· Складання тексту за поданим заголовком та опорними словами;
· Розгортання певного сюжету в текст;
· Редагування та переклад;
· Розширення і згортання висловлювань;
· Заміна окремих елементів висловлювань і перебудова усієї структури при збережені змісту.
Ми вважаємо, що використання на кожному уроці рідної мови в початкових класах мовленнєвих вправ творчого характеру сприятиме розвитку умінь вільно висловлюватись, зменшенню помилок в усному мовленні молодших школярів, а відтак розвитку їх мовлення.
Керуючись теоретичними висновками про вплив мовленнєвих творчих вправ на комунікативний розвиток, ми визначились у методах дослідження, які найкращим чином відповідають його завданням. Це теоретичні методи дослідження: аналіз наукової літератури і методи порівняння та систематизації теоретичних даних, теоретичного моделювання і емпіричні методи дослідження: педагогічне спостереження, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний етапи).
Педагогічний експеримент проводився в третіх класах Кунчанської ЗОШ І-ІІ ступенів та Колісецької ЗОШ І-ІІ ступенів Теофіпольського району Хмельницької області. В дослідженні взяло участь 32 дітей восьми-дев’яти річного віку. У процесі формування програми комунікативного розвитку молодших школярів ми керувались принципом розвиваючого навчання.
На першому етапі педагогічного дослідження на основі спостереження уроків рідної мови та читання, а також на основі аналізу учнівських робіт обох третіх класів ми виділили найбільш характерні види помилок лексичної, граматичної та стилістичної групи, які трапляються в усному та писемному мовленні учнів. Так, серед лексичних помилок можна виділити такі:
1. Вживання слів у невластивому значенні.
2. Перекручення, спотворення слів.
3. Вживання слів, які не властиві сучасній українській літературній мові.
4. Вживання зайвих слів.
5. Неправильна сполучуваність слів.
Граматичні помилки включають в себе морфологічні та синтаксичні. До морфологічних ми віднесли:
1. Неправильно утворені слова.
2. Неправильне творення граматичних форм.
3. Неправильне утворення словозмінних форм.
4. Неправильне вживання займенників.
Синтаксичні помилки такі:
1. Порушення норм узгодження між головним і залежним словом.
2. Порушення норм керування.
3. Займенникове дублювання підмета.
4. Неправильна побудова конструкцій з однорідними членами речень.
5. Неправильний порядок слів.
Серед стилістичних помилок можна виділити такі:
1. Невідповідність стилістисного забарвлення мовних засобів змістові висловлювання.
2. Порушення єдності стилю.
3. Штучна образність.
4. Штампи.
До стилістичних узвичаєно відносити й мовні похибки, пов’язані з порушенням загальних норм комунікативного правильного мовлення:
1. Немилозвучність вислову та інші недоліки звукового оформлення тексту.
2. Нагромадження одних і тих самих частин мови, здебільшого іменників.
3. Вживання великих, важких для сприймання речень.
В учнівських роботах немало й недоліків у побудові тексту. Намір розповісти про щось не завжди реалізується з достатньою точністю. Дещо залишається не висловленим або ж висловленим нечітко і непослідовно. Найчастіше трапляються такі недоліки:
1. Безсистемність викладу.
2. Дублювання змісту попередніх частин тексту.
3. Смислові розриви у викладах змісту.
4. Невдалі початкові і кінцеві частини тексту, логічно не пов’язані з основною частиною розповіді.
5. Незавершеність, необґрунтованість висловлених тверджень.
6. Відсутність смислового зв’язку між реченнями або абзацами.
7. Непослідовне розташування абзаців.
8. Поєднання а одному абзаці речень, що стосуються різних питань теми.
9. Зайві речення в середині надфразної єдності.
10. Відсутність у тексті абзацного поділу.
11. Безпідставне виділення абзаців.
12. Відсутність засобів зв’язку між елементами тексту.
13. Одноманітність засобів міжфразного зв’язку.
14. Вживання не зумовлених контекстом часово-видових дієслівних форм.
15. Розташування компонентів речень, яке суперечить вимогам контексту.
Слід відмітити, що в усному мовлення учнів, як непідготовленому, ситуативному таких недоліків більше, ніж у писемному.
Співвідношення помилок можна представити у таблиці. У відсотках ми визначили кількість учнів, в усному і писемному мовленні яких, трапляються різні типи помилок. До уваги бралися учні обох третіх класів: контрольного (15 учнів) і експериментального (17 учнів).
Таблиця 1
| Типи помилок | Писемне мовлення | Усне мовлення | ||||||
| Контрольний клас | Експериментальний клас | Контрольний клас | Експериментальний клас | |||||
| % | Кількість учнів | % | Кількість учнів | % | Кількість учнів | % | Кількість учнів | |
| Лексичні | 72% | 11 | 78% | 13 | 80% | 12 | 81% | 14 |
| Граматичні | 64% | 9 | 70% | 12 | 72% | 11 | 74% | 13 |
| Стилістичні | 68% | 10 | 63% | 11 | 72% | 11 | 70% | 12 |
| Помилки у побудові тексту | 84% | 13 | 81% | 14 | 88% | 13 | 89% | 15 |
| Середні показники | 72% | 11 | 73% | 13 | 78% | 12 | 79% | 14 |
Аналізуючи результати у даній таблиці, можна зробити висновок про низький рівень розвитку мовлення молодших школярів. Тому ми сподіваємось, що запропонована нами методика формування комунікативних умінь і навичок дасть позитивні результати.
На другому етапі дослідження апробовувалась спеціальна методика формування комунікативних умінь і навичок. Діти, які брали участь у дослідженні були поділені на експериментальний (17 учнів) і контрольний (15 учнів) класи. В контрольних класах (Колісецька ЗОШ) навчання відбувалося за традиційною програмою з рідної мови для початкової школи. В експериментальному класі (Кунчанська ЗОШ) застосовувалась спеціальна методика, яка передбачала розвиток таких психічних процесів як мовлення за допомогою використання мовленнєвих творчих вправ.
Одним із напрямків спеціальної методики є використання вправ на конструювання та реконструювання речень на кожному уроці рідної мови.
Наприклад: 1. Скороти речення до 4, 3, 2-х слів.
Вчитель вимовляє речення – діти усвідомлюють його і запам’ятовуть. Після цього вчитель пропонує школярам скоротити речення послідовно, довільно, але зберігаючи основний зміст, наприклад:
Біля річки ростуть високі верби.
Біля річки ростуть верби.
Ростуть верби.
Цю вправу можна проводити як гру. До умов гри входить правило, що скорочувати речення можна послідовно або на ту кількість слів, яку встановлюють гравці. Найскладніший варіант гри – зробити речення якомога коротшим, але настільки щоб воно залишилося зрозумілим. Варто проводити цю вправу і в зворотному напрямку, тобто не скорочувати, а розширювати речення.
1. Перестав слова у реченні.
Дітям пропонується змінити порядок слів у реченні. Такий вид роботи сприяє виразному висловлюванню реченню зі зміною логічного наголосу, уточненням змісту, наприклад:
Сьогодні вранці Ніна пішла до школи.
Ніна сьогодні вранці пішла до школи.
Вранці сьогодні пішла Ніна до школи.
Пішла Ніна сьогодні вранці до школи.
до школи пішла сьогодні вранці Ніна.
На основі такої вправи проводиться гра “Такі однакові і різні речення”. За правилами цієї гри учні складають речення і пропонують його варіанти. Виграє той, хто може скласти більше варіантів і продемонструвати вміння виразно вимовляти фразу.
2. Зміни одне слово:
Пропонується дітям послухати речення і повторити його, залишивши в ньому тільки одне слово.
Діти повернулися зі школи.
Першокласники повернулися зі школи.
Дівчатка повернулися зі школи.
Учні повернулися зі школи.
Діти вийшли зі школи.
Діти вибігли зі школи.
Діти повернулися з бібліотеки.
Діти повернулися з басейну
Ця вправа формує вміння бути уважним до змісту висловлювання, готує до сприйняття тексту і до переказів.
Навчившись виконувати вправи такого типу, учням легше буде писати перекази і твори. Спеціальна методика формування комунікативних умінь і навичок молодших школярів включає в себе також використання творів В.О.Сухомлинського для написання учнями переказів.
Ми пропонуємо твори відомого письменника “Ніч та біла сорочка”, “Квітка сонця”, “Як ріка розгнівалась на дощик”, “А серце тобі нічого не наказало?” і роботу над ними [Додаток 1].
Працюючи над розробкою спеціальної методики формування комунікативних умінь і навичок на уроках рідної мови, ми користувались методичними посібниками, в яких були запропоновані вправи для формування комунікативних умінь і навичок молодших школярів. Серед них, звичайно, були і твори за зачином та кінцівкою і лише за зачином. Ми усистематизували опрацьований матеріал і вибрали твори, які, на нашу думку в найбільшій мірі розвивають досліджувані психічні процеси. [Додаток 2]
Звернемося знову до методичної спадщини В.О. Сухомлинського, який пропонує тематику творів-оповідань для 3 класу: "Літо і осінь", "Осінь у садку", "Журавлі в синьому небі", "Як працюють бджоли", "Шпаки відлітають на південь", "Їжачок готується до зими", "Птахи – наші друзі", "Квіти в теплиці", "Ластівка в'є гніздо", "Дятел на дубі", "І під снігом у лісі є життя", "Летять птахи з теплого краю", "Як зерно стає хлібом", "Моє цуценя". Ефективною вправою для мовно-мовленнєвого розвитку є перефразування тексту з певним комунікативним завданням. Наприклад, пропонується: текст учнівського твору, не змінюючи його змісту, зробити більш емоційним, експресивним: