Знайомлячись з темою "Держава моя", учням запропонували ряд запитань, відповіді на які можна було знайти лише в осмисленому опрацюванні тексту "Храм святої Софії в Києві" і роботі у дитячій бібліотеці з додатковими джерелами (див. додатки):
1. Прочитай уважно текст. Що в ньому описано? Чи дає заголовок відповідь на це запитання?
2. Хто такий Ярослав Мудрий? Що тобі про нього відомо? Розкажи.
3. Чому Софійський собор вважався головним політичним і культурним центром Київської Русі? Доведи свою думку.
4. Що тобі відомо про єпископа Верещинського? Знайди додаткові відомості про нього.
5. Чи відома тобі історія будівництва Софійського собору?
6. Які ще пам'ятки сивої давнини тобі відомі? Слід звернути увагу на те, що урок позакласного читання - це одна з ланок навчально-виховного процесу, де поєднуються в єдиний комплекс різні навчальні предмети: історія і географія, поезія і музика, малювання і природознавство. Лише в цьому випадку учень, готуючись до цих уроків, ставитиме більше вимог до себе, його перестане задовольняти лише пошук книги, без вдумливого її прочитання. А сама робота, якщо її впроваджувати систематично, обов'язково принесе свої результати.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ
Позакласне читання – це урок навчаючий, тому до його дидактичної мети, перш за все, відноситься підготовка учнів до сприймання нового матеріалу. Підготовка повинна починатися з завершенням попереднього уроку, коли перед вчителем постає проблема організації домашнього завдання таким чином, щоб учням захотілось його виконати. Іноді в цьому плані, вчитель вдається до виставки книжок письменника, твори якого учні будуть читати на найближчому уроці. Обов'язково виставка повинна носити не тільки інформативно-ілюстративний характер, а пов'язуватись зі словесним аналізом тих чи інших творів. Нерідко в плані підготовки школярів вчитель застосовує читання уривків з творів чи розповідей про письменника, творчості якого буде присвячений наступний урок. Також таку підготовку можуть супроводжувати різноманітні пам'ятки, ребуси, завдання-плакати, які вивішуються в класі за тиждень до заняття.
Справедливо відмітити, що всім варіантам попередньої підготовки учнів повинна передувати атмосфера загальної зацікавленості, доброзичливості і впевненості у своїх силах. Що ж належить до самої підготовки для відтворення тексту? Перш за все забезпечення його повного розуміння учнями. У зв'язку з цим слід звернути увагу на пояснення, можливо, незрозумілих слів, але рівень пояснення від класу до класу слід змінювати. Так, у першому класі пояснення незрозумілих слів спирається на наочно-конкретне мислення учнів. У третьому класі робота по забезпеченню прочитаного будується вже на аналітико-синтетичній роботі мислення учнів. При безпосередній підготовці слід також звернути увагу дітей на ілюстрації до казок, передмову і післямову до них, віднесення книги до тієї чи іншої серії тощо. Необхідно зуміти викликати в учнів почуття співпереживання з героями, в іншому випадку робота з художніми творами буде обмежена емоційним змістом.
По характеру діяльності самостійна робота школярів на уроках позакласного читання буває за попереднім зразком, за правилами або системою правил.
Робота учнів за запропонованим зразком на уроці змінює свої прийоми та методи від класу до класу. Практично всі уроки початкового етапу навчання будуються за принципом: спочатку аналізується один твір, потім інший, але з тією ж самої теми. Таким чином, перший твір ніби здійснює підхід до другого. У четвертому класі, де об'єм прочитаних книжок набагато більший, таким запропонованим зразком може бути точка зору вчителя. Наприклад, вчитель записує на дошці декілька варіантів тем, для визначення майбутнього уроку. Учні доводять, чому кожна з них підходить, тоді вчитель зачитує найбільш вдалу, учні ж пояснюють причину вибору. На уроках позакласного читання постійно повторюється запитання, пов'язані з емоційним вихованням учнів, що виробляють у школярів вміння співпереживати прочитаному:
- Якій події ти особливо зрадів? Чому?
- Чия поведінка тебе засмутила?
- З яким героєм ти б хотів потоваришувати? Чому?
Діяльність учнів, пов'язана з виконанням правила або системою правил, частіше всього відноситься до роботи з довідковою літературою. Уроки цього типу передбачають наявність запитань орієнтовно такого змісту:
- Що потрібно було знайти і прочитати до уроку?
- Де і як потрібно було шукати?
- Кому що вдалося знайти?
З виконанням окремих правил, пов'язані також правила гігієни читання і бібліографічна робота, яка входить у програму з позакласного читання: вміння записувати точні дані про книгу, вести найпростіший каталог улюблених книг, знаходити необхідну книгу, користуючись рекомендаційним листком або картотекою, підбирати літературу до певної теми, робити вирізки з періодичної преси тощо.
Особливий вид діяльності на уроках позакласного читання – творчий. Творча робота носить нескінченно різноманітний характер. Її багатогранність очевидна вже у період підготовчого етапу роботи над твором. Іноді ця робота носить опосередкований характер: інсценізація, малювання, драматизація. Але частіше вона пов'язана з рівнем розуміння учнями прочитаного: дібрати заголовок, відповісти на запитання творчого характеру, останні займають важливе місце врозвитку уяви школярів, написання рецензії, відгуку, складання авторських і тематичних плакатів.
Таким чином, завдання до уроків позакласного читання вибирається вчителем індивідуально, з врахуванням особливостей конкретного класу, рівнем зацікавленості учнів і дидактичною метою, яку вчитель-класовод переслідує.
Проте, слід також звернути увагу на матеріал, який використовується на уроці позакласного читання. Його можна поділити на три групи. Перша - це дидактичний матеріал, який готується учнями колективно протягом певного часу. До нього належить: виставка книг, картин, фотографій, ілюстрацій на тему найближчого уроку, оформлення ілюстрацій до розмови на конкретному уроці, виставка малюнків самих школярів. Друга група дидактичного матеріалу, який використовується, - це індивідуальне виконання завдань. Рекомендації до такого роду завдань включаються у систему домашніх завдань і завжди носять характер добровільності. Наприклад, розповісти оповідання батькам і друзям, намалювати те, що особливо сподобалось і запам'яталось. Третя група - носить обов'язковий і навчаючий характер: це робота учнів над книжками-саморобками. Це важливий етап у системі уроків позакласного читання, оскільки повідомляє учням нові знання, узагальнює раніше вивчене, сприяє розвитку у школярів навичок організаторської діяльності і формування турботливого ставлення до молодших. Ця робота вимагає від учня індивідуального виконання, але на загальну для учнів тему. У третьому класі ця робота набуває більш складного характеру: тепер ці книги складаються за матеріалами періодичних видань. При цьому перевіряються вміння добирати матеріал на певну тему на вміння школярів самостійно формувати найближчу ціль пошуку. Особливої уваги заслуговують такі запитання вчителя:
- Чи на всіх зібраних матеріалах вказане джерело?
- Як цей запис оформляється на вирізках?
- За яким принципом відбирався матеріал?
Наочний матеріал, який використається на уроці, оживить його. допоможе розібратися у змісті прочитаного, зробить факти більш цікавими, допоможе краще запам'ятати, а також відіграє свою позитивну роль у розвитку школяра.
У дослідженні ми використовували види наочності трьох типів:
1. Зовнішню наочність, що спиралася на сприймання школяра, і засоби її були очевидні безпосередньо у момент уроку.
2. Внутрішню наочність, що спиралася на уявлення школярів, в її основі лежав особистий досвід учнів.
3. Словесну наочність, що спиралася також на уявлення школярів, але при відсутності особистого досвіду: предмет або події потрібно уявити за описом.
На уроках позакласного читання важливу роль відіграє зовнішній тип наочності. До нього відносилася сама книга, малюнки до неї, різноманітні наочні посібники (портрет автора, репродукції, експонати, блоки книжок, плакати і т.д.). Наявність на уроці книг – обов'язкова умова: у кожного на парті повинна бути книга – предмет розмови. Набагато рідше на уроках використовується внутрішня наочність. Цей вид наочності переважно був пов'язаний із словесним малюванням. Словесна наочність – це, як правило, одна із можливостей для розмови про майстерність письменника, тобто словесну картину викладених подій розповідає не вчитель, а сам автор у безпосередньому змісті свого твору. Завдання вчителя – розкрити перед школярами вміння автора через невелику словесну замальовку повідомити учням невідомі події, факти, явища, щоб у школярів виник чіткий зоровий образ. Наприклад, до оповідання Михайла і Ювеналія Бубнових "Лісові акробати":