уроки з різновіковим складом учнів, що передбачає передачу блоками матеріалу, що за програмою вивчення в різних класах.
Види нестандартних уроків (з аналізу педагогічної літератури):
1. Урок - ділова гра.
2. Урок - прес-конференція.
3. Урок - змагання.
4. Урок - консиліум.
5. Урок - залік.
6. Урок - КВН.
7. Урок - суд.
8. Урок - аукціон.
9. Урок - екскурсія.
10. Урок - семінар.
11. Урок - театральна вистава.
12. Урок - консультація.
13. Урок - блок-схема.
14. Урок - лекція.
Легко помітити, що в ряд нестандартних уроків потрапили деякі типи занять, які в колишніх класифікаціях фігурували як допоміжні, позакласні і позаурочні форми організації учбової роботи.
Передумови широкого застосування нестандартних уроків.
Чому ж нестандартні уроки отримали таке розповсюдження сучасній школі?
Творчий вчитель постійно шукає шляху удосконалення уроку. Такі пошуки направлені на рішення ланцюга навчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, розвиток творчого потенціалу особи.
1. Комбіновані уроки.
Комбінований урок - це найбільш поширений тип уроку в існуючій практиці роботи школи. На цих уроках центральне місце відводиться вивченню нового матеріалу, його осмисленню, запам`ятовуванню, узагальненню та систематизації. На них має місце і повторення раніше вивченого, перевірка домашнього завдання, закріплення нового матеріалу. На ньому вирішуються дидактичні завдання всіх типів уроків. Звідси він і одержав свою назву - комбінований.
Типова структура комбінованого уроку:
А) Організація класу.
Привітання.
Перевірка готовності робочих місць.
Б) Підсумок спостережень.
В) Перевірка домашнього завдання.
Г) Актуалізація опорних знань дітей та їх життєвого досвіду.
Д) Оголошення теми та завдань навчальної діяльності учнів.
Е) Ознайомлення з новим матеріалом (сприймання та усвідомлення знань).
Ж) Закріплення нових знань (осмислення, узагальнення, систематизація знань).
З) Підсумки уроку.
И) Повідомлення домашнього завдання (запис на дошці).
Підсумок фенологічних спостережень.
На кожному уроці перш ніж приступити до перевірки домашнього завдання необхідно підсумувати спостереження учнів.
Перевірка домашнього завдання.
Може проводитися усно або письмово.
Усне опитування може бути фронтальним та індивідуальним.
Письмові самостійні роботи бувають індивідуальними, за варіантами або однаковими для всього класу.
Всі види опитування повинні органічно поєднуватись на уроці.
Актуалізація опорних знань дітей та їх життєвого досвіду.
Ця робота спрямована на виявлення вже набутих раніше знань, які є основою для сприймання, усвідомлення та засвоєння нових. Вона стимулює психологічну підготовку учнів, збуджує інтерес, створює емоційний настрій, мобілізує увагу учнів до сприймання нових знань.
Для актуалізації опорних знань найчастіше застосовують усну фронтальну бесіду або виконання завдань.
Варто використовувати пізнавальні ігри, загадки, якими вчитель підводить учнів до сприймання нового матеріалу.
Оголошення теми та завдань уроку, мотивація навчальної діяльності учнів. Вчитель повідомляє про те, що учні повинні взнати нового, які знання, навички, вміння мають набути.
Ознайомлення з новим матеріалом (сприймання та усвідомлення знань).
Під час викладу нового матеріалу вчитель вдається до ілюстрацій (картин, навчальних таблиць), демонстрацій (кінофільму, діафільму, дослідів).
На цьому етапі активно працює в основному учитель, учні, як правило, слухають, спостерігають, запам’ятовують, тобто відбувається сприймання та усвідомлення готових знань.
Ефективність цього етапу залежить від уміння вчителя керувати сприйманням і усвідомленням знань учнями. Необхідно створювати проблемні ситуації, ставити проблеми, застосовувати евристичні бесіди. Важливо дібрати відповідний матеріал з навколишньої природи, життя і праці людей, щоб показати практичне значення знань. Це активізує учнів, підвищує інтерес до навчального матеріалу.
Закріплення нових знань (осмислення, узагальнення, систематизація знань). Ця робота проводиться після вивчення нового матеріалу. Одержані знання узагальнюються, засвоєні поняття зводяться в єдину систему, розкриваються причинно-наслідкові зв’язки.
Підсумки уроку.
Наприкінці уроку вчитель коротко підсумовує наслідки роботи й виставляє оцінки, оголошуючи й обґрунтовуючи їх. Оцінюючи знання, він враховує роботу учня протягом усіх інших етапів уроку: відповіді під час фронтального повторення вивченого матеріалу, доповнення до відповідей інших учнів, відповіді під час вивчення та закріплення нової теми.
Повідомлення домашнього завдання.
На завершальному етапі уроку вчитель повідомляє домашнє завдання. Воно має те саме призначення, що й закріплення, і може бути найрізноманітнішим, але не повинно копіювати тієї роботи, яка була проведена в класі.
Для домашньої роботи можна запропонувати:
Повторити матеріал за підручником;
Виконати практичні завдання (провести спостереження, зібрати колекції, гербарій, провести дослід, виготовити модель), прочитати науково-популярну літературу та ін.
Компоненти структури комбінованого уроку в залежності від характеру навчальної ситуації і педагогічної майстерності учителя взаємодіють між собою і часто переходять один в одного, міняють свою послідовність в залежності від організації пізнавального процесу. В таких випадках структура комбінованого уроку стає гнучкою, рухомою. Це дозволяє вчителю уникати в своїй роботі шаблону, формалізму. Так, в досвіді передових учителів засвоєння нових знань відбувається в процесі виконання самостійної роботи, а перевірка знань вплітається в організацію занять і виступає як показник активності школярів в коментуванні ходу своєї роботи, їх знань.