– прочитай останній абзац тексту і знайди вислів (або речення), яке слід вимовити з різною силою голосу («Ловля летючих риб» Трублаїні);
– прочитай цей абзац так, ніби ти учасник розмови;
– прочитай вірш мовчки, розглянь, які в ньому розділові знаки; якою інтонацією це слід передати при читанні (наприклад, інтонація розповідного, питального, спонукального речення, перелічування ознак тощо);
– прочитай частину тексту, знайди у ньому роздум (опис, висновок тощо); поміркуй з якою інтонацією його треба читати;
– знайди уривок тексту (або речення, вислів), який треба прочитати з почуттям суму (обурення, радості);
знайди і прочитай уривок тексту, який виражає найбільше напруження (хвилювання, здивування). Як його краще прочитати?
– спостереження під керівництвом учителя за роллю паузи в кінці і в середині речення (з опорою на розділові знаки);
– зіставлення варіантів читання речення, коли неправильне додержання пауз порушує розуміння змісту;
– знаходження речення, після якого має бути найдовша пауза;
– знаходження речення, перед яким треба зупинитися;
– визначення тривалості паузи в кінці віршованого рядка;
– зазначення пауз у передачі настроїв героїв, описі подій (з допомогою вчителя);
– розмітка в межах строфи або абзацу тривалості пауз (довга – /// , середня- // , коротка – /) з урахуванням розділових знаків та емоційного стану дійових осіб;
– читання твору ланцюжком, коли читець закінчує читати на довгих паузах.
Уміння відповідати на запитання.
– Уважно перечитайте текст;
– позначте місця, що знадобляться для відповідей на запитання;
– знайдіть усі відповіді на запитання, позначивши їх у тексті;
– проконтролюйте себе.
Як скласти план тексту.
– Прочитайте всю розповідь, звертаючи увагу на те, як вона побудована.
–Про що говориться на початку?
–Які події описані далі, чим закінчується зміст?
–Поділіть текст на смислові частини, з’ясуйте, чим вони розрізняються.
–Визначте головну думку твору чи уривку.
–Перечитайте кожну частину. Скажіть своїми словами, про що йдеться в певній частині.
–Доберіть до неї заголовок.
–Запишіть свій заголовок до кожної частини.
– Перевірте себе за підручником, чи відбиває заголовок зміст.
Як коротко переказати прочитане.
– Перечитайте текст, виділяючи в ньому основний зміст і запам’ятовуючи його послідовність;
– виділіть основні смислові частини тексту;
– складіть план і запишіть його;
– перечитайте весь текст, зазираючи до книжки;
– перекажіть своїми словами так, щоб на кожний пункт плану була відповідь з трьох речень.
Уміння відтворювати прочитане (словесне малювання).
– Перечитайте розповідь;
– визначте тему картинки та її назву;
– встановіть, які особи, предмети, події будуть зображені і як;
– знайдіть слова, що допоможуть намалювати картинку точно і образно;
– уявіть її;
– перевірте текст, перегляньте й намалюйте словесну картину.
Читання – настільки складний процес, що суть його важко чи йнеможливо визначити однозначно. Адже є стільки різновидів діяльності, які звуться багатозначним словом читання. Скажімо: читання невідомого твору, перечитування вдруге, втретє добре відомого («для себе»), читання вголос («для когось»), перегляд тексту в пошуках певної інформації, читання з метою виконати певне завдання.
Основою всіх різновидів читання є спроможність перекласти, перекодувати графічні знаки у зміст, втілений у друкованому чи писаному матеріалі. Адже це справжнє диво, що за допомогою невеликої кількості значків (букв, цифр, розділових знаків) люди можуть передавати один одному найрізноманітніші повідомлення, можуть розказати, попередити, застерегти, поділитися враженнями та ін. Взявши до рук цілком невідомий текст (скажімо, свіжу газету або щойно одержаного листа) ми можемо довідатись про те, що там написано.
І очевидно, що такі повідомлення та й інші читаються мовчки. Тому так важливо сформувати в учнів високу техніку мовчазного читання. Пригадаємо, як опрацьовуємо на уроці новий текст. Учитель робить невеличке вступне слово, пояснює значення окремих слів із тексту і читає. Потім він ставить кілька запитань для перевірки розуміння, а далі текст починають читати школярі. Для цього є різні способи читання. Та всі вони об’єднані важливою ознакою – йдеться про читання вголос тексту, з яким учні вже ознайомлені попереднім слуханням.
Добре це чи погано? Чи складно дітям працювати за такої умови? Мабуть так. Досить великий (більший за 3–4 речення текст) важко запам’ятати під час слухання. Тому учень мусить вдивлятись у букви, складати з них слова, із слів – речення, об’єднувати відповідною інтонацією речення в тексті.
Зважаючи на великі «технічні» труднощі, що стоять перед читачем – початківцем, вчитель, по суті перебрав на себе проблему першого ознайомлення з текстом. Це нормально для перших кроків формування навички читання. Але не для наступних.
Дитину, що вже навчилася складати з літер слова, а з них – речення, потрібно вести далі. І перш за все – вчити мовчки читати будь-який текст. Вже з перших кроків навчання школярі мають усвідомити, що читати – означає думати, намагатися зрозуміти написане. Треба прагнути усвідомити матеріал. Інакше читання перестає бути читанням у повному розумінні цього слова.
А це можливо лише в тому випадку, коли в учнів буде сформована висока техніка читання. Як не парадоксально, але факт, що розвиток в учнів артикуляції за голосного читання стає потім гальмівним фактором. Адже людині в своєму житті частіше доводиться читати мовчки, ніж уголос. Отже, тому й такою важливою є проблема формування в учнів техніки мовчазного читання.
Над цим багато працюють зарубіжні педагоги. Зокрема, американські вчені, які надають перевагу читанню мовчки. Бруке навіть зробив висновок, що читання вголос не те, що не допомагає, а навіть заважає читанню мовчки. Тому він і радить цілу систему вправ для розвитку техніки мовчазного читання. Всі ці вправи побудовані на принципі тестів: учням дають певне завдання і певний час, щоб виконати його.
У своїй роботі використовую всі види вправ, ним запропоновані.
Перша вправа.
Учням дають запитання, книжний текст, що в ньому є відповіді на них і пропонують знайти відповіді на запитання.
Друга вправа.
Учням дають текст, поділений на частини, причому кожний абзац поділений на окремі речення. Кожне речення має своє місце, занотоване цифрою, але всі вони розташовані неправильно. Завдання в тому, щоб учень у правильному порядку розташував думки автора, ставлячи відповідно цифри на початку кожного речення.
Наприклад, легенда «Про Богдана Хмельницького»(«Читанка»,2 клас).
1. Одного разу чують вони, що коло ганку плаче дитина.
2. В селі Суботові жили дід та баба.
3. Вони вибігли швиденько і побачили немовля.
4. Дітей у них не було.
5. Лежить під хмелем, що оповив ганок.
Третя вправа.
Учні отримують текст оповідання з пропущеними словами, надрукованими на початку цього оповідання. Учень повинен заповнити пропуски.
Наприклад.
(Садок, двора, садку, платок, живуть, радій, сніжок).
Наталя Забіла «Ведмедикова хатка».
Пухнастий та білесенький засипав все…………. Біжить малеча весело в засніжений………… З лопатами, санчатами працює дітвора. Збудуєм з снігу хати ми посеред…………… Качають сніг, втрамбовують, – робота аж кипить. Ось хатка вже й збудована. А хто в ній буде жить?
Малесенькими ніжками вгрузаючи в сніжку, іде-бреде доріжкою Ясюня по…………. А на руках у Ясочки найкраща із цяцьок – ведмедик волохатенький, закутаний в………….
– Диви, який будиночок: як чисто й гарно тут. В таких хатках на півночі і люди теж………. Як гарно тут, ведмедику, у хатці сніговій! Залазь мерщій всередину, сиди собі й………
Учні спочатку читають визначення слів у тексті, а потім читають текст, щоб знайти слово, відповідне визначенню.
Можливий ще і такий варіант цієї вправи. Учням пропонуються на картках тексти із прономерованими реченнями з недописаними:
а) закінченнями в окремих словах;
б) частинами прислів’їв.
(1. – их, – ою, – и, – а; 2. -ів, – а; 3. – ами, – я.)
1. Вільшанки швиденько назбирали повні долоні роси з живильн… трав – звіроб…, материнк… й безсмертник… 2. Все це злили в шапочки з жолуд…-
і хутко до Равлик… 3. Кропили його росою, махали над ним листочк…, щоб вітерець приносив більше повітр… Равлик ожив.
(1. робить; 2. змовчати; 3. пісні; 4. льодок; 5. об’їхати; 6. плодами).
1. Хто багато говорить, той мало….
2. Вмієш сказати, вмій і….
3. Де слова масні, там пироги….
4. На словах медок, а на серці…
5. Лиха конем не….
6. Весна красна квітами, а осінь…
Четверта вправа.
Завдання цієї вправи – збагатити дитячий лексикон, не вдаючись до словника.
Учні спочатку читають визначення слів у тексті, а потім читають текст, щоб знайти слово відповідне визначенню.
(Читанка, 2 клас, Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савченко «Початки української держави).
Це місто – найстаріше і найцікавіше українське місто. Воно завжди було головним містом, або столицею України.
(Первоцвіт, 1 клас, Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савенко. За В. Запорожець «Сонечковий словник»)
Це сонечкові сльози. Воно плаче, коли хмарки не пускають його на Землю. (Дощик)
Це стежка, якою Сонечко опускається на Землю. (Райдуга)
Інший можливий варіант цієї вправи – проведення гри «Загадка».
Кожна група учнів одержує карточку, на якій записано 5 слів. Вони мовчки перечитують загадку, записану на іншій карточці, визначають, чи є на їхній карточці відгадка. Якщо є, то слово – відгадка закривається фішкою. Загадки не звичайні, а роз’яснення значень слів.
Слова на картках
Перша картка: кобза, кобзар, бас, співанка, фон.
Друга картка: віхола, мряка, повінь, хурделиця, озимина.