Однак, як виявляється, не всяку будову речень з дієприслівниковим зворотом можна визнати досконалою. Ось випадково почуте висловлювання: «Вийшовши в поле, переді мною відкрився казковий краєвид» треба: «Вийшовши в поле, я побачив казковий краєвид». Дієприслівниковий зворот – це другорядний член речення, але не звичайний, що передається одним словом, а поширений, виражений дієприслівником із залежними від нього словами. У реченні: «Учень розповідає казку, не користуючись книгою» – виділена група слів становить дієприслівниковий зворот, який виконує функцію другорядного члена – обставини способу дії.
Основу дієприслівникового звороту становить дієприслівник. Як форма дієслова, він має здатність керувати словами, завдяки цьому й створюється зворот. Разом з цим дієприслівник, як дієслівна форма, вказує на додаткову дію до основної, вираженої особовою формою дієслова. Ця додаткова дія, як і основна, виконується одним і тим же діячем. Схематично будову речення з дієприслівниковим зворотом можна уявити так: є діяч (він виражений іменником чи займенником), який виконує дію (вона передається особовою формою дієслова), а ця основна дія супроводжується додатковою дією (дієприслівником), яку здійснює той же самий діяч. За цією схемою конструюємо речення: «Учень (діяч) розповідає (основна дія) казку, не користуючись (додаткова дія) книгою». Не випадково ж у таких конструкціях дієприслівник легко перетворюється в особову форму і стає однорідним членом: «Учень розповідає казку і не користується книгою». Діяч – один, дії – дві. Обидві виражені особовими формами. А в реченні з дієприслівниковим воротом те ж саме: діяч один і дві дії, тільки одна основна, а друга – допоміжна.
5. Слабке знання норм синтаксичної будови речень з однорідними членами дає себе знати в тому, що в один ряд ставляться дієприслівниковий зворот й іменник, чого не можна припускати, як у прикладі: «Було помічено, що діти роблять менше орфографічних помилок, пишучи диктанти і при списуванні». Може бути кілька варіантів виправлення синтаксичної помилки. Пропонуємо два: «Було помічено, що діти роблять менше орфографічних помилок при написанні диктантів і при списуванні», «Було помічено, що діти роблять менше орфографічних помилок, коли пишуть диктанти і коли списують».
6. Недотримання синтаксичних вимог літературної мови спостерігається також у будові простих речень зі складеними сполучниками.
Як відомо, складений сполучник не тільки..., але й (варіант не лише..., а й) бере участь у конструюванні зіставних відношень між однорідними членами речення, як-от: «Основами культури мовлення мають володіти не тільки керівники установ, а й рядові службовці». У ньому однорідними є слова керівники установ урядові службовці. Вони поєднані сполучником не тільки..., а й.
Саме пpоцю особливість розглядуваного сполучника забули у такому реченні: «Ці вправи сприяють не лише запам'ятовуванню графічного зображення букв, а й розвивають рухомість мовленнєвого апарату». Граматична неправильність такої побудови полягає у тому, що компоненти складеного сполучника не лише..., а й поєднують граматично не зіставлювані одиниці, а саме: «не лише запам'ятовуванню..., а й розвивають». У цьому поєднанні перше слово є додатком, вираженим іменником, а друге – присудком, переданим дієсловом. Для усунення неправильної будови пропонуються два варіанти виправлення. Перший – «Ці вправи не лише сприяють запам'ятовуванню графічного зображення букв, а й розвивають рухомість мовленнєвого апарату». Другий — «Ці вправи сприяють не лише запам'ятовуванню графічного зображення букв, а й розвитку рухомості мовленнєвого апарату».
Норми стилістичні – регулюють вибір слова або синтаксичної конструкції відповідно до умов спілкування і стилю викладу (наприклад, розрізняти, а не диференціювати – у розмовному стилі; море глибиною..., а не глибоченне море – у науковому стилі; у зв'язку з тим, що..., а не бо... – в офіційно-діловому стилі).
Оскільки стилістиці ні в школі, ні в педвузі десятиліттями не приділяли належної уваги, то мовленнєва практика вчителя не відзначається стилістичною грамотністю. В усякому разі письмове мовлення та усні виступи багатьох вчителів свідчать про загалом невисокий рівень їхніх стилістичних умінь і навичок. До недоліків стилю відносимо не будь-який невдалий вираз чи мовленнєву неправильність, що суперечать гарному залагодженому стилеві, а, як того вимагає сучасне розуміння функціональної стилістики, насамперед те, що веде до порушення стильової єдності тексту, коли в ньому вживаються слова і фразеологізми, властиві переважно іншому стилеві (або стилям). Як стверджують учені-методисти, основні недоліки стилю пов'язані також із невиправданим повторенням тих самих слів і зворотів, яке створює звукову одноманітність мовлення, а передачею одного і того ж по-різному, що спричиняється до невиправданої розтягнутості тексту, нарешті, із словесною пишномовністю, яка призводить до удаваної красивості мовлення.
