В експериментальних класах ЗОШ № 1 ім. Олега Ольжича м. Миколаєва, Куйбишевського навчально-виховного комплексу „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний заклад” Снігурівського району Миколаївської області, Новоодеської гімназії Миколаївської області, Єланецької гімназії Миколаївської області, Чортківської гімназії „Рідна школа” ім. Маркіяна Шашкевича Тернопільської області, навчально-виховного комплексу „Гімназія ім. І.Сельвінського м. Євпаторії” АР Крим з огляду на специфіку цих експериментальних навчальних закладів розроблена педагогічна система впроваджувалася з деякими модифікаціями щодо форм позакласної художньо-виховної роботи та естетизації предметного середовища; водночас основні компоненти педагогічної системи, насамперед розроблені дисертантом інтерактивні педагогічні технології та комплекс завдань з української художньої культури до чинної навчальної програми, впроваджувалися повністю.
У процесі дослідження серед педагогічних технологій, які застосовувались на уроках художньої культури та у позакласній художньо-виховній роботі, виокремлено наступні: діалогові технології (дослідження, конференція, дискусія в стилі телевізійного ток-шоу); кооперовані технології („Формулюй – Ділись – Слухай – Створюй”, „Слово – речення – запитання – відповідь”, „Графіті”, „Жива газета”, „Митець” та „твір”, „Сліпий та поводир”); ігрові технології („Перевтілення”, „Ланцюжок асоціацій”, „Турніри кросвордів”, вікторини (ілюстрована, тематична, порівняльна тощо), для визначення рефлексивних здібностей учнів – ігровий прийом „Три „С” (слухаю – співставляю – створюю). Вони надавали можливість учням не лише пізнати й оцінити твори мистецтва, а й активізувати власні творчі можливості, самореалізуватися у відповідній художній діяльності.
Упродовж усіх етапів формувального експерименту було організовано відвідування учнями Першої української гімназії ім. М.Аркаса (з подальшим обговоренням) абоненту-лекторію „Шлях до мистецтва” при обласному художньому музеї, лекцій-концертів „Культурні регіони світу. Епохи. Видатні постаті композиторів. Вершини творчості” обласного філармонічного абонементу „Старшокласник”, постійне проведення зустрічей із митцями – художниками, поетами тощо. Аналогічні художньо-виховні заходи організовувалися і впроваджувалися в позакласній роботі інших експериментальних закладів. Все це сприяло формуванню в учнів естетичного ставлення до мистецтва, зокрема розширенню емоційно-почуттєвої сфери, розвитку особистісних естетичних уявлень, естетичної оцінки, здатності аргументувати, доводити власну думку, критично оцінювати та інтерпретувати твори мистецтва, умінь користуватися набутими культурологічними, мистецтвознавчими і естетичними знаннями у процесі міжособистісного спілкування.
Порівняльний аналіз результатів формувального експерименту з попередніми даними проводився за визначеними критеріями сформованості естетичного ставлення до мистецтва у старшокласників та з використанням аналогічних методів діагностування, які застосовувалися під час констатувального експерименту.
Експериментально перевірено й доведено, що розроблена педагогічна система діє ефективно за умови, що її структурні компоненти знаходяться у тісному взаємозв’язку, а не функціонують відокремлено.
Педагогічна система формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва, як зазначається в дисертації, виявилася дієвою, ефективною, про що свідчить аналіз результатів формувального експерименту у порівнянні з даними констатувального експерименту: зростання рівнів естетичного ставлення старшокласників до мистецтва в процесі вивчення художньої культури виявлено за усіма показниками емоційно-мотиваційного, пізнавально-оцінного та діяльно-творчого критеріїв (табл. 1).
Зіставлення показників сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури в експериментальних і контрольних групах підтвердило, що педагогічна система дійсно сприяє суттєвому підвищенню рівнів сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва.
Таблиця 1
Порівняння рівнів сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури ( у %)
| Рівні | Експериментальна група | Контрольна група | ||||
| На початку експерименту | Наприкінці експерименту | |||||
| Кількістьучнів | % | Кількість учнів | % | Кількістьучнів | % | |
| Високий | 15 | 3,1 | 132 | 34,9 | 16 | 17,3 |
| Середній | 191 | 40,6 | 166 | 43,9 | 37 | 40,2 |
| Низький | 264 | 56,1 | 80 | 21,1 | 39 | 42,3 |
| Разом: | 470 | 100 | 378 | 100 | 92 | 100 |
На основі узагальнення експериментальних даних встановлено, що в експериментальних групах рівень естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури змінився, порівняно з даними, отриманими під час констатувального експерименту, таким чином:
у респондентів, віднесених до високого рівня, на 31,8 %, віднесених до середнього рівня, – на 3,3 %; водночас відсоток респондентів експериментальних груп, віднесених до низького рівня, знизився на 35 %. Відповідно у контрольній групі, де також відбулися певні позитивні зрушення, спостерігалися менш помітні зміни в учнів, що належали до середнього і високого рівнів (відповідно на 0,4 % на 14,2 %). Очевидними були якісні відмінності між старшокласниками двох груп. Переконливо демонструють наслідки впровадження педагогічної системи такі якісні зміни у старшокласників експериментальних груп, як зростання здатності до естетичного сприймання твору мистецтва, виникнення інтересу до творів мистецтва та потреби у розширенні знань про українське та зарубіжне мистецтво, бажання застосовувати їх у процесі міжособистісного спілкування, активізація участі у художньо-естетичній діяльності.
Узагальнення результатів теоретико-експериментального дослідження проблеми формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури, мета якого досягнута, завдання вирішені, а висунута гіпотеза підтверджена, дало підстави зробити висновки й окреслити перспективи подальших досліджень.
ВИСНОВКИ
1. Формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва є актуальною проблемою сучасної педагогічної теорії і виховної практики, що зумовлено такими кризовими явищами, як дегуманізація поведінки учнівської молоді, їх дезорієнтація в ціннісних основах життя під тиском засобів масмедіа на естетичну свідомість, поширення спрощеного споживацького ставлення до мистецтва. Теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури свідчить недостатню розробку проблеми та наявність різноманітних наукових підходів, в яких естетичне ставлення розглядається в аксіологічному, гносеологічному та естетичному аспектах.
2. Аналіз філософсько-естетичної і психолого-педагогічної літератури дав змогу уточнити сутність поняття „естетичне ставлення до мистецтва”, яке визначається, як емоційно-чуттєве ставлення людини до художніх цінностей, результат взаємодії особистості з мистецтвом, у процесі якого вона не лише пізнає та оцінює мистецькі зразки, а й активізує власні творчі можливості, самореалізується у відповідній художній діяльності. Основними структурними компонентами естетичного ставлення є естетичне сприймання, естетичні емоції, естетичні почуття, естетичний інтерес, естетичні потреби, естетичні судження, естетична оцінка, асоціативність, а також художньо-естетична діяльність. Курс „Художня культура” має значний естетико-виховний потенціал, який доцільно спрямувати на формування естетичного ставлення учнів до мистецтва.
3. На основі узагальнення наукових досліджень визначено критерії та показники сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва: емоційно-мотиваційний (естетичне сприймання творів мистецтва, емпатія, інтерес до творів мистецтва, потреба у спілкуванні з творами мистецтва); пізнавально-оцінний (знання про жанри, стилі, напрямки мистецтва та їх представників; судження про мистецтво; естетична оцінка; розвиток асоціативно-образного мислення; рефлексія та саморефлексія); діяльно-творчий (участь у художньо-естетичній діяльності, інтерпретація творів мистецтва, застосування набутих культурологічних, мистецтвознавчих і естетичних знань у процесі міжособистісного спілкування; здатність до художньо-естетичного саморозвитку).
За розробленими критеріями було виявлено рівні сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва: високий (3,1 %), середній (40,6 %) та низький (56,1 %).
4. Відповідно до визначених у дослідженні основних теоретичних положень особистісно орієнтованого підходу розроблено та обґрунтовано педагогічну систему, спрямовану на досягнення її провідної мети – формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури. Основними складниками педагогічної системи, що була впроваджена в шкільну практику, є урок художньої культури, позакласна художньо-виховна робота, естетизація предметного середовища навчального закладу.
5. Упровадження на уроках художньої культури та у позакласній естетико-виховній роботі інтерактивних педагогічних технологій (діалогічні, кооперовані, проективні, комп’ютерні, ігрові), проведення нестандартних уроків (урок-презентація, урок-панорама, урок-екскурсія, урок-репортаж, урок-вернісаж, урок-вистава, урок-діалог) та позакласних художньо-виховних заходів (мистецтвознавчий марафон, вікторина, музична вітальня, театральний вернісаж тощо), використання інформативних, наочних, технічних, мультимедійних засобів навчання і виховання, а також естетизація предметного середовища навчального закладу сприяють позитивним змінам в естетичному ставленні старшокласників до мистецтва засобами художньої культури, що доводить ефективність розробленої і апробованої педагогічної системи.