Зміст
Вступ
Розділ 1. Мотиви природоохоронної діяльності молодших школярів як психолого-педагогічна проблема
1.1 Сутність та структура мотиваційної сфери молодших школярів
1.2 Особливості природоохоронної діяльності учнів початкової школи
Розділ 2. Експериментальне дослідження формування мотивів природоохоронної діяльності молодших школярів
2.1 Вивчення мотиваційної структури природоохоронної діяльності молодших школярів
2.2 Методика формування мотивів природоохоронної діяльності учнів
2.3 Організація і зміст експериментального дослідження, аналіз його результатів
Висновки
Список використаних джерел
Додаток
Актуальність проблеми. Гострота сучасної екологічної ситуації в усьому світі і в Україні, зокрема, породжує безліч проблем. Одна з них - виховання молодого покоління, здатного гармонійно співіснувати з нею, раціонально використовувати та відтворювати її багатства, психологічно готового оберігати природу. Це вимагає "переорієнтації екологічного виховання на можливість здійснювати випереджувальну підготовку людини до переходу на стратегію сталого розвитку" [24, 42]. Сталий розвиток є новим принципом людського життя; майбутні покоління повинні мати ті самі ресурсні можливості, що й нинішні.
Важлива роль у формуванні екологічної культури особистості належить початковій школі, яка є однією із перших ланок становлення людини і громадянина. Саме "в початковій школі вирішуються такі завдання екологічної освіти, як формування елементарних знань про природу та взаємозв'язки у ній, про людину як частину природи, ціннісного ставлення до природи, розуміння взаємодії і взаємовпливу людини і природи, навичок екологічно доцільної поведінки; виховання почуття відповідальності за стан довкілля; розвиток потреби у спілкуванні з природою; активізація діяльності з охорони та поліпшення навколишнього середовища" [51, 17].
Сучасна школа не повинна обмежуватись наданням учням певних знань, вона покликана виховувати активну життєву позицію дітей, розвивати уміння самостійного здобуття знань, уміння орієнтуватися в постійному потоці інформації, формувати потребу в самовдосконаленні, щоб знання стали дійовою силою у житті учнів. Проте сьогодні існують серйозні проблеми розвитку й удосконалення освіти. Від якості, глибини та обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління, значною мірою залежить прогрес нашого суспільства.
Дослідження сучасної практики екологічного виховання школярів, здійснені в школах України, свідчать про те, що переважна більшість учнів початкових класів знають і усвідомлюють екологічні проблеми, виявляють досить відчутну стурбованість станом довкілля. Причому для хлопчиків характерне загалом утилітарно-практичне ставлення до довкілля (вони відзначали, що люблять природу за те, що вона є "... джерелом життя і здоров'я для них особисто та для людей взагалі... "). Більшість дівчаток люблять природу за її красу (милуючись нею, вони "заспокоюються", в них "поліпшується настрій" [93, 38]).
Однак під час безпосереднього спілкування з природою відчуваються недоліки життєвого досвіду взаємодії учнів з природою. Школярі не завжди виявляють уміння здійснювати цілеспрямовані спостереження за природними об'єктами, аналізувати, зіставляти події, факти й явища. Вони часом не вміють висловити свої думки, аргументувати або й просто описати побачене в природі. Однією з причин цього є "зростаюча відчуженість дітей (особливо міських) від природи, відсутність педагогічно обґрунтованого спілкування з нею" [68, 69]. Інша причина полягає в тому, що самі вчителі не мають достатнього досвіду організації і здійснення екологічного виховання молодших школярів.
Ось чому зараз перед учителями стоїть завдання екологічної освіти і виховання молоді, а починати слід з найменших школярів, враховуючи їхні морально-психологічні особливості. Діти цього віку сприймають на віру все сказане вчителем, його думка є для них більш вагомою, ніж думки друзів-однолітків, інших дорослих. Вони більш емоційні, ближче до серця сприймають негаразди інших, сильніше співпереживають. Проте "екологічні проблеми часто постають перед ними як абстрактні, віддалені від повсякденного життя" [39, 41]. У молодших школярів, як стверджують дослідники [76; 94], відсутня мотивація до природоохоронної діяльності. Тому врахування досягнень сучасної психолого-педагогічної науки у формуванні мотивів охорони природи є дієвим засобом формування екологічної культури у молодшому шкільному віці.