Так, у реченні «Столяр передав школярам свій чудовий досвід» емоційне слово «чудовий» не відповідне суто інформативному змістові речення. Слово «крокувати» не годиться, скажімо, для речення «Цією вулицею я щоранку крокую до школи» (треба іду). У реченні «Дівчина охоплена поривом до праці» (треба хоче, прагне) невдало застосовано елемент публіцистичного стилю у тексті розмовного характеру. Елемент наукового стилю порушує стильову єдність у реченні «Його здібності на повну потужність виявилися на уроках малювання» (треба повністю або повною мірою).
Щоб опанувати ці норми замало вивчених граматичних і правописних правил – необхідні постійна робота з різноманітними за стилями (стильовими жанрами) текстами, живе мовне спілкування в різних ситуаціях, потрібна постійна увага до змін, які відбуваються в удосконаленні норм і правил сучасної літературної мови.
2.2 Основні типи помилок у майбутніх учителів початкових класів як наслідок порушення правильності мовлення
Вивчення правильності мовлення у майбутніх учителів початкових класів проводилося зі студентами 1-го і 2-го курсів факультету ПВПК. Результати проведеного дослідження вивчалися шляхом підрахунку і виявленням основних помилок на орфоепічному, акцентуаційному, морфологічному, лексичному та синтаксичному рівні.
Мета дослідження полягає в тому, щоб визначити рівень сформованих умінь і навичок з правильності мовлення і запропонувати шляхи і способи підвищення мовної саморегуляції у фаховій підготовці майбутніх учителів початкових класів.
Дослідження проводилося в 2 етапи:
I. етап – підготовчий – збір даних для отримання необхідної інформації про рівень культури мовлення студентів 11-ої і 21-ої груп та розробка завдань для перевірки рівня правильності мовлення майбутніх учителів початкових класів.
II.етап – власне експериментальний, який полягає у виявленні рівня сформованості правильності мовлення у студентів 1-го і 2-го курсу.
На основі результатів спостереження, проведених анкетувань серед майбутніх учителів початкових класів було з'ясовано, що на формування правильності мовлення не звертається особливої уваги, а всю роботу спрямовують на вдосконалення ділового мовлення загалом.
Гіпотеза ґрунтується на припущені, що ефективність формування вмінь і навичок правильності мовлення значно підвищиться, якщо використовувати в навчальному процесі студентів науково та методично обґрунтовані, спеціально розроблені вправи і завдання.
У процесі дослідження була розроблена анкета із вправами, які дозволяють виявити рівень правильності мовлення у студентів.
До анкети входили такі завдання:
1. Запишіть транскрипцію слів, зверніть увагу на особливості вимови, звуків і звукосполучень.
Береза, полумисок, ніж, вогкий, вокзал, сміється, із джерела, не поріжся.
2. Поставте наголос у словах.
Але, визвольний, випадок, новий, одинадцять, олень, дочка, гуртожиток, феномен, черговий, зв'язний, добуток, псевдонім.
3. Утворіть словосполучення, поєднуючи такі слова:
Відчинити, відкрити (книга, вікно, школа, зошит); любий, будь-який, кожен (матуся, учень, студент, син); музичний, музикальний (слух, училище, здібності, інструмент); зустрічатися, траплятися, бути (товариш, помилки, книга, правила).
4. Провідміняти такі слова:
Біль, листопад (місяць), гривня, тюль, путь, ім'я.
5. Із поданими словами складіть текст у якому були б різні типи речень (простих і складних).
Весна, квіти, вітер, сонце, трава, дерево, листок, птахи, небо, теплий, ласкавий, ніжний, голубий, зелений, настати, світити, розцвітати, розпускати, прилітають, гніздяться.
Контингентом обстеження вибрано студентів 11-ої і 21-ої групи. У цих групах на і курсі кількість студентів і стан успішності був практично однаковим.
Результати виконаних завдань подано у таблиці (у відсотках).
| № групи | Повністю справилися із завданнями | Справилися із більшістю завдань | Майже не справилися із завданнями |
| 11 | 20 | 50 | 30 |
| 21 | 25 | 55 | 20 |
З таблиці видно, що результати виконаних завдань різні і на І і на IIкурсі.
| № групи | Орфоепічна правильність | Акцентуаційна правильність | Лексична правильність | Морфологічна правильність | Синтаксична правильність |
| 11 | 14 | 10 | 17 | 15 | 14 |
| 21 | 16 | 12 | 20 | 16 | 16 |
На орфоепічному рівні були виявлені такі помилки: неправильна вимова звуків і звукосполучень. На акцентуаційному рівні: неправильне наголошування слів. На лексичному рівні: вживання слів у невластивому для них значенні. На морфологічному рівні: неправильне відмінювання слів. На синтаксичному рівні: невміння будувати прості та складні речення різних типів.