— уроки служать фізичному і психічному оздоровленню молодших школярів, розвитку у них пізнавальної активності, оскільки основний продукт діяльності дитини на уроці серед природи — запитання, з яким дитина звертається до дорослих, однокласників, до самої себе.
Далі ми ознайомимо бажаючих з тематикою уроків серед природи, методикою їх проведення. Вважаємо, що вони можуть бути доцільними і в інших освітніх системах, в тому числі і в традиційній.
Освіта в Україні на початку XX ст. розвивалася у складних соціальне по літичних обставинах коли різні держави. що панували на Ті територіях накидали й свої шляхи розвитку, які не зав жди збігалися із місцевим баченням Революційні події 1917 року дозволили українському народу розбудовуча ти власну державу Основи української державності були закладені цей і Центральною Радою 1917—1919 роки надзвичайно бурхливий етап життя і боротьби українського суспільства Важливим елементом Цієї боротьби були вимоги розвитку шкільної освіти в Україні. Зусиллями представників Центральної Ради Гетьманату та Директори був створений Проект єдиної школи в Україні. Цей проект визначив напрями розвитку шкільної освіти зумовив розробку системи методів навчання школярів Екскурсійну роботу було поставлено за значенням на державний рівень. Як метод навчання, вона охоплювала той напрямки українознавства історичний, природничий, соціальне економічний.
Наукові та практичні шукання таких вчителів та вчених, як Г. Ващенко, С. Ананьїн, І Брук К Брезкун О Бузин ний, К Міхно, П Волобуїв, Д Зайцев та ін. дають змогу оцінити екскурсійний метод як один з ефективних методів навчання Науковці та практики підкреслюють велику роль екскурсійного методу у вивченні всіх навчальних дисциплін математики, історії, географії, природознавства. літератури, малювання Григорій Ващенко визначав екскурсію як метод, за допомогою якого можна вивчати явища природи та суспільствознавства так як вони дані, незалежно від дослідника [15].
Фр. Гофман називав екскурсію методом, що забезпечує активний підхід до навчання. Активність методу, на його думку виявлялася в самостійності вивчення з боку учня і організації цього процесу з боку вчителя.
Професор С. Ананьїн вважав, що екскурсійний метод навчання повинен був стати основним під час викладання географії, історії, природознавства тощо. Використовувати цей метод на його думку, потрібно для:
— забезпечення наочності в ознайомленні з речами і явищами,
— розширення рамок дитячого досвіду,
— ознайомлення з різноманітною технікою спорудами, виробництвом.
Екскурсійний метод був єдиним засобом безпосереднього, живого і справжнього сприйняття дітьми довкілля
Вказуючи на багатогранність екскурсійного методу, дослідники виділяли такі основні його аспекти 1) подорожування — набуття, збагачення, розширення знань учнів, 2) контакт із справжнім матеріалом у його природному середовищі. вносить гостроту та інтенсивність сприйняття, піднесенні благородних і чистих емоцій, високу напругу енергії у боротьбі з труднощами, волю до мирної перемоги над ними при розв`язуванні певної навчальної проблеми, 3) можливість виявити самодіяльність, самостійність і творчість, 4) поєднання спостереження з моторними елементами, 5) можливість отримувати знання, перебуваючи на свіжому повітрі.
Для досягнення ефекту при застосуванні екскурсій у навчанні школярів дослідники рекомендували зосереджувати увагу на таких питаннях:
— визначення мети завдань тематики,
— етапи проведення,
— зв'язок екскурси із навчальною програмою
Мета екскурсії на думку Г. Ващенка, допомагає свідомо сприймати матеріал. Вона може бути вузькою, спеціальною або широкою. Педагог рекомендував для старших класів ставити вузькі спеціальні завдання, щоб поглиблювати знання учнів.
Мета передбачає навчальні і виховнезавдання. Для посилення інтересу учнів до екскурсії Г. Ващенко радив підводити їх до самостійного визначення останньої. Такий підхід можливий при органічному зв'язку екскурсії з навчальним процесом, з якого природно випливають завдання Г. Ващенко вказував, що екскурсії, як метод роботи, вимагають багато часу і повинні поєднувати в собі низку завдань. Особливу увагу дослідник приділяв їх поєднанню під час екскурсій на виробництво. Уникнути поверховості вивчення виробництва, на його думку, можна через доручення студіювати дрібні питання окремими учнями чи ланками. Він вважав поділ широкого завдання на окремі питання дуже доцільним у шкільних екскурсіях. Для цього дослідник рекомендував виробляти спеціальні анкети із цілою низкою питань, що на них учні шукають відповіді під час екскурсій. Такі анкети були доцільними під час вивчення різних виробництв, кооперацій, адміністративних установ розробки тем суспільствознавчого характеру.