Проблеми екологічного виховання та формування мотиваційної сфери молодших школярів у процесі навчання природознавства розглядали як класики педагогічної думки В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та ін., так і сучасні вчені-педагоги (В.П. Горощенко, Н.С. Жесткова, Л.І. Іщенко, А.І. Кузьмінський, Н. Є. Мойсеюк, М.М. Фіцула та ін., методисти Н.П. Байбара, О.А. Біда, О.М. Варакута, О.Л. Іванова, С.К. Іващенко, С.С. Клименко, Н.С. Коваль, І.М. Коренева, О.З. Плахотип, Н.О. Пустовіт, О.Н. Химинець та ін., а також вчителі-практики Г.М. Бондаренко, О.А. Гавриленко, Ю.І. Рева, Л.К. Різник, Л.М. Руденко, А.О. Степанюк, О.І. Ткаченко, Н.В. Хлонь, З.А. Шевців та ін. Проте основна увага у них звертається на теоретичні і практичні аспекти екологічного виховання, а мотиви природоохоронної діяльності як внутрішній стимул до активної участі в охороні природи окреслені фрагментарно, нечітко.
Відтак необхідність формування мотивів природоохоронної діяльності учнів початкових класів зумовила актуальність даної проблеми й спричинила вибір теми дипломного дослідження - "Мотиви природоохоронної діяльності молодших школярів".
Об’єкт дослідження - процес екологічного виховання молодших школярів в процесі навчальної діяльності.
Предмет дослідження - мотиви природоохоронної діяльності учнів початкових класів.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити особливості методики формування мотивів природоохоронної діяльності учнів початкових класів у процесі екологічного виховання.
Гіпотеза дослідження: якщо в процесі навчання забезпечити адекватне формування мотивів природоохоронної діяльності, то показники екологічної вихованості в учнів початкових класів значно покращаться.
Відповідно до поставленої мети та гіпотези визначені завдання дослідження:
Розкрити сутність та структуру мотиваційної сфери молодших школярів.
Охарактеризувати специфіку мотивів природоохоронної діяльності учнів початкових класів.
Виявити особливості та напрямки природоохоронної діяльності молодших школярів.
Визначити вплив експериментальної методики на результативність процесу екологічного виховання молодших школярів.
Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження.
Теоретичні методи: вивчення та аналіз загальної та спеціальної психолого-педагогічної літератури, теоретичне моделювання та системний аналіз при визначенні мети та завдань дослідження, аналіз діючих програм і методичних посібників з екологічного виховання.
Емпіричні методи: спостереження за процесом екологічного виховання і природоохоронною діяльністю школярів, бесіда, опитування учнів і вчителів.
Експериментальні методи: констатуючий експеримент, що передбачав вивчення рівня сформованості мотивів природоохоронної діяльності учнів у звичайних умовах навчально-виховного процесу; формуючий - впровадження експериментальної системи (форм, засобів і змісту) формування мотивів природоохоронної діяльності в процесі навчання і виховання школярів; кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, узагальнення і систематизація здобутих результатів.
Структура та обсяг дипломної роботи: загальний (повний) обсяг роботи - 90 сторінок машинописного тексту, який складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатку.
Учіння, як і будь-яка інша діяльність, здійснюється під впливом певних стимулів, спонукань, що є рушійними силами навчально-пізнавальної активності учня. Такими спонукальними стимулами є потреби, інтереси, переконання, ідеали, уявлення учня про себе, цінність орієнтації тощо. Вони утворюють мотивацію (або мотиваційну сферу) навчальної діяльності молодшого школяра.
Не випадково в останні роки широко досліджують психологічний аспект виникнення, формування й розвитку позитивної мотивації учіння, в тому числі навчально-пізнавальних мотивів, які не тільки є найважливішими внутрішніми спонуками учіння, але й сприяють самовизначенню особистості, її самореалізації й самовдосконалення [28]. Тому завдання забезпечення формування учбової мотивації є одним із найбільш нагальних в умовах реформування національної системи освіти. Управління цим процесом значною мірою залежить від рівня психолого-педагогічної розробленості цієї проблеми.
Мотиви учіння молодших школярів, особливості розвитку мотиваційної сфери в умовах навчальної діяльності на різних етапах розвитку психолого-педагогічної науки досліджували такі вчені, як Л.І. Божович, Л.С. Виготський, В.К. Вілюнас, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, С. Занюк, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, А.К. Маркова, М.В. Матюхіна, О.Я. Савченко, В.В. Столін, Х. Хекхаузен та ін. Під час вивчення психологічних проблем мотивації учіння з’ясовані деякі закономірності її становлення й функціонування, зокрема розкрита полівмотивованість учбової діяльності, описана складна структура та динаміка мотивів, що її зумовлюють, виявлені деякі вікові особливості мотивації учіння молодших школярів.
Проблеми мотивації неможливо розв’язувати без врахування соціальних норм, цінностей, суспільних умов і місця особистості в суспільстві [57, 52]. Кардинальні зміни, що відбулися в житті нашої держави, викликали ускладнення щодо ціннісних орієнтацій людей. Практично ніхто не заперечує, що освіта разом з суспільством переживає кризу, суть якої - в нездатності педагогіки здійснювати випереджальну, прогностичну функцію та вказувати практичні шляхи розв’язання назрілих освітніх проблем. Саме зміни в суспільному житті викликали зміну його соціального замовлення, отже, й освітніх цілей та цінностей.