урок перевірки, оцінки і корекції знань, навиків і умінь.
Виходячи з цієї типології, будується календарний або тематичний план з розподілом уроків по окремих розділах і темах у відповідності з освітньою метою. Співвідношення уроків різних типів неоднаково і залежить від характеру учбової дисципліни, специфіки знань, навиків і умінь, мети і задач окремих учбових предметів. Кожний тип уроку має певну чітко позначену, основну освітню мету і методику відповідну його цілям і задачам.
Класифікація уроків раціональна і дозволяє більш чітко визначити мету, задачі і структуру кожного уроку і мобілізувати учнів на успішне їх рішення. Так, якщо планується урок засвоєння нових знань, то перед учнями ставляться відповідні задачі по сприйняттю, осмисленню визначених понять, законів, теорій; якщо передбачається урок застосування знань, навиків і умінь, учні настроюються на творче рішення ряду практичних задач на основі засвоєних на колишніх уроках знань. На уроці комплексного застосування знань і умінь що вчаться навчаються застосовувати отримані знання і навики в життєвих умовах, що формує творчу активність в рішенні різних життєвих проблем і задач. На уроці узагальнення і систематизації знань учні не тільки повторюють пройдений матеріал, але і приводять поняття в струнку систему, що передбачає розкриття і засвоєння зв'язків і відносин між її елементами.
Загальні вимоги стисло можна сформулювати так:
озброювати учнів свідомими, глибокими і міцними знаннями;
формувати у учнів міцні навики і уміння, сприяючі підготовці їх до життя;
підвищувати виховний ефект навчання на уроці, формувати у учнів в процесі навчання межі особи;
здійснювати усесторонній розвиток учнів, розвивати їх загальні і спеціальні особливості;
формувати у учнів самостійність, творчу активність ініціативу, як стійкі якості особи, уміння творчо вирішувати задачі які зустрічаються в житті;
виробляти уміння самостійно вчитися, набувати і заглиблювати або поповнювати знання, працювати з книгою, опановувати навиками і уміннями і творчо застосовувати їх на практиці;
формувати у учнів позитивні мотиви учбової діяльності, пізнавальний інтерес, бажання вчитися, потреба в розширенні і придбанні знань, позитивне відношення до навчання.
Ці вимоги умовно можна поділити на чотири групи.
Виховні вимоги. Виховувати моральні якості, формувати естетичні смаки, забезпечувати тісний зв'язок навчання з життям, її запитами і вимогами, формувати активне відношення до неї.
Дидактичні вимоги. Забезпечувати пізнавальну активність на уроці, раціонально поєднувати словесні, наочні і практичні методи з проблемами, роботу з підручником, рішення пізнавальних задач. Реалізовувати вимоги єдності навчання, виховання і розвитку шляхом тісного зв'язку теорії з практикою, навчання з життям, із застосуванням знань в різних життєвих ситуаціях. Необхідно здійснювати систематичний контроль за якістю засвоєння знань, навиків і умінь і корекцію їх учбових зусиль. Постійне отримання зворотного зв'язку дозволяє впливати на хід учбового процесу коригувати його. При виявленні пропусків в знаннях потрібно аналізувати їх причини і знаходити шляхи їх усунення. Привчати учнів до самостійності і самоконтролю в процесі самостійної пізнавальної діяльності.
Постійне залучення вчаться до активної пізнавальної діяльності і виконання практичних завдань на уроці сприяє закріпленню знань навиків і умінь.
Психологічні вимоги. Вчитель контролює точність, ретельність і своєчасність виконання що вчаться кожної вимоги. Воля і характер вчителя виявляються на уроці у всій його діяльності. Особливо цінується учнями вимогливість педагога в поєднанні із справедливістю і доброзичливістю, пошаною і педагогічним тактом. Вчитель повинен відрізнятися самовладанням і самоконтролем, щоб долати негативний психічний стан на уроці - невпевненість, скутість або, навпаки зайву самовпевненість, грайливість, підвищену збудливість.
Гігієнічні вимоги. Дотримання температурного режиму в класі належних норм освітлення. Слід уникати одноманітності в роботі, монотонності викладу, чергувати слухання учбової інформації з виконанням практичних робіт. Зміна видів роботи приносить відпочинок, дозволяє включати в пізнавальну діяльність різні органи чуття.
Одна з основних вимог до сучасного вчителя - володіння сучасними педагогічними технологіями.
Педагогічна технологія - це науково обґрунтований вибір характеру дії в процесі організовуваного вчителем взаємного спілкування з дітьми, вироблений в цілях максимального розвитку особи як суб'єкта оточуючої дійсності. Педагогічна технологія є деякою проекцією теорії і методики виховання на практику виховання, що сфокусована в одній крапці, короткій за часом, ледве вловимої за способами, що індивідуалізувалася в силу широкого різноманіття персональних особливостей особи вчителя і учня.
Педагогічна технологія як система наукового знання повинна оптимізувати і забезпечити виховний процес. Виховання - це об'єктивний процес який проходить в суспільстві незалежно від волі і бажання педагога.
Розвиток особи не припиняється ні на хвилину. Задача педагога полягає в тому, щоб направити виховний процес у бік "сходження" дитини до людської культури, сприяти самостійному засвоєнню досвіду і культури, вироблених людством за багато тисячоліть. Якщо виховання - постійне сходження до культури і повсякденне відтворення культури в усіх життєвих актах, то призначенням виховання є формування особи, яка б придбала в процесі розвитку здатність самостійно будувати свій варіант життя, гідний Людини. Очевидно, що ознайомлення з різними варіантами життєвого пристрою не вичерпує проблему виховання. Таким чином:
розвиток дитини відбувається тоді, коли він сам, проявляючи активність взаємодіє з світом;
характер цієї активності визначається суб'єктивно вільним відношенням особи;
педагогічний вплив повинен орієнтувати вихованця на визначене відношення до соціальних цінностей;
взаємодія педагога і весь процес взаємодії з дитиною повинна проводитися на рівні сучасної культури і відповідно до мети виховання.
Взаємодія педагога і учнів у високому значенні цього слова припускає щось більше, ніж взаємний вплив один на одного. Для здійснення взаємодії необхідне ухвалення співбесідниками один одного як рівноправних суб'єктів цього спілкування, що на практиці в системі "учитель-учень" зустрічається не так часто. Педагогічна дія, виступаюча як коротка мить спілкування або тривалий вплив, забезпечує реалізацію функцій відповідно до виховної мети. При аналізі педагогічної дії слід виходити з його призначення як початкового моменту взаємодії вчителя з учнем. Іншими словами, основне призначення педагогічної дії полягає в перекладі учня на позицію суб'єкта, що віддає собі звіт у власному житті.
Реалізація цих функцій педагогічної дії забезпечується педагогічною технологією, яка науково обґрунтовує професійний вибір дії педагога на дитину в його взаємодії з світом, формує у нього відношення до цього світу. Єство педагогічної технології виявляється через систему необхідних і достатніх елементів, зв'язаних між собою і мають внутрішню логіку.
Щоб визначити доданки педагогічної технології, необхідно відповісти на ряд питань:
які елементи складають педагогічну технологію;
який їх необхідна і достатня присутність;
в якому взаємозв'язку вони знаходяться;
які загальні і специфічні функції кожного елемента.
Педагогічне спілкування, що має спрямованість на "відкриття учня в спілкуванні" через створення психологічно комфортних умов для розкриття його як особи. Педагогічна оцінка, що забезпечує функції "внесення образу" на рівні соціальної норми, стимулювання діяльності і корекції відхилень, можлива на фоні втілення оцінки, не сприймана учнем як оцінка, а здійснюваної прихованим порядком.
Педагогічна вимога - ще один технологічний елемент. За допомогою його здійснюється сходження суб'єкта на рівень сучасної культури. Отримання в результаті привчання до соціальної норми є його індивідуальність в поведінці.
Наступний технологічний елемент - конфлікт. Конфлікт як всякого роду суперечність між суб'єктами вимагає позначення цих протилежних поглядів. Разом з тим, педагог не наполягає, а лише пропонує варіант відносини і поведінки і ставить проблему вибору, як поступити в цій ситуації. Педагогічний конфлікт вирішується при реалізації функцій "зняття психічної напруги". В даній системі доданків педагогічної технології особливе місце займає такий елемент, як педагогічна техніка. Педагогічна техніка заломлює реалізацію всієї решти елементів спотворюючи або випрямляючи, підсилюючи або ослабляючи їх вплив. Для реалізації кожного з цих елементів педагогічної дії, що має свої специфічні функції, на практиці використовується не весь можливий набір, а вибираються окремі операції, характерні саме для цього викладача.
Майстерність вчителя на уроці полягає головним чином в умілому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні сучасних педагогічних технологій і передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавальною і практичною діяльністю учнів, їх інтелектуальним розвитком.
Різноманітність операцій-дій підлягає узагальненню. Їх можна описати, ними можна оволодіти, проте їх не можна приписати для конкретної ситуації, їх не можна пропонувати як рішення педагогічних задач.
Різноманітність технологічних операцій неминуче припускає творчий вибір вихователем однієї з них в обставинах, що склалися. Це не позбавляє його від творчого зусилля у момент впливу на дитину. Аналізуючи характер учня, його стан як об'єкту - але об'єкту, який є або потенційно здатний стати суб'єктом.