Чітко продуманий план екскурсії мав не менше значення, ніж усвідомлення її мети. План екскурси включав її місце, час проведення деталі змісту роботи. Вчені виділяють ближні і дальні екскурсії. До дальніх екскурсій мала проводитися ретельніша підготовка. План дальньої екскурсії потребував підготовки й обговорення за активної участі учнів. Важливо було врахувати і її побутовий характер. Підготовлений план був основою для проведення екскурсії. Його потрібно було корегувати після прибуття на місце. При плануванні важливим було врахувати набуття учнями якнайбільше потрібних вражень з найменшою витратою енергії. Для утримання інтересів учнів на належному рівні рекомендували так планувати роботу, щоб одна половина дня була використана для спостережень, що вимагали напруженої роботи, а друга — на прогулянки і культурні розваги, які мали разом з тим і освітній характер. Свої спостереження екскурсанти повинні були ретельно фіксувати у формі записів і щоденників [15].
Воропай застерігав, що відсутність детально продуманого плану екскурсій призводить до марнування часу неможливості залучити до роботи всіх дітей, невдалого розподілу їх за спеціальними завданнями, відсутності приладів для виконання завдань екскурсії.
Щодо етапів проведення екскурсії, то найдоцільніша їх послідовність така 1) підготовка до екскурси, 2) робота під час екскурси, 3) оброблення матеріалів, здобутих на екскурсії, і висновки.
Визначальним в організації екскурсії дослідники вважали їхнє спрямування на ознайомлення з природою.
Г. Ващенко, Фр. Гофман, П Волобуїв, І Брук переконували у доцільності проведення екскурсії з метою організації систематичної роботи з краєзнавства. Вона включала вивчення особливостей природи і господарства, історії рідного краю.
Вдумливе ставлення педагога до екскурсії на думку дослідників важливе знаряддя формування особистості правдою і красою довкілля. Г. Ващенко вказував на непересічну роль підготовчої роботи до екскурсії через бесіду роботу з навчальною літературою самостійне читання семінарські та лабораторні заняття. Екскурсія слугує завершенням фіксації і поглибленням досягнутих результатів від застосування зазначених методів.
Важливий аспект — організація поведінки учнів під час екскурсії. Засобом цієї організації був педагогічний вплив керівника екскурсії пояснення того як мусять поводитися учні. Формування громадської думки колективу та відповідальність дітей перед школою за порушення дисципліни.
Справжня дослідна екскурсія вимагала, щоб діти самостійно проводили спостереження і збирали матеріали. Так можна було проводити біль шість екскурсій із природознавства деякі екскурси з історії. Але, зважаючи на цілу низку складних явищ, що їх повинні вивчити діти припускалися і пояснення дорослих. До них дослідники зараховують функції складних машин організацію виробництва, постановку агрономічних дослідів, організацію управління тощо. Педагогічно виправдані пояснення що дозволяли звернутися до самостійної думки учнів збудити їхню активність, міг дати вчитель. Але він не міг бути ґрунтовно обізнаним з різними галузями виробництва через те шкільні екскурсії за таких обставин не могли обійтися без пояснень соціалістів адміністраторів тощо. Під час екскурсії дослідники рекомендували ретельно стежити за активною працею усіх учнів. Цьому сприяла документація спостережень. Актуальною була вимога щоб кожен учень після екскурсії подав певні записи та малюнки тих явищ що він спостерігав експонати та досліджував. Педагоги акцентували увагу на збереженні природи і об’єктів спостереження рекомендували навчальну роботу під час екскурсії поєднувати із виховною.
Підсумком усієї екскурсійної роботи було о6роблення здобутого матеріалу висновки з нього та їх фіксування. Матеріали систематизували і вивчали. Завдання цього вивчення випливало із дослідницького характеру екскурсії і роботи встановлювати причинні зв`язки між явищами.
Г. Ващенко, К. Брезкни, С. Тисаревський, К. Міхії зосереджували свою увагу на важливості дослідних екскурсій у природу. Вони вважали, що найбагатший матеріал для таких екскурсій мав весняно літній триместр. Життя природи у цей період мало дуже жваву динаміку, захоплювало учнів. Дослідні екскурсії в природу вимагали від викладача окрім знань, відповідних методичних навичок. Екскурсію в природу, яка тривала дві години, учні повинні були використати на спостереження, збирання природного матеріалу, складання відповідей і підготовку до звітної доповіді. Після виконання завдань прямо на галявині звітували про проведену роботу, демонстрували об'єкти природи, робили уточнення. Дослідники акцентували увагу на тому що така робота проходила жваво, учні справлялися із завданням. Як підсумки зібраного матеріалу ставилась низка завдань 1) скласти гербарій рослин 2) скласти колекцію підземних стебел, 3) посадити рослини біля школи і спостерігати за ними.
С. Тисаревський радив спостерігати за природою, починаючи з ранньої весни. У тих школах, де не було змоги організувати власні ботанічні екскурсії, доцільно використовувати окремий ботанічний матеріал під час проведення екскурсій загального характеру у першому концентрі та розробки деяких питань з курсу ботаніки та біологи в другому концентрі [15].