В умовах класно-урочної системи індивідуальний підхід і диференціація педагогічних впливів - найслабше місце освітнього процесу. У відомих межах вони здійснюються - але виключно по відношенню до когнітивної сторони діяльності школяра, хоча оцінка пов'язана з багатьма особистісними аспектами розвитку дитини, зокрема з самооцінкою.
§ 2. Педагогічне оцінювання у навчально-виховному процесі, його структура та функції
Проблемі оцінювання знань присвячений цілий ряд монографічних та дисертаційних досліджень. Ученими розглядаються такі питання, як суть і критерії контролю знань, вдосконалення цифрової системи оцінювання, методи використання оцінки, як мотиву в навчанні та ін. На експериментальній основі висувається ідея безоцінного навчання у початковій школі. Розкриваються різні сторони використання вчителями оцінки на практиці, пропонуються нові підходи до перевірки знань учнів.
Головне, що об'єднує педагогів - прагнення відшукати такі умови і засоби, які сприяють оптимальному застосуванню оцінки, виявити причини, що іноді призводять до перетворення її в зло, у перешкоду на шляху успішного здійснення навчально-виховного процесу, піднести її ефективність.
Основне призначення оцінки знань учнів - фіксувати результати їх навчально-пізнавальної діяльності, кількісним показником яких виступає бал.
Оцінка встановлює рівень засвоєння і якість знань, набутих учнями в процесі навчання, а також ступінь їх розвитку та підготовленості до застосування знань на практиці і показує "співвідношення між тим, що він повинен знати з цих питань на даний момент навчання", тобто між рівнем, досягнутим школярем, і еталоном рівня засвоєння знань.
Кожне з наведених визначень характеризує якусь одну з важливих сторін оцінки, суть якої набагато глибша і функціонально значиміша.
Оцінка включає два компоненти: оцінювання як процес, що відбувається на уроках на всіх етапах навчання, і бал, який фіксує підсумки перевірки знань, умінь та навичок. Як процес оцінка становить специфічну сторону контролю, його невід'ємну частину, як результат - завершує контроль знань. Під час спостережень за діяльністю школяра в ході навчальних занять, перевірки виконання ним домашніх завдань, різних вправ на уроці, відповідей, письмової чи усної рецензій вчитель мислено оцінює не тільки якість знань, а й ретельність, працьовитість, психологічні особливості учнів.
Оцінні судження педагога щодо якості роботи школярів сприяють кращому засвоєнню знань, спрямовують їхні відповіді та дії в потрібне русло.
Можна виділити такі основні функції оцінки:
1) встановлення фактичного рівня засвоєння учнями матеріалу;
2) співвіднесення виявлених знань з еталонними, визначеними програмою;
3) відображення одержаного результату контрольованої діяльності учнів у вигляді бала чи іншого способу фіксації рівня здобутих знань.
У педагогічній літературі, а також у шкільному вжитку термін "оцінка" нерідко використовується як синонім поняття "бал". Характерно, наприклад, що в українській мові взагалі застосовується один термін "оцінка знань", яким охоплюється і поняття "бал" (цифровий показник). Однак насправді це не одне й теж саме. Оцінка може виражатися як словесно, описово, так і в формі строго ранжированих позначень, одним із яких є бал.
Крім балів, використовуються оцінні судження, що характеризують якість роботи учнів, заохочувальні зауваження, чи, навпаки, стислі заперечення типу "неправильно", що спрямовують школяра на пошук потрібного варіанта розв'язання завдання.
Отже, бал є однією з форм оцінки. Водночас деякі педагоги й психологи повністю розмежовують поняття "оцінка" і "бал". Бал - це показник результатів контролю, заключний етап перевірки знань, одна з форм оцінки.
Очевидно, було б неправильним протиставляти бал і оцінку, вважаючи перший чимось шкідливим для школи, а оцінку якщо не благом, то одним із важливих засобів, що забезпечує успіх у навчанні. У певному розумінні між ними існує співвідношення змісту й форми, що перебувають у тісному зв'язку.
Бали ґрунтуються на даних вимірів результатів праці учнів та їх зіставленні з нормами оцінок. Між балами і знаннями, що перевіряються, існує певний взаємозв'язок, співвідношення, встановлюванні діючими навчальними програмами.
Значення бала виходить далеко за межі фіксації результатів контролю, бо певною мірою він характеризує самого учня, його підготовленість, здібності, ставлення до праці. Наприклад, низькі бали свідчать про недоліки у знаннях та навчальній діяльності школяра і часто про його несумлінне ставлення до знань.
Статус учня у класі багато в чому визначається тим, як він навчається, які одержує оцінки. Однак прямої відповідальності тут немає, оскільки авторитет школяра, його становище в колективі великою мірою залежить від особистісних якостей. Хоча специфіка початкової школи полягає в тому, що оцінка вчителя, визначаючи рівень його знань та умінь, характеризує школяра, як особистість (що є недоліком багатьох педагогів), і це в значній мірі визначає ставлення до нього товаришів в колективі класу.
Таким чином, цифрова оцінка - один із факторів, що зумовлює становище учня в колективі та особистісне самопочуття. Особливо великою є її роль у молодших класах, де інші спонукальні сили, зокрема почуття обов'язку, інтерес до навчання, захопленість предметом тощо, діють ще недостатньо.
§ 3. Психолого-педагогічні засади розв'язання проблеми в інноваційній технології оцінювання
Протягом багатьох років у нашій школі була нормативною 5-бальна система оцінювання. Наукові ж пошуки, численні дорікання з боку практиків довели, що система критеріїв оцінювання, на яку спиралися вчителі при виведенні оцінок, є недосконалою та необ'єктивною.
Ситуація оцінювання навчальних досягнень школярів нині принципово змінилася діяльність шкіл впроваджуються нові критерії, розроблені на виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки від 17.08.2000р., спільного наказу Міністерства освіти і науки та Академії педагогічних наук України "Про запровадження 12-бальної школи оцінювання навчальних досягнень учнів в системі загальної середньої освіти" №428/48 від 04.09.2000р. Передбачається, що нова оцінювальна система сприяє гуманізації освіти, методологічній переорієнтації процесу навчання з інформативного на розвиток особистості людини, впровадженню особистісного орієнтованого підходу до навчання та підвищенню якості та об'єктивності оцінювання [13; 14; 15].
Виявлення рівня навчальних досягнень учнів відбувається в процесі контролю.
Об'єктами контролю у процесі навчання є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу.
Основними функціями перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів є: діагностична, коригуючи, прогностична, навчальна, розвивальна, виховна, стимулююче-мотиваційна.
Здійснення контролю (перевірка й оцінювання) у процесі навчання в початкових класах визначається такими принципами:
- систематичність;
- всебічність;
-індивідуалізація, [13; 11].
Об'єктивність контролю полягає в запобіганні суб'єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнень учнів у навчанні.
У початкових класах застосовуються різні види контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий, самоконтроль тощо.
Виявлені під час перевірки результати навчальної діяльності учнів оцінюються.
Оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм. Оцінювання -особлива сторона контролю, а педагогічна оцінка - його результат. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя. У І-ІІ класах оцінка навчальних досягнень учнів з предметів інваріантної частини навчального плану -вербальна, а в ІИ-ІУ класах - у балах.
Об'єктивність і точність оцінок забезпечується критеріями оцінювання:
- якість знань;
- рівень сформованості вмінь;
- рівень оволодіння досвідом творчої діяльності;
- рівень самостійності учня під час виконання завдань.
Зазначені критерії дали змогу виділити чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів із різними загальнодидактичними характеристиками:
I рівень - початковий (1-3 бали);
II рівень - середній (4-6 балів);
III рівень - достатній (7-9 балів);
IV рівень - високий ( 10-12 балів)[15].
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь, навичок, які оцінюються, і показником оцінки в балах. Норми оцінок враховують специфіку змісту навчальних предметів, тому й розробляються для кожного предмета. На основі норм здійснюється аргументування оцінок.
В процесі навчання, зокрема під час оцінювання, вчитель повинен виявляти доброзичливість, вимогливість поєднувати з індивідуальним підходом, а нормативний спосіб оцінювання із особистісним.
Учні І і II класів значно відрізняються від третьо- і четвертокласників за ступенем включення в навчальну діяльність, за ставленням до школи, досвідом співпраці з однокласниками й учителем тощо[ 16; 15-22]. Тому оцінювання у І і II класах має свої особливості, які персоніфікуються у різноманітних формах і прийомах:
різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, виражені словесно й за допомогою міміки, жесту, модуляції голосу;
розгорнуте словесне оцінювання;
перспективна й відстрочена оцінка;
аргументована само- і взаємоперевірка;
динамічна виставка дитячих робіт з будь-якого виду діяльності (малюнки, зошити, вироби) - організується в класі, шкільному коридорі для ознайомлення з нею колективу школи й батьків, учасником якої може бути кожен учень.