Формування художньо-конструктивного мислення у молодших школярів (стр. 15 из 16)
66. Матенко К.И. Этнографические особенности одежды бойков // Карпатский сборник. Труды Международной комиссии по изучению народной культуры Карпат и прилегающих к ним областей. – М., 1972. – С. 66—74.
67. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. – М.: Просвещение, 1972. – 204 с.
68. Матюшкин А.М. Психологические предпосылки творческого мышления // Мир психологии. – 2001. – №1. – С. 128-140.
69. Меланов С.В. К вопросу о структуре и составе теоретического мышления // Мир психологии. – 2001. – №1. – С. 145-155.
70. МерцаловаМ. Н. История костюма. – М.: Наука, 1972. – 232 с.
71. Милюков А.А. Организация натурных постановок на уроках изобразительного искусства в школе. – М.: Просвещение, 1978. – 112 с.
72. Миронов В., Наумко В. Етнокультурні зв'язки на Україні (За матеріалами одягу) // Народна творчість та етнографія. – 1969. - №5. – С. 46-51.
73. Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва / За ред. Я. П. Запаска. – Льв., 1969. – 124 с.
74. Найденко Т.Є. Українське декоративно-прикладне мистецтво. – К.: Мистецтво, 1999. – 164 с.
75. Нариси стародавньої історії Української РСР. - К., 1957. – С. 18—28.
76. Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. – М.: Педагогика, 1975. – 136 с.
77. Николаева Т. Украинская одежда: Среднее Поднепровье. - К.: Освіта, 1988. – 242 с.
78. Ніколаєва Т. Деякі особливості розвитку народного жіночого одягу Галичини // Народна творчість та етнографія.– 1971. - №4. – С. 59-72.
79. Ніколаєва Т. О., Забаннова Т. М. Особливості розвитку народного вбрання середньої Наддніпрянщини за радянського часу // Народна творчість та етнографія. – 1973. - №2. - С. 22—27.
80. Орловский Г.И. О художественном образовании учителя рисования. – Л.: Наука, 196. – 268 с.
81. Полянская Е.В. Народная одежда гуцулов Раховского района // Карпатский сборник. - М., 1972. – 258 с.
82. Пономарёв Я.А. Исследование творческого потенциала человека // Психол. журнал. – 1991. – №1. – С. 3-12.
83. Рагозіна В. Особливості методики розвитку творчих здібностей молодших школярів // Мистецтво та освіта. – 1997. – №2. – С. 5-8.
84. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок. – М.: Просвещение, 1976. – 222 с.
85. Савельева М. Народный костюм. Форма и функция // Декоративное искусство СССР. – 1967. - № 1. - С. 31—35.
86. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. – К.: Магістр-S, 1996. – 384 с.
87. Сидорович С.Й. Орнамент народних тканин західних земель України XIX - початку XX ст. // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. - К., 1954. – С. 64-88.
88. Сидорович С. Й. Орнаментальні композиції українських народних тканин XIX - початку XX ст. (На матеріалах Ровенської, Волинської, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької областей) // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. - К., 1963. - С. 39—71.
89. Смольська Л.І. Психолого-педагогічні умови формування творчого мислення молодшого школяра // Практ. психол. та соц. робота. – 1999. – №1. – С. 43-44.
90. Стенберг Р. Типи мислення: шляхи до розуміння способу дій учнів // Рідна школа. – 2001. – №4. – С. 75-76.
91. Токарев С. А. К методике этнографического научения материальной культуры // Советская этнография. – 1970. - №4. - С. 3—17.
92. Українське народне мистецтво. Вбрання. – К., 1961. – 216 с.
93. Українське народознавство / За заг. ред. С.П.Павлюка та ін. – Льв.: Фенікс, 1994. – 608 с.
ДОДАТКИ
Додаток А
Взірці народного одягу
Рис. 1. Запаска.
Село Ломака, Підволочиського району, Тернопільської області.
Кінець XIX ст.
Рис. 2. Запаска.
Село Новосілка, Підволочиською району. Тернопільської області.
Кінець XIX ст.
Рис. 3. Кабат жіночий.
Івано-Франківська область.Кінець XIX ст.
Рис. 4. Кептар.
Надвірнянський район, Івано-Франківської області.
Кінець XIX — початок XX ст.
Рис. 5. Кожушок чоловічий.
Сколівський район, Львівської області.Початок XX ст.
Рис. 6. Каптан чоловічий.
Лановецький район, Тернопільської області.Початок XX ст.
Додаток Б
Конспект уроку декоративно-прикладного мистецтва
Тема: Оздоблення одягу. Технологія оздоблення виробів вишивкою, китицями, мережею.
Мета: Ознайомити учнів із технологією виконання оздоблень – вишивкою, мережею, китицями, квітами. Навчити дітей виконувати квіти, мережу, китиці, вишивку та оздоблювати цими видами оздоблень одяг. Виховувати почуття любові до природи, праці до прекрасного.
Обладнання і інструменти: бавовняна тканина, нитки – муліне, окрило, ножиці, кольорова тканини, чушкове полотно, голки, булавки.
Міжпредметні зв’язки: природознавство і образотворче мистецтво.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І.Організаційна частина.
- Добрий день, діти! Перевірте чи все необхідне є у нас на партах!
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
На сьогоднішньому уроці ми будемо вивчати різні види оздоблень – це
Оздоблення вишивкою, китицями, мережею, квітами. Я вам розповім і ви коротко запишете послідовність виконання цих оздоблень. Розрізняють оздоблення постійне і змінне. До постійного оздоблення належать складки, строчки, защипи, тасьма, сутаж, бейка, кант, рюш, оборка, вишивка, мережка, бахрома, аплікація і до змінного – коміри, вставки, манжети, пояси, жабо, тощо.
Оздоблення одягу вишивкою та мереживом.
З давніх-давен жінки оформляли вбрання і речі домашнього вжитку вишивкою та мережкою. Нею підрублювали серветки, скатертини, доріжки, подоли сорочок. Існує кілька видів мережки – прості прутики і досить складні, що утворюють вишукані узори.
Мережку можна виконати котушковими нитками, цупкість і товщина яких має відповідати цупкості і товщині тканини. Для батисту, маркізету, крепдешину рекомендуються нитки №60-80. Для лляних тканин на базі - №40-50. Можна вишивати мережку в одну в дві нитки. Останній варіант зручніший, коли закріплюють нитку.
Беруть нитку вдвічі довгу, ніж треба для вишивки, складають її навпіл і двома кінцями затягують у голку. На другому кінці нитки утворюється петля, яку закріплюють.
Нині мережка знову увійшла у моду і нею прикрашають блузи, спідниці, сукні.
Тим, хто бажає засвоїти прийоми вишивки, потрібно набратися терпіння і спробувати свої сили у виконанні різних видів мережок.
Щоб виконати мережку, на тканині підрізають кілька ниток основи або піткання (утоку) і витягують їх. Утворюється доріжка по горизонталі або по вертикалі, тобто по нитках основи або утоку (а). Ширину і довжину мережки визначають за бажанням або відповідно до фасону.
Основним прийомом мережки є стовпчики, які ще називають одинарними прутиками або стовпчиками. На початку і в кінці мережку закріплюють гладьовим валиком або петельним швом. Розпочинаючи вишивати так: закріплюють нитку, на голку набирають 4-6 вертикальних ниток, виводять нитку назовні і обкручують нитки стовпчика, стягуючи їх у снопик. Голку вколюють з виворотного боку на дів горизонтальні нитки вище доріжки. Виколюють голку поряд з чотирма нитками, взятими на перший прутик. З наступних чотирьох ниток утворюють другий стовпчик і т.д.
Подвійний прутик відрізняється тим, що вертикальні нитики мережки обкручують і стягують по верхньому і нижньому краю доріжки, як одинарний прутик.
Роздільник-прутик, так звану мережку в розкіл, вишивають, як і одинарний стовпчик, але з протилежного боку доріжки беруть по дві нитки від одного прутика і по дві від наступного, ніби розколюючи цим стовпчики навпіл.
Оздоблення квітами.
Квіти для оздоблення можна використовувати як у нарядному одязі, так і повсякденному.
Все залежить від форми квітки, матеріалу з якого її виготовлено.
Троянду виконують у такій послідовності (мал. 1):
Викроюють косу смужку завширшки 9...19 см в розгорнутому вигляді і завдовжки 40-45 см. Складають смужку по ширині вивороток униз, зрівнюючи зрізи, зметують швом 0,71 см.
Згортають смужку у трубочку шар за шаром, як показано на малюнку 1, а, б, злегка стягують нитку змотування. Спочатку складають щільніше, а потім – вільніше, щоб троянда виглядала відкритою.
Закріплюють кінець смужки і нижню частину троянди зшивними стібками нитками в тон тканини.
Для виготовлення листків тканину викроюють по колу, діаметр якого 10...12 см. Складають тканину вдвоє лицьовим боком всередину, обшивають зрізи. Прокладають рідку строчку і стягують нитки. Виправляють листки і пришивають до нижньої частини троянди.
Для троянди з окремих пелюсток необхідно заготовити 5-6 пелюсток різного розміру, викроєних по косій нитці.
Оздоблення китицями, помпонами.
Кінці пояса або зав’язок до горловини можна оздобити китицями. Як правило, китиці виготовляють з ниток, які витягують з тканини виробу або з ниток шерсті чи шовку. Для цього беруть певну кількість ниток шерсті чи шовку. Для цього беруть певну кількість ниток довжиною 10...18 см, складають їх удвоє і закріплюють у точці згину, прикріпивши до кінця шнура так, щоб кінці ниток йшли уздовж шнура. Потім іще раз закріплюють нитки, обкручуючи кінець шнура разом з нитками. Після цього нитки китиці відгинають назад (щоб були продовженням шнура), вирівнюючи навколо шнура і обв’язують угорі, утворюючи навколо китиці голівку. Низ китиці вирівнюють ножицями.
Помпони можна виготовляти з ниток муліне, шерстяних, бавовняних, а також витягнутих із залишків тканини виробу.
Спочатку креслять на картоні два кружки за розміром обхвату котушки, вирізають їх і роблять у них утвори. Відрізають міцну нитку 6...8 см завдовжки, роблять петельку і накладають її на кружок. Другий кружок накладають на перший так, щоб зрізи обох кружків збігалися, а петелька лежала між ними. На одержане таким чином подвійне кільце намотують за допомогою голки, нитки до тих пір, поки не заповниться отвір кільця. Після чого ножицями, або лезом розрізають нитки, і міцно зав’язують кінці петлі вузлом між картонними кружками. Надривають і виймають кружки, а помпон стріпують